Провадження № 33/803/1361/25 Справа № 243/1358/25 Суддя у 1-й інстанції - Дюміна Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.
21 липня 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Нікітюк В.М., захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Рвачова О.О. розглянувши апеляційну скаргу захисника Рвачова О.О. на постанову судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2025 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно постанови 07 лютого 2025 року о 22 годині 47 хвилин в м.Слов'янську по вул. Свободи біля буд.33 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора “Alcotest Drager 6820», результат огляду - 0,64 ‰, тест № 749, від керування транспортним засобом відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік.
З таким судовим рішенням не погодився захисник Рвачов О.О., який діє в інтересах ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що поліцейські не дотримались законного порядку огляду на стан сп'яніння, передбаченого ст. 266 КУпАП, Порядком №1103 та Інструкцією №1452/735. Вважає, що після висловлення ОСОБА_1 незгоди з результатом тесту на місці, його мали направити до закладу охорони здоров'я, чого зроблено не було. Зазначає, що підпис ОСОБА_2 в Акті огляду не є згодою з результатами тесту, оскільки він не був належним чином проінформований. Стверджує, що огляд проведений із порушеннями і не може вважатись належним доказом. Зазначає, що прилад, яким проводився тест, був некалібрований у визначений строк (після 6 місяців з моменту останньої повірки), що ставить під сумнів достовірність отриманого результату (0,64 ‰). Вважає, що результат тесту є недопустимим доказом. Вказує, що протокол серії ААД №983519 від 07.02.2025 року не може бути належним доказом вини ОСОБА_1 , посилаючись на практику ЄСПЛ («Карелін проти російської федерації»), де визнається, що сам по собі протокол не доводить факт правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ та виконує бойові завдання, для чого право керування транспортними засобами є необхідним. Вказує, що він раніше не притягувався до відповідальності. Вважає, що у разі відмови суду закрити провадження, слід застосувати аналогію закону ст. 69 КК України та призначити лише штраф без позбавлення права керування. Просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження через відсутність події та складу адміністративного правопорушення або застосувати більш м'яке покарання у вигляді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторін по справі, суд апеляційної інстанції, вважає апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін за таких підстав.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.9 ПДД України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 983519 від 07.02.2025, складеного уповноваженою посадовою особою у встановленому порядку, зі змісту якого вбачається, що 07 лютого 2025 року о 22 годині 47 хвилин в м.Слов'янську по вул. Свободи біля буд.33 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки за допомогою газоаналізатора “Alcotest Drager 6820», результат огляду - 0,64 ‰, тест № 749, від керування транспортним засобом відсторонений. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9а ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Даними з рапорту працівника поліції про фактичні обставини скоєння адміністративного правопорушення, з якого вбачається, що 07.02.2025 під час патрулювання м.Слов'янськ по вул.Свободи біля буд.33 за порушення комендантської години було зупинено транспортний засіб Opel Vectra, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час спілкування у водія ОСОБА_1 були помічені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, нечітка мова. Водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора, на що ОСОБА_1 погодився. Результат тесту позитивний 0,64 ‰, тест № 749. На водія було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, велась відеофіксація.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого огляд ОСОБА_3 був проведений у зв'язку з виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, почервоніння очей за допомогою “Alcotest 6820», результат огляду на стан сп'яніння позитивний складає 0,64 ‰. ОСОБА_1 з результатами згоден, що підтвердив своїм підписом;
Роздруківкою показів приладу газоаналізатора “Alcotest 6820» № 749 від 07.02.2025 о 22-56 год., відповідно до якої результат тесту ОСОБА_1 становить 0,64 ‰;
DVD диск з відеозаписами, на яких зафіксовано як ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Поліцейський повідомив водія, що транспортний засіб був зупинений за порушення комендантської години. В ході спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та йому було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу у встановленому законом порядку, на що ОСОБА_1 погодився та зазначив, що результат буде позитивний, адже він «трошки вживав». Результат огляду - позитивний, становить 0,64 ‰, тест № 749 від 07.02.2024, з результатами ОСОБА_1 згоден. Перед складанням протоколу ОСОБА_1 були роз'яснені його права згідно ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, заяв та зауважень від ОСОБА_1 не надходило;
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції також встановив, що суд першої інстанції повно дослідив усі доводи сторони захисту, заявлені під час розгляду справи, які збігаються з доводами апеляційної скарги. Суд першої інстанції надав обґрунтовані відповіді на ці доводи, виклавши чіткі причини їх неприйняття, та не встановив підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи сторони захисту, що ОСОБА_1 висловив незгоду з результатом тесту на місці, та його не направили до закладу охорони здоров'я, а підпис ОСОБА_2 в Акті огляду не є згодою з результатами тесту, оскільки він не був належним чином проінформований, тому огляд проведений із порушеннями і не може вважатись належним доказом, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що з відеозапису вбачається, що поліцейський говорить: «0,64 ‰. Все, згодні?» Після чого передає ОСОБА_1 ручку для проставлення підпису в результаті тесту і ОСОБА_1 підписує результат. Окрім того, ОСОБА_1 до проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння повідомляв поліцейському, що він вживав алкоголь, і в ході спілкування після проходження огляду на стан сп'яніння не висловлював своєї незгоди з результатами огляду. Таким чином, підстав для встановлення порушення процедури проведення огляду суддею не вбачається.
Доводи апеляційної скарги, що прилад, яким проводився тест, був некалібрований у визначений строк (після 6 місяців з моменту останньої повірки), тому результат тесту є недопустимим доказом, є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 працівниками поліції проводився на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу - приладу газоаналізатора “Alcotest 6820».
Частиною 1 ст.1 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" дано визначення наступних термінів: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов'язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.
Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно якої передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту. Стаття 27 Закону врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.
Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.
Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.
Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.
Таким чином, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується" встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік.
До протоколу про адміністративне правопорушення додане свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинне до 30 липня 2025, щодо приладу № ARHK-0037, за допомогою якого і здійснювався огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу.
Щодо доводів апеляційної скарги, що протокол серії ААД №983519 від 07.02.2025 року не може бути належним доказом вини ОСОБА_1 , посилаючись на практику ЄСПЛ («Карелін проти російської федерації»), де визнається, що сам по собі протокол не доводить факт правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення.
В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не є доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі про адміністративне правопорушення містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, а тому є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.
Тому протокол про адміністративне правопорушення, долучений до матеріалів справи суд оцінює саме як джерело доказів.
Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги про наявність численних процесуальних порушень та суперечностей у доказах, які нібито ставлять під сумнів законність і об'єктивність постанови суду першої інстанції, не ґрунтуються на фактичних обставинах та не підтверджені матеріалами справи. Такі твердження апелянта зводяться до його особистого тлумачення законодавства і не містять посилань на реальні порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Наведені апелянтом аргументи про недопустимість доказів по справі мають суб'єктивний характер, не знайшли підтвердження під час апеляційного розгляду та не спростовують законності і обґрунтованості висновків суду першої інстанції.
Інші доводи сторони захисту є неспроможними, не підкріплені належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим апеляційний суд їх відхиляє.
Щодо доводів апеляційної скарги, що слід застосувати аналогію закону ст. 69 КК України та призначити лише штраф без позбавлення права керування, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ та виконує бойові завдання, для чого право керування транспортними засобами є необхідним, він раніше не притягувався до відповідальності.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що санкція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення є імперативною та передбачає два обов'язкових види адміністративного стягнення - штраф та позбавлення права керування транспортними засобами на визначений строк. Закон не передбачає альтернативності чи можливості призначення лише одного з цих стягнень на вибір суду.
Доводи апелянта щодо необхідності застосування положень статті 69 Кримінального кодексу України як аналогії закону, є безпідставними, оскільки положення Кримінального кодексу та Кримінального процесуального кодексу України не підлягають застосуванню у сфері адміністративної відповідальності. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративне правопорушення є окремим видом правопорушення, для якого встановлено власну процедуру притягнення до відповідальності та систему стягнень.
Крім того, правові підстави для застосування аналогії закону в адміністративному процесі відсутні, що унеможливлює задоволення апеляційної вимоги у цій частині.
Заявлені в апеляційній скарзі обставини щодо особи правопорушника, зокрема виконання ним бойових завдань у складі Збройних Сил України, позитивна характеристика та відсутність притягнення до відповідальності раніше, беруться до уваги судом при визначенні виду та розміру стягнення лише у межах, визначених законом. Однак ці обставини не надають суду права змінювати вид адміністративного стягнення, прямо передбаченого санкцією статті 130 КУпАП.
Крім того, дії, вчинені ОСОБА_1 , є умисними, становлять підвищену суспільну небезпеку, створюють реальну загрозу безпеці дорожнього руху та учасникам цього руху, що обґрунтовує необхідність застосування передбаченого законом комплексного стягнення, зокрема позбавлення права керування транспортними засобами.
Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а постанова є незаконною та необґрунтованою, не знайшли свого підтвердження. Такі твердження апелянта суд розцінює як спробу уникнути адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, у вчиненні якого встановлена вина ОСОБА_1 .
Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу захисника Рвачова О.О. залишити без задоволення.
Постанову судді Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 01 квітня 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя