вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.08.2025 Справа № 904/776/25
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ
до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро
про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат
Суддя Ярошенко В.І.
Секретар судового засідання Бублич А.В.
Представники:
від позивача: Гур'янов С.Б.;
від відповідача: Козак Т.В.;
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", в якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" за договором № 0534-03041-ПД від 01.01.2024 у розмірі 5 604 897, 22 грн, з яких: інфляційні втрати у розмірі 4 389 010, 69 грн, 3% річних у розмірі 1 215 886, 53 грн.
Ухвалою суду від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 01.04.2025.
19.03.2025 від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшов відзив на позовну заяву.
01.04.2025 від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з залученням представника відповідача до участі у іншому судовому процесі в суді загальної юрисдикції.
В судове засідання 01.04.2025 представники сторін не з'явились.
Ухвалою суду від 01.04.2025 відкладено підготовче засідання до 29.04.2025.
23.04.2025 від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 28.04.2025 клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про забезпечення проведення судових засідань у справі № 904/776/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
В судове засідання 29.04.2025 з'явився представник відповідача.
Ухвалою суду від 29.04.2025 вдкладено підготовче засідання в розумних строках до 10.06.2025.
10.06.2025 від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшло клопотання про зменшення розміру 3% річних.
В судове засідання 10.06.2025 з'явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.
Протокольною ухвалою від 10.06.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 08.07.2025.
27.06.2025 від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
08.07.2025 від Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" надійшло клопотання про відстрочку виконання рішення.
В судове засідання 08.07.2025 з'явились представники сторін та надали усні пояснення по справі.
В судове засідання 08.07.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Ухвалою суду від 08.07.2025 закрито підготовче провадження. Справу призначено до розгляду в засіданні по суті на 05.08.2025.
Відповідач участь представника в судовому засіданні 05.08.2025 не забезпечив; про дату, час та місце проведення цього судового засідання був повідомлений судом належним чином у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Тож, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
Суд наголошує на тому, що сторони мали можливість скористатись своїм правом на подання заяв по суті справи із посиланням на конкретні докази та нормативне обґрунтування своїх правових позицій.
В ході судового засідання 05.08.2025 розглянуто справу по суті, встановлено обставини справи та досліджено наявні у матеріалах справи докази.
В судовому засіданні 05.08.2025 ухвалено судове рішення в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України з оформленням вступної та резолютивної частин.
Позиція позивача викладена у позовній заяві
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління в частині своєчасної оплати наданих послуг, що стало підставою нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Позиція відповідача
Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує на те, що саме з моменту акцептування заяви-приєднання до договору в порядку встановленому кодексом системи передачі, користувач набуває всіх прав та зобов'язань за договором і несе відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору, КСП та чинним законодавством. При цьому, позивач посилається на наказ Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» №344 від 07.06.2024, яким затверджені нові умови договору. Відповідач зазначає, що позивачем нараховано інфляційні втрати та 3 % річних за прострочення виконання зобов'язань за договором з січня по липень 2024 року, тобто в період на який не розповсюджується дія договору, затверджений наказом № 344 від 07.06.2024. Тобто позивачем на надано до суду договір, на підставі якого ґрунтуються його позовні вимоги. Відповідач не погоджується з наданим позивачем розрахунком 3 % річних та інфляційних втрат та вказує на те, що вказаний розрахунок позивачем здійснено не правильно, оскільки позивач нарахував інфляційні втрати за прострочку платежу менше, ніж 15 днів, тому у позивача відсутнє право стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 389 010, 69 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
01 січня 2024 року між Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго» (оператор системи передачі, ОСП) та Акціонерним товариством “ДТЕК Дніпровські електромережі» (користувач системи передачі, користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, умови якого затверджено наказом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» від 22.12.2023 № 742, в той же час, нові умови договору затверджено наказом Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» від 07.06.2024 № 344 (ідентифікатор договору - № 0534-03041-ПД).
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір є публічним договором приєднання та встановлює порядок та умови надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління користувачам системи передачі (далі - користувач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання користувача до умов цього Договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору.
Пунктом 1.2 договору, визначено, що умови цього договору розроблені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії» та Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 309 (КСП), та є однаковими для всіх користувачів.
Пунктом 2.1 договору, погоджено, що цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об'єднаної енергетичної системи (далі - ОЕС) України.
За цим договором ОСП безперервно надає послугу з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, а саме управління режимами ОЕС України з виробництва, передачі, забезпечення планових перетоків електричної енергії по міждержавних лініях зв'язку ОЕС України з енергосистемами суміжних країн, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки (далі - послуга).
Послуга, яка надається за цим договором згідно з державним класифікатором продукції та послуг (ДК 016:2010), має код: 35.12.
На підставі пункту 2.2 договору користувач зобов'язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 2.3 договору під час виконання вимог цього Договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Законом України “Про ринок електричної енергії», Правилами ринку, КСП, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.
Відповідно до пункту 3.1 договору ціна цього договору визначається як сума нарахованої фактичної вартості послуг за сукупністю розрахункових періодів наростаючим підсумком за календарний рік.
Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць.
Згідно з п. 3.2 договору оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється НКРЕКП відповідно до затвердженої ним методики (порядку) та оприлюднюється ОСП на офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.
Згідно з пунктом 3.3 договору обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ КСП.
Згідно з пунктом 3.4 договору планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. На вартість послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.
Відповідно до пункту 3.5 договору користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
Пунктом 3.6 договору, визначено, що плановий обсяг послуги, що використовується для визначення планової вартості послуги, визначається на підставі даних адміністратора комерційного обліку (далі - АКО) за кожну декаду розрахункового періоду.
Згідно з пунктом 3.7 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно). Акти надання послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надається АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в “Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.
Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або акт надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).
Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги та рахунки у відповідному розрахунковому періоді виконавець ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники акта надання послуги та/або акта коригування до актів надання послуги в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.
Згідно з абз. 1 п. 3.8 договору користувач здійснює підписання актів надання послуги та актів коригування до актів надання послуги відповідного розрахункового періоду протягом 3 робочих днів з дня їх отримання користувачем.
Згідно з абз. 1, 2 пункту 3.9 договору за наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення (за цим Договором). При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату пені та штрафних санкцій, за наявності письмової згоди користувача.
У разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму нарахованої вартості послуг за цим Договором, ОСП (за заявою користувача) протягом 5робочих днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або самостійно враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів (у випадку відсутності заяви користувача про повернення надлишку коштів).
Відповідно до п. 3.11 договору розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі на банківські рахунки сторін, що зазначені в цьому договорі.
Згідно з підпункту 4.2.1 пункту 4.2 договору на користувача покладено обов'язок своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за цим договором.
Відповідно до підпункту 4.3.2 пункту 4.3 договору правом ОСП є своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу.
Згідно з пунктом 7.8 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
На підставі пункту 12.2 договору наявність спору, що виникає у зв'язку з цим договором, не звільняє сторони від виконання їх зобов'язань відповідно до умов цього договору.
Згідно з пунктом 13.1 договору цей договір набирає чинності з дати акцептування заяви-приєднання, зазначеної в повідомленні ОСП, і діє до 31 грудня (включно) року, у якому акцептована заява-приєднання. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії цього договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, шляхом направлення відповідного повідомлення.
Згідно з пунктом 13.5 договору припинення/розірвання дії цього договору не звільняє сторони від належного виконання обов'язків, що виникли в період дії цього договору.
На виконання умов договору Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» надало Акціонерному товариству “ДТЕК Дніпровські електромережі» послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з січня до червня 2024 року на загальну суму 877 227 752,35 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами надання послуг та актами коригування: № ДУА-0004091 від 31.01.2024 за січень 2024 на суму 175 886 197,32 грн з ПДВ; № ДУА-0004852 від 29.02.2024 за лютий 2024 на суму 156 536 445,19 грн з ПДВ; № ДУА-0005602 від 31.03.2024 за березень 2024 на суму 161 385 863,59 грн з ПДВ; № ДУА-0006381 від 30.04.2024 за квітень 2024 на суму 129 507 511,69 грн з ПДВ; № ДУА_К-0001640 від 30.05.2024, за яким за січень 2024 збільшено вартість фактично наданих послуг із 175 886 197, 32 грн з ПДВ до 176 042 914, 30 грн з ПДВ; № ДУА-0007123 від 31.05.2024 за травень 2024 на суму 130 158 222, 41 грн з ПДВ; № ДУА_К-0001889 від 13.06.2024, за яким за лютий 2024 зменшено вартість фактично наданих послуг із 156 536 445, 19 грн з ПДВ до 155 402 401, 73 грн з ПДВ; № ДУА_К-0002154 від 25.06.2024, за яким за березень 2024 збільшено вартість фактично наданих послуг із 161 385 863, 59 грн з ПДВ до 161 454 555, 54 грн з ПДВ; № ДУА-0007889 від 30.06.2024 за червень 2024 на суму 124 015 444, 06 грн з ПДВ; № ДУА_К-0002388 від 04.07.2024, за яким за квітень 2024 року збільшено вартість фактично наданих послуг із 129 507 511, 69 грн з ПДВ до 129 768 196, 55 грн з ПДВ; № ДУА_К-0002521 від 09.07.2024, за яким за травень 2024 збільшено вартість фактично наданих послуг із 130 158 222, 41 грн з ПДВ до 130 544 240, 17 грн з ПДВ.
Позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг за договором утворилась заборгованість у сумі 365 518 244,42 грн за період із січня до липня 2024.
У зв'язку з неналежним виконанням Акціонерним товариством “ДТЕК Дніпровські електромережі» зобов'язань щодо сплати за фактичний обсяг наданих послуг, позивач просив стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 365 518 244,42 грн. Також, у зв'язку з порушенням Акціонерним товариством “ДТЕК Дніпровські електромережі» зобов'язань щодо оплати планових платежів та здійснення розрахунків за фактичний обсяг наданих послуг Приватне акціонерне товариство “Національна енергетична компанія “Укренерго» нарахувало та заявило до стягнення інфляційні втрати в сумі 10 425 844, 78 грн та 3% річних у сумі 5 997 117,76 грн.
В ході розгляду справи, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.11.2024 закрито провадження у справі № 904/3480/24 в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 365 518 244, 42 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2025 у справі № 904/3480/24 позовну заяву задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі» на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» інфляційні втрати в сумі 10 425 844, 78 грн, 3% річних у сумі 5 773 110,55 грн, судовий збір у сумі 35 958, 73 грн.
Частина 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України визначає, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як зазначає позивач, враховуючи те, що основна заборгованість за період з січня 2024 року по липень 2024 сплачена АТ "ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" лише 28.10.2024, позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з моменту звернення з позовною заявою у справі № 904/3480/24 до дати повного розрахунку за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, тобто до 28.10.2024.
Посилаючись на ст. 625 ЦК України, на прострочений борг відповідача, підтверджений рішенням суду у справі № 904/3480/22, за загальний період з 06.08.2024 по 27.10.2024 позивач нарахував 3 % річних у розмірі 1 215 886, 53 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 389 010, 69грн.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (ч.1 ст. 18 ГПК України).
Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 75 ГПК України).
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.
Як зазначено вище, абзацом 2 пункту 3.1 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є 1 календарний місяць.
Порядок оплати планових обсягів послуг передбачений пунктом 3.5 договору, на підставі якого користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:
1 платіж - до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;
2 платіж - до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;
3 платіж - до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.
На підставі пунктів 3.3, 3.7 договору фактичний обсяг наданої послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих ОСП, або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.
Таким чином, при розрахунках за послуги користувач та ОСП зобов'язані використовувати як плановий, так і фактичний обсяг послуг одночасно, які є взаємопов'язаними та не замінюють один одного, тобто в користувача відсутнє право вибору - платити за плановий обсяг чи за фактичний обсяг. Користувач зобов'язаний здійснити оплату планового обсягу на умовах попередньої оплати протягом розрахункового місяця (до надання інформації про фактичний обсяг) та до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити фактичний обсяг послуг, отриманих за такий розрахунковий місяць.
Аналогічний правовий висновок викладено в п. 168 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 та п. 5.21 постанови Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21.
Отже, як оплата планової вартості послуги, так і остаточний розрахунок за фактичний обсяг послуги по суті є одним і тим самим зобов'язанням з оплати послуги, що надається у відповідному розрахунковому періоді, розподіл такого обов'язку на окремі платежі у часі (попередня оплата, остаточний розрахунок) не створює умов для припинення існування таких частин зобов'язання.
Невиконане зобов'язання зі сплати кожного чергового планового платежу існує у часі з моменту його виникнення і не припиняється по закінченню розрахункового місця, а підлягає виконанню в межах проведення розрахунку за фактичний обсяг наданих послуг.
Оскільки договором визначений саме такий порядок розрахунків за надану послугу як оплата планових платежів та оплата за актом приймання-передачі послуги, то невиконання або неналежне виконання користувачем як зобов'язання з оплати планового обсягу на умовах попередньої оплати, так і зобов'язання з оплати фактичного обсягу послуг, отриманих за розрахунковий місяць, є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з нормами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 24.11.2022 у справі № 927/713/21 та від 13.03.2024 у справі № 904/5899/21.
Щодо нарахування інфляційних втрат
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Аналогічні правові висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 646/14523/15-ц та № 703/2718/16-ц, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
За змістом статей 509, 524, 533 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Вказані висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
За наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Указана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
У п.п. 25-26 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Таким чином, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення в неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, впродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення в неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат за період з 06.08.2024 по 27.10.2024 (з урахуванням часткової оплати), що складають 4 389 010, 69 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат здійснено арифметично правильно.
Щодо нарахованих 3% річних
Позивачем надано розрахунок 3 % річних за період з 06.08.2024 по 27.10.2024 (з урахуванням часткової оплати), що складають 1 215 886, 53 грн.
Судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок інфляційних втрат здійснено арифметично правильно.
З урахуванням установлених обставин, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 4 389 010, 69 грн та 3 % річних у розмірі 1 215 886, 53 грн.
Щодо клопотання Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі» про зменшення 3 % річних на 90 %, суд зазначає наступне.
Законодавець в главі 24 Господарського кодексу України врегулював загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання і входять до складу такого зобов'язання (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18).
Як уже зазначалося, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Оскільки сторони не встановлювали в договорі іншого розміру процентів річних, то у цій справі до спірних правовідносин щодо нарахування процентів річних на заборгованість слід застосовувати положення частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.
Так, у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 (провадження № 12-4гс24) Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.
З огляду на зазначені правові висновки Верховного Суду та наведені в цій постанові висновки Великої Палати Верховного Суду, враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено.
При цьому суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми.
Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Вказану правову позицію викладено в постанові Великої Палати Верховного суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.
З урахуванням викладеного, заявлене Акціонерним товариством “ДТЕК Дніпровські електромережі» клопотання про зменшення 3 % річних на 90 % задоволенню не підлягає.
Щодо клопотання Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі» подало клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, суд зазначає неступне.
Обґрунтовуючи зазначене клопотання відповідач зазначає, що введений в Україні з 24.02.2022 воєнний стан спричинив виняткові обставини, які не залежать від Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі» та істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення суду. Відповідач вказує, що він є підприємством критичної інфраструктури, від стабільності якого залежить безперебійна робота об'єктів оборони, медицини, життєзабезпечення населення та в умовах бойових дій Акціонерне товариство “ДТЕК Дніпровські електромережі» продовжує виконувати ліцензовану діяльність з розподілу електроенергії, усуває аварії та підтримує роботу електромереж, ризикуючи безпекою працівників. Постійні обстріли призвели до знищення та пошкодження енергетичної інфраструктури, що потребує негайного фінансування на відновлення, у зв'язку з чим відповідач змушений направляти всі ресурси на забезпечення енергопостачання для населення, військових та стратегічних об'єктів в умовах дефіциту фінансування. Крім того, відповідач повідомляє про існування значної заборгованості споживачів Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі», включаючи борги державних і комунальних підприємств. Вважає, що відстрочення виконання рішення суду не порушить права Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго», зберігаючи баланс інтересів сторін.
Позивач в судовому засідання заперечує проти поданого клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі № 904/776/25 на 12 місяців.
Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Ураховуючи вищевикладене, процесуальним законом передбачена можливість надання відстрочення або розстрочення виконання рішення суду під час його ухвалення, при цьому певні підстави наведені у ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з абз. 1 ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування в часі строку виконання рішення суду. Надання відстрочення судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої, ніж первинна, дати, з настанням якої та після завершення строку відстрочення рішення суду має бути виконано повністю.
Відстрочення виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про відстрочення виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявність загрози банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було би звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Законодавець пов'язує відстрочення виконання судового рішення з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, що свідчать про неможливість виконання рішення суду чи істотно ускладнюють його виконання.
Винятковість обставин, які встановлюються судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені певними засобами доказування. Отже, особа, яка подала заяву (клопотання) про відстрочення виконання рішення суду, має довести наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання судового рішення або роблять таке виконання неможливим.
Питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватись з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання рішення суду з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересами кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви (клопотання) про відстрочення виконання судового рішення є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому мають досліджуватись та оцінюватись доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі № 905/271/24.
Оцінюючи наведені Акціонерним товариством “ДТЕК Дніпровські електромережі» доводи в обґрунтування поданого ним клопотання про відстрочення виконання рішення, суд ураховує наступні обставини, що ускладнюють виконання рішення суду.
Відповідач є підприємством критичної інфраструктури, без стабільної роботи якого фактично неможливою є робота інших підприємств критичної інфраструктури: водопостачання та водовідведення, централізованого опалення, газопостачання тощо. Від стабільності роботи Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі» залежить робота всіх об'єктів Міністерства оборони України, підприємств оборонного комплексу, захисних споруд, хлібозаводів, тобто фактично обороноздатність України. Через постійні ворожі обстріли частина електромереж відповідача пошкоджена та знищена, у зв'язку з чим грошові кошти підприємства, в першу чергу, спрямовуються на відновлення роботи електромереж з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності Дніпропетровської області.
З 24.02.2022 відбувається скорочення оплати за послуги з розподілу електроенергії зі сторони споживачів послуг Дніпропетровської області, а також наявність великомасштабних руйнувань електричних мереж Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі» в результаті бойових дій, що призводить до істотних економічних (фінансових) втрат відповідача на відновлення електричних мереж та призводить до ускладнення виконання зобов'язань перед працівниками з виплати заробітної плати, сплати податкових зобов'язань тощо.
Належне функціонування енергетичної інфраструктури Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі» є надзвичайно важливим для держави.
Основним джерелом доходів відповідача є грошові кошти, що надходять від споживачів електричної енергії, які вносять плату за отримані послуги з розподілу електричної енергії. Заборгованість Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі» перед Приватним акціонерним товариством “Національна енергетична компанія “Укренерго» виникла в тому числі через несплату на користь відповідача заборгованості споживачами.
Суд звертає увагу, що за практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) в окремих справах проти України короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (наприклад, ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі “Корнілов та інші проти України», заява № 36575/02).
Враховуючи наявні у справі докази та обставини істотно ускладнюючи негайне виконання рішення суду, суд зазначає, що відстрочення виконання рішення суду для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання судового рішення, боржник намагається відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення виконання рішення суду та сплати в повному обсязі заборгованості перед позивачем.
Враховуючи виконання Акціонерним товариством “ДТЕК Дніпровські електромережі» основного зобов'язання (сплату основної заборгованості у справі № 904/3480/24), враховуючи вищевикладені обставини, а також фінансовий стан відповідача, пов'язаний із несвоєчасними розрахунками споживачів та збитками від військових дій, суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення суду у справі № 904/776/25 на 12 місяців до 05.08.2026.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору в розмірі 67 258, 77 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі» (49107, м. Дніпро, Запорізьке шосе, буд. 22, код ЄДРПОУ 23359034) на користь Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія “Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, код ЄДРПОУ 00100227) інфляційні втрати у розмірі 4 389 010, 69 грн, 3% річних у розмірі 1 215 886, 53 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 67 258, 77 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Клопотання Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпровські електромережі» про відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців задовольнити.
Відстрочити виконання рішення суду у справі № 904/776/25 на 12 місяців до 05.08.2026.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення 06.08.2025
Суддя В.І. Ярошенко