Суддя Зайцева М. С..
Справа № 644/6091/25
Провадження № 3/644/1495/25
05.08.2025
05 серпня 2025 року суддя Індустріального районного суду м. Харкова Зайцева М.С., розглянувши матеріали, які надійшли з військової частини НОМЕР_1 , відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , командира відділення управління штабу дивізіону взводу управління 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, -
До Індустріального районного суду м. Харкова надійшли матеріали відносно ОСОБА_2 за ч.3 ст.172-20 КУпАП згідно протоколу А1008 № 14 про військове адміністративне правопорушення від 05 липня 2025 року.
Згідно протоколу А1008 № 14 про військове адміністративне правопорушення від 05 липня 2025 року, 19 червня 2025 року о 01 год 00 хв., молодший сержант ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння на території тимчасового місця дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 , чим вчинив правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Мазницький М.М. звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, посилаючись на те, що в порушення вимог ст.254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення складений через 16 днів з моменту вчинення адміністративного проступку. Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 19.06.2025 року ОСОБА_2 перебував в стані алкогольного сп'яніння на території тимчасового місця дислокації підрозділу в АДРЕСА_2 . Виклад цих обставин не відповідає дійсності, оскільки 18.06.2025 року сталася дорожньо - транспортна пригода, в результаті якої ОСОБА_2 звернувся за медичною допомогою 19.06.2025 року до КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка». Таким чином, 19.06.2025 року ОСОБА_2 перебував у місті Чугуїв, що перебуває на відстані 27 км. від смт. Лебяже Харківської області, тобто протокол складено за підстав, яких фактично не існувало. ДТП сталася вночі 18.06.2025, ОСОБА_2 доставлений до лікувального закладу 19.06.2025 року о 06:30 год., тобто з моменту пригоди до моменту отримання медичної допомоги, забору біологічного середовища минуло більше 10 годин.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його захисник підтримали подане клопотання про закриття провадження у справі, просили його задовольнити.
Положеннями ч.3 ст.172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
Частиною першою статті 172-20 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до протоколу А1008 № 14 про військове адміністративне правопорушення від 05 липня 2025 року, 19 червня 2025 року о 01:00 молодший сержант ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння на території тимчасового місця дислокації в АДРЕСА_2 .
Згідно вимог ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В порушення вимог ст.254 КУпАП протокол А1008 № 14 складений 05 липня 2025 року за подіями, що мали місце 19.06.2025 року, тобто з порушенням строку, визначеного нормами діючого законодавства України.
Крім того, згідно листа директора КНП «Чугуївська ЦЛ ім. М.І. Кононенка» від 05.07.2025 року № 01-19/2886 на адресу командира військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надійшов на лікування у хірургічне багатопрофільне відділення з травматологічними ліжками 19.06.2025 року о 06 год. 03 хв. З діагнозом - забій грудної клітини. 23.06.2025 року хворий виписаний із відділення з поліпшенням для подальшого нагляду військового медика за місцем служби. Результат токсикологічного дослідження № 1172 від 24.06.2025 року - виявлено 1,11 проміле. Згідно результату токсикологічного дослідження № 1172 від 24.06.2025 року, у ОСОБА_2 виявлено етанол у крові - 1,11 проміле.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 389074 від 12.07.2025 року, складеного поліцейським Чугуївського районного управління поліції ГУНП в Харківській області капітаном поліції Мальцевим Л.К., 19.06.2025 року близько 00:05 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , керуючи автомобілем Кіа Sorento, НОМЕР_2 , в Чугуївському районі по дорозі між селом Лебяже та селом Таганка, не впорався з керуванням, внаслідок чого з'їхав з дороги в кювет та перекинувся, постраждали пасажири вказаного авто ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та сам водій ОСОБА_2 , чим порушив п.12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Таким чином, факт дорожньо - транспортної пригоди та звернення до закладу охорони здоров'я спростовують фактичні обставини справи, викладені у протоколі, а саме перебування ОСОБА_2 19.06.2025 року о 01:00 год. на території тимчасового місця дислокації в АДРЕСА_2 .
Крім того, стан сп'яніння ОСОБА_2 саме 19.06.2025 року не підтверджений належними та допустимими доказами, оскільки результат токсикологічного дослідження № 1172 датований 24.06.2025 року, відомостей про забір біологічного матеріалу (крові) на відповідне дослідження саме 19.06.2025 року матеріали справи не містять.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищевикладене, суд звертає увагу на те, що особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, зобов'язана діяти у суворій відповідності до встановленого законом порядку, оскільки така особа зобов'язана вчиняти не ті дії, які прямо не заборонені законом, а дії, які передбачені законом.
Суд зазначає, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункт 58, «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, пункт 40, «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, пункт 67).
Проте, у даному випадку процедура складення протоколу та інших матеріалів про військове адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 здійснена з порушенням.
За правилами ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 статті 251 КУпАП передбачено, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Також, Європейський суд з прав людини у рішеннях від 07 листопада 2002 року по справі «Лавентес проти Латвії» та від 08 лютого 2011 року по справі «Берктай проти Туреччини» наголосив, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумцій».
Пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) також визначено, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Рішенням Конституційного суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, встановлено, що фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Європейський Суд з прав людини у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України: «Кожен має право на справедливий … розгляд його справи …».
Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд поєднуються з положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР) та є частиною національного законодавства.
Отже, з урахуванням досліджених матеріалів, встановлено, що складення протоколу та інших матеріалів про військове адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 здійснена з порушенням, а тому винуватість останнього є недоведеною поза розумним сумнівом.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься повинна ґрунтуватися на первинних доказах.
На переконання суду, надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_2 є неналежними, недопустимими і недостовірними, оскільки отримані з порушенням проведення огляду на стан сп'яніння та складення протоколу та інших матеріалів про адміністративне правопорушення.
Відтак, судом встановлено порушення при складанні адміністративного протоколу та матеріалів, вина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, не доведена.
Отже, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 172-20, 247, 268, 283 - 285 КУпАП, суд -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП - закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя: