вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
06.08.2025м. ДніпроСправа № 904/2954/25
Господарський суд Дніпропетровської області
у складі судді Дупляка С.А.,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/2954/25
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун"
про стягнення грошових коштів,
1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою від 04.06.2025 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун" (далі - відповідач) про стягнення 86.961,58 грн, з яких: 64.179,30 грн основної заборгованості, 1.073,16 грн пені, 4.071,06 грн трьох процентів річних, 17.638,06 грн інфляційних втрат.
Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2954/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2025.
Ухвалою від 09.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 також надсилалася відповідачу на адресу: 49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 37; за трек-номером №0610260182920.
Зазначена кореспонденція повернулась на адресу господарського суду без вручення адресату, зокрема, 02.07.2025 з відміткою пошти “за закінченням терміну зберігання».
Правильність адреси місця проживання відповідача підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Господарський суд також бере до уваги і те, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2025 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень невідкладно.
Суд вважає за необхідне зазначити, що статтями 42, 43 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Так, суд встановив, що ухвала від 09.06.2025 вважається врученою відповідачу 01.07.2025.
Відповідачу(ам) в ухвалі від 09.06.2025 встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач(і) має(ють) право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України, власні заяви чи клопотання, подання яких передбачене положеннями ГПК України, (у разі наявності), а також всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 165 ГПК України одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду копія відзиву та доданих до нього документів, в т.ч. заяв чи клопотань, відповідач(і) зобов'язаний(і) надіслати іншим учасникам справи, докази чого надати суду разом з відзивом (розрахунковий чек, опис вкладення до цінного листа).
Крім цього, відповідачу(ам) роз'яснено, що у разі ненадання відповідачем(ами) відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Отже, строк для подачі відзиву відповідачем тривав до 16.07.2025.
Станом на час винесення рішення відзив відповідачем не надано.
Листом від 04.08.2025 за №904/2954/25/26425/25 з метою всебічного та повного дослідження наявних у справі № 904/2954/25 обставин, запитано у судді Геннадія Манько надати для огляду та зняття ксерокопій матеріали справи № 904/5214/24.
Листом від 05.08.2025 за №904/5214/24/2656/25 суддею Геннадієм Манько було надано матеріали справи № 904/5214/24.
Після огляду та зняття ксерокопій з матеріалів справи № 904/5214/24, а саме договору оренди від 02.08.2019 №442-ДРА/19, листом від 06.08.2025 за №904/2954/25/26787/25 матеріали справи 904/5214/24 були повернуті судді Геннадію Маньку.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.
З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.
Стислий виклад позиції позивача
Позивач зазначив, що відповідно до рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 у справі № 904/5214/24 було усунуто перешкоди у користуванні майном та виселено відповідача із займаного орендованого майн. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області набрало законної сили, внаслідок чого 18.03.2025 було видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025. Таким чином з січня 2021 року по лютий 2025 року відповідач отримував теплову енергію до нерухомого майна, яким він користувався з підстав зазначених вище. Оскільки судове рішення набрало законної сили в березні 2025 року, період стягнення, про який просить позивач, обмежується останнім місяцем існування правовідносин у сфері оренди майна між відповідачем та Дніпровської міською радою, тобто лютий 2025 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, які обліковуються за договором №090309 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію, поставка якої здійснювалась за адресою: м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 91, прим.41, яке орендував відповідач на підстав договору оренди від 02.08.2019 №442-ДРА/19.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач відзив на позов не надав.
2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У даному випадку до предмета доказування входять такі обставини: укладення договору; надання послуг; наявності/відсутності доказів часткової/повної оплати послуг; наявності/відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат.
Суд встановив, що Комунальне підприємство «Теплоенерго» Дніпровської міської ради (далі - позивач, постачальник) впродовж періоду з січня 2021 року по лютий 2025 року включно надавало послуги з постачання теплової енергії Товариству з обмеженою відповідальністю «Трейдголдтаун» (далі - відповідач, споживач) за адресою: 49054, м. Дніпро, проспект Олександра Поля, буд. 91, прим.41.
12.04.2019 між Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдголдтаун» (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №442-ДРА/19, відповідно до пункту 1.1 договору з метою ефективного використання комунального майна Орендодавець на підставі рішення міської ради від 21.03.07 № 41/11 із змінами та доповненнями передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлові приміщення - (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 94,13 кв.м (у т.ч. місця загального користування 4,64 кв.м), розташовані за адресою: м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 91, у підвалі 5 - поверхового будинку, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 281702,0 грн, без ПДВ, що перебувають на балансі КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради, для розміщення суб'єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (перукарня). Використання об'єкту оренди не за цільовим призначенням забороняється.
За змістом пункту 5.11 договору орендар зобов'язаний протягом 5 днів з дати укладення цього договору укласти з балансоутримувачем (управителем) або з відповідними службами договір на сплату або відшкодування витрат на утримання орендованого (відшкодування витрат здійснюється згідно з відповідним рішенням виконавчого комітету міської ради про таке відшкодування), надання комунальних послуг орендарю (газ, електроенергія, тепло, водопостачання та водовідведення, вивезення сміття, телефон та ін.) та експлуатаційних витрат, у т.ч. відшкодування витрат із плати за землю.
Позивачем було отримано відповідь від КП «Міські активи Дніпровської міської ради, що за адресою теплопостачання, а саме: м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 91, прим. 41, знаходиться орендар майна - Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдголдтаун».
Відповідно до положень договору оренди № 442-ДРА/19 від 02.08.2019, відповідачем було орендовано приміщення №41, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 91 та належить до комунальної власності територіальної громади м. Дніпра.
Зазначений договір оренди було укладено на підставі рішення ДМР від 21.03.2007 зі змінами та доповненнями № 41/11.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 у справі №904/5214/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун" (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, ідентифікаційний код 43087671) на користь Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 75, ідентифікаційний код 40392181) заборгованість 40976 грн.45 коп., пеню 1 489 грн. 95 коп., 3% відсотки річних 3610 грн. 91 коп., судовий збір 9084 грн. Розірвано договір оренди від 02.08.2019 №442-ДРА/19 нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Дніпра, укладений між департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙДГОЛДТАУН» (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ: 43087671). Усунуто перешкоди в користуванні комунальним нерухомим майном, а саме: нежитловим приміщенням загальною площею 94,13 кв.м., (у т.ч. місця загального користування 4,64 кв.м.,) розташованого за адресою: м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 91 у підвалі 5-поверхового будинку, шляхом виселення Товариства з обмеженою відповідальністю “ТРЕЙДГОЛДТАУН» (49044, м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 37, код ЄДРПОУ:43087671) з нежитлового приміщення, загального площею 94,13 кв.м., (у т.ч. місця загального користування 4,64 кв.м.,) розташованого за адресою: м. Дніпро, просп. Олександра Поля, 91 у підвалі 5-поверхового будинку.
На виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/5214/24 від 18.02.2025, яке набрало законної сили 18.03.2025, було видано наказ.
Як у позові зазначає позивач, з січня 2021 року по лютий 2025 року, відповідач отримував теплову енергію до нерухомого майна, яким він користувався з підстав зазначених вище. Оскільки судове рішення набрало законної сили в березні 2025 року, період стягнення про який просить позивач обмежується останнім місяцем існування правовідносин у сфері оренди майна між відповідачем та Дніпровської міською радою, тобто лютий 2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», одним з основних обов'язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії. З цього приводу зазначаємо наступне. Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житловокомунальні послуги», в редакції Закону № 2454-VIII від 07.06.2018 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом, а у відповідності до ст.12, договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України.
04.09.2019 набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України № 830 Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Постанова 830, Правила 830), на виконання якої Позивачем опубліковано на своєму сайті Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії (далі - Договір Приєднання).
Таким чином, з моменту набрання чинності Типового договору з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії відносини сторін стали регулюватись договором приєднання.
Крім того, згідно з п. 13 Постанови 830 послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Оскільки протягом 30 днів з моменту опублікування договору і розміщення інформації про договори на інформаційних стендах у Відповідача не виникло заперечень щодо його укладання, між Позивачем та Відповідачем діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (зазначене підтверджується правовими висновками Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду викладеними в постанові від 11.11.2019 по справі №646/834/17).
Таким чином, між позивачем та відповідачем діє Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, який є договором приєднання, опублікований 01.10.2019, що набрав чинності 01.11.2019, із подальшими змінами та доповненнями, відповідно до чинного законодавства і діє станом на дату звернення до суду, в силу відсутності відомостей про відключення приміщення відповідача від систем теплопостачання у встановленому законодавством порядку.
Фактичне надання послуги з постачання теплової енергії підтверджується актами споживання теплової енергії за період з січня 2021 року по лютий 2025 року, довідкою про кількість спожитого тепла у будинку саме приміщенням відповідача та актами прийому передачі теплової енергії.
Тарифи, згідно яких формувались рахунки впродовж заявленого періоду, встановлені Рішеннями Виконкому Дніпровської міської ради № 1103 від 19.10.2021, № 1137 від 29.10.2021, № 6-24/9 від 24.09.2024 року, копії яких долучено до справи.
Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця teploenergo.dp.ua.
Позивачем було здійснено поставку відповідачу теплової енергії протягом опалювальних періодів з січня 2021 року по лютий 2025 року на загальну суму 64.179,30 грн.
Позивачем виставлені рахунки відповідачу, які разом з актами прийому-передачі послуги направлені на поштову адресу відповідача.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача досудову вимогу, яка останнім була залишена без відповіді та задоволення.
Відповідач свої зобов'язання з повної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 64.179,30 грн.
Доказів погашення суми позову відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Предметом позову позивач визначив 64.179,30 грн основної заборгованості, 1.073,16 грн пені, 4.071,06 грн трьох процентів річних, 17.638,06 грн інфляційних втрат.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною першою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (частина друга статті 275 ГК України).
Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Судом встановлено, що позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії в останній редакції, яка діє з 01.11.2019.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
З даним кореспондується також правова позиція Верховного суду України, викладена у Постанові від 20 квітня 2016 року по справі №6-2951цс15 - споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
З 01.10.2021 року діє нова редакція Правил №830, відповідно до п. 13 яких індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється. У разі зміни виконавцем умов договору вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця. У разі зміни тарифу протягом строку дії договору новий розмір тарифу застосовується з дня введення його в дію.
Таким чином, з 01.10.2021 року моментом укладення договору на теплопостачання є, зокрема, факт споживання послуги виконавця комунальної послуги. До 01.10.2021 укладення договору на теплопостачання регулювалося загальними положеннями цивільного та господарського законодавства.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (стаття 530 ЦК України).
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Отже, строк оплати основної заборгованості у період з січня 2021 року по лютий 2025 року є таким, що настав.
Доказів оплати заборгованості за період з січня 2021 року по лютий 2025 року на загальну суму 64.179,30 грн матеріали справи не містять.
Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач належними доказами не спростував.
Таким чином, заявлені до стягнення 64.179,30 грн основної заборгованості визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення пені
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (пенею, штрафом) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нормою частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, умовами пункту 45 договору передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період з 01.03.2021 по 03.06.2025 на загальну суму 1.073,16 грн. При цьому розрахунки здійснював по кожному періоду оплати окремо.
Як зазначалось вище, частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ Прикінцеві положення Господарського кодексу України пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Так, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано 30.06.2023.
Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до Прикінцевих положень Закону України "Про запобігання корупції" та зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Беручи до уваги, що позивач надав відповідачу житлово-комунальні послуги, відповідно заборонено нарахування неустойки (штрафу та пені) з початку карантину по 31.07.2023 (тридцять днів після скасування карантину).
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення пені, нарахованої на заборгованість, строк оплати якої настав раніше, ніж за 6 місяців до 31.07.2023, задоволенню не підлягають.
З урахуванням приписів Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", нарахування пені у спірних правовідносинах підлягає з 31.07.2023 на заборгованість, строк оплати якої настав пізніше, ніж за 6 місяців до 31.07.2023.
При цьому суд звертає увагу, що можливий строк нарахування штрафних санкцій (6 місяців згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України) продовжився на період дії карантину, і на цей же період нарахування штрафних санкцій було заборонено. При цьому продовжений строк закінчився з завершенням карантину, а тому нарахування штрафних санкцій за межами цього строку є неправомірним. Це стосується як пені, так і штрафу, що хоча і нараховується одномоментно, але також має строк свого можливого нарахування.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності підстав для стягнення пені викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 30.11.2023 у справі №904/3296/23, від 07.08.2024 у справі №904/6487/23.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторони не передбачили в договорі інший строк нарахування пені, ніж встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Станом на 31.07.2023 спливли шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано з оплати сум боргу за січня 2021 року - грудень 2022 року.
В даному випадку обґрунтованим та правомірним буде нарахування пені за загальний період з 31.07.2023 по 03.06.2025 (по кожному акту окремо) за порушення строку оплати суми боргу за січень 2023 року по лютий 2025 року.
Суд, здійснивши власний перерахунок, дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 400,07 грн за загальний період з 31.07.2023 по 03.06.2025.
Відтак, в частині позовних вимог про стягнення 673,09 грн пені слід відмовити.
Відповідач контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 400,07 грн пені підлягають задоволенню згідно з розрахунком суду.
Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував три проценти річних загальний період прострочення з 01.03.2021 до 03.06.2025 у загальному розмірі 4.071,06 грн.
Господарський суд перевірив розрахунок трьох процентів річних визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 4.071,06 грн.
Позивач нарахував інфляційні втрати за загальний період прострочення з березня 2021 року до квітень 2025 року на загальну суму 17.638,06 грн
Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат та визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню 17.638,06 грн.
Відповідач контррозрахунку не надав; арифметичну правильність вимоги не заперечив.
Згідно з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Також судом враховано, що 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до абз. 1 п. 1постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування, в тому числі процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Згідно із п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» дія абзаців 1 та 3 п. 1 цієї постанови поширюється на юридичних осіб, яким належить на праві власності або іншому речовому праві житлове та/або нежитлове приміщення, будинок, в яких розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, у разі коли такі юридичні особи не мають право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об'єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.
Відповідно до п. 2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
Відповідач не надав доказів того, що у приміщенні, до якого подавалась теплова енергія, розміщуються та є кінцевими споживачами комунальних послуг внутрішньо переміщені особи, а відповідач не має право на отримання компенсації за спожиті комунальні послуги під час розміщення внутрішньо переміщених осіб у будівлях (приміщеннях) об'єктів державної, комунальної та приватної власності у період воєнного стану.
Відтак положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 за №206 “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» не можуть застосовуватися у даній справі.
Подібна правова позиція висвітлена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 у справі №904/4862/22.
При цьому, відповідач у даній справі не відноситься до категорії населення, на яку розповсюджується дія вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України.
У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню частково.
Судові витрати
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2.403,51 грн з урахуванням того, що 99,22 % позовних вимог позивача судом задоволено.
Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдголдтаун" (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ШЕВЧЕНКА, будинок 37; ідентифікаційний код 43087671) на користь Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпровської міської ради (49081, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ПРОСПЕКТ СЛОБОЖАНСЬКИЙ, будинок 29, офіс 504; ідентифікаційний код 32688148) 64.179,30 грн (шістдесят чотири тисячі сто сімдесят дев'ять грн 30 к.) основної заборгованості, 400,07 грн (чотириста грн 07 к.) пені, 4.071,06 грн (чотири тисячі сімдесят одну грн 06 к.) трьох процентів річних, 17.638,06 грн (сімнадцять тисяч шістсот тридцять вісім грн 06 к.) інфляційних втрат, 2.403,51 грн (дві тисячі чотириста три грн 51 к.) судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог (про стягнення 673,09 грн пені) відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.А. Дупляк