Справа №751/5936/25
Провадження №2/751/1788/25
01 серпня 2025 року місто Чернігів
у складі: головуючого-судді Діденко А. О.
секретаря судового засідання Овдій О.М.
учасники справи:
представника позивача - прокурора Тишкевич Л.В.
відповідач - Чернігівська міська рада
відповідач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку загального позовного провадження цивільну справу позовом заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави до Чернігівської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з позовною заявою до Чернігівської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння недобросовісного набувача.
Новозаводський районний суд міста Чернігова ухвалою від 04 липня 202 року відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
13.07.2025 до початку розгляду справи по суті представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Малай А.В., звернувся до суду з заявою про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного користувача». Представник відповідача в обґрунтування клопотання зазначає, що оскільки прокурором при зверненні до суду не було дотримано вимог закону щодо проведення оцінки земельної ділянки, яка є предметом позову, та не було внесено на депозитний рахунок суду компенсацію вартості земельної ділянки для виплати такої компенсації відповідачу у разі задоволення позову.
31.07.2025 представник позивача Тишкевич Л.В. подала до суду заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного користувача».
У судовому засіданні представник відповідача 2 - адвокат Малай А.В. підтримав заявлене ним клопотання та просив залишити позовну заяву прокурора без руху, надавши строк на усунення недоліків.
Представник відповідача Чернігівської міської ради клопотання підтримала.
Прокурор в судовому засіданні заперечила проти задоволення даного клопотання зазначивши, що у даному випадку не підлягають застосуванню норми Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного користувача» в частині внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оскільки в даному випадку позовні вимоги пред'явлені саме до недобросовісного набувача, про що прокурором зазначено у позовній заяві. Крім того, норми Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» не передбачають проведення оцінки нерухомого майна за договором із органом прокуратури, у той час як саме власнику майна даним законом надано правомочності щодо укладення договору оцінки майна.
Заслухавши представників сторін, вивчивши аргументи клопотання та заперечень на нього, суд дійшов таких висновків.
09.04.2025 відбулося набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12.03.2025 №4249-ІХ.
Вищевказаним Законом від 12.03.2025 №4249-ІХ статтю 390 Цивільного кодексу України було доповнено частиною п'ятою такого змісту:
Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві.
Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред'явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.
Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об'єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви"
Також, для реалізації вказаної норми матеріального права у процесуальному законі було здійснено відповідні зміни, зокрема частину четверту статті 177 ЦПК України було доповнено абзацом такого змісту:
Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму.
Суд не може погодитися із аргументами прокурора на предмет того, що класифікація в позовній заяві прокурором способу захисту саме як витребування майна в недобросовісного набувача є підставою для того, аби дія матеріальних та процесуальних норм цього Закону від 12.03.2025 №4249-ІХ не поширювалася на правила подання даного позову.
У першу чергу слід відзначити, що ані положення статей 16, 386 - 390 ЦК України, ані норми Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» не вирізняють такого окремого способу захисту прав, як витребування майна в недобросовісного набувача. Питання добросовісності або недобросовісності набувача майна є одним із питань, які суд вирішує при прийнятті рішення за віндикаційним позовом, і дана обставина - статус власника як добросовісного або недобросовісного, є однією із обставин, з якими закон пов'язує можливість або неможливість задоволення індикаційного позову. Однак окремих способів захисту як витребування майна в добросовісного/недобросовісного набувача законодавство не вирізняє.
За таких умов слід дійти висновку про те, що оцінка статусу відповідача-власника майна як добросовісного або недобросовісного не може бути здійснена судом на стадії вирішення питання про прийняття індикаційного позову до розгляду або його залишення без руху. Така оцінка може бути здійснена лише судом у ході ухвалення рішення по суті спору.
Класифікація ж відповідача саме як недобросовісного набувача на стадії відкриття провадження за формальним критерієм його визначення в позовній заяві прокурора суперечила би принципу презумпції правомірності набуття майна, який закріплено в частині 2 статті 328 ЦК України, згідно якої право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
І хоча така презумпція може бути спростована у ході розгляду справи по суті, однак вона не може нівелюватися судом вже на стадії відкриття провадження у справі автоматично виходячи зі змісту позовної заяви, адже такий підхід означив би ніщо інше як позбавлення цієї презумпції практичного змісту.
Суд не може не взяти до уваги й те, що тлумачення та практичне застосування норм закону, у тому числі й Закону від 12.03.2025 №4249-ІХ, повинно здійснюватися виходячи із низки доктринальних принципів, до яких зокрема належить цільовий (телеологічний) спосіб тлумачення норм права, який полягає у з'ясуванні змісту правової норми шляхом аналізу її мети та цілей, які вона має досягти.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» №12089 від 03.102024 визначено наступну мету прийняття нормативного акту: прийняття акта є необхідним для розмежування способів захисту щодо повернення права власності на нерухоме майно задля досягнення балансу інтересів держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади та приватного власника, захист прав та інтересів, в тому числі майнових, добросовісного набувача та унеможливлення випадків додаткового звернення добросовісного набувача до держави щодо відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок витребування майна (якщо держава не забезпечила непорушність права власності).
Отже, беручи до уваги мету законопроекту - унеможливлення випадків додаткового звернення добросовісного набувача до держави щодо відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок витребування майна (якщо держава не забезпечила непорушність права власності), що цілковито узгоджується із практикою застосування ЄСПЛ норм статті 1 Першого протоколу до ЄКПЛ (див. зокрема рішення Суду у справі «Рисовський проти України»), суд не може в межах даної справи застосувати норми Закону від 12.03.2025 №4249-ІХ у такий спосіб, який би нівелював саму суть ухваленого нормативного акта шляхом формальної класифікації відповідача саме як недобросовісного набувача майна ще на стадії відкриття провадження у справі, і як наслідок - позбавивши його визначеного законом права на компенсацію порушеного права у разі, якщо суд не дійде висновку про саме недобросовісність набувача майна у ході розгляду справи.
При цьому суд окремо зауважує, що суд має повноваження не присуджувати виплату відповідачеві передбаченої законом компенсації (попередньо внесеної на депозитний рахунок суду позивачем) у тому разі, якщо внаслідок змагального судового процесу передбачену статтею 328 ЦК України презумпцію правомірності набуття майна буде спростовано.
Крім того, на обґрунтування заперечення проти клопотання прокурор послався на те, що в силу ч. 2 ст. 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Суд зауважує, що дійсно між цитованою вище нормою Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та ч. 5 ст. 390 ЦК України (в редакції Закону від 12.03.2025 №4249-ІХ), яка по суті уповноважує прокурора виступити суб'єктом замовлення оцінки нерухомого майна.
Однак на думку суду така неузгодженість сама по собі не може виступати дійсною перешкодою в укладенні відповідного договору, оскільки, по-перше норми ст. 390 ЦК України уповноважують прокурора виступити суб'єктом оцінки та можуть виступати прямою правовою підставою укладення договору з суб'єктом оціночної діяльності. Крім того, констатована законодавча неузгодженість не може виступати легітимною підставою для незастосування в спірних правовідносинах тих гарантій, що визначені Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача».
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що наведені у запереченні прокурора аргументи не можуть слугувати підставою для невиконання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України.
За наведених обставин, позовна заява підлягає залишенню без руху для усунення недоліків такої позовної заяви та виконання вимог процесуального закону, а саме - до позову слід додати документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Відповідно до абзацу 2 ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 175, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суд -
Ухвалив:
Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Малая А.В. про залишення позовної заяви без руху - задовольнити.
Позовну заяву заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави до Чернігівської міської ради, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без руху, встановивши строк усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині даної ухвали суду, у 10 (десять) днів із дня отримання повного тексту даної ухвали суду.
Роз'яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Роз'яснити позивачу, що процесуальний строк може бути продовжений судом у разі наявності клопотання зацікавленого учасника справи, із наведенням належного обґрунтування неможливості виконання ухвали суду у визначений строк, поданого до закінчення попередньо визначеного строку.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено 06.08.2025.
Суддя А.О. Діденко