Справа № 308/17681/24
Закарпатський апеляційний суд
04.08.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/180/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.12.2024.
Цією постановою:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, непрацюючий, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (дві тисячі чотириста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 05 (п'ять) років.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 659498 від 22.10.2024 та постанови судді від 16.12.2024 вбачається, що 22.10.2024 о 16 год 05 хв на автодорозі сполученням Сімер - Перечин, водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом марки «Нісан Vanette», р.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність постанови суду від 16.12.2024, порушує питання про її скасування та закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на те, що у зазначені в протоколі час та місці він не керував транспортним засобом марки «Нісан Vanette» і йому не відомо, що це за автомобіль. 07.02.2023 його було піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, указана постанова суду набула законної сили 20.02.2023, а тому строк 1 рік сплив 20.02.2024. Вважає, що розгляд справи відбувся з порушенням правил підсудності, оскільки як зазначено у протоколі та постанові суду подія мала місце на автодорозі Сімер - Перечин, що свідчить на те, що справа повинна була розглядатися Перечинським районним судом Закарпатської області, а не Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області. Одночасно порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що такий пропущено з поважних причин, оскільки він не брав участі в розгляді справи, а копію постанови отримав лише 04.03.2025.
-2-
Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 на розгляд справи щодо нього не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляв, відомостей про поважність причин чергової неявки не надав. При цьому, враховується те, що ОСОБА_1 повідомлений за допомогою смс-повідомлення, про що свідчить відповідна довідка про доставку, а також він повідомлявся поштовим зв'язком, однак таке повідомлення повернулося до апеляційного суду без вручення адресату з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Указане свідчить про те, що апеляційним судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, чи захисника, в апеляційному розгляді справи, не є обов'язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Між тим, апеляційний розгляд справи вже відкладався за заявою ОСОБА_1 .
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, ОСОБА_1 не брав участі в розгляді справи, і при цьому матеріали справи не містять відомостей про те, що йому було відомо про час та місце розгляду справи. Інших доказів, ніж ті, які зазначені в апеляційній скарзі, щодо дати ознайомлення з оскаржуваною постановою, а саме 04.03.2025, у матеріалах справи відсутні.
З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Статтею 280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
-3-
Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, відповідно до приписів ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Апеляційний суд вважає, що вищевказані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 цього адміністративного правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 659498 від 22.10.2024, водій ОСОБА_1 22.10.2024 о 16 год 05 хв на автодорозі сполученням Сімер - Перечин, повторно протягом року керував транспортним засобом марки «Нісан Vanette», р.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до пп. «а» п. 2.1 Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» № 3353-XII вiд 30.06.1993.
Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.
На переконання апеляційного суду, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП доведена наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 659498 від 22.10.2024, складеним з дотриманням вимог, передбачених ст. 254-256 КУпАП і засвідченим підписами уповноваженої особи та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ; копією постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3320253 від 22.10.2024, винесеної щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП; рапортом ПОГ СП ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області Бонь С. В.; витягом з ІКС ІПНП, відповідно до якого ОСОБА_1 24.05.2024 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП (постанова серії БАД № 592335); довідкою заступника начальника ВП з превентивної діяльності ВП № 1 Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області про наявність у діях ОСОБА_1 ознак повторності.
Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено будь-яких даних, які би давали підстави вважати, що поліцейський Бонь С. В., який оформляв матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , був упереджений під час складання щодо останнього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та оформленні інших матеріалів справи, чи мав підстави для обмови ОСОБА_1 . На наявність таких даних в апеляційній скарзі не вказується.
-4-
У матеріалах справи про адміністративне правопорушення також відсутні будь-які дані, які би свідчили про зацікавленість поліцейського у результатах розгляду справи. У підтвердження таких даних також відсутні які-небудь належні докази як у матеріалах справи, так їх і не додано до апеляційної скарги.
Не встановлено під час розгляду апеляційної скарги й будь-яких відомостей про застосування щодо ОСОБА_1 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусової згоди підписати протокол про адміністративне правопорушення та відмови від надання пояснень з приводу обставин, що мали місце. На такі дані також не вказується в апеляційній скарзі.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку про те, що поліцейський при виконанні свої посадових обов'язків діяв виключно у межах наданих йому повноважень.
Доводи апеляційної скарги про те, що у зазначені в протоколі час та місці ОСОБА_1 не керував транспортним засобом марки «Нісан Vanette» і йому не відомо, що це за автомобіль, апеляційний суд відхиляє, оскільки такі спростовуються матеріалами справи та у їх підтвердження не надано жодних доказів. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що своїми підписами у протоколі за ч. 5 ст. 126 КУпАП та постанові за ч. 5 ст. 121 КУпАП ОСОБА_1 визнав факт керування транспортним засобом, а також останній відмовився від надання будь-яких пояснень, тобто не спростовував факту керування транспортним засобом, не маючи посвідчення водія.
Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що наявні у вищевказаних протоколі та постанові підписи не належать ОСОБА_1 , апеляційному суду не надано. Також ОСОБА_1 не надано відомостей, що він звертався до відповідних органів із заявами про підробку його підпису в протоколі про адміністративне правопорушення.
Між тим, своїми підписами у протоколі підтвердив, що зі змістом протоколу ознайомлений, його копію отримав і внесені про нього дані - правильні.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що у протоколі відображені всі необхідні й передбачені ст. 256 КУпАП відомості, які є достатніми для доведення вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що будь-яких обґрунтованих клопотань, у тому числі про виклик поліцейських чи інших свідків, ОСОБА_1 не заявлялось.
Доводи апеляційної скарги про те, що 07.02.2023 його було піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, указана постанова суду набула законної сили 20.02.2023, а тому строк 1 рік сплив 20.02.2024, апеляційний суд визнає таким, що жодним чином не спростовує факту порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України та його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а навпаки підтверджує той факт, що ОСОБА_1 станом на 22.10.2024 не мав посвідчення водія. При цьому, будь-яких доказів у підтвердження того, що на момент складення щодо ОСОБА_1 протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП у нього було наявне посвідчення водія, апеляційному суду не надано.
Крім того, апеляційний суд бере до уваги відсутність у матеріалах справи відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії поліцейських. Відсутні також докази про оскарження чи скасування винесених щодо ОСОБА_1 постанови від 22.10.2024 за ч. 5 ст. 121 КУпАП та від 24.05.2024 за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про те, що розгляд справи відбувся з порушенням правил підсудності, оскільки як зазначено у протоколі та постанові суду подія мала місце на автодорозі Сімер - Перечин, що свідчить на те, що справа повинна була розглядатися Перечинським районним судом Закарпатської області, а не Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.
-5-
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 складено працівниками ВП № 1 (с. Оноківці) Ужгородського РУП, а відповідно такий і направлений до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про те, що ОСОБА_1 заявлялись клопотання про направлення справи до Перечинського районного суду Закарпатської області. Також ці доводи жодним чином не спростовують факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а також не являються підставою для скасування судового рішення.
Апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги щодо необхідності закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, є необгрунтованими і такі відхиляються, оскільки підстав для їх задоволення, апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, винуватість ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених доказів, які є логічними, послідовними, належними та достатніми і узгоджуються між собою.
Апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги такими, що мають формальний характер та спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і враховуючи характер вчиненого правопорушення, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті. Так, адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 40800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років, застосоване відносно ОСОБА_1 , є достатнім і необхідним для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень і таким, що відповідає характеру вчиненого правопорушення, меті адміністративного стягнення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що накладене на ОСОБА_1 стягнення, яке хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення, а також необхідним для виховання ОСОБА_1 у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, відповідає характеру вчиненого правопорушення, а тому підстав для його зміни не вбачається.
За таких обставини, оскаржувана постанова, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін, а подана стороною захисту апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження та є безпідставними, - без задоволення.
Приймаючи рішення беруться до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати свідків тощо; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; те, що до апеляційної скарги не додано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та підтверджували доводи апеляційної скарги, і будь-яких обґрунтованих клопотань з цього приводу стороною захисту не заявлено, а не з'явившись на розгляд справи без поважних причин ОСОБА_1 позбавив себе такої можливості.
-6-
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.12.2024 щодо нього.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.12.2024 щодо нього, - без змін.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя