30 липня 2025 року
м. Київ
справа № 2610/4833/2012
провадження № 61-6634св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,
заінтересована особа (стягувач)- Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторський центр»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року у складі судді Савицького О. А. та постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог скарги та вимог заяви
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторський центр» (далі - ТОВ «Колекторський центр»).
Скарга мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2012 року у справі № 2610/4833/2012 стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Терра Банк» (далі - ТОВ «Терра Банк») заборгованість за кредитним договором у розмірі 13 298 108,81 грн, судовий збір у розмірі 3 129 грн. На підставі вказаного рішення суду Шевченківським районним судом м. Києва 10 жовтня 2012 року видано виконавчий лист № 2610/4833/2012, який було пред'явлено стягувачем до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Зазначала, що у провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 2610/4833/2012, виданого 10 жовтня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з неї та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Терра Банк» заборгованості у розмірі 13 298 108,81 грн.
Вказувала, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Бойко О. М. від 11 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 було накладено арешт на все нерухоме майно у межах суми звернення стягнення - 14 641 460,59 грн, номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 6289650.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року у справі № 2610/4833/2012 замінено сторону у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_2, а саме стягувача ПАТ «Терра Банк» на нового стягувача - ТОВ «Колекторський центр».
Крім того, у провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у період з 2012 року до 2016 року перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про стягнення з боржника виконавчого збору від 07 лютого 2012 року № 23356505 про стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України виконавчого збору у розмірі 1 448 847,77 грн.
Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Селезньова М. О. від 27 листопада 2014 року у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 було накладено арешт на майно боржника із забороною його відчуження (номер запису про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 8125051).
Зазначала, що головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Торбинською О. М. 12 вересня 2018 року у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав того, що у боржника відсутнє майно на яке буде звернуто стягнення відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
З метою отримання інформації про те, на якому етапі знаходяться виконавчі провадження № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 її представник - адвокат Данило С. М. у червні 2024 року звернувся із адвокатським запитом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Відповідно до листа Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10 червня 2024 року згідно з даними Автоматизованої системи виконавчого провадження у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 07 лютого 2012 року про стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України виконавчого збору у розмірі 1 448 847,77 грн. Боржником за вказаним виконавчим провадженням є ОСОБА_4 . Вказане виконавче провадження перебувало на виконанні у період з 2012 року до 2016 року. Матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_3 знищені у зв'язку із закінченням строку його зберігання. В автоматичній системі виконавчого провадження стан ВП № НОМЕР_2 завершений.
У відповіді на адвокатський запит Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у листі від 12 червня 2024 року повідомив про те, що 12 вересня 2018 року державним виконавцем на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Матеріали виконавчого провадження знищено у зв'язку із закінченням строків його зберігання відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року № 1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями».
Вказувала, що 30 липня 2024 року її представник - адвокат Данило С. М. звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про зняття арешту з майна боржника, проте листом Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09 серпня 2024 року йому повідомлено про відсутність підстав для зняття арешту.
На думку заявника, наявність протягом тривалого часу (10 років) не скасованого арешту на майно боржника, ураховуючи те, що виконавчі провадження завершені та майнові претензії до неї у подальшому не заявлялися, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просила суд:
- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3;
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (запис про обтяження № 6289650);
- зобов'язати Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 листопада 2014 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 (запис про обтяження № 8125051).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року у задоволенні клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення скарги ОСОБА_2 без розгляду відмовлено.
Скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 у виконавчих провадженнях № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 за заявою представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Данила С. М. про зняття арешту з майна від 30 липня 2024 року.
Зобов'язано уповноважених осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (запис про обтяження № 6289650).
Зобов'язано уповноважених осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 листопада 2014 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 (запис про обтяження № 8125051).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ураховуючи відсутність виконавчого провадження № НОМЕР_2, майнових претензій з боку стягувача, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд дійшов висновку про задоволення скарги та визнання протиправної бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з нерухомого майна заявника.
Районний суд урахував, що виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання постанови держаного виконавця про стягнення виконавчого збору від 27 листопада 2014 року перебувало у провадженні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України тільки у період з 2012 року по 2016 рік. Отже, наявність протягом тривалого часу нескасованих арештів, накладених на усе нерухоме майно заявника, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
При цьому районний суд відхилив посилання державного виконавця на пропуск ОСОБА_1 визначеного статтею 449 ЦПК України строку звернення до суду зі скаргою, оскільки вважав, що заявниця звернулася зі скаргою на бездіяльність державного виконавця у межах встановленого законом строку.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року в частині задоволення скарги ОСОБА_1 та визнання неправомірною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 та зобов'язання уповноважених осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 листопада 2014 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 (запис про обтяження № 8125051) скасовано та закрито провадження у справі в цій частині.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки виконавчий лист № 2610/4833/2012, виданий 10 жовтня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва повторно до примусового виконання не пред'являвся і строки його пред'явлення до виконання закінчилися, районний суд дійшов правильного висновку в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 та зобов'язання уповноважених осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 11 грудня 2013 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (запис про обтяження № 6289650), оскільки збереження арештів, накладених державними виконавцями з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння майном боржника відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про необхідність залишення скарги ОСОБА_1 без розгляду у зв'язку із повторним зверненням до суду зі скаргою, оскільки відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 2610/4833/2012 заявниця зверталася до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, посилаючись на те, що державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України порушено процедуру повернення виконавчого документу, а саме не виконано дій щодо зняття арешту з її майна, з рахунків у банках та його скасування, не виключено відомостей про неї з Єдиного державного реєстру боржників. При цьому на час ухвалення Київським апеляційним судом постанови від 07 жовтня 2020 року у справі № 2610/4833/2012 не закінчився встановлений статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, з моменту повернення його стягувачу державним виконавцем (12 вересня 2018 року).
Суд спростував доводи апеляційної скарги державного виконавця щодо пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду зі скаргою.
Закриваючи провадження у справі в частині вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо незняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 та зобов'язання уповноважених осіб Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зняти арешт з усього майна ОСОБА_1 , накладений постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 27 листопада 2014 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_3 (запис про обтяження № 8125051), апеляційний суд дійшов висновку про неврахування районним судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 310/2210/21 (провадження № 14-82цс24) про те, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року, постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 року в частині задоволених вимог скарги ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про залишення скарги без розгляду або відмовити у задоволенні скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У травні 2025 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції та роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу.
У липні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 липня 2025 року справу призначено до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українимотивована тим, що відсутні підстави для зняття арешту, а судами не правильно застосовано норми права та неповно з'ясовано обставини справи. Посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що повернення виконавчого листа на підставі статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є закінченням виконавчого провадження та не звільняє боржника від обов'язку виконати рішення суду.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
У червні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Данило С. М., подав до Верховного Суду заяву про закриття провадження у справі за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України наухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2025 рокуна підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України, яке обґрунтоване тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 померла, на підтвердження чого надає копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , видане 19 червня 2025 року Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 9669.
У липні 2025 року Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав заперечення на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Данила С. М., про закриття провадження у справі, які обґрунтовані тим, що наведені заявником доводи не є підставою для закриття касаційного провадження відповідно до вимог статті 396 ЦПК України. Крім того, у випадку закриття касаційного провадження не буде надано правову оцінку викладеним Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у касаційній скарзі доводам.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно зі статтею 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 1 частини першої статті 251 ЦПК України, до залучення до участі у справі правонаступника.
Правовідносини сторін у справі, яка розглядається, допускають правонаступництво, відтак відсутні підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
Оскільки правовідносини, з яких виник спір допускають правонаступництво, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Данила С. М., про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України слід відмовити, а касаційне провадження зупинити до залучення до участі у справі правонаступника.
Керуючись статтями 251, 253, 260 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Данила Сергія Михайловича, про закриття провадження у справі відмовити.
Провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересовані особи: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Колекторський центр», зупинити до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець