Постанова
Іменем України
25 червня 2025 року
м. Київ
Справа № 551/682/23
Провадження № 61-8502св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,
учасниками якої є:
позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка), інтереси якої представляє адвокат Шведенко Павло Юрійович (далі - адвокат),
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ім. Довженка» (далі - відповідач),
про зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень
за касаційною скаргою відповідача на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 26 січня 2024 року, яке ухвалила суддя Кулик Н. В., і постанову Полтавського апеляційного суду від 8 травня 2024 року, яку ухвалила колегія суддів у складі Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.
(1) Вступ
1. Після смерті діда позивачка успадкувала право власності на земельну ділянку. Їй стало відомо, що ця ділянка перебуває в оренді відповідача. Після того, як останній надав їй копію нібито укладеного з нею договору оренди, вона виявила, що підпис на тому договорі не її (це підтвердив висновок експерта). Оскільки такий договір є неукладеним, позивачка вважала, що відповідач користується земельною ділянкою за відсутності законних підстав. Просила суд зобов'язати відповідача повернути їй земельну ділянку та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди.
2. Суди взяли до уваги аргументи позивачки та задовольнили її вимоги.Відповідач із цими рішеннями не погодився. Подав касаційну скаргу. Стверджував, що висновки судів ґрунтуються на неналежних доказах, і що після часткового виконання умов договору оренди землі неможливо визнати його неукладеним через відсутність підпису позивачки.
3. Верховний Суд мав відповісти на питання, про те, чи є належними способами захисту прав позивачки як орендодавиці, яка вважає, що у відповідача не виникло право оренди земельної ділянки, вимоги про зобов'язання повернути останню та про скасування рішення про державну реєстрацію такого права. Вирішив, що не є. Якщо позивачка не підписувала договір оренди та вважає, що за цим договором відповідне право у відповідача не виникло, належним способом захисту права власності позивачки є вимога визнати відсутнім у відповідача право оренди. А якщо за відсутності такого права він чинить позивачці перешкоди у користуванні земельною ділянкою, - також вимога повернути останню.
(2) Зміст позовної заяви
4. У червні 2023 року позивачка звернулася до суду із позовом, у якому просила:
- зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5325783800:00:015:0027, розташовану на території Миргородського (раніше - Шишацького) району Полтавської області (далі - земельна ділянка);
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень з індексним номером 25081789 від 6 жовтня 2015 року про реєстрацію за відповідачем права оренди земельної ділянки (далі - рішення про державну реєстрацію). Мотивувала так:
4.1. Позивачка є власницею земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 липня 2014 року після смерті її діда - ОСОБА_2 . За життя він передав земельну ділянку в оренду відповідачеві.
4.2. Після прийняття спадщини позивачка тривалий час не цікавилась долею земельної ділянки. У 2020 році вона дізналася про борг відповідача перед нею за орендними платежами за три роки. Відповідач той борг сплатив. Однак розмір орендної плати був вкрай невигідним і несправедливим. Тому позивачка звернулася до відповідача із заявою про отримання копії договору оренди.
4.3. Отримавши договір оренди землі від 17 вересня 2015 року № 78 (далі - договір оренди), який начебто позивачка уклала з відповідачем, й акт прийому-передачі земельної ділянки (далі - акт прийому-передачі), позивачка зрозуміла, що вона не підписувала ці документи, жодних перемовин безпосередньо з відповідачем щодо оренди вказаної ділянки не мала.
4.4. Відсутність підпису позивачки на договорі оренди й акті прийому-передачі підтверджує складений експертом Товариства з обмеженою відповідальністю «Офіс незалежних експертів» висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 5 листопада 2021 року (далі - висновок експерта).
4.5. Позивачка не має будь-яких договірних відносин із відповідачем з приводу земельної ділянки. Тому належним способом захисту її порушеного права є вимоги про зобов'язання повернути земельну ділянку та скасування рішення про державну реєстрацію права оренди.
(3) Зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
5. 26 січня 2024 року Шишацький районний суд Полтавської області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: зобов'язав відповідача усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення її позивачці; скасував рішення про державну реєстрацію; стягнув із відповідача на користь позивачки 2 147,20 грн судового збору. Мотивував так:
5.1. Позивачка довела, що не підписувала договір оренди. Згідно з висновком експерта підпис на технічній копії договору оренди й акті прийому-передачі належить не позивачці. Цей висновок є повним, ясним і категоричним щодо питань, які визначив суд. Відповідач під час розгляду справи не заявив клопотання про проведення повторної чи додаткової експертизи.
5.2. Позивачка наполягала на поверненні їй земельної ділянки, оскільки та перебуває у фактичному користуванні відповідача за відсутності законних підстав.
6. 8 травня 2024 року Полтавський апеляційний суд ухвалив постанову, згідно з якою апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Мотивував так:
6.1. Суд першої інстанції, оцінивши заперечення позивачкою факту укладення договору оренди, обґрунтовано виснував про неукладеність цього договору у мотивувальній частині рішення. Висновок експерта є належним доказом.
6.2. Зайняття земельної ділянки відповідачем створює перешкоди у користуванні позивачкою її майном. Тому в цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
(4) Провадження у суді касаційної інстанції
7. 12 червня 2024 року відповідач сформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу, у якій просив: поновити строк на касаційне оскарження; скасувати зазначені судові рішення й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову; зупинити виконання оскаржених судових рішень.
8. 5 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у поновленні строку на касаційне оскарження та в зупиненні виконання оскаржених судових рішень, відкрив касаційне провадження та витребував справу із суду першої інстанції.
9. 10 квітня 2025 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п'яти суддів.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
10. Відповідач обґрунтував касаційну скаргу так:
10.1. Апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах:
(1) Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц і від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; якщо дії сторін підтверджують те, що договір фактично укладений, суд має розглянути питання щодо відповідності цього договору вимогам закону; виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством;
(2) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 лютого 2023 року у справі № 530/130/21 про необхідність встановлення судами факту не лише того, що сторони не підписували договори (як документи), але й не укладали такі; позивач має довести, що не виявляв волі на вчинення правочину, а відповідач - виникнення правовідносин з договору оренди землі, виконання його сторонами внаслідок досягнення домовленості з приводу користування земельною ділянкою орендодавця;
(3) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 350/1594/16-ц про необхідність надання оригіналів документів для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів і підписів;
(4) Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 3 червня 2020 року у справі № 916/1666/18 і Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 916/1769/20 про те, що наявність договірних правовідносин виключає можливість застосування негаторного позову;
(5) Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі № 922/3166/20 про те, що негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem); його можна заявити лише для захисту абсолютного суб'єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач і правопорушник-відповідач не перебувають у договірних чи інших зобов'язальних правовідносинах, або ж останні не стосуються вчиненого порушення права власності;
(6) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц і від 26 вересня 2018 року у справі № 346/2946/16-ц про те, що одним із елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення позиції та права на справедливий судовий розгляд; кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом;
(7) Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 і від 10 червня 2021 року у справі № 11-104сап21 про необхідність наведення у рішенні висновків суду за результатами оцінки доказів і настільки вагомих й одночасно зрозумілих аргументів на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали у законності та справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка програла; вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду.
10.2. Суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, оскільки задовольнили позов на підставі неналежних і недопустимих доказів, які надала позивачка. Зокрема врахували висновок експерта, який досліджував копію договору оренди землі, а не оригінал. Висновок виконав неналежний суб'єкт експертної діяльності, бо ТОВ «Офіс незалежних експертиз» не є державною спеціалізованою установою.
(2) Позиції інших учасників справи
11. 26 вересня 2024 року адвокат в інтересах позивачки сформував у системі «Електронний суд» додаткові пояснення (вх. № 30753/0/220-24 від 26 вересня 2024 року), у яких просив відмовити у задоволенні касаційної скарги. Мотивував тим, що оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими.
(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції
12. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 5 вересня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на підставах, передбачених у пунктах 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
13. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
14. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
15. З огляду на вказані приписи Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, але не обмежений ними тоді, коли, зокрема, необхідно врахувати висновок щодо застосування норм права, який Верховний Суд сформулював у постанові після подання касаційної скарги.
16. Верховний Суд вважає, що додаткові пояснення, які адвокат в інтересах позивачки подав (вх. № 30753/0/220-24 від 26 вересня 2024 року) 26 вересня 2024 року,слід залишити без розгляду.
16.1. Учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина перша статті 395 ЦПК України).
16.2. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це за необхідне (частина п'ята статті 174 ЦПК України).
16.3. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).
16.4. В ухвалі від 5 вересня 2024 року про відкриття касаційного провадження Верховний Суд роз'яснив позивачці її право подати відзив на касаційну скаргу впродовж десяти днів із дня отримання тієї ухвали. Згідно з повідомленнями про доставлення електронних листів позивачка та її адвокат отримали копії вказаної ухвали 13 вересня 2024 року до електронних кабінетів. Тому останнім днем для надання відзиву було 23 вересня 2024 року.
16.5. Верховний Суд не визнав необхідним і не надав дозволу позивачці подати додаткові пояснення щодо окремих питань справи після спливу строку на подання відзиву на касаційну скаргу. Тому ці пояснення слід залишити без розгляду.
(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(2.1) Чи є належними способами захисту прав позивачки як орендодавиці, яка вважає, що у відповідача не виникло право оренди земельної ділянки, вимоги про зобов'язання повернути останню та про скасування рішення про державну реєстрацію такого права?
17. Позивачка зазначала, що у 2014 році після смерті її діда успадкувала право власності на земельну ділянку, долею якої тривалий час не цікавилася. У 2020 році їй стало відомо, що ця ділянка перебуває в оренді відповідача, який заборгував орендні платежі. Після сплати боргу позивачка звернулася до відповідача з вимогою надати їй копію договору оренди. Отримавши примірник останнього разом із актом прийому-передачі, позивачка виявила, що підпис на вказаних документах належить не їй (це підтвердив висновок експерта). Тому просила суд зобов'язати відповідача повернути їй земельну ділянку та скасувати рішення про державну реєстрацію.
18. Суди обох інстанцій позов задовольнили. Виснували, що відсутність підпису позивачки на договорі оренди й акті прийому-передачі підтверджує неукладеність такого договору; оскільки позивачка не виявляла волі на передання земельної ділянки в оренду, відповідач має повернути земельну ділянку.
19. Із висновками судів попередніх інстанцій відповідач не погодився. Наголосив, зокрема, на недопустимості визнання неукладеним договору оренди після часткового його виконання сторонами, а також на тому, що лише відсутність підпису на цьому договорі не підтверджує його неукладеність. Зауважив, що суди взяли до уваги висновок експерта, складений на підставі копії, а не оригіналу договору оренди.
20. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу позивачки на те, що належним способом захисту її права як особи, яка стверджує, що не підписувала договір оренди, є вимога до відповідача, за яким зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім такого права. А якщо відповідач чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою, то також вимога про її повернення.
21. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).
22. У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони справи (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Тягар доказування лежить на сторонах, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог і наданих доказів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 червня 2022 року в справі № 602/1455/20).
23. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (абзац перший частини другої статті 207 ЦК України).
24. Підпис є обов'язковим реквізитом правочину, вчиненого у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю і фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їхню ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілений правочин. Унаслідок цього підписання правочину здійснюють сторона (сторони) або ж уповноважені особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц).
25. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина перша статті 638 ЦК України у редакції, чинній на день, яким датований договір оренди).
26. Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторони у належній формі досягнули згоди з усіх істотних умов. Якщо вони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені у ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц).
27. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).
28. Спосіб захисту порушеного права має бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту має гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16).
29. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
30. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
31. За змістом пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України такий спосіб захисту слід застосовувати тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло, і якщо його порушує (оспорює або не визнає) інша особа (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20, Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20).
32. Цей спосіб захисту можна застосовувати для захисту різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності тощо). За змістом такий спосіб охоплює визнання права як наявним, так і відсутнім. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. постанову Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22).
33. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей (записів) про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; після початку відображення таких відомостей (записів) у цьому реєстрі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпують свою дію. Тому належним способом захисту прав орендодавця, який вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 513/879/19).
34. Як Велика Палата Верховного Суду, так і Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду послідовно дотримують підходу, згідно з яким належним способом захисту прав орендодавця, який не підписував договір (додаткову угоду), є вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім цього права. Судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для державної реєстрації припинення права оренди. Будь-яке інше судове рішення (про скасування державної реєстрації права оренди, про зобов'язання повернути земельну ділянку) за змістом пункту 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не є підставою для державної реєстрації припинення права оренди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 2 червня 2025 року у справі № 144/1440/22).
35. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:
35.1. Позивачка є власницею земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 липня 2014 року (а. с. 18 - 19).
35.2. Згідно з текстом договору оренди вона як орендодавиця надала, а відповідач як орендар прийняв у платне, строкове користування на десять років земельну ділянку (а. с. 10 - 13).
35.3. Відповідно до акта прийому-передачі, який є додатком до договору оренди, позивачка як орендодавиця передала відповідачу як орендарю у строкове платне користування належну їй земельну ділянку (а. с. 14).
35.4. Згідно з висновком експерта підпис у технічній копії договору оренди й акті прийому-передачі належить не позивачці.
36. Вимоги зобов'язати повернути земельну ділянку та скасувати рішення про державну реєстрацію позивачка обґрунтувала тим, що відповідач за відсутності законних підстав використовує належну їй земельну ділянку, а на копії договору оренди, яку він надав, немає її підпису, тобто цей договір є неукладеним. Суди задовольнили позов з наведених позивачкою підстав.
37. Верховний Суд звертає увагу на те, що вимоги про повернення земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію цього права оренди не замінюють належну вимогу про визнання відсутнім права оренди. Додатково до вказаної належної вимоги суд може також задовольнити вимогу про повернення відповідачем земельної ділянки, але лише за умов, що останній нею користується за відсутності права її оренди.
38. Таким чином, позивачка, яка вважає, що відповідач не має права використовувати на умовах оренди належну їй земельну ділянку, бо на договорі оренди не було її підпису, має заявити вимогу про визнання відсутнім у відповідача права оренди земельної ділянки, а якщо він чинить перешкоди у користуванні останньою, - також вимогу про повернення земельної ділянки. Тому у задоволенні вимог, які позивачка заявила у цій справі, слід відмовити.
(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(3.1) Щодо суті касаційної скарги
39. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункт 3 частини першої статті 409 ЦПК України).
40. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частини перша та третя статті 412 ЦПК України).
41. Беручи до уваги висновки Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, викладені у цій постанові, касаційну скаргу відповідача слід задовольнити: оскаржені судові рішення - скасувати й ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
(3.2) Щодо судових витрат
42. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
43. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
44. За подання до суду:
- позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Такий розмір згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року становив 2 684,00 грн;
- апеляційної скарги на рішення суду - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 6 пункту 1 частини другої статті 4 цього Закону у редакції, чинній на час подання такої скарги);
- касаційної скарги на рішення суду - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми (підпункт 7 пункту 1 частини другої статті 4 вказаного Закону у редакції, чинній на час подання такої скарги).
45. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (речення друге частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір»).
46. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
47. Позивачка заявила дві вимоги немайнового характеру: про зобов'язання повернути земельну ділянку, якою користується відповідач; про про скасування рішення про державну реєстрацію. За подання позовної заяви вона сплатила 2 147,20 грн судового збору (2 684,00 грн х 0,4 х 2).
48. За подання через систему «Електронний суд» апеляційної скарги відповідач мав сплатити 2 576,64 грн судового збору (2 684,00 грн х 0,4 х 2 х 150 % х 0,8), за подання касаційної - 3 435,52 грн (2 684,00 грн х 0,4 х 2 х 200 % х 0,8); а всього - 6 012,16 грн.
49. До апеляційної скарги відповідач додав платіжну інструкцію № С8-2657 від 13 лютого 2024 року про сплату 3 220,80 грн судового збору (т. 1 а. с. 173), до касаційної скарги - платіжну інструкцію № С8-19326 від 11 червня 2024 року про сплату 4 294,40 грн судового збору. Таким чином, він переплатив за подання апеляційної скарги 644,16 грн, за подання касаційної - 858,88 грн, а всього - 1 503,04 грн.
50. З урахуванням результату розгляду касаційної скарги з позивачки на користь відповідача слід стягнути 6 012,16 грн судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
51. Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»).
52. З огляду на цей припис відповідач може звернутися до суду із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ім. Довженка» задовольнити.
2. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 26 січня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 8 травня 2024 року скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
3. Стягнути з ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ім. Довженка» (адреса місцезнаходження: вул. Козацький шлях, 29, с. Яреськи, Миргородський р-н, Полтавська обл., 38030; код у ЄДР: 03770394,) 6 012,16 грн (шість тисяч дванадцять гривень 16 коп.) судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко