(ДОДАТКОВА)
31 липня 2025 року
м. Київ
справа № 615/1338/22
провадження № 61-16167св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , правонаступницею якої є ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокатка Яровенко Ольга Юріївна, про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокатка Приліпко Ірина Леонідівна, на рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року,
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_4 , про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача, а саме земельної ділянки, загальною площею 5,6605 га, кадастровий номер 6321280300:03:000:0307, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Валківський районний суд Харківської області рішенням від 31 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 5,6605 га, кадастровий номер 6321280300:03:000:0307, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Валківської міської ради Богодухівського району Харківської області.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Харківський апеляційний суд постановою від 31 жовтня 2023 року рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2023 року залишив без змін.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 05 липня 2024 року залучив до участі у справі ОСОБА_2 , як правонаступницю ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Харківський апеляційний суд постановою від 04 листопада 2024 року заяву представника ОСОБА_2 , адвокатки Яровенко О. Ю., задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000, 00 грн.
Верховний Суд ухвалою від 30 травня 2025 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокатка Приліпко І. Л., на рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року, закрив.
Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення
У червні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокатка Яровенко О. Ю., про ухвалення додаткового рішення.
Заяву обґрунтовано тим, що ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2025 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокатка Приліпко І. Л., на рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року.
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 заявила про понесені нею витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу, понесені нею в суді касаційної інстанції, у сумі 10 000,00 грн.
Короткий зміст заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення
29 липня 2025 року до Верховного Суду надійшли заперечення ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокатка Приліпко І. Л., на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Заперечення обґрунтовані тим, що процесуальний Закон не містить норм щодо відшкодування стороні витрат на правничу допомогу, які понесені у зв'язку із закриттям касаційного провадження, тому касаційний суд не має правових підстав вирішувати питання про ухвалення додаткового рішення.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи заяви ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокатка Яровенко О. Ю., про ухвалення додаткового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
У додатковій ухвалі Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20 зазначено про можливість здійснення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката після постановлення Верховним Судом ухвали про закриття касаційного провадження.
У зазначеній додатковій ухвалі Верховний Суд у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що для забезпечення принципу господарського судочинства щодо відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову (необґрунтованої касаційної скарги), витрати на професійну правничу допомогу при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20 дійшла висновку про те, що у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
У додатковій ухвалі Верховного Суду від 23 вересня 2024 року у справі № 821/1075/15-а касаційний суд, вирішуючи питання про можливість стягнення витрат на правничу допомогу у випадку закриття касаційного провадження, зазначив: «…зважаючи на загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, з огляду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, з урахуванням дій, вчинених представником позивача у суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті ухвали про закриття касаційного провадження витрати на професійну правничу допомогу мають покладатися на сторону, яка допустила необґрунтоване подання касаційної скарги».
У грудні 2023 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду уточнену редакцію касаційної скарги, яка була направлена ОСОБА_1 разом із ухвалою Верховного Суду про відкриття касаційного провадження у справі.
ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд апеляційної інстанції ухвалою від 05 липня 2024 року залучив ОСОБА_2 до участі у справі як правонаступника ОСОБА_1 .
У грудні 2024 року ОСОБА_2 в інтересах якої діє адвокатка Яровенко О. Ю., ознайомившись із касаційною скаргою ОСОБА_3 , подала відзив на неї (т. 2, а. с. 117-120).
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокатка Яровенко О. Ю., просила стягнути із заявника витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, понесені під час перегляду справи у суді касаційної інстанції.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141, 142 ЦПК України.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, оскільки цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічні висновки викладені Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, під час вирішення питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінкою сторін під час судового процесу тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).
ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, пункт 268).
У рішенні від 18 лютого 2022 року у справі «Чоліч проти Хорватії» (Colic v. Croatia), заява № 49083/18, ЄСПЛ зазначив, що згідно з практикою суду скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі (пункт 77).
ЄСПЛ наголошує на необхідності об'єднання об'єктивного критерію (дійсність витрат) та суб'єктивного критерію, розподіляючи суб'єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність).
Водночас не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінюючи їх необхідність. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Під час визначення суми відшкодування суд має керуватись критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
ОСОБА_2 до заяви про ухвалення додаткового рішення надала такі докази понесених витрат: рахунок-фактуру від 20 грудня 2024 року № 20/12, платіжну інструкцію від 23 грудня 2024 року № @2PL585672, акт приймання-передавання наданих послуг від 09 червня 2025 року.
У матеріалах справи також наявні ордер від 01 липня 2024 року № ПЮМ про надання правничої допомоги ОСОБА_2 у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду адвокаткою Яровенко О. Ю.,договір про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року № ПЮМ, укладений між ОСОБА_2 та Адвокатським об'єднанням «КОРТ РАЙДЕР» в особі керуючого партнера Яровенко О. Ю. (далі - договір про надання правової допомоги), додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року № ПЮМ від 20 грудня 2024 року (далі - додаткова угода) (т. 2, а. с. 121-124).
Відповідно до пункту 5.1 договору про надання правової допомоги вартість послуг за цим договором визначається за домовленістю сторін у додаткових угодах до договору.
Згідно з пунктом 1 додаткової угоди сторони домовились, що цією угодою регулюється питання надання правничої допомоги виконавцем за договором про надання правової допомоги під час перегляду справи № 615/1338/22 у Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.
Відповідно до пункту 2 додаткової угоди сторони домовились, що за надання послуг, визначених пунктом 1 цієї угоди, замовник сплачує виконавцю 10 000,00 грн, що є фіксованою сумою.
Згідно з актом приймання-передавання наданих послуг від 09 червня 2025 року, що підписаний клієнтом та виконавцем, Адвокатське об'єднання «КОРТ РАЙДЕР» в особі керуючого партнера Яровенко О. Ю. надало клієнту послуги щодо:
здійснення правового аналізу касаційної скарги ОСОБА_3 у справі № 615/1338/22;
складення відзиву на цю касаційну скаргу.
Надано докази надсилання копії заяви про ухвалення додаткового рішення з додатками відповідачу.
Верховний Суд зазначає, що закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 було наслідком того, що ця справа є малозначною, оскільки предметом позову є вимога про витребування майна, у якій ціна позову відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України визначається вартістю цього майна та становить 199 989,49 грн.
Cудові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, наявності яких заявник належно не обґрунтував.
Позивачка добросовісно реагувала на відкриття касаційного провадження поданням відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 , понесла судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулася за правничою допомогою до адвоката (стаття 15 ЦПК України), а тому могла розраховувати на відшкодування цих витрат у випадку залишення касаційної скарги без задоволення.
Тому Верховний Суд зазначає, що закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 не передбачає настання обставин, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат ОСОБА_2 , на користь якої ухвалені судові рішення.
Верховний Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_3 у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення на висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2019 року у справі № 816/731/16 та в ухвалі Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 405/2617/21, оскільки вони стосуються вирішення питання повернення судового збору особі, яка звернулась з касаційною скаргою, за наслідками закриття касаційного провадження за її касаційною скаргою.
З огляду на викладене, Верховний Суд, надавши оцінку поданим на підтвердження факту понесення ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу документам, врахувавши конкретні обставини цієї справи (критерії необхідності витрат для цілей конкретної справи), вважає, що зазначені адвокаткою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру,з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - відзиву на касаційну скаргу, а тому заявлений ОСОБА_2 розмір судових витрат, понесених в суді касаційної інстанції, підлягає зменшенню до 3 000,00 грн.
Керуючись статтями 141, 270 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Заяву ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокатка Яровенко Ольга Юріївна, про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу, понесені у суді касаційної інстанції, у розмірі 3 000,00 (три тисячі) гривень.
Додаткова ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді І. М. Фаловська
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк