Справа №751/5517/25
Провадження №1-кп/751/278/25
06 серпня 2025 року місто Чернігів
Новозаводський районний суд міста Чернігова
у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12025270340001707 від 09 червня 2025 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки
с. Березна Чернігівського району Чернігівської області, українки, громадянки України, з вищою освітою, працюючої в'язальником прутків та дроту у ТОВ «СЕЛЕКТ-ОЙЛ», незаміжньої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України,
Наказом начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» від 17 серпня 2023 року № 133/ОС-23 ОСОБА_4 призначено на посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» на час фактичного перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника сержанта внутрішньої служби ОСОБА_6 , із зарахуванням до кадрів Державної кримінально-виконавчої служби України до збірного відділення.
Згідно з положеннями п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_4 була працівником правоохоронного органу, наділеним функціями представника влади, у зв'язку з чим відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України являлася службовою особою та суб'єктом декларування згідно пп. «д» п. 1
ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Наказом начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» від 29 квітня 2024 року № 46/ОC-23 ОСОБА_4 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у п. 1, пп. «а», «в»-«ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Разом з тим, ОСОБА_4 після звільнення 29 квітня 2024 року з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» та будучи суб'єктом декларування згідно пп. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов'язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, всупереч вимогам
ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» не подала у період з
29 квітня 2024 року по 29 травня 2024 року, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію при звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за формою, що визначена Національним агентством з питань запобігання корупції.
Крім того, наказом начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» від 17 серпня 2023 року № 133/ОС-23 ОСОБА_4 призначено на посаду молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» на час фактичного перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку основного працівника сержанта внутрішньої служби ОСОБА_6 , із зарахуванням до кадрів Державної кримінально-виконавчої служби України до збірного відділення.
Згідно з положеннями п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» ОСОБА_4 була працівником правоохоронного органу, наділеним функціями представника влади, у зв'язку з чим відповідно до п. 1 примітки до ст. 364 КК України являлася службовою особою та суб'єктом декларування згідно пп. «д» п. 1
ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Наказом начальника Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» від 29 квітня 2024 року № 46/ОC-23 ОСОБА_4 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у
пп. «а», «в»-«ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані до 01 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Разом з тим, ОСОБА_4 після звільнення 29 квітня 2024 року з посади молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» та будучи суб'єктом декларування згідно пп. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», проживаючи за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов'язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, всупереч вимогам
ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» не подала до 01 квітня наступного року після року припинення діяльності, тобто до 01 квітня
2025 року, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, за формою, що визначена Національним агентством з питань запобігання корупції.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, визнала повністю та беззаперечно підтвердила обставини кримінального провадження, зокрема надав показання про те, що вона після закінчення Пенітенціарної академії України з 17 серпня 2023 року працювала на посаді молодшого інспектора 2 категорії відділу режиму і охорони державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор». Їй було відомо, що за своєю посадою вона є суб'єктом декларування. Після звільнення 29 квітня 2024 року з посади дійсно не подала у встановлені строки декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, при звільненні та за минулий рік. Крім того, обвинувачена ОСОБА_4 вказала, що щиро розкаюється у вчиненому, декларацію за 2024 рік на усунення порушення вона подала 30 травня 2025 року, а декларацію при звільненні особи не змогла подати з технічних причин.
Враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють обставини кримінального провадження і судом встановлено, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності позиції останньої, за згодою всіх учасників процесу, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням процесуальних документів щодо руху кримінального провадження, процесуальних витрат і речових доказів, а також матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у кримінальному провадженні. Судом роз'яснено учасникам судового провадження, що у цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
При цьому розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченої ОСОБА_4 у межах пред'явленого їй обвинувачення за ст. 366-3 КК України. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_4 , які виразились в умисному неподанні суб'єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», суд кваліфікує за ст. 366-3 КК України.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд враховує тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, яке відповідно до
ст. 12 КК України є нетяжким злочином, конкретні обставини його вчинення, дані про особу ОСОБА_4 , яка раніше не судима і вперше притягується до кримінальної відповідальності, має молодий вік, незаміжня, офіційно працевлаштована та позитивно характеризується за місцем роботи, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
Встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 66 КК України обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
У судовому засіданні ОСОБА_4 повністю визнала свою провину і розкаявся у вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці. Крім того, зазначила, що на усунення порушення 30 травня 2025 року вона подала декларацію за 2024 рік.
Під активним сприянням розкриттю злочину необхідно вважати надання добровільної допомоги органам досудового розслідування будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам невідомих їм обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття співучасників, надання допомоги в їх затриманні, добровільна видача знарядь та засобів вчинення злочину, майна здобутого злочинним шляхом або ж допомога у розшуку цього майна.
Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні вказала про те, що на досудовому розслідуванні вона детально розповіла про вчинене нею кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, особу обвинуваченої та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення основного покарання в мінімальних межах санкції ст. 366-3 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 гривень, та додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України на строк 1 рік.
Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і суд не вбачає підстав для його обрання до набрання вироком законної сили.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 366-3 КК України, статтями 2, 94, 368-371, 373-374, 376, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 366-3 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 2500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 42 500 гривень, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах України на строк 1 рік.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд міста Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1