про залишення позовної заяви без руху
05 серпня 2025 року м. Київ № 320/29264/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по особовому складу) від 02.02.2023 р. № 2-РС відносно нього щодо призупинення військової служби та дії контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України з 20.04.2022 р.;
- зобов'язати Відповідача Військову частину НОМЕР_1 Міністерства Оборони України нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років) та додаткову винагороду, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з 20.04.2022 р. по день звернення до суду з позовом. Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу, яка містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху у зв'язку з наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як слідує з матеріалів справи, представником позивача 12.02.2025 було направлено адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 про надання інформації по грошовому забезпеченню та документах стосовно проходження військової служби гр. ОСОБА_1 .
Листом від 18.02.2025 р. № 627/5/вих 3П1 представнику позивача була надана відповідь на адвокатський запит. Як слідує з листа, позивач 07.03.2022 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та протягом фактично трьох років до місця проходження військової служби не повернувся.
У зв'язку з цим відповідно до Наказу командира військової частини від 02.02.2023 № 2-РС, з 20.04.2022 р. гр. ОСОБА_1 призупинено військову службу і дію контракту про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України та направлено особову справу до вищого штабу.
З огляду на зазначене, починаючи з 07.03.2022 р. до виконання бойових (спеціальних) завдань гр. ОСОБА_1 не залучався, додаткову грошову винагороду та грошове забезпечення не отримував.
Зокрема, у листі зазначено, що станом на 18.02.2025 гр. ОСОБА_1 рахується таким, що самовільно залишив військову частину, де проходив військову службу, що є кримінально караним діянням, передбаченим ч. 5 ст. 407 КК України.
Листом від 18.02.2025 р. № 7761-25/к/11-04-3337/25 Територіальне Управління Державного бюро розслідувань у м. Києві надало відповідь на адвокатський запит щодо наявності кримінальних проваджень відносно ОСОБА_1 .
Так, в листі зазначено, що третім слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві, проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62022100130000164 від 20.04.2022 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України. За результатами розслідування 03.08.2023 р. слідчим прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).
Водночас, у матеріалах позовної заяви відсутні докази про вручення позивачу наказу військової частини і дату його можливого отримання позивачем, які б підтверджували факт отримання позивачем наказу, відповідно до дати, отримання, з якої відбувається прив'язка перебігу строку позовної давності.
У тексті позовної заяви зазначений факт надсилання представником позивача запиту від 12.02.2025 (проте відсутні будь-які докази наявності тексту такого запиту у додатках до позовної заяви) до відповідача. Листом від 02.02.2023 № 2-РС відповідачем була надана відповідь на запит.
Проте, позивачем не надано до суду пояснення щодо причин пропуску періоду з моменту, коли він дізнався чи мав дізнатися про порушення свого порушеного права, а саме з 02.02.2023 по 12.02.2025, тобто дня, коли почав вчиняти активні дії щодо отримання інформації про нарахування йому грошового забезпечення, в тому числі шляхом звернення до відповідача з відповідним запитом.
При цьому, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Разом з тим, наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані ст. 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 р. №340/1019/19).
До суду позивач звернувся 11.06.2025, тобто, з пропуском трьохмісячного (?)строку звернення до суду.
Частиною 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску
Суд наголошує, що грошове забезпечення є щомісячною виплатою, розмір якого щомісяця відомий особі, що його отримує. Саме тому, на переконання суду, отримуючи таке забезпечення у неналежному розмірі, вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як вона обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
При цьому, суд наголошує, що отримання листа-відповіді на запит оцінюється судом як дії з метою збирання доказів для звернення з цим позовом до суду, а не досудовим врегулюванням спору, та не змінює момент, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
При визначенні початку перебігу строку для звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.
Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу часу для усунення зазначених недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунені у десятиденний строк з дня вручення позивачу копії даної ухвали.
Керуючись ст.ст. 123, 160, 161, 169 КАС України, суд,
Позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху.
Встановити позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Лапій С.М.