05 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/3927/22
Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:
Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2025
у справі № 904/3927/22
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровська Агропромислова Компанія"
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗ Оптимум"
про визнання банкрутом,
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 відмовлено у задоволенні заяви арбітражного керуючого Маглиш Л.С. від 31.10.2024 про стягнення основної грошової винагороди арбітражного керуючого та понесених ним витрат.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції Маглиш Лада Сергіївна, звернулася до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувану ухвалу в повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2025 апеляційну скаргу Маглиш Лади Сергіївни на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 у справі №904/3927/22, задоволено. Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 у справі №904/3927/22, скасовано. Прийнято у справі нове рішення, яким задоволено заяву арбітражного керуючого Маглиш Л.С. про стягнення грошової винагороди за рахунок кредиторів пропорційно до розміру визнаних кредиторських вимог у справі № 904/3927/22. Стягнуто з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рахунок самозайнятої особи - арбітражного керуючого Маглиш Лади Сергіївни грошові кошти з нарахованої, але невиплаченої арбітражному керуючому основної грошової винагороди у розмірі 3 726,00 грн (три тисячі сімсот двадцять шість грн, 00 коп.) та понесені арбітражним керуючим у справі № 904/3927/22 витрати у розмірі 790,01 грн (сімсот дев'яносто грн, 01 коп.), про що видано наказ. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЕДА» (до перейменування - ТОВ «Придніпровська агропромислова компанія»; на рахунок самозайнятої особи - арбітражного керуючого Маглиш Лади Сергіївни грошові кошти з нарахованої, але невиплаченої арбітражному керуючому основної грошової винагороди у розмірі 2 268,00 грн (дві тисячі двісті шістдесят вісім грн, 00 коп.) та понесені арбітражним керуючим у справі № 904/3927/22 витрати у розмірі 480,88 грн (чотириста вісімдесят грн, 88 коп.), про що видано наказ. Стягнуто з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на рахунок самозайнятої особи - арбітражного керуючого Маглиш Лади Сергіївни грошові кошти з нарахованої, але невиплаченої арбітражному керуючому основної грошової винагороди у розмірі 70 956,00 грн (сімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість грн, 00 коп.) та понесені арбітражним керуючим у справі № 904/3927/22 витрати у розмірі 15 044,63 грн (п'ятнадцять тисяч сорок чотири грн, 63 коп.), про що видано наказ. Стягнуто з Державної податкової служби України в особі відокремленого підрозділу - Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь арбітражного керуючого Маглиш Лади Сергіївни 1009,33 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЕРЕДА» (до перейменування - ТОВ «Придніпровська агропромислова компанія») на користь арбітражного керуючого Маглиш Лади Сергіївни 1009,33 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги. Стягнуто з Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» в особі філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» Акціонерного товариства «Об'єднана гірничо-хімічна компанія» на користь арбітражного керуючого Маглиш Лади Сергіївни 1009,33 грн витрат по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги.
14.07.2025 через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2025 у справі № 904/3927/22, в якій просить суд скасувати оскаржуване судове рішення; ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 залишити без змін.
З аналізу статей 55, 129 Конституції України вбачається, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція ЄСПЛ) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Суд зазначає, що право на доступ до суду є одним із аспектів права на суд згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ та повинно бути "практичним та ефективним", а не "теоретичним чи ілюзорним" (Рішення ЄСПЛ від 04.12.1995 у справі "Беллє проти Франції"). Це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції ЄСПЛ, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд. Водночас, право на доступ до суду, закріплене у статті 6, не є абсолютним, воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак, Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 Конвенції ЄСПЛ, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Розглянувши касаційну скаргу, Суд дійшов до висновку про відмову у прийнятті касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з наступних підстав.
Згідно з ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Частиною першою статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Законодавцем у ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено особливості застосування правил оскарження судових рішень, що ухвалюються місцевими та апеляційними господарськими судами в процесі провадження у справі про банкрутство.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства (в редакції, чинній на момент звернення скаржника з касаційною скаргою) у касаційному порядку не підлягають оскарженню постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду судових рішень, крім: ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), ухвали попереднього засідання, ухвал за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, поданих після закінчення строку, встановленого для їх подання, ухвали про затвердження плану санації у справі про банкрутство, ухвали про затвердження плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ухвали про закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або процедури погашення боргів боржника та рішень, прийнятих за результатами розгляду заяв, поданих у межах провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність).
Скарги на постанови апеляційних господарських судів, прийняті за результатами оскарження ухвал господарського суду у справах про банкрутство, які не підлягають оскарженню в касаційному порядку окремо, можуть включатися до касаційної скарги на ухвали, постанови у справах про банкрутство (неплатоспроможність), що підлягають оскарженню.
Наведений перелік судових рішень, що підлягають касаційному оскарженню окремо, є вичерпним, і тому подання касаційних скарг на інші судові рішення (які відсутні у вказаному переліку) виключає можливість здійснення касаційного провадження за такими скаргами.
Предметом касаційного оскарження є постанова Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2025 прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024 про відмову у стягненні основної грошової винагороди арбітражного керуючого та понесених ним витрат, можливість окремого касаційного оскарження якої не передбачена ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Зазначене відповідає загальновизнаному положенню про дію процесуальних норм у часі, згідно з яким незалежно від часу відкриття провадження у справі, при здійсненні процесуальних дій застосовується той процесуальний закон, який діє на момент здійснення таких дій (частина третя статті 3 ГПК України).
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі "Дія 97 проти України" від 21.10.2010).
За змістом частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства при вирішенні питання про можливість касаційного оскарження процесуального документа суду апеляційної інстанції визначальним є саме судовий акт суду першої інстанції, а не результат його перегляду в апеляційному порядку, та відповідно, зміст резолютивної частини процесуального документа суду апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 1 частини першої ст. 293 ГПК України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
У разі прийняття до касаційного провадження касаційної скарги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на вказане судове рішення, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, що в сукупності з положеннями норм статті 287 ГПК України, виключає можливість касаційного перегляду.
Законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині першій статті 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
Оскільки, Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2025 предметом перегляду якої була ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2024, яка відповідно до частини третьої ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягає окремому касаційному оскарженню, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
На підставі викладеного та керуючись частинами 1, 3 статті 9 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 3, 234, 235, пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2025 у справі № 904/3927/22.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий, суддя Огороднік К.М.
Судді Жуков С.В.
Картере В.І.