ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
05 серпня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/2175/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюк І.Г.
суддів: Аленіна О.Ю., Принцевської Н.М.
секретар судового засідання - Чеголя Є.О.
за участю:
ПрАТ «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» - адвокат Золотоверх М.С.;
ТОВ «Комфорт-ЛВ» - адвокат Томашевський Р.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 (про вжиття заходів забезпечення позову)
по справі №916/2175/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ»
про стягнення 10 860 273,92 грн.
суддя суду першої інстанції - Демченко Т.І.
місце винесення ухвали: м. Одеса, Господарський суд Одеської області, пр.-т Шевченка, 29,
03.06.2025 Приватне акціонерне товариство «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ», про стягнення 10 860 273,92 грн неустойки за прострочення повернення майна за договором оренди 010518А13 від 01.05.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на невиконання ТОВ «Комфорт-ЛВ» своїх зобов'язань щодо повернення майна яке було ним отримано за договором оренди 010518А13 від 01.05.2018.
13.06.2025 до Господарського суду Одеської області від Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» надійшла заява про забезпечення позову згідно якої заявник просить суд:
- Накласти арешт на усе належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» на праві власності рухоме, нерухоме майно, майнові права, грошові кошти, що знаходяться на всіх рахунках і вкладах чи на зберіганні у всіх банках або інших фінансових установах в межах суми позову у розмірі 10 860 274, 00 гривень;
- Накласти арешт на прості електронні іменні акції, номінальною вартістю 1,75 гривень у кількості 29 872 штуки (10,202394% від загальної кількості) міжнародний ідентифікаційний номер UA4000095855, цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ»;
- Зобов'язати депозитарну установу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний регіональний депозитарно-торговий фондовий центр» в якій відкрито рахунок в цінних паперах депонента, на яких обліковуються прості електронні іменні акції номінальною вартістю 1,75 гривень у кількості 29 872 штуки (10,202394% від загальної кількості) міжнародний ідентифікаційний номер UA4000095855, цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» внести зміни до системи депозитарного обліку щодо накладення арешту на прості електронні іменні акції номінальною вартістю 1,75 гривень у кількості 29 872 штуки (10,202394% від загальної кількості) міжнародний ідентифікаційний номер UA4000095855, цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» та обліковуються на рахунку в цінних паперах депонента, заборонити здійснювати будь-які облікові операції на рахунку в цінних паперах депонента, які призводять до зміни кількості простих електронні іменні акції номінальною вартістю 1,75 гривень у кількості 29 872 штуки (10,202394% від загальної кількості) міжнародний ідентифікаційний номер UА4000095855, цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» на рахунку в цінних паперах депонента та/або зміни прав на прості електронні іменні акції номінальною вартістю 1,75 гривень у кількості 29 872 штуки (10,202394% від загальної кількості) міжнародний ідентифікаційний номер UА4000095855, цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» на рахунку в цінних паперах депонента, в тому числі, але не обмежуюсь, операції списання, переказу, тощо, а також заборонити здійснювати операції переведення прав на прості електронні іменні акції номінальною вартістю 1,75 гривень у кількості 29 872 штуки (10,202394% від загальної кількості) міжнародний ідентифікаційний номер UA4000095855, цінні папери Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ», які обліковуються на рахунку в цінних паперах депонента.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач посилається на те, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору та значної суми позовних вимог невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, оскільки відповідач у будь-який момент може розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках та відчужити майно, яке знаходиться у його власності чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 заяву (вх.№2-891/25 від 13.06.2025) Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» про забезпечення позову по справі № 916/2175/25 задоволено частково.
Накладено арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ», які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках товариства, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах суми позову 10 860 274 грн 00 коп.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Обґрунтування оскаржуваної ухвали.
В мотивах прийнятого судового рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що враховуючи предмет та підстави заявленого позову майнового характеру, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у сумі 10 860 273,92 грн, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ «Комфорт-ЛВ» необхідну суму грошових коштів.
На переконання місцевого господарського суду, застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Комфорт-ЛВ» у межах суми заявлених позовних вимог, безпосередньо пов'язане із предметом позову у цій справі та є адекватним заходом забезпечення позову, оскільки такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення в майбутньому, у разі задоволення/часткового задоволення позову.
Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить ухвалу Господарського суду Одеської області про забезпечення позову від 16.06.2025 року по справі № 916/2175/25- скасувати, у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» про застосування заходів забезпечення позову - відмовити у повному обсязі.
Узагальненні доводи апеляційної скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що спір який виник між сторонами, пов'язаний із стягненням з відповідача неустойки за несвоєчасне повернення орендованого майна.
Судом першої інстанції не було враховано, що у ТОВ «Комфорт ЛВ» відсутня заборгованість перед позивачем по сплаті орендної плати за період користування майном під час дії договору оренди, а також не було прийнято до уваги, що ТОВ «Комфорт-ЛВ» заперечує свою вину у неповерненні майна після припинення договору оренди та стверджує, що воно користувалось майном з дозволу та зі згоди ПрАТ «ВКФ «Югстрой», на підставі інших договірних правовідносин.
Позивачем у заяві про забезпечення позову взагалі не обґрунтовано та не доведено, що ТОВ «Комфорт-ЛВ» вчиняє заходи, які пов'язані із виведенням (реалізацією) майна чи підготовчими діями до його реалізації, виведенням (витрачанням) грошових активів, укладенням договорів поруки чи застави тощо. Відтак позивачем не доведено, що відповідачем вчиняються дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов'язання до чи під час подання даного позову до суду, а відтак припущення які викладені позивачем в заяві про забезпечення позову, не є достатньо обґрунтованими.
Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Принцевська Н.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2025.
На момент надходження апеляційної скарги матеріали оскарження ухвали від 16.06.2025 (про вжиття заходів забезпечення позову) по справі №916/2175/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали оскарження ухвали від 16.06.2025 (про вжиття заходів забезпечення позову) по справі №916/2175/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-ЛВ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 (про вжиття заходів забезпечення позову) по справі №916/2175/25 до надходження матеріалів оскарження ухвали з суду першої інстанції.
03.07.2025 матеріали оскарження ухвали від 16.06.2025 (про вжиття заходів забезпечення позову) по справі №916/2175/25 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 (про вжиття заходів забезпечення позову) по справі №916/2175/25.
Призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 (про вжиття заходів забезпечення позову) по справі №916/2175/25 на 05.08.2025 о 13:30 год.
Під час судового засіданні 05.08.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.
Представник Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» заперечував щодо доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Так, колегія суддів зазначає, що предметом позову у цій справ є вимоги Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» - 10 860 273,92 грн неустойки за прострочення повернення майна за договором оренди 010518А13 від 01.05.2018.
Заявник зазначив, що у травні 2021, договір оренди №010518А13 від 01.05.2018 припинений у зв'язку із достроковим його розірванням на вимогу орендодавця.
У червні 2021, у зв'язку з невиконанням умов договору оренди №010518А13 від 01.05.2018 у частині повернення орендарем орендованого майна ПрАТ “ВКФ «Югстрой» звернулося до суду з позовом зобов'язати ТОВ «Комфорт-ЛВ» повернути майно, у кількості 16 одиниць.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» задоволено, рішення Господарського суду Одеської області від 13.10.2021 у справі №916/1610/21 скасовано, позов Приватного акціонерного товариства “Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» задоволено та зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМФОРТ-ЛВ» (Україна, м. Одеса, вул. Миколи Боровського, 33, код ЄДРПОУ 19204231) повернути майно у кількості 16 одиниць, а саме: 1)під'їзну залізничну колію (частину) (облікова назва «Залізнична колія № 2» площею 1680 кв.м; 2)відкриті площадки (облікова назва «Мостіння») площею 3405 кв.м; 3)нежитлові приміщення (облікова назва «Адмінбудівля») площею 207,9 кв.м; 4)нежитлове приміщення (облікова назва «Склад расходний будівля М») площею 65.8 кв.м; 5)нежитлове приміщення (облікова назва «Склад з побутовими приміщеннями») площею 201,2 кв. м; 6)нежитлові приміщення (частина) (облікова назва «№7 будівля И») площею 213,6 кв.м; 7)нежитлове приміщення (частина) (облікова назва «№8 будівля К») площею 313,6 кв.м; 8)нежитлове приміщення (облікова назва «№6 будівля И»); 9)прирейковий склад цементу на 400 т; 10)розвантажувальний комплекс з вивантаження сипучих матеріалів; 11)підйомник пневматичний гвинтовий СБ-245 в зборі; 12)компресор гвинтовий ЕК 045SKW; 13)накопичувач цементу 4 шт; 14)лебідка спеціальна 7 ТЛ8Б; 15)стрічковий транспортер 6 м ш-на 600 мм з підйомним механізмом; 16)кран портальний ППК-5.
07.10.2022 Господарським судом Одеської області, на виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 по справі №916/1610/21 видано відповідні накази.
12.11.2024 у зв'язку з невиконанням ТОВ «Комфорт-ЛВ» рішення суду, ПрАТ «ВКФ «Югстрой» їх направлено до виконання.
17.09.2024 та 09.10.2024, з метою врегулювання та узгодження питань виконання судового рішення по справі №916/1610/21 від 20.09.2022 щодо повернення майна, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення на адресу ТОВ «Комфорт-ЛВ» направлені претензії, перемовини за якими не найшли розуміння у сторін.
19.12.2024 приватним виконавцем Парфеновим Г.В. в присутності керівника та представника ТОВ «Комфорт-ЛВ» передано майно у кількості 16 одиниць яке зазначено у виконавчому документі (наказі Господарського суду Одеської області від 07.10.2022), про що складено відповідний акт приватного виконавця.
У зв'язку з вищевикладеним позивач зазначає, що у нього виникло право вимагати у ТОВ «Комфорт-ЛВ» сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення повернення майна за договором оренди №010518А13 від 01.05.2018.
Колегія суддів вважає, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 10 860 273,92 грн у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідачі необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного позивачем заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язане із предметом позову.
Колегія суддів вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі заявлені позивачем цілком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Колегія суддів зазначає, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідачі можуть в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідачі мають доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).
Судова колегія також зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду позивач, як і не доведено того, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства.
Слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідачів і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.
Крім того, накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідачів, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Колегія суддів зазначає, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника».
Також, Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 зазначив, що «… виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».
Відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що «можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника». Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Колегія суддів, з урахуванням позиції Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу-1 і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 567 699,14 грн., вважає про доцільність накладення арешту на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто, лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення заяви Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційна фірма «Югстрой» про забезпечення позову по справі № 916/2175/25
Так, порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.
Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, що у ТОВ «Комфорт-ЛВ» відсутня віна у неповерненні майна, оскільки відповідач користувався майном з дозволу та зі згоди ПрАТ «ВКФ «Югстрой», оскільки обґрунтованість підстав позову встановлюється за результатом вирішення спору та під час ухвалення рішення по суті спору. Між цим, саме вжиття судом заходів забезпечення позову має сприяти гарантуванню відновлення порушених прав держави, у разі задоволення/часткового задоволення позову судом та реального виконання постановленого судового рішення.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст.ст.277, 280 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване судове рішення, яким задоволено заяву про забезпечення позову у даній справі, відповідає законодавству та матеріалам справи, а тому відсутні підстави для його скасування чи зміни. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-ЛВ» - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 16.06.2025 у справі №916/2175/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.08.2025.
Головуючий суддя Філінюк І.Г.
Суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.