Справа №338/813/25
05 серпня 2025 року Богородчанський районний суд
Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Решетова В. В.,
з участю секретаря судового засідання Остапишин І. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
20 червня 2025 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача
про розірвання шлюбу, мотивуючи свої вимоги тим, що 15 листопада 1980 року між ним та ОСОБА_2 укладений шлюб, який зареєстрований Іваниківською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області, актовий запис №31.
З часом їхнє подружнє життя з відповідачкою виявилось невдалим через несумісність характерів, так як вони мають зовсім протилежні погляди та бачення спільного життя і сім'ю. У зв'язку з чим вони втратили повагу один до одного, почуття один до одного, в тому числі і любові. Кожен з них живе окремим життям та власними інтересами, влаштовує особисте життя окремо один від одного. Враховуючи всі вищевказані обставини він вважає, що сім'я розпалась остаточно, носить формальний характер і примирення між ними неможливе. Неповнолітніх дітей від даного шлюбу у них не має.
З огляду на викладене, просить позов задовольнити, шлюб між ним та
ОСОБА_2 розірвати.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, направили на адресу суду заяву відповідно до якої просили справу розглядати у їх відсутність, позов підтримують та просять задовольнити.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися. Представник відповідача направила на адресу суду заяву, відповідно до якої просить справу розглядати у їх відсутності. Позов визнають повністю та не заперечують проти його задоволення.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши встановлені конкретні обставини у справі, оцінивши надані позивачем докази в їх сукупності та взаємозв'язку, приймаючи до уваги існуючі між сторонами відносини, причини розлучення, небажання ОСОБА_1 зберігати шлюб, суд дійшов висновку, що подальше спільне життя сторін, збереження їх сім'ї є неможливим та суперечитиме інтересам позивача.
Судом встановлено, що згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 15 листопада 1980 року Іваниківською сільською радою Богородчанського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 15.11.1980 року перебувають в шлюбі, який було зареєстровано у Іваниківській сільській раді Богородчанського району Івано-Франківської області, актовий запис №31. Після державної реєстрації шлюбу подружжю присвоєно прізвище « ОСОБА_4 ». Від шлюбу неповнолітніх дітей не мають.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
З огляду на те, що позивач наполягає на розірванні шлюбу, то, відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Оскільки причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, враховуючи те, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечитиме їх інтересам, що має істотне значення, суд вважає, що позов може бути задоволено.
Таким чином судом встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті й майнові права, тому шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 необхідно припинити, шляхом його розірвання.
Відповідно до п. 9 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, позивачі з інвалідністю ІІ групи, а тому, згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ,з відповідки слід стягнути в дохід держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного, ст. 104, 110, 112 Сімейного кодексу України, керуючись
ст. 12, 81, 141, 258, 263, 265, 274, 279, 280 - 284 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
зареєстрований 15 листопада 1980 року у Іваниківській сільській радій Богородчанського району Івано-Франківської області, актовий запис №31.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 гривень.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя В.В. Решетов