31 липня 2025 року
м. Чернівці
справа № 716/1876/24
провадження № 22-ц/822/377/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.
секретар Тодоряк Г. Д.
позивач ОСОБА_1
відповідач Акціонерне товариство «Сенс Банк»
апеляційна скарга Акціонерного товариства «Сенс Банк», в інтересах якого діє Самокиша Вікторія Юріївна, на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04 березня 2025 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Сірик І. С.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сенс Банк» (далі - АТ «Сенс Банк»).
З урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з АТ «Сенс Банк» на свою користь 1 400 330 гривень 17 копійок, з яких; 371 970 гривень - сума неповернутого банківського вкладу, 919 145 гривень 75 копійки - інфляційні втрати; 109 214 гривень 42 копійки - 3% річних в порядку статті 625 ЦПК України; а також 13 704,51 Євро, з яких 10 594,00 Євро - сума неповернутого банківського вкладу; 3 110,51 Євро - 3% річних в порядку статті 625 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 16 серпня 2012 між ОСОБА_1 та ПАТ «Укрсоцбанк» (правонаступником якого є АТ «Сенс Банк»), в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г. В. було укладено Договір банківського вкладу «Інвестиційний» № 53. Цього ж дня ним відповідно до умов договору було внесено грошові кошти в розмірі 5 000,00 Євро. В подальшому він неодноразово поповнював депозит коштами та нарахованими відсотками, а Банк на підтвердження проведення банківських операцій видавав йому банківські розпорядження на поповнення депозиту та внесення коштів на депозит (касові документи). Окрім того Банк продовжував дію договору.
Станом на 31 жовтня 2014 року у банківській установі у нього зберігався гривневий вклад у розмірі 371 970 гривень та валютний депозит у розмірі 10 594,00 Євро.
На початку грудня 2014 року від інших вкладників банку ОСОБА_1 дізнався про те, що керівник Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» Василькова Г. В. зникла, привласнивши депозити вкладників банку.
12 грудня 2014 позивач письмово звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» із заявою про повернення вкладу, однак 06 січня 2015 року від Банку надійшла відповідь, що співробітниками банку вживаються всі необхідні заходи для вирішення його питання в найкоротші строки, проте для надання відповіді по суті Банку необхідно провести детальну перевірку. Більше жодних відповідей від банку не було.
В подальшому йому стало відомо про відкриття кримінального провадження щодо начальника Кіцманського відділення № 933 ОСОБА_2 за фактом привласнення депозитних коштів фізичних осіб.
Станом на сьогоднішній день у провадженні Заставнівського районного суду Чернівецької області перебуває кримінальне провадження, справа № 718/470/17 щодо ОСОБА_2 , яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 191 ч. 3, 191 ч. 4, 191 ч. 5, ст. 200 ч. 2 КК України. У даній справі його визнано потерпілим.
Починаючи з моменту звернення до ПАТ «Укрсоцбанк» про повернення вкладу, сума вкладу внесена ним до даного банку у розмірі 371 970 гривень та 10 594,00 Євро залишається неповернутою.
Основною підставою неповернення коштів є твердження банку, що між сторонами не було укладено договору банківського вкладу, а факт привласнення коштів керівником відділення банку свідчить про наявність деліктних відносин, а тому питання відшкодування шкоди, завданої злочином повинно вирішуватися у межах кримінальної справи.
З таким висновком позивач не погоджується, оскільки у даній справі між ним та Банком існують договірні відносини банківського вкладу. Договір між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» укладений в письмовій формі з уповноваженою особою Банку - начальником відділення та посвідчений печаткою ПАТ «Укрсоцбанк», а тому вважає, що відповідач зобов'язаний повернути йому вклад у розмірі 371 970 гривень та 10 594,00 Євро, а також 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму гривневого вкладу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04 березня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 400 330 гривень 17 копійок, з яких: 371 970 гривень - сума неповернутого банківського вкладу, 919 145 гривень 75 копійок - інфляційні втрати; 109 214 гривень 42 копійки - 3% річних в порядку статті 625 ЦПК України; а також 13 704,51 Євро, з яких 10 594,00 Євро - сума неповернутого банківського вкладу; 3 110,51 Євро - 3% річних в порядку статті 625 ЦК України.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі АТ «Сенс Банк», в інтересах якого діє адвокат Самокиша В. Ю., просить рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04 березня 2025 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
АТ «Сенс Банк» посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, оскільки договір банківського вкладу «Інвестиційний» від 16 серпня 2012 № 53 між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г. В. та ОСОБА_1 є нікчемним.
Договір банківського вкладу між позивачем та відповідачем не укладався, кошти на рахунок не вносилися.
ОСОБА_1 не надано належних доказів внесення коштів на поточний рахунок або у касу банку, банківської виписки, ощадної книжки або сертифікату на підтвердження внесення коштів.
Зазначає, що розпорядження не являється доказом внесення коштів за договором № 53 від 16 серпня 2012 року.
У АТ «Сенс Банк», яке є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», наведений правочин не обліковується, поточний рахунок не відкривався.
Вважає, що наданий позивачем договір не містить ознаки реального договору та взагалі не укладений між позивачем і банком.
Вказує, що згідно умов пункту 5.6 Договору останній укладений у двох примірниках, по одному примірнику для кожної сторони. Проте, договір банківського вкладу № 53 від 16 серпня 2012 фактично не укладався, оскільки у Банку відсутній примірник договору, копія якого надана позивачем до позовної заяви.
У вказаному договорі вказано, що він складається із 4 сторінок, проте Позивач не надає його 3 та 4 сторінки. Також, у договорі відсутні ідентифікаційні дані сторін. Відсутній код ЄДРПОУ Банку. Не вказані дані паспорту та РНОКПП (ідентифікаційного номеру) Позивача.
Надані ОСОБА_1 розпорядження на підтвердження внесення коштів за договором банківського вкладу не містять ідентифікаційні дані позивача та відповідача), рахунок, на який вносяться кошти, дату та суму коштів, підпис касира, призначення платежу, дати та строки повернення депозиту відмінні від вказаних у договорі.
Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошових сум підтверджується договором банківського вкладу з видачею платіжного документу, який відповідає вимогам чинного законодавства України.
Тобто, з долучених до позовної заяви документів не вбачається, що між Банком та позивачем існують правовідносини, які б виникли з договору банківського вкладу, на який позивач посилається у своїй позовній заяві.
Вказує, що позивач жодним чином не пояснює на якій підставі кошти вносились ним у касу Банку, бо строк депозиту так званого договору № 53 від 16 серпня 2012 року закінчився 16 листопада 2012 року. Так, згідно наданого позивачем договору, всі додатки, зміни, та доповнення до цього договору мають бути вчинені у письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов'язковим посиланням на цей договір (пункт 5.1 договору).
Відтак, звертаючись до суду з позовом позивачем не долучено до матеріалів справи, з-поміж інших, належного доказу пролонгації договору банківського вкладу до жовтня 2014 року, або іншого документу, що має підтвердити та обґрунтувати на якій правовій підставі грошові кошти, начебто, перебували у Банку після 16 листопада 2012 року.
Експертні висновки, проведені у кримінальному провадженні № 12014260110000622, не можуть бути доказами у даній справі, проведені із порушенням пункту 3.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
Відсутній висновок експерта щодо питання: «Яким саме кліше нанесено відтиск печатки «м. Київ* України* Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» код 00039019*«Каса №1» кліше печатки, зразок якого міститься у журналі обліку та видачі печаток і штампів, наданий на дослідження, або іншим кліше на розпорядженнях, наданих Шереметою В. В.?»
Шереметою В. В. пропущений трирічний строк звернення до суду з позовом до АТ «Сенс Банк», яке є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», про стягнення коштів.
Посилається на порушення норм процесуального права, залишення без задоволення клопотань Акціонерного товариства «Сенс Банк» про витребування доказів, про зупинення провадження до розгляду кримінальної справи та про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
16 серпня 2012 року між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення Василькової Г. В., та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу «Інвестиційний» № 53 (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну) (том 1, а. с. 21-22).
Згідно з пунктом 1.1. договору банк відкриває депозитний рахунок № НОМЕР_1 за змістом «Депозитний вклад» на суму 5000,00 (п'ять тисяч) Євро з нарахуванням відсотків в розмірі 10,5% в Євро.
Пунктом 1.3 договору визначено, що на депозитний рахунок допускається додаткові внески коштів.
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 16 серпня 2012 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 5000,00 Євро (том 1, а. с. 23).
Згідно з розпорядженням на внесення коштів на депозит від 06 вересня 2012 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 20000 гривень (том 1, а. с. 24).
Відповідно до розпорядження на внесення відсотків на депозит від 15 листопада 2012 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» 132, 00 Євро, 894 гривні відсотками та суму депозиту - 15 000 гривень (том 1, а. с. 25).
Згідно з розпорядженням на внесення коштів на депозит від 28 грудня 2012 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в сумі 10 000 гривень (том 1, а. с. 26).
Відповідно до розпорядження від 28 грудня 2012 року на внесення відсотків на вклад та продовження дії договору від 16 серпня 2012 року № 53 ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» суму відсотків нарахованих по 15 лютого 2013 року у розмірі 135, 00 Євро та 2 504 гривні, а також додатково 40 000 гривень внесених на депозит (том 1, а. с. 27).
Згідно з розпорядженням на внесення коштів на депозит від 08 травня 2013 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 30 000 гривень (том 1, а. с. 28).
Відповідно до розпорядження від 16 травня 2013 року на внесення відсотків на депозит та поповнення вкладу, продовження дії договору від 16 серпня 2012 року № 53 ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти у сумі 5 612 гривень та 138, 00 Євро (том 1, а. с. 29).
Згідно з розпорядженням на внесення коштів на депозит від 29 липня 2013 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 20 000 гривень (том 1, а. с. 30).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 30 серпня 2013 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 20 000 гривень та суму відсотків на депозит в розмірі 8 330 гривень та 195,00 Євро (том 1, а. с. 31).
Згідно з розпорядженням від 28 листопада 2013 року на внесення коштів на депозит та продовження дії договору до 16 лютого 2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 10 674 гривень, відсотки в сумі 10 986 гривень (том 1, а. с. 32).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 28 листопада 2013 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 201,00 Євро. При цьому загальна сума депозиту станом на 28 листопада 2013 року у Євро склала 7 801,00 ( том 1, а. с. 33).
Згідно з розпорядженням на внесення коштів на депозит від 24 грудня 2013 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 20 000 гривень. При цьому загальна сума депозиту у гривнях станом на 24 грудня 2013 року становила 214 000 (том 1, а. с. 34).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 10 лютого 2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 30 000 гривень (том 1, а. с. 35).
Згідно з розпорядженням на внесення відсотків на депозит від 16 лютого 2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» відсотки на депозит в розмірі 12 819 гривень та 202, 00 Євро (том 1, а. с. 36).
Відповідно до розпорядження на внесення відсотків та коштів на депозит від 20 травня 2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» суму відсотків на депозит у розмірі 16 371 гривня та 210, 00 Євро (том 1, а. с. 37).
Згідно з розпорядженням на внесення відсотків та коштів на депозит від 05 червня 2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 20 000 гривень. (том 1, а. с. 38).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 20 червня 2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» кошти на депозит терміном на 30 днів з нарахуванням відсотків з 20 червня 2014 року - 17% в розмірі 2 000,00 Євро (том 1, а. с. 39).
Згідно з розпорядженням на внесення коштів на депозит від 08 липня 2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» кошти в розмірі 30 000 гривень (том 1, а. с. 40).
Відповідно до розпорядження на внесення коштів на депозит від 18 серпня 2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» грошові кошти в розмірі 15 000 гривень та суму відсотків на депозит у розмірі 18 780 гривень та 381,00 Євро (том 1, а. с. 41).
Згідно з розпорядженням на внесення коштів на депозит від 31 жовтня 2014 року ОСОБА_1 внесено до ПАТ «Укрсоцбанк» кошти в розмірі 15 000 гривень. При цьому загальна суду депозиту склала 371 970 гривень та 10 594 Євро (том 1, а. с. 42).
12 грудня 2014 позивач письмово звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк» із заявою про повернення вкладу.
20 листопада 2014 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулося до правоохоронних органів із заявою про вчинення начальником Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Васильковою Г. В. кримінального правопорушення за фактом зловживання службовим становищем, що полягало в отриманні від фізичних осіб протягом тривалого часу грошових коштів, укладення від імені банку договорів банківських вкладів, однак невнесення цих коштів на рахунки банку (том 1, а. с. 45-46), про що Кіцманським РВ УМВС України в Чернівецькій області внесено відомості до ЄРДР за № 12014260110000622 від 21 листопада 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 191 ч. 3, 191 ч. 4, 191 ч. 5, 200 КК України (том 1, а. с. 44-45).
Договір № 53 банківського вкладу (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну) від 16 серпня 2012 року, укладений між ПАТ «Укрсоцбанк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г. В., та ОСОБА_1 , та вищевказані розпорядження на внесення коштів на депозит визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12014260110000622 від 21 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 191 ч. 3, 191 ч. 4, 191 ч. 5, 200 КК України та зберігаються в матеріалах кримінального провадження (том 1, а. с. 172-173).
Відповідно до висновку експерта від 28 січня 2015 року № 98-К у кримінальному провадженні № 12014260110000622 від 21 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст.191 ч. 3, 191 ч. 4, 191 ч. 5, 200 КК України підписи у договорі № 53 банківського вкладу «Інвестиційний» від 16 серпня 2012 року, укладеному між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 у графах «Від імені банка» та навпроти прізвища « ОСОБА_2 » у розпорядженнях на внесення коштів на депозит від 16 серпня 2012 року, від 06 вересня 2012 року, від 15 листопада 2012 року, від 28 грудня 2012 року, від 16 серпня 2012 року, від 08 травня 2013 року, від 16 серпня 2012 року, від 29 липня 2013 року, від 30 серпня 2013 року, від 28 листопада 2013 року, від 28 листопада 2013 року, від 24 грудня 2013 року, від 10 лютого 2014 року, від 16 лютого 2014 року, від 20 травня 2014 року, від 05 червня 2014 року, від 20 червня 2014 року, від 08 липня 2014 року, від 18 серпня 2014 року, від 31 жовтня 2014 року, виконані однією особою ОСОБА_2 (том 1, а. с. 51-104).
Відповідно до висновку експерта від 24 лютого 2015 року № 209-К у кримінальному провадженні № 12014260110000622 від 21 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 191 ч. 3, 191 ч. 4, 191 ч. 5, 200 КК України відбитки печатки «м. Київ * України * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * Укрсоцбанк» у розпорядженні на внесення коштів на депозит від 16 серпня 2012 року, нанесені кліше печатки «м. Київ * Україна *ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * «УКРСОЦБАНК», зразки якої надані на дослідження; відбитки печатки «м. Київ * України * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1» у договорі № 53 банківського вкладу (Інвестиційний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну) від 16 серпня 2012 року, розпорядженнях на внесення коштів на депозит від 16 серпня 2012 року, від 06 вересня 2012 року, від 15 листопада 2012 року, від 28 грудня 2012 року, від 16 серпня 2012 року, від 08 травня 2013 року, від 16 серпня 2012 року, від 29 липня 2013 року, від 30 серпня 2013 року, від 28 листопада 2013 року, від 28 листопада 2013 року, від 24 грудня 2013 року, від 10 лютого 2014 року, від 16 лютого 2014 року, від 20 травня 2014 року, від 05 червня 2014 року, від 20 червня 2014 року, від 08 липня 2014 року, від 18 серпня 2014 року, від 31 жовтня 2014 року, нанесені кліше печатки «м. Київ України Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» Кіцманське відділення Ідентифікаційний код 00039019 КАСА №1», зразки якої надані на дослідження (том 1, а. с. 105-168).
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту (частина перша статті 1059 ЦК України).
У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним (частина друга вказаної статті).
Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору врегульовано положеннями статті 1059 ЦК України. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Відповідно до статті 1064 ЦК України укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на її рахунок за вкладом підтверджуються ощадною книжкою. В ощадній книжці вказуються найменування та місцезнаходження банку (його філії), номер рахунку за вкладом, а також усі грошові суми, зараховані на рахунок та списані з рахунка, а також залишок грошових коштів на рахунку на момент пред'явлення ощадної книжки у банк. Відомості про вклад, вказані в ощадній книжці, є підставою для розрахунків за вкладом між банком і вкладником. Видача банківського вкладу, виплата процентів за ним і виконання розпоряджень вкладника про перерахування грошових коштів з рахунку за вкладом іншим особам здійснюється банком у разі пред'явлення ощадної книжки. Якщо ощадну книжку втрачено або приведено у непридатний для пред'явлення стан, банк за заявою вкладника видає йому нову ощадну книжку.
Під час вирішення питання щодо дотримання письмової форми договору необхідно враховувати також пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1.4 Положення, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), пункту 8 глави 2 «Приймання банком готівки» розділу ІІІ «Касові операції банків з клієнтами» Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337 (далі - Інструкція), письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті в мережі Інтернет. Банк зобов'язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції № 492).
Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).
Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред'явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час -час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Вказана правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, Верховного Суду від 18 травня 2018 року у справі № 761/18883/15-ц (провадження № 61-20039св18), від 06 червня 2018 року у справі № 299/540/15-ц (провадження № 61-21611св18), від 25 вересня 2018 року у справі № 753/18070/15-ц (провадження № 61-12582св18).
Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, в тому числі належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (пункт 1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов'язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі; суму комісійної винагороди.
Отже, укладення договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов'язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки (у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Згідно з пунктом 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 174 від 01 червня 2011 року визначено зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп'ютерної техніки з відображенням обов'язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 розділу IV Інструкції касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
Додержання письмової форми договору є обов'язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником.
Відповідно до пункту 1.6 статті 1 розділу IV Інструкції № 174 банк (філія) визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати касові документи, і визначає систему контролю за виконанням касових операцій.
Отже, оскільки саме банк визначає відповідальних працівників, яким надається право підписувати договори банківського вкладу, оформляти касові документи, а також визначає систему контролю за виконанням касових операцій, недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.
Аналогічний правовий висновок Велика Палата Верховного Суду викладала у своїй постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц».
Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунку або законом (частина друга статті 1068 ЦК України).
Грошові кошти в національній та іноземній валютах або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті (пункт 2.1 глави 2 Положення № 516).
Отже, відкриття відповідних рахунків та облік на них коштів у національній та іноземній валютах, залучених згідно з чинним законодавством від юридичних і фізичних осіб на підставі укладених у письмовій формі договорів банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку. Необлікування банком таких коштів не можна вважати недодержанням сторонами письмової форми відповідного договору банківського вкладу (депозиту).
З урахуванням викладено, доводи АТ «Сенс Банк» щодо нікчемності договору між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г. В. та ОСОБА_1 банківського вкладу (депозитний вклад з виплатою відсотків у кінці терміну) від 01 вересня 2009 № 205, є необґрунтованими.
Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та наведені у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19).
У справі «Золотас проти Греції» (Zolotas v. Greece) (№ 2) від 29 січня 2013 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати, і якщо він використовує її на власну користь, банк повинен повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунку нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція) і є одним з основоположних елементів правової держави («Неждет Сахін і Періхан Шахін проти Туреччини» (Nejdet Sahin and Perihan Sahin v. Turkey), № 13279/05, параграф 56, 20 жовтня 2011 року).
Тобто, ОСОБА_1 міг правомірно очікувати на належне оформлення укладеного між ним та ПАТ «Укрсоцбанк» договору банківського вкладу «Інвестиційний» № 53 (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну) від 16 серпня 2012 року.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном (стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Поняття «майно» в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Стосовно банківських вкладів Європейський суд з прав людини вважає, що вони беззаперечно становлять «майно», яке належить заявникам згідно зі статтею 1 Протоколу № 1 і не заперечується, що заявники можуть забрати ці кошти разом з відповідними процентами, якщо забажають (GAYDUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 45526/99, 46099/99, 47088/99, 47176/99, 47177/99, 48018/99, 48043/99, 48071/99, 48580/99, 48624/99, 49426/99, 50354/99, 51934/99, 51938/99, 53423/99, 53424/99, 54120/00, 54124/00, 54136/00, 55542/00, 56019/00, ЄСПЛ, від 2 липня 2002 року).
До матеріалів справи долучено договір між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г. В., та ОСОБА_1 банківського вкладу «Інвестиційний» № 53 (депозитний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну) від 16 серпня 2012 року.
Наведений договір містить підписи у графах «фізична особа ОСОБА_1 », «начальник відділення ОСОБА_2 ».
За змістом 1.1 договору вказаного договору банк відкриває депозитний рахунок № НОМЕР_1 за змістом «Депозитний вклад» на суму 5000,00 (п'ять тисяч) Євро з нарахуванням відсотків в розмірі 10,5% в Євро.
Внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору.
За змістом пункту 1.2 договору депозитний вклад залучається на строк з 16 серпня 2012 року по 16 листопада 2012 року включно.
Згідно із пунктом 1.3 договору на депозитний рахунок додаткові внески коштів допускаються (з правом поповнення).
В матеріалах справи наявне розпорядження Кіцманського відділення Хмельницької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» на внесення грошових коштів на депозит від 16 серпня 2012 року у розмірі 5000,00 Євро.
Вказане розпорядження містить зазначення номеру відділення 933, дати договору - 16 серпня 2012 року, номеру договору - 53, дати залучення депозиту - 16 серпня 2012 року, дату повернення депозиту - 16 листопада 2012 року, суму депозиту - 5000,00 Євро, підпис начальника відділення Банку Василькової Г. В., та підпис клієнта ОСОБА_1 , відтиск печатки банку.
Аналогічні реквізити та усі істотні умови щодо залучення Банком вкладу містяться й у розпорядженні на внесення коштів на депозит від 06 вересня 2012 року, у розпорядженні на внесення відсотків на депозит від 15 листопада 2012 року, у розпорядженні на внесення коштів на депозит від 28 грудня 2012 року, у розпорядженні від 15 лютого 2013 на внесення відсотків на вклад та продовження дії договору №53 від 16 серпня 2012 року, у розпорядженні на внесення коштів на депозит від 08 травня 2013 року, у розпорядженні від 16 травня 2013 року на внесення відсотків на депозит та поповнення вкладу, продовження дії договору № 53 від 16 серпня 2012 року, у розпорядженні на внесення коштів на депозит від 29 липня 2013 року, у розпорядженні на внесення коштів на депозит від 30 серпня 2013 року, у розпорядженні на внесення коштів на депозит та продовження дії договору до 16 серпня 2012 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 29 липня 2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 30 серпня 2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит та продовження дії договору до 16 лютого 2014 року, від 28 листопада 2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 28 листопада 2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 24 грудня 2013 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 10 лютого 2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 16 лютого 2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 20 травня 2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 05 червня 2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 20 червня 2014 року, розпорядження на виплату коштів від 08 липня 2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 18 серпня 2014 року, розпорядження на внесення коштів на депозит від 31 жовтня 2014 року.
Отже, наведені розпорядження на внесення коштів на депозит Кіцманського відділення Хмельницької обласної філії ПАТ «Укрсоцбанк» є належним підтвердженням внесення ОСОБА_1 грошових коштів до Банку за договором банківського вкладу.
При цьому як встановлено судами загальна суду депозиту відповідно до останнього здійсненого ОСОБА_1 вкладу згідно з розпорядженням на внесення коштів на депозит від 31 жовтня 2014 року склала 371 970 гривень та 10 594 Євро.
Доказів, які спростовували вказані обставини відповідачем не надано.
При цьому колегія суддів враховує, що відсутність у розпорядженнях на внесення коштів на депозит обов'язкових реквізитів, передбачених профільними нормативними актами Національного банку України для документів, що підтверджують приймання банком готівки, не вказує на недотримання сторонами письмової форми договору банківського вкладу з огляду на те, що наведені розпорядження складено уповноваженим працівником банку, містить дату здійснення касової операції, а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа), тобто підтверджує обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зробила висновок, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору (пункт 40).
За змістом службового розслідування Управління банківської безпеки у Західному регіоні (м. Львів) Департаменту безпеки Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» за фактом порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення № 933 у Подільському регіоні Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», встановлено, що печатка «Каса № 1» у зв'язку із звільненням старшого касиру відділення ОСОБА_3 була передана начальнику відділення Васильковій Г. В.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) зазначено, що з огляду на те, що позивачі правомірно сподівалися на належне оформлення вказаних договорів вкладу з відповідачем, а обов'язок забезпечення належного виконання працівниками відповідача посадових інструкцій лежить на банківській установі, особи, винні в порушенні правил банківських операцій, у спірних правовідносинах діяли від імені банку та розпоряджалися на власний розсуд коштами вже після передачі їх на депозит, отже, вчиняли протиправні дії стосовно коштів, які перейшли у власність відповідача. Позивачі не можуть бути відповідальними за порушення, вчинені посадовими особами відповідача, оскільки ними виконані умови укладених угод.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) вказала, що на встановлення факту укладення договору банківського вкладу не впливає проведення відповідних облікових операцій по рахунках в банку. Визначальним для встановлення факту укладення договору є прийняття від вкладника коштів у касі банку.
За змістом службового розслідування Управління банківської безпеки у Західному регіоні (м. Львів) Департаменту безпеки ПАТ «Укрсоцбанк» за фактом порушень, допущених співробітниками Кіцманського відділення № 933 у Подільському регіоні ПАТ «Укрсоцбанк», встановлено, що ОСОБА_2 обіймає посаду начальника Кіцманського відділення № 933 Департаменту роздрібних продажів у Подільському регіоні центру роздрібного бізнесу ПАТ «Укрсоцбанк».
Відповідно до пункту 34 Посадової інструкції до обов'язків ОСОБА_2 відноситься затвердження підписом документів фінансового, розрахункового характеру, листів, договорів відповідно до наданої довіреності.
Згідно довіреності ОСОБА_2 надано право від імені банку укладати договори банківського вкладу на умовах Правил надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування для клієнтів-фізичних осіб в ПАТ «Укрсоцбанк» шляхом підписання заяв про розміщення депозиту.
Зі слів заявників випливає, що ОСОБА_2 особисто на комп'ютері роздруковувала договори банківського вкладу на відповідні суми як в національній, так і в іноземній валютах. Після цього заявники готівкові кошти передавали ОСОБА_2 особисто в руки, а остання ставила свій підпис на роздрукованих договорах та розпорядженнях, завіряючи свій підпис відбитком печатки.
На підставі частини першої статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», в особі начальника Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г. В., та ОСОБА_1 банківського вкладу № 53 недійсним не визнано, тому його чинність презюмується.
Також є помилковими доводи апеляційної скарги про безпідставне продовження строку дії договору.
На підставі частини першої, четвертої статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.
Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов'язку повернути (видати) кошти вкладникові.
За змістом частини першої статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом.
Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу.
Як вбачається з матеріалів справи після закінчення строку дії договору банківського вкладу визначеного пунктом 1.2 договору - 16 листопада 2012 року, ОСОБА_1 вносились грошові кошти на депозит відповідно до розпоряджень на внесення коштів на депозит від 28 грудня 2012 року, від 16 серпня 2012 року, від 08 травня 2013 року, від 16 серпня 2012 року, від 29 липня 2013 року, від 30 серпня 2013 року, від 28 листопада 2013 року, від 28 листопада 2013 року, від 24 грудня 2013 року, від 10 лютого 2014 року, від 16 лютого 2014 року, від 20 травня 2014 року, від 05 червня 2014 року, від 20 червня 2014 року, від 08 липня 2014 року, від 18 серпня 2014 року, від 31 жовтня 2014 року.
При цьому на підтвердження прийняття банком вкладу начальником Кіцманського відділення ПАТ «Укрсоцбанк» ОСОБА_2 і видано передбачені умовами договору № 53 від 16 серпня 2012 року розпорядження на внесення коштів на депозит, що підтверджує наявність між сторонами договірних правовідносин.
Також як вбачається із розпоряджень від 28 грудня 2012 року, від 16 травня 2013 року, від 28 листопада 2013 року, останні містять інформацію про продовження строку дії договору, який востаннє був продовжений до 16 лютого 2014 року.
Також колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у тотожних правовідносинах, викладені у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 718/17/21 (провадження № 61-14815св21), відповідно до яких «встановивши, що відповідальний працівник банку отримав кошти у розмірі 970 300 грн (з яких 420 300 грн внесені після 24 липня 2014 року) для поміщення на належний ОСОБА_1 депозитний рахунок, відкритий на підставі договору вкладу від 24 січня 2014 року, однак не облікував такі кошти, дійшов правильного висновку про дотримання між сторонами письмової форми договору банківського вкладу, натомість суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про скасування законного та обґрунтованого рішення, а висновок суду апеляційної інстанції про те, що на кошти у розмірі 420 300 грн, внесені після спливу 24 липня 2014 року без внесення змін у діючий договір, правила банківського вкладу не поширюються, не відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19)».
Ураховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано встановив факт укладення між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 договору банківського вкладу № 53 від 16 серпня 2012 року.
За відсутності доказів належного виконання ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», зобов'язань за договором, ОСОБА_1 має право вимоги до Банку про повернення вкладу у сумі 371 970 гривень та 10 594 Євро, а також 3% річних та інфляційних втрат (у частині вкладу у гривнях), нарахованих на суму боргу.
Як вбачається з матеріалів справи АТ «Сенс Банк» у відзиві на позов зроблено заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У цивільному законодавстві закріплено об'єктивні межі застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 ЦК України); опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України з урахуванням принципу розумності, дає підстави для висновку, що позовна давність не поширюється на будь-яку вимогу вкладника щодо видачі (повернення) вкладу банком.
Зазначена гарантія охорони прав вкладника не залежить від обраного ним способу захисту прав, підстав пред'явлення такої вимоги, розірвання договору про банківський вклад за взаємною домовленістю сторін або в судовому порядку, відмови від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом, чи навіть недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
ОСОБА_1 вимоги про стягнення з Акціонерного товариства «Сенс Банк» трьох процентів річних обґрунтовував наявністю підстав, передбачених статтею 625 ЦК України.
На підставі частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Верховний Суд у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 336/3084/20 (провадження № 61-1272св22) вказав, що після розірвання договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов'язання зі сплати коштів після зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.
Оскільки предметом спору є саме вимоги про стягнення коштів за договорами депозитних вкладів, а нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України входять до складу грошового зобов'язання, вимоги про стягнення якого заявлені у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання про видачу вкладу, на зазначені вимоги позовна давність не поширюється.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20).
Вказане узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 13 вересня 2023 року № 757/11769/22-ц (провадження № 61-8030св23), від 04 вересня 2024 року у справі № 718/2832/23 (провадження № 61-3622св24).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 (провадження № 12-19гс25) дійшла наступних висновків:
«154. У разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.
155. Тому звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим у разі, якщо позовна давність за такими вимогами не спливла станом на 02 квітня 2020 року.
156. Суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.
157. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
158. Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом.
159. Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат».
Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові не робила висновків щодо застосування строку позовної давності до вимог пред'явлених на підставі статті 625 ЦК України з урахуванням пункту 2 частини першої статті 268 ЦК України, а тому цій частині підлягають застосуванню висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, наведені у постанові від 11 жовтня 2023 року у справа № 201/3716/13 (провадження № 61-1933св23).
У частині першій статті 1075 ЦК України визначено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 727/898/19 (провадження № 61-7157св20) зазначено, що «у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Сенс Банк», із заявою про повернення вкладу 15 грудня 2014 року.
Отже, після звернення ОСОБА_1 із заявою про повернення вкладу, припинилися відносини за договором банківського вкладу № 53, однак грошове зобов'язання банком не виконано.
Тому підлягають стягненню з АТ «Сенс Банк» на користь ОСОБА_1 три проценти річних, нарахованих на суму гривневого вкладу, за період з 13 грудня 2014 року по 25 вересня 2024 року у сумі 109 214 гривень 42 копійки та інфляційні втрати за період з грудня 2014 року по вересень 2024 року у сумі 919 145 гривень 75 копійок, а також три проценти річних, нарахованих на суму вкладу у Євро, за період з 13 грудня 2014 року по 25 вересня 2024 року у сумі 3 110,51 Євро.
При цьому порядок обчислення трьох процентів річних визначено за формулою: сума вкладу х кількість днів прострочення виконання х 3 (розмір відсотків, встановлених частиною другою статті 625 ЦК України) / 100 / 365 (днів у році).
Наявний в матеріалах справи розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат перевірений судами першої та апеляційної інстанцій, будь-яких обставин які вказували на помилковість такого розрахунку судами не встановлено.
З приводу посилання АТ «Сенс Банк» про не залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 слід зазначити наступне.
За змістом частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини першої, третьої статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення суду може вплинути на права та обов'язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18) вказано, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права чи обов'язки щодо однієї зі сторін. Отже, особа, яка бажає взяти участь у справі як третя особа без самостійних вимог, має перебувати з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін. Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача.
Статтею 54 ЦПК України встановлено наслідки незалучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
На підставі частини 2 статті 54 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Отже, залишення без задоволення клопотання АТ «Сенс Банк» про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , не призвело до неправильного вирішення справи.
Також безпідставними є доводи АТ «Сенс Банк» про наявність підстав для зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 191 ч. 3, 191 ч. 4, 191 ч. 5, 200 КК України.
За змістом пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Визначаючи наявність підстав, передбачених пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Поряд з цим, вказана процесуальна норма встановлює, що суд не може посилатись на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 серпня 2019 року № 905/436/18.
Предметом позову ОСОБА_1 до АТ «Сенс Банк» є стягнення з Банку заборгованості за договором банківського вкладу, трьох процентів річних та інфляційних втрат нарахованих на суму основного боргу.
Обставинами, якими ОСОБА_1 обґрунтовує заявлені позовні вимоги у цій справі, є невиконання АТ «Сенс Банк», як правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк», зобов'язання з повернення суми банківського вкладу.
АТ «Сенс Банк» не зазначено обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про неможливість розгляду справи до розгляду іншої кримінальної справи №718/4701/17 за обвинуваченням ОСОБА_2 у скоєнні кримінальних правопорушень.
Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Наявні в матеріалах справи докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 308/6023/15-ц (провадження № 61-4447сво18) зроблено висновок про те, що зобов'язання з відшкодування шкоди, як правило, може мати місце лише за відсутності договірних правовідносин. Наявність кримінального правопорушення не впливає на договірні правовідносини, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року в справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) зазначила, що в разі пред'явлення позову про стягнення коштів за договорами банківського вкладу, у тому числі відсотків та інфляційних втрат, які не були повернуті вкладнику внаслідок злочину (кримінального правопорушення), вчиненого службовими особами банку, застосуванню до спірних правовідносин між вкладником та банком підлягають норми цивільного законодавства, які регулюють договірні, а не деліктні зобов'язання, оскільки вчинення працівниками банку злочину (кримінального правопорушення) із заволодіння внесеними на депозит коштами не впливає на договірні правовідносини вкладника і банку, не спростовує їх існування та не припиняє їх.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.
Отже, процесуальний обов'язок суду - належним чином дослідити поданий стороною доказ (в цьому випадку - докази порушення права позивача на користування орендованого ним майна), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні, які саме перешкоди чиняться позивачу.
Зазначеного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі у справі № 573/1677/18.
Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).
За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Згідно з частиною першою статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, призначає експертизу, коли необхідність експертного висновку випливає з обставин справи і поданих доказів.
На обґрунтування підстав призначення судової комплексної почеркознавчої та технічної експертизи документів АТ «Сенс Банк» посилалося на приєднання до матеріалів справи експертних висновків, проведених у кримінальному провадженні № 12014260110000622 із порушенням пункту 3.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень.
Встановлено, що АТ «Сенс Банк» залучено до участі у кримінальному провадженні № 12014260110000622 від 21 листопада 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень за ст. ст. 191 ч. 3, 191 ч. 4, 191 ч. 5, 200 КК України в якості цивільного відповідача.
Отже, у випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, АТ «Сенс Банк» не було позбавлено можливості заявити клопотання про призначення повторної експертизи.
Водночас АТ «Сенс Банк» вказувало на наявність сумнівів, що договір банківського вкладу № 53 між ПАТ «Укрсоцбанк» в особі начальника Кіцманського відділення № 933 ПАТ «Укрсоцбанк» Василькової Г. В., та ОСОБА_1 та розпорядження на внесення коштів підписані ОСОБА_2 та містять печатку банку.
У постанові Верховного Суду від 10 липня 2019 року у справі
№ 686/23256/16-ц та від 25 березня 2021 року у справі № 752/21411/17 зроблено висновок, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його.
Також Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 461/3675/17 (провадження № № 61-8732св20) зазначив, що висновок експерта у кримінальному провадженні є допустимим доказом у цивільній справі, якщо містить інформацію щодо предмета доказування, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений.
Як встановлено судами, відповідно до висновку експерта від 28 січня 2015 року № 98-К у кримінальному провадженні № 12014260110000622 від 21 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст.191 ч. 3, 191 ч. 4, 191 ч. 5, 200 КК України підписи у договорі № 53 банківського вкладу «Інвестиційний» від 16 серпня 2012 року, укладеному між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 у графах «Від імені банка» та навпроти прізвища « ОСОБА_2 » у розпорядженнях на внесення коштів на депозит від 16 серпня 2012 року, від 06 вересня 2012 року, від 15 листопада 2012 року, від 28 грудня 2012 року, від 16 серпня 2012 року, від 08 травня 2013 року, від 16 серпня 2012 року, від 29 липня 2013 року, від 30 серпня 2013 року, від 28 листопада 2013 року, від 28 листопада 2013 року, від 24 грудня 2013 року, від 10 лютого 2014 року, від 16 лютого 2014 року, від 20 травня 2014 року, від 05 червня 2014 року, від 20 червня 2014 року, від 08 липня 2014 року, від 18 серпня 2014 року, від 31 жовтня 2014 року, виконані однією особою ОСОБА_2 (том 1, а. с. 51-104).
Відповідно до висновку експерта від 24 лютого 2015 року № 209-К у кримінальному провадженні № 12014260110000622 від 21 листопада 2014 року стосовно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. ст. 191 ч. 3, 191 ч. 4, 191 ч. 5, 200 КК України відбитки печатки «м. Київ * України * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * Укрсоцбанк» у розпорядженні на внесення коштів на депозит від 16 серпня 2012 року, нанесені кліше печатки «м. Київ * Україна *ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УКРСОЦБАНК» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * «УКРСОЦБАНК», зразки якої надані на дослідження; відбитки печатки «м. Київ * України * Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» * Кіцманське відділення * Ідентифікаційний код 00039019 * КАСА №1» у договорі № 53 банківського вкладу (Інвестиційний вклад зі сплатою процентів в кінці терміну) від 16 серпня 2012 року, розпорядженнях на внесення коштів на депозит від 16 серпня 2012 року, від 06 вересня 2012 року, від 15 листопада 2012 року, від 28 грудня 2012 року, від 16 серпня 2012 року, від 08 травня 2013 року, від 16 серпня 2012 року, від 29 липня 2013 року, від 30 серпня 2013 року, від 28 листопада 2013 року, від 28 листопада 2013 року, від 24 грудня 2013 року, від 10 лютого 2014 року, від 16 лютого 2014 року, від 20 травня 2014 року, від 05 червня 2014 року, від 20 червня 2014 року, від 08 липня 2014 року, від 18 серпня 2014 року, від 31 жовтня 2014 року., нанесені кліше печатки «м. Київ України Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» Кіцманське відділення Ідентифікаційний код 00039019 КАСА №1», зразки якої надані на дослідження (том 1, а. с. 105-168).
Відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Згідно із частиною другою статті 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
З матеріалів справи вбачається, що АТ «Сенс Банк» подано до суду клопотання в порядку статті 84 ЦПК України про витребування у Головного управління Державної податкової служби України у Чернівецькій області, доказів про доходи ОСОБА_1 з метою підтвердження або спростування факту розпорядження банком коштами, належними позивачу.
Зокрема АТ «Сенс Банк» посилалося на недоведеність ОСОБА_1 фактичного існування цих коштів та природи їх походження.
Натомість, встановлення доходу ОСОБА_1 за відповідний період не має значення для розгляду справи і не підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, оскільки не підтверджує та не заперечує обставини виникнення між ПАТ «Укрсоцбанк» та позивачем правовідносин за договором банківського вкладу.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви АТ «Сенс Банк» про витребування доказів.
На підставі частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04 березня 2025 року підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат не проводиться.
Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 15 січня 2020 року у справі №145/1330/17.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, а тому його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» залишити без задоволення.
Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 04 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 05 серпня 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді : Мирослава КУЛЯНДА
Наталія ПОЛОВІНКІНА