Справа № 766/18343/20
н/п 2/766/6527/25
30 червня 2025 року м.Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Єпішина Ю.М.
секретар судового засідання Царенко Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліївна про стягнення грошових коштів за невиконаним договором купівлі-продажу,-
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом та уточненнями до позову до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліївна про стягнення грошових коштів за невиконаним договором купівлі-продажу про стягнення грошових коштів за невиконаним договором купівлі-продажу,в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за невиконаним договором купівлі-продажу від 06 червня 2019 року: основний борг у сумі з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем 16303,29 грн., пеня у сумі 4143,67 грн., 3% річних у сумі 700,57 грн., інфляційні витрати у сумі 619,19 грн. Окрім того просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 гривень та судовий збір в сумі 840,80 гривень.
Позов обґрунтовано тим, що 22.04.2019 року між позивачем та ОСОБА_3 укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: нежилі приміщення підвалу загальною площею 109,2 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене майно було обумовлено продати за ціною, що буде еквівалентна курсу НБУ на дату розрахунку 11000 доларів США, з яких 1000 доларів США передана під час підписання вищевказаного договору, 6500 доларів США буде передано під час підписання основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, а решта кожного місяця до 9 числа. 06.06.2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого відповідачу передається у власність приміщення підвалу загальною площею 109,2 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_1 та відповідач сплачує за нього обговорену грошову суму. Згідно договору сторони погодили продаж нерухомого майна за домовленістю вчиняється за 296230,00 гривень. Сума в розмірі 201975 гривень отримана позивачем 22.04.2019 року при підписанні попереднього договору, решта виплачується згідно обумовленого сторонами графіку. Позивач виконав свої зобов'язання за договором, однак відповідач зобов'язання за договором виконала частково, чим порушила умови договору купівлі-продажу, а саме не сплатила суму в гривні, що буде еквівалентна 1000 доларів США на дату розрахунку, а саме 24120,29 грн. Позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог згідно якої відповідач частково сплачує заборгованість, та з врахуванням зазначеної заяви основна сума боргу за договором купівлі-продажу становить 16303,29 гривень. На підставі викладеного позивач змушений звернутись до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03.02.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судовий розгляд.
Позивач в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
У судове засідання у час призначений для розгляду справи за суттю, відповідач повторно не з'явилася. Про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, зокрема шляхом направлення судових повісток про виклик за відомим суду зареєстрованим у встановленому законом порядком місцем її проживання, опублікування оголошень на офіційному веб-сайті судової влади України. Процесуальним правом надати відзив на позов або письмові пояснення по суті предмету спору не скористалася. Документів, що підтверджують поважність причин її відсутності суду не надано. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.
Третя особа приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліївна в судове засідання не з'явилася. Надала заяву про розгляд справи без її участі.
Ухвалою від 30.06.2025 року постановлено провести заочний розгляд справи.
За таких обставин, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність сторін, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів в порядку ст. ст. 280, 281 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 22 квітня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено попередній договір предметом якого відповідно до п. 1.1 сторони зобов'язуються в майбутньому, в обумовлений п. 6.1. цього договору строк (до 19.05.2019 року) укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених цим договором.
Нерухомим майном є нежилі приміщення підвалу, загальною площею 109,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .
Нерухоме майно належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. 18.04.2012 року за реєстровим №1708, дублікат якого видано приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Маковецькою О.А. 18.04.2019 року за реєстровим №1250. Право власності на нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1813973165101, номер запису про право власності 31241328 (пункт 1.2 попереднього договору).
Згідно з пунктом 1.2 попереднього договору, зазначене майно було обумовлено продати за ціною, що буде еквівалентна курсу НБУ на дату розрахунку 11000 доларів США, з яких 1000 доларів США передана під час підписання вищевказаного договору, 6500 доларів США буде передано під час підписання основного договору купівлі-продажу нерухомого майна, а решта кожного місяця до 9 числа.
До підписання цього Договору, в рахунок належних за основним договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо купівлі-продажу нерухомого майна та своєї платіжної спроможності, покупець передав а продавець отримав аванс у розмірі 26850,00 гривень, в момент розрахунків, за Основним договором, зазначена сума буде зарахована у належний з покупця платіж як 1000 доларів США за Основним договором.
06 червня 2019 року між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_1 (продавець) було укладено договір купівлі-продажу.
Відповідно до п. 1.1. вказаного договору, продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежилі приміщення підвалу що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та сплачує за нього обговорену грошову суму.
Нерухоме майно має наступну характеристику, загальна площа 109,2 кв.м. (пункт 1.3 Договору купівлі-продажу).
Пунктом 2.1 договору визначено ціну: продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 296230 гривень. Суму в розмірі 201975 отримана позивачем від відповідача до підписання цього договору, решта буде виплачуватись згідно графіку зазначеному в пункті 2.1 Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 06.06.2019 року.
Згідно з п. 3.1.1. договору, продавець зобов'язаний: передати предмет договору покупцеві у стані, що відповідає санітарним та технічним нормам й умовам цього договору.
Покупець зобов'язаний сплатити за предмет договору ціну, встановлену цим договором (пункт 3.3.1 договору).
Позивач виконав свої зобов'язання за договором, однак відповідач зобов'язання за договором виконала частково, чим порушила умови договору купівлі-продажу, а саме не сплатила суму в гривні, що буде еквівалентна 1000 доларів США на дату розрахунку, а саме 24120,29 грн. Протягом тривалого часу відповідач частково сплачувала заборгованість в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем за невиконання умов договору купівлі-продажу становить 16303,29 гривень.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії.
Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.
Згідно зі статтею 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Відповідно до ч.1 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим ч.2 ст.533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
На підставі вищевикладеного судом встановлено, що позивачем належним чином виконані умови договору купівлі-продажу від 06.06.2019 року, що не спростовано відповідачем по справі, як і не надано доказів на підтвердження належного виконання вказаного договору та повернення позивачу грошових коштів.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що дійсно між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 06.06.2019 року, за умовами якого позивач передає у власність, а відповідач приймає у власність нежилі приміщення підвалу що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та сплачує за них обговорену грошову суму, однак відповідач не належним чином не виконала умови договору в обумовлений строк, внаслідок чого у останньої виник обов'язок з повернення позивачеві грошових коштів в сумі 16303,29 гривень, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягають грошові кошти за невиконання договору від 06.06.2019 року в сумі 16303,29 гривень.
Положеннями ст. 611 ЦК України встановлено правові наслідки невиконання зобов'язань, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Сума пені у розмірі облікової ставки НБУ що діяла в період за який нараховується пеня за кожен день прострочення в період часу з 10.11.2019 року по 12.11.2020 року складає 2259,41 грн., в період часу з 10.12.2019 року по 12.11.2020 року складає 1884,26 гривень, а всього 4143,67 гривень.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з цим, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні витрати за період з 10.11.2019 року по 12.11.2020 року в сумі 320,85 грн., та за період з 10.12.2019 року по 12.11.2020 року в сумі 298,34 грн., а всього 619,19 гривень та три відсотки річних за період з 10.11.2019 року по 12.11.2020 року в сумі 370,89 грн., та за період з 10.12.2019 року по 12.11.2020 року в сумі 329,68 грн., а всього 700,57 гривень, які підтверджуються наданими позивачем розрахунками і відповідачем не оспорено.
Суд доходить про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних витрат.
У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
На підставі викладеного, повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат, зокрема: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України, встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Постанова ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені..
В підтвердження обґрунтованості понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14000 грн., позивачем до матеріалів справи долучено: квитанцію до прибуткового касового ордера №32/20-ц від 10.11.2020 року про оплату ОСОБА_1 коштів в сумі 14000 гривень за надання юридичної допомоги за договором №32/20-ц від 10.11.ю2020 року; Договір про надання професійної правничої допомоги №32/20-ц від 10.11.2020 року предметом якого є представництво інтересів замовника в судовому процесі ОСОБА_1 про стягнення боргу з ОСОБА_2 ; акт прийому-передачі (опис) наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №32/20-ц від 10.11.2020 року.
Суд вважає, що позовні вимоги в частині витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 14000 грн. підлягають задоволенню, оскільки позивачем доведені та документально підтверджені.
Повний текст рішення складено - 10.07.2025 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліївна про стягнення грошових коштів за невиконаним договором купівлі-продажу -задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за невиконаним договором купівлі-продажу від 06 червня 2019 року у розмірі 21766 (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят шість) гривень 72 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі в розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Третя особа: приватний нотаріус Херсонського міського нотаріального округу Маковецька Олена Анатоліївна (місцезнаходження: АДРЕСА_5 ).
Суддя Ю.М. Єпішин