справа № 208/13944/24
провадження № 2/208/1183/25
(заочне)
02 липня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі: Головуючого, судді Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання Шабельника Р.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодуванням моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -
І. Стислий виклад позиції позивача:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодуванням моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення
У своєму позові позивач, просить суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь:
-150 000 грн. - за завдану її моральну (немайнову) шкоду вчиненням кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України;
-10 000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу;
-1 500 грн. - судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_1 , спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому зовнішнього милку лівої великогомілковой кістки, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, як викликавши тривалий розлад здоров'я більш 21 дня. Порушення правил безпеки дорожнього руху виразилося у тому, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом порушив вимоги п.16.2 Правил дорожнього руху України, згідно яких п. 16.2 - «на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, невиконання якого, знаходиться в причинному зв'язку з наслідками, що настала. Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15.08.2023р. ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік. На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування обраного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрацій до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживания, роботи та навчания, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. 13.12.2023р. ухвалою Дніпровського апеляційного суду вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15.08.2023р. щодо ОСОБА_4 скасовано, кримінальне провадження №№12020040160001340 щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК Украйни закрито. Звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 залишено без розгляду. Позивачка внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, з вини відповідача ОСОБА_3 , отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому зовнішнього милку лівої великогомілкової кістки, які відноситься до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень як викликаним тривалий розлад здоров в більш 21 дня. Повноцінного відновлення здоров'я після ДТП у позивачки на протязі тривалого часу не відбувалося, і вона вимушена була в грудні 2023 року звернутися до медичного центру «Медикум». За результатами огляду вставлено діагноз травматичний гонартроз 3 ст. вираженим больовим синдромом та порушенням функции. Рекомендовано лікування в плановому порядку (тотальне ендопротезування лівого колінного суставу) Evolutis Tип 5. консолідований перелом Усю завдану матеріальну шкоду на лікування тільки через 4 роки в повному обсязі компенсувало ТДВ СК «Альфа-Гарант», в якій був застрахований автомобіль Mitsubishi Lancers, peєстраційний номер НОМЕР_1 . Окрім матеріальної шкоди позивачці ОСОБА_1 внаслідок вчинення кримінального правопорушення завдано також і моральної (немайнову) шкоди, спричиненої моральними та блочними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті позивачки. 10.10.2024р. позивачка ОСОБА_1 через важкі емоційні стани, які з'явилися після ДТП вимушена була звернутися до психолога ОСОБА_5 , який провів з позивачкою ОСОБА_1 діагностичне інтерв'ю для оцінки психоемоційного стану клієнта. використав PCL-C структурований опитувальник посттравматичного стресового розладу шкалу депресії Бека для виявлення симптомів Відповідно до протоколу проведення індивідуальної психологічної консультацій встановлено, що позивачка ОСОБА_1 хвилювалась, проявляла сильні почуття горя, відчаю від обмеженої дієздатності, злості за несправедливість. Під час консультації вдалося відтворити спогади травмуючої події та виявити психологічні наслідки, що тривають з моменту ДТП і до теперішнього часу. Окрім фізичної травми, яка суттєво обмежила позивачку в мобільності та чинить тілесні страждання, існує моральне страждання від зниження якості життя, пригніченості від усвідомлення своєї залежності від допомоги і підтримки близьких людей, сильних спалахів горя, страху та злості породжених интрузивними спогадами і думками про травматичний досвід, які змушена подавляти в собі через їх нестерпність. Підрахунок балів за опитувальником PCL-С виявив високу вірогідність наявності симптомів посттравматичного стресового розладу. За шкалою Бека виявлено наявність тяжкої форми депресії. психологічному стані. За результатами проведення індивідуальної психологічної консультації встановлено, що позивачка ОСОБА_1 знаходиться в важкому морально страждає від посттравматичного стресового розладу і депресії.
II. Заяви, клопотання позивача та відповідача.
В судове засідання представник позивача Борщевич Ігор Олександрович не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3 ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
III. Процесуальні дії по справі.
Ухвалою від 25 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року відкрито провадження по справі.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
В судовому засіданні встановлено, що вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15.08.2023 року ОСОБА_2 засуджено за ч.1 ст. 286 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст.76 КК України, а саме періодично з'являтися для реєстрацій до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. (а.с.11-15)
13.12.2023 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду вирок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 15.08.2023 року щодо ОСОБА_4 скасовано, кримінальне провадження №№12020040160001340 щодо ОСОБА_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КК України та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК Украйни закрито.
Звільнено ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 залишено без розгляду. (а.с. 16-17)
Відповідно до виписки №5574 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) встановлено діагноз: закритий перелом наружного виростка лівої в/гомілкової кістки хі зміщенням. ІХС, дифузний кардіосклероз, ГХ 1 ст.(а.с. 20).
Відповідно до консультативного висновку Медичного центру Медікум від 22.12.2023 року встановлено пацієнту ОСОБА_1 , діагноз: Консолідований перелом латерального виростка великогомілкової кіски ліва зі зміщенням. Лівобічний після травматичний гонартроз 3 ст.3 вираженим больовим синдромом та порушення функції(а.с.21).
26 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медікум-ЛК» та ОСОБА_1 , укладено договір про надання медичних послуг( а.с.22-23).
Відповідно до специфікації до договору на надання медичних послуг б/н від 26.01.2024 року, а саме тотальне ендопротезування колінного суглобу 4 категорії на загальну суму 90 000 тисяч гривень (а.с. 24).
Згідно копії квитанції 0.0.3431623478.1 в АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 , перерахувала кошти у сумі 90 000 тисяч гривень(а.с.27).
Відповідно до протоколу індивідуальної психологічної консультації психолога ОСОБА_5 від 10.11.2024 року, встановлено, що причиною звернення були: важкі емоційні стани, які зв'явилися після ДТП, відповідно до висновку зазначено, що клієнтка знаходиться в важкому морально-психологічному стані, страждає від посттравматичного стресового розладу і депресії (а.с.28).
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування
Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно до вимог частини 1, 2статті 23 Цивільного кодексуУкраїни особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, серед іншого, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Приписами частини 3, 4 статті 23 Цивільного кодексуУкраїни передбачено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Як роз'яснено в п.п. 3,5,9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (стаття 41Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікована 17 липня 1997 року). Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10 грудня 2009 року; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29 червня 2004 року).
Згідно з частиною 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Позивачем заявлено вимогу до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди у розмірі 150 000 грн., однак суд вважає дану суму завищеною.
Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні було доведено та підтвердження факт моральних страждань позивачу з боку відповідача, у зв'язку з чим вимоги позивача щодо відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню та виходячи із засад розумності, співмірності та справедливості вважає за можливе стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача відшкодування моральної шкоди у розмірі 80 000 грн.
Після всебічного, повного дослідження, оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку, щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
VI. Розподіл судових витрат.
Відповідно дост.141 ЦПК України з ОСОБА_2 , підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 1500,00 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Суд зазначає, що позивач надав копію договору №б/н про надання правової допомоги від 03.06.2024 р., копія додаткової угоди №1 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 03.06.2024 р., акт надання правової допомоги від 22.11.2024 року, квитанція до прибуткового ордеру №10 від 22.11.2024 р. на суму 10 0000,00 грн.
У зв'язку з вищезазначеним, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 10 0000 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15, 16, 23,1167 ЦК України, ст. ст. 76, 80, 81, 141, 263, 264, 265, 274, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодуванням моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ):
- 80 000 (Вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. - суму відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, пердбаченого ч.1 ст.286 КК України;
- 10 000 (Десять тисяч) грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.
- 1 500 (Одна тисяча п'ятсот) грн. 60 коп. - суму судового збору.
Усього: 91 500 (Дев'яносто одна тисяча п'ятсот) грн. 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Похваліта С. М.