Номер провадження: 22-ц/813/2107/25
Справа № 520/21430/18
Головуючий у першій інстанції Гниличенко М.В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
26.06.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Лозко Ю.П.,
секретаря судового засідання - Нечитайло А.Ю.,
учасники справи:
позивач - заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Одеської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
особа, яка звернулась з апеляційною скаргою - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 ,
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року,
за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих невиконанням зобов'язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2018 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Одеської міської ради звернувся до Київського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих невиконанням зобов'язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, в обґрунтування якого зазначив, що Одеською місцевою прокуратурою № 1 встановлено, що 28.04.2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт № ОД 008212119296, найменування об?єкта будівництва - «Будівництво зблокованих житлових будинків; АДРЕСА_1 ». У вказаній декларації Замовником зазначено ОСОБА_1 . Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 14.02.2013 зареєстровано декларацію про готовність об?єкта до експлуатації за № ОД 142130450294, а саме: «Будівництво зблокованих житлових будинків; АДРЕСА_1 ». Разом з тим, відповідач, як замовник будівництва з заявою щодо укладення договору про пайову участь до Одеської міської ради чи до виконавчого комітету міської ради не зверталась та відповідний договір не укладала.
Управлінням капітального будівництва Одеської міської ради на адресу ОСОБА_4 22.12.2017 року за № 02-04/2544 був направлений лист з вимогою надати документи необхідні для визначення розміру пайової участі у створенні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси при будівництві блокових житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 .
У зв?язку з тим, що громадянкою ОСОБА_5 необхідні документи в управління капітального будівництва Одеської міської ради не були надані, питання пайової участі в створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, було винесено в односторонньому порядку на розгляд Комісії 26.01.2018 року.
Рішенням Комісії встановлено пайову участь ОСОБА_1 на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси при будівництві блокованих житлових будинків за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 781065 грн.
Отже, звернення прокурора до суду з позовом спрямовано на захист інтересів держави, оскільки встановлено факт неправомірної бездіяльності відповідача ОСОБА_1 щодо її обов'язку взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, який кореспондується зі зверненням відповідача до органів місцевого самоврядування із заявою про укладення такого договору, є протиправною формою поведінки, внаслідок якої Одеська міська рада позбавлена права отримати на розвиток інфраструктури населеного пункту відповідну суму коштів, яка охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у вигляді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради 781065 грн збитків, завданих невиконанням зобов'язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Київський районний суд м. Одеси рішенням від 03.04.2024 рокупозовну заяву заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих невиконанням зобов'язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси - задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошові кошти у вигляді збитків (упущеної вигоди) в розмірі 781065 гривень, завданих невиконанням зобов'язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси та стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської обласної прокуратури судовий збір в розмірі 11715 гривень 98 копійок.
Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, щоз листопада 2017 року Прокуратурі Одеської області стало відомо про порушення прав територіальної громади, та у подальшій переписці з державними органами у період 2018 року щодо питання внесення пайового внеску за об'єкт будівництва за адресою АДРЕСА_1 , внаслідок чого прокуратурою було подано позов в інтересах держави 28.12.2018 року, хоча Декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Одеській області - 14.02.2013 року за №ОД 142130450294, на об'єкт будівництва «Будівництво зблокованих житлових будинків; АДРЕСА_1 , однак причини пропуску строку для подання позову суд вважав поважними та обґрунтованими, тому вважав за можливе поновити строк для пред'явлення вказаного позову.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі через доведеність в діях відповідача всіх елементів складу цивільного порушення: протиправна поведінка (порушення зобов'язання щодо укладення договору пайової участі); збитки (недоотримання позивачем коштів пайової участі в розмірі 781065,00 грн), причинний зв'язок (понесення збитків позивачем через неукладення відповідачем договору пайової участі та несплати пайового внеску); вина (порушення приписів Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"). При цьому вина відповідача презюмується, а протилежного учасниками судового розгляду не доведено. Оскільки дослідженими наявними у справі доказами підтверджується факт бездіяльності відповідача, що призвела до недоотримання місцевим бюджетом коштів для розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Одеси та на момент прийняття рішення доказів погашення збитків відповідач суду не представив, суд вважав, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідно вимога прокурора в інтересах держави в особі Одеської міської ради про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди підлягає задоволенню у заявленому розмірі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_2 , від імені якого діє представник ОСОБА_3 , в апеляційній проситьрішення Київського районного суду міста Одеси від 03.04.2024 року у справі № 520/21430/18 - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №1 до ОСОБА_4 про стягнення збитків (упущеної вигоди) у розмірі 781065,00 грн, завданих невиконанням зобов'язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси - відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга вмотивована тим, щоз 25 листопада 2000 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, якийзаочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 28.03.2023 року у справі № 522/15455/22 розірвано. За час шлюбу ОСОБА_5 в інтересах сім?ї розпочато будівництво зблокованих житлових будинків - об?єкт житлової нерухомості, розташовано за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що на розгляді Приморського районного суду міста Одеси перебуває справа № 522/23864/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна, що є об?єктом права спільної сумісної власності подружжя (в тому числі зблокованих житлових будинків, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ).Враховуючи, що станом на момент введення спірного будинку в експлуатацію (виникнення обов?язку на сплату пайової участі) ОСОБА_2 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі, то і за невиконання такого обов'язку подружжя несе солідарну відповідальність (так як будинок, за який мала бути здійсненна сплата пайової участі належав подружжю на праві спільної сумісної власності).
Скаржник посилається, що співвласник ОСОБА_2 до справи залучений не був, про розгляд справи не повідомлявся.
Скаржник зазначає, що об?єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , введено в експлуатацію 14.02.2013 року, про що орган місцевого самоврядування був повідомлений у передбаченому законом порядку.
Тому, з огляду на те, що договір про пайову участь мав бути укладений ще до введення об?єкту нерухомого майна в експлуатацію, то відповідно з моменту закінчення будівництва блокових житлових будинків (тобто з 14.02.2013 року) в Одеської міської ради як органу місцевого самоврядування виникло право вимагати від ОСОБА_4 укладення договору про пайову участь та відповідно сплати пайового внеску. Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення збитків у зв?язку із неукладенням ОСОБА_5 договору пайової участі до моменту прийняття об?єкта будівництва в експлуатацію, то відповідно початок перебігу строку позовної давності щодо стягнення завданих збитків внаслідок неукладення договору пайової участі та несплати коштів за ним безпосередньо пов?язаний із введенням об?єкта будівництва в експлуатацію.
У зв?язку з тим, що відповідач у визначений законодавством строк не звернулась із пропозицією про укладення договору пайової участі, то відповідно право органу місцевого самоврядування вимагати від ОСОБА_4 стягнення завданих збитків виникає з моменту закінчення будівництва об?єкту нерухомого майна та його введення в експлуатацію (тобто з 14.02.2013 року), проте, заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1, який діє в інтересах Одеської міської ради, звернувся до суду із вимогами про стягнення збитків, завданих невиконанням зобов?язання по сплаті пайової участі, лише 28.12.2018 року - тобто, з пропуском строку позовної давності на більш ніж два роки.
ОСОБА_2 заявляє про пропуск позивачем строку позовної давності та вважає за необхідним застосувати наслідки пропуску вказаного строку, звертає увагу, що розгляд справи за його відсутності позбавили ОСОБА_2 можливості надати заяву про застосування строків позовної давності, що є беззаперечними підставами для скасування оскаржуваного рішення.
(2) Позиція інших учасників справи
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20.09.2024 року заступнику керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Одеської міської ради, ОСОБА_7 роз'яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.
Копію ухвали про відкриття провадження представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 отримав 21.10.2024 року о 17:40:56 в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 та Одеська міська рада отримали 11.10.2024 року о 16:34:47 та 19.08.2024 року о 17:49:42 відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
ОСОБА_1 копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги отримала 11.10.2024 року о 16:34:47 та 19.08.2024 року о 17:49:42 відповідно, в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Від Київської окружної прокуратури міста Одеси надійшов відзив на апеляційну скаргу, в обґрунтування якого зазначено, що Одеській міській раді про порушення ОСОБА_1 містобудівного законодавства та про несплату пайової участі у розвитку інфраструктури м. Одеси стало відомо лише в грудні 2017 року, тому строк позовної давності порушено з поважних причин.
Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшли заперечення на позицію прокурора щодо пропуску позовної давності з поважних причин, згідно яких намір забудови були подані ОСОБА_1 ще в 2012 році, та за результатами розгляду відповідної заяви з намірами забудови Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради Тупікіній І.М. були видані містобудівні умови та обмеження на будівництво ще 27.05.2012 року. При цьому засідання Комісії управління капітального будівництва Одеської міської ради щодо визначення розміру пайової участі для ОСОБА_1 при будівництво блокованих житлових будинків відбулось лише 26.01.2018 року (тобто через 6 років).Таким чином, Одеська міська рада ще з 2012 року була повідомлена через спеціально створений і уповноважений орган - Управління архітектури та містобудування - про наміри забудови земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , в зв'язку з чим право на відповідну вимогу виникло у Одеської міської ради ще в 2012 році. Надані прокурором аргументи та докази поважності пропуску позовної давності жодним чином не відносяться до предмету даної справи, та штучно створені з метою спотворення сприйняття судом дійсних обставин справи. Отже, є всі законні підстави для застосування пропуску позовної давності та відмови в задоволенні позову прокурора.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.04.2025 року задоволено клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 долучено до матеріалів справи заперечення на позицію прокурора щодо пропуску позовної давності з поважних причин та додані до нього копії ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 04.10.2017 року та від 13.10.2017 року по справі № 520/11903/17.
25.06.2025 року від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 надійшли додаткові пояснення у справі до яких долучено копію мирової угоди по справі № 522/23864/21 від 24.02.2025 року, копію ухвали від 11.03.2025 року по справі № 522/23864/21, копію висновку експертів № 23-2940 від 25.01.2024 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 26.06.2025 року частково задоволено клопотання, приєднано до матеріалів справи копію мирової угоди по справі № 522/23864/21 від 24.02.2025 року, копію ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 11.03.2025 року по справі № 522/23864/21, які є загальновідомим фактом, судове рішення є доступним згідно Єдиного державного реєстру судових рішень. В частині приєднання до матеріалів справи висновку експертів № 23-2940 від 25.01.2024 року відмовлено, оскільки ОСОБА_2 є позивачемпо справі № 522/23864/21 в якій проводилась експертиза, при зверненні до Одеського апеляційного суду 29.08.2024 року по справі № 520/21430/18 йому було відомо про висновок експертів, при зверненні з апеляційною скаргою скаржником даний висновок експертів не надавався.
25.06.2025 року Київська окружна прокуратура міста Одеси звернулася з клопотанням про закриття провадження, позивач просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Якових Є.В., діючого в інтересах ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03.04.2024 по справі № 520/21430/18. В обґрунтування зазначає, що апеляційну скаргу подано особою, яка не мала права її подавати. Оскільки 28.04.2012 Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт №ОД 008212119296, найменування об'єкта будівництва - «Будівництво зблокованих житлових будинків; АДРЕСА_1 ». У вказаній декларації замовником зазначено ОСОБА_1 , мешканку АДРЕСА_2 .Таким чином, саме ОСОБА_1 є боржником за даним зобов'язанням перед територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради.В оскаржуваному судовому рішенні суд вирішував питання про стягнення 781065 грн збитків (упущеної вигоди) саме стосовно відповідача ОСОБА_1 та будь-які інші особи, зокрема, ОСОБА_2 , до участі у справі не залучались та питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки не вирішувались.
ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, судові повістки-повідомлення отримали 11.04.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 та Одеська міська радапро дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, судові повістки-повідомлення отримали 11.04.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.
Прокурор Кривельова Т.М. в судовому засіданні підтримала клопотання про закриття провадження з підстав викладених у заяві.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 заперечувала проти задоволення клопотання, апеляційну скаргу підтримала.
Представник Одеської міської ради - Бутрик А.О. підтримала клопотання про закриття провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 підлягає закриттю, з урахуванням наступного.
Як убачається з матеріалів справи, у грудні 2018 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про поновлення строку для пред'явлення позовної заяви; стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих невиконанням зобов'язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси на користь Одеської міської ради у розмірі 781065 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року позовну заяву заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради грошові кошти у вигляді збитків (упущеної вигоди) в розмірі 781065, завданих невиконанням зобов'язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Конструкція статті 352 ЦПК України у системному тлумаченні з частиною першою статті 17 ЦПК України, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до суду, дає підстави дійти висновку, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційний перегляд справи виключно у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства особа, яка не брала участі у справі, може подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про її права, свободи або про її обов'язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цієї осіб.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) зроблено висновок, що питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
У постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 2-4392/09, постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 638/21181/15-ц, постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 705/2-1281/2010 Верховний Суд дійшов висновку, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов'язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1715/2798/12 також зазначається, що в залежності від того, чи вирішувалось судовим рішенням питання про права та обов'язки особи, яка його оскаржує, визначається право на оскарження такого рішення. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18).
Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року ОСОБА_2 вказує, що оскаржуване рішення у справі безпосередньо стосується його прав та обов'язків, оскільки з 25 листопада 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі під час якого було розпочато будівництво блокованих житлових будинків - об'єкт житлової нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яке станом на 14.02.2013 року вже було готово до експлуатації згідно із зареєстрованою Управлінням ДАБІ в Одеській області декларацією про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142130450294. Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.03.2023 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано. Наразі в Приморському районному суді міста Одеси розглядається справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в тому числі зблокованих житлових будинків. Вважає, оскільки на момент введення будинку в експлуатацію (виникнення обов'язку на сплату пайової участі) ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, то і за виконання такого обов'язку подружжя несе солідарну відповідальність. Зазначає, що до участі у справі залучений не був, про розгляд справи не повідомлявся, натомість оскаржуваним рішенням суду вирішено його права та законні інтереси.
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», в редакції на час виникнення правовідносин, замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
Частиною першою ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.
Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури (ч. 3 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами (частина п'ята статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Зі змісту статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» випливає, що у наведених у цьому Законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника, який виникає на підставі положень закону, а положення договору лише визначають суму, що належить до перерахування. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який опосередковує відповідний платіж, було обов'язковим на підставі закону.
Системний наліз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» чітко визначив підстави та порядок пайової участі саме замовників будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту щодо об'єктів будівництва.
Судом встановлено, 28.04.2012 року Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт № ОД 008212119296, найменування об'єкта будівництва «Будівництво зблокованих житлових будинків; АДРЕСА_1 ». У вказаній декларації замовником зазначено ОСОБА_1 .
Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 27.06.2012 року за № 230 видані ОСОБА_9 умови і обмеження забудов и земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , для будівництва блокованих житлових будинків, загальною площею 1890,65 кв.м, замовник - ОСОБА_1 .
Управлінням ДАБІ в Одеській області 14.02.2013 року зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ОД 142130450294, а саме «Будівництво зблокованих житлових будинків; АДРЕСА_1 ».
ОСОБА_1 як замовник будівництва з заявою щодо укладення договору про пайову участь до Одеської міської ради чи до виконавчого комітету міської ради не зверталась та відповідний договір не укладала.
Колегія суддів зазначає, що сплата пайової участі має безпосередній і нерозривний зв'язок з будівництвом певного об'єкту будівництва, і саме будівництво об'єкту породжує у замовника будівництва обов'язок як укладення договору, так і сплату пайового внеску.
Ураховуючи, що обов'язок сплати пайового внеску виникає у замовника будівництва, станом на період будівництва об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію функції замовника будівництва належали ОСОБА_1 , то саме у ОСОБА_1 виник обов'язок щодо сплати коштів пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси
Посилання скаржника на те, на те, що наразі в Приморському районному суді міста Одеси розглядається справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в тому числі 141/1000 частки зблокованих житлових будинків, - об'єкт житлової нерухомості, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , колегія судді не приймає з огляду на таке.
Предметом спору у даній справі є стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих невиконанням ОСОБА_1 зобов'язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси.
В ухвалі Приморського районного суді м. Одеси від 11.03.2025 року, якою затверджена мирова угода, укладена 24 лютого 2025 року між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 у справі по поділ майна подружжя, зазначено, що сторони погодили, що 141/1000 частка у праві власності на збудовані житлові будинки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , поділу не підлягає у зв'язку із відсутністю об'єкта нерухомого майна в натурі.
Згідно із статтею 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
За змістом статті 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.
Частинами другою, четвертою статті 369 ЦК України визначено, що розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.
У постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 754/4108/18 Верховний Суд дійшов висновку, що права одного з подружжя у випадку не пред'явлення до нього позовних вимог не порушуються, оскільки ці права захищаються тим з подружжя, який уклав договір і є відповідачем у справі.
У постанові від 30 червня 2020 року у справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв'язку, і характер такого зв'язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім'ї. Саме тому законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті13 ЦК України).
Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена ні про наявність даного спору, ні про судовий розгляд цієї справи, у зв'язку з цим була об'єктивно позбавлена можливості захистити права та законні інтереси подружжя не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 13.10.2021 року дану цивільну справу № 520/21430/18 прийнято до провадження.
27.10.2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко К.О., який діяв на підставі ордеру серія ВН № 1062741 від 30.08.2021 року, звертався до суду із заявою про ознайомлення із матеріалами справи, та з матеріалами справи представник був ознайомлений 09.11.20221 року, про що свідчить його підпис на вказаній заяві.
23.12.2021 року ОСОБА_1 , від імені якої діяв адвокат Коваленко К.О., зверталась до суду із заявою проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 24.12.2021 року заяву представника відповідача щодо зміни порядку розгляду цивільної справи задоволено, суд призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26 січня 2022 року о 14 год. 30 хвилин.
ОСОБА_1 , від імені якої діяв адвокат Коваленко К.О., до Київського районного суду м. Одеси подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих невиконанням зобов'язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, відмовити.
Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Коваленко К.О. неодноразово звертався із клопотаннями про відкладення розгляду справи, які ухвалою суду від 26.01.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання, та ухвалою суду від 21.09.2022 року, яка занесена до протоколу судового засідання були задоволені.
Зазначені обставини свідчать про те, що інтереси ОСОБА_1 в суді першої інстанції представляв адвокат Коваленко К.О., який звертався із клопотаннями, надавав відзив на позовну заяву, отже ОСОБА_1 була повідомлена про розгляд справи, приймала участь та не була позбавлена можливості реалізувати всі свої процесуальні права у суді першої інстанції.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08, у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов'язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності дотримання принципу правової визначеності та остаточності судового рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи (постанова Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 522/14240/15-ц).
У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
Встановивши, що ОСОБА_2 не приймав участі у розгляді справі, не є замовником будівництва, а відповідно до вимог Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» обов'язок сплати пайового внеску виникає у замовника будівництва, станом на період будівництва об'єкта за адресою: АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію функції замовника будівництва належали ОСОБА_1 , то саме у неї виник обов'язок сплати коштів пайового внеску, а також враховуючи предмет спору, участь ОСОБА_1 , від імені якої діяв адвокат Коваленко К.О., у розгляді справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відсутні правові підстави вважати права скаржника порушеними, ОСОБА_2 не довив того, що суд першої інстанції вирішував питання про права, свободи та інтереси скаржника у спірних правовідносинах.
Оскільки апеляційне провадження підлягає закриттю, тому питання обґрунтованості позовної заяви заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих невиконанням зобов'язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, не підлягає з'ясуванню апеляційним судом.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не довів того, що суд першої інстанції вирішував питання про права, свободи та інтереси скаржника у спірних правовідносинах, а тому апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.
Керуючись ст. 260 ЦПК України, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 362, 381 ЦПК України, апеляційний суд,
Клопотання Київської окружної прокуратури про закриття апеляційного провадження задовольнити.
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якого діє представник Якових Євген Володимирович, на рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2024 року за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Одеської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих невиконанням зобов'язання щодо сплати пайової участі у створенні та розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 30 липня 2025 року.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
Ю.П. Лозко