Суддя Попова В. О.
Справа № 644/2588/24
Провадження № 2/644/609/25
29.07.2025
(заочне)
29 липня 2025 року Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Попової В.О.,
за участі секретаря Плаксій К.А.,
представника позивача Фурман В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові порядку загального позовного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Четверта Харківська міська нотаріальна контора, про скасування тимчасового застереження та арешту нерухомого майна,
Позивач ОСОБА_1 в особі представника- адвоката Фурман В.О. звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування позову зазначено, що позивачу ОСОБА_1 на підставі приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Проте, позивач дізнався про наявність обтяжень на належну йому квартиру у виді тимчасового застереження, яке було внесено за заявою відповідачки ОСОБА_3 (реєстраційний номер обтяження 2431434 від 27.09.2005, реєстратор Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора). Проте, позивач не має будь-яких боргів чи зобов'язань перед відповідачкою. Крім того, в позові зазначено про відсутність законних підстав обтяження нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , тип обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2660307 від 05.12.2005, реєстратор Перша Харківська міська державна нотаріальна контора; підстава ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.12.2005, суддя Ларенок В.І. Зважаючи на викладене, зазначені обтяження, що наявні у Єдиному реєстрі заборон, перешкоджають позивачу розпоряджатися своєю власністю та обмежують право використовувати належне майно в повній мірі, в контексті права власності (володіння, користування, розпорядження). У зв'язку з викладеним позивач вимушений звернутися до суду.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 17.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 12.08.2024 закрито підготовче провадження у справі.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 26.06.2025 замінено первісного відповідача Департамент реєстрації Харківської міської ради на ОСОБА_3 .
Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції просила задовольнити позов, мотивуючи свої вимоги аналогічно викладеному в ньому; в подальшому надала заяву про закінчення справи за її відсутність.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, про причину неявки не повідомила, заяви про розгляд справи у її відсутність та відзив не подавала.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Четверта Харківська міська нотаріальна контора свого представника в судове засідання не направила, про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
У зв'язку з тим, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, та не скористалася правом на подачу відзиву у встановлений судом термін, в порядку ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень позивача та його представника, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.
Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Позивачу ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 27.04.1995 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , (а.с. 29).
За інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 12081104 квартира АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , перебуває під обтяженням:
1) тип обтяження - тимчасове застереження, яке було внесено за заявою відповідачки ОСОБА_3 (реєстраційний номер обтяження 2431434 від 27.09.2005, реєстратор Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора), (а.с.29).
2) тип обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2660307 від 05.12.2005, реєстратор Перша Харківська міська державна нотаріальна контора; підстава ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.12.2005, суддя Ларенок В.І.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 01.06.2023 справа № 2-3100/08, провадження № 2-зз/644/6/23 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі №2-3100/08 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - КП «Харківське міське БТІ» про визнання договору дійсним та стягнення суми - відмовлено. Ухвала набрала законної сили 19.06.2023. В мотивувальній частині зазначеної ухвали суду встановлено, що 26 червня 2008 року рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - КП «Харківське міськ БТІ» про визнання договору дійсним та стягнення суми. В рамках розгляду цивільної справи №2-1434/06, в подальшому перереєстрованої за №2-3100/08, заходи забезпечення позову щодо квартири АДРЕСА_1 не застосовувались.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 05.12.2023 справа № 2-3100/08, провадження № 2-зз/644/14/23 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі №2-3100/08 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - КП «Харківське міське БТІ» про визнання договору дійсним та стягнення суми - відмовлено. В мотивувальній частині зазначеної ухвали суду встановлено, що згідно довідки архіву Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.12.2023 вх.№35880, надати оригінал ухвали суду від 05.12.2005 по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - КП «Харківське міськ БТІ» про визнання договору дійсним та стягнення суми, не виявилось можливим, оскільки згідно алфавітних покажчиків за період 2003-2005 роки вищезазначена справа в суді не зареєстрована.
Інформація щодо ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_2 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) в Єдиному реєстрі боржників відсутня.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для суду.
Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина п'ята статті 59 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною першої статті 59 Закону № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Виходячи з системного тлумачення статей 16, 572, 589 ЦК України, статті 59 Закону № 1404-VIII і роз'яснень пункту 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
У постанові від 13.07.2022 у справі №2/0301/806/11 Верховний Суд зауважив, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу. Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин право реалізаційної та право застосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Верховний Суд зазначив, що саме на суд покладено виконання позитивних зобов'язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей. Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Також у вищевказаній справі Верховний Суд зробив висновок, що у разі відсутності правового регулювання питання зняття обтяжень з майна боржника у певних випадках, відмова у задоволенні скарги щодо зняття арешту унеможливлює в подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його майна. Наявність тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 4,5,12,13,137,141,259,264,265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати тимчасове застереження №2431434, яке було внесено за заявою №1573 від 27.09.2005 ОСОБА_3 , реєстратор Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тип обтяження - арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 2660307 від 05.12.2005, реєстратор Перша Харківська міська державна нотаріальна контора; підстава ухвала Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 05.12.2005, суддя Ларенок В.І.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви на його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, передбаченому ст.354 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків встановлених ст.354 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 04.08.2025.
Суддя В.О. Попова