справа № 631/1938/24
провадження № 2/631/384/25
04 серпня 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
за участю:
секретаря судового засідання Тиндика А. О.
розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу з єдиним унікальним № 631/1938/24 (провадження № 2/631/384/25) за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості»,
ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості», в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 603/5707330-СК від 11.12.2018 року у розмірі 30084,63 гривень (а. с. 1 - 3).
Зазначена заява зареєстрована за вхідним № 9010/24-вх від 26.12.2024 року, із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/1938/24 (провадження № 2/631/768/24) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 1, 28).
На виконання вимог частини 6 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України в день надходження позову суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, відповідь на які зареєстрована за вхідним № ЕП-159/25-вх і № 696/25-вх від 10.02.2025 року, однак отримана під особистий короткий підпис головуючого судді в Журналі реєстрації вхідної кореспонденції лише 17.02.2025 року у зв'язку із перебуванням у період з 10 по 14 лютого 2025 року включно в нарадчій кімнаті по справі з єдиним унікальним № 631/1900/24 (провадження № 1-кп/631/89/25) за кримінальним провадженням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 вересня 2024 року під № 12024221160000936, щодо обвинувачення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 Кримінального кодексу України (а. с. 30, 31, 32, 33).
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 17.02.2025 року, позовну заву ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з викликом (повідомленням) сторін (а. с. 35 - 39).
Натомість, представник позивача Канак М. С., що діє за довіреністю, виданою 05.12.2024 року генеральним директором Ревуновим Р. О. із строком дії до 31.12.2025 року, в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернулась в суд із клопотанням, зареєстрованим за вхідним № 4473/25-вх від 31.07.2025 року, в якому просила закрити провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» (справа з єдиним унікальним № 631/1938/24), у зв'язку із відсутністю предмета спору, повернувши їм сплачений судовий збір (а. с. 67 - 68).
Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, проте скористався правом, визначеним частиною 3 статті 211 цивільного процесуального кодифікованого закону України, й звернувся до суду із відповідним письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності, викладеним у пункті 3 прохальної частини заяви про закриття провадження у справі (а. с. 63, 64, 67 - 68).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з'явилась, про дату, час і місце засідання повідомлялась належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістила, однак надала заяву, зареєстровану за вхідним № 4550/25-вх від 04.08.2025 року, в якій просила справу розглянути за її відсутності (а. с. 63, 66, 70).
Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, на підставі частини 3 статті 211 наведеного кодифікованого процесуального закону України особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у представника позивача та відповідача свідча відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.
За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з'явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, ураховуючи те, що підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Доходячи такого, суд зауважує, що на виконання змісту пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Імперативними приписами пункту 2 частини 2 статті 223 цивільного процесуального кодифікованого акта України обумовлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Натомість змістом частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Правилом частин 8 - 11 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України унормований прядок, за яким особи вважаються повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Зокрема, у відповідності до пунктів 1 і 2 частини 8 наведеної вище статті днем вручення судової повістки є день вручення її під розписку й день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
Зважаючи на це, суд не знаходить підстав задля визнання неявки належно повідомлених учасників поважною, а, отже, така неявка не є перешкодою в розгляді справи.
Відтак, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору або відмовлення у задоволенні цього клопотання, перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять наявні в ній письмові докази, - суд вважає, що клопотання представника позивача щодо закриття провадження у справі слід задовольнити з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
Згідно зі змістом частини 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Крім того, приписами частини 2 статті 258 цього ж кодексу визначено, що процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
При цьому, розв'язуючи питання щодо закриття провадження у справі, суд, перш за все, виходить з того, що статтею 55 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Зміст цього права полягає у тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відтак, звернення особи до суду є її абсолютним правом.
Частиною 3 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до змісту пункту 3 частини 1 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання. При цьому ними в розумінні приписів частини 1 статті 42 та частини 1 статті 48 цього кодексу є сторони (позивач і відповідач) й треті особи.
Частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Одночасно з цим, відповідно до змісту частини 1 та 2 статті 64 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону, представник, якій має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Пунктами 1 і 3 частини 2 статті 49 зазначеного вище нормативно-правового акту України визначено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Також пунктом 2 частини 2 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Під предметом спору розуміють визначену у позовній заяві вимогу до відповідача, направлену на захист порушеного права позивача й право його визначення належить тільки позивачеві.
Отже, з матеріалів справи з єдиним унікальним № 631/1938/24 (провадження № 2/631/384/25) вбачається, що до Нововодолазького районного суду Харківської області із позовом до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» 26.12.2024 року звернулась юридична особа - ТОВ «ФК «ЄАПБ», від імені та інтересах якої за довіреністю, виданою 23.07.2025 року генеральним директором Ревуновим Р. О. із строком дії до 31.12.2024 року, діяла Какун А. С., та в якій позивач просив стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 603/5707330-СК від 11.12.2018 року у розмірі 30084,63 гривень (а. с. 1 - 3, 24).
Зі змісту заяви, зареєстрованої за вхідним № 4473/25-вх від 31.07.2025 року, щодо закриття провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» у зв'язку із відсутністю предмета спору та повернення судового збору, вбачається, що вона підписана та подана представником позивача Канак М. С., що діє за довіреністю, виданою 05.12.2024 року генеральним директором Ревуновим Р. О.із строком дії до 31.12.2025 року (а. с. 67 - 68, 69).
Зазначені документи ніяких застережень щодо обмеження повноважень представника позивача на вчинення певної процесуальної дії, а саме: щодо подання від імені та в інтересах позивача позовної заяви, заяви про відмову від позову або закриття провадження у справі тощо,- не містить.
Частиною 1 статті 47 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Отже, з наведеного суд робить висновок про те, що відповідні позовна заява та заява про закриття провадження у справі підписані та подані в межах процесуальних прав та повноважень представником позивача, а тому її слід прийняти, долучити до матеріалів провадження та вирішити за суттю.
Відтак, згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 4 цього ж кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Натомість, захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав, який здійснюється, зокрема, судом у процесуальний спосіб.
Тобто, як роз'яснює норма, викладена законодавцем у частині 1 статті 1 цивільного процесуального кодифікованого закону України, саме цей кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Отже, процесуальний порядок провадження у цивільних справах, встановлений чинним цивільним процесуальним законодавством України, запроваджує зміст, форму, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Цивільним процесуальним законом чітко розмежований порядок здійснення цивільного судочинства за правилом загального та спрощеного позовного провадження: за першим проводиться як підготовче судове засідання, так і розгляд справи по суті із проведенням судового засідання, а за другим - справа одразу призначається до розгляду по суті із проведенням судового засідання або без такого, тобто стадія підготовчого провадження відсутня.
Також, закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Цивільний процесуальний кодифікований закон України чітко обумовлює в своїй статті 255 підстави такого закриття, зокрема, через відсутність предмета спору.
Визначення «юридичний спір» слід надавати та тлумачити широко, спираючись на підхід Європейського суду з прав людини, який з огляду на зміст частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який роз'яснює, що «спір про право» відповідно до духу Конвенції має розглядатися не суто технічно, й йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
За таких обставин закриття провадження з підстав відсутності предмета спору можливо лише у судовому засіданні.
Приписом статті 2 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому, предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір, під яким розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, тобто, це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Натомість відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Аналізуючи обставини та фактичні данні разом із належними, допустимими, достовірними та достатніми доказам цієї справи у їх сукупності, суд упевнився у тому, що на момент звернення позивача із позовом предмет спору існував, й зник він на стадії судового розгляду справи.
На підставі частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак на підставі висновку, зробленого в постанові Великої Палати Верховного Суду, прийнятій 26.06.2019 року в межах справи з єдиним унікальним № 13/51-04 (провадження № 12-67гс19), суд ураховує, що прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору.
З огляду на сформований Великою Палатою Верховного Суду підхід, наведений висновок слід конкретизувати, зазначивши, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення.
У контексті завдань цивільного судочинства особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду, тобто наявність предмета судового захисту.
Отже, вирішуючи питання щодо закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору, суд керується правозастосовною практикою, викладеною Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України, який, з огляду на імперативну норму пункту 6 частини 2 статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями), що забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій (тобто сталість та єдність судової практики) у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, а саме: постановою Верховного суду, прийнятою у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду 20.09.2021 року в межах справи з єдиним унікальним № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), де суд дійшов до висновків, що « суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань».
Одночасно із цим, Цивільний процесуальний кодекс України в частині 2 своєї статті 256, а також у частинах 2 і 3 статті 255 унормовує, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат й повернення судового збору з державного бюджету.
Так, частиною 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.
Положеннями статті 1 зазначеного вище законодавчого акту визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 зазначеного нормативно-правового документу, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.
Із зазначеним позовом до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулось в 2024 році (вхідний № 9010/24-вх від 26.12.2024 року) і на виконання вимог частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви додало документ, що підтверджує сплату судового збору, в розмірі 3028,00 гривень, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України (а. с. 1, 26, 29).
Натомість, частинами 1 та 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі:
-зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
-повернення заяви або скарги;
-відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
-залишення заяви без розгляду;
-закриття провадження по справі,-
й таке повернення здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Відповідно до приписів пункту 5 частини 1 статті 7 зазначеного вище нормативно-правового акту, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
У цьому випадку судовий збір повертається повністю в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (частина 2 та 5 статті 7 зазначеного Закону України «Про судовий збір»).
Відтак, ураховуючи, що дійсно ТОВ «ФК «ЄАПБ» при зверненні до суду із позовом до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» сплачено судовий збір у сумі 3028,00 гривень згідно з платіжним документом у виді платіжної інструкції кредитованого переказу коштів № 90444 від 10.12.2024 року про сплату судового збору в розмірі 3028,00 гривень (призначення платежу - судовий збір, за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ», Нововодолазький районний суд, Харківської області, № 120637), й суд своєю ухвалою закриває провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, сплачена позивачем сума судового збору підлягає поверненню повністю (а. с. 26, 29).
На підставі усього вище викладеного, вирішуючи питання про закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору, що викладені представником позивача за довіреністю Канак М. С. в окремій письмовій заяві, суд ураховує вільне волевиявлення сторін щодо цього, подання ними письмових заяв із зазначенням наведеної обставини у відповідності до вимог чинного цивільного процесуального кодифікованого закону України, повне розуміння ними передбачених законодавством наслідків такого закриття, й вважає, що підстав для відмови у задоволенні заяви, яка ґрунтується на законі та не порушує будь-яких прав та інтересів, не має. Сторони вірно визначились із тим, що на цей час відсутній предмет спору і ця обставина унеможливлює подальший розгляд справи за суттю позовних вимог, а тому вважає за необхідне провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості» закрити, повернувши позивачу повністю сплачений ним судовій збір.
На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі та ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року; рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Стрижак проти України» від 08.11.2005 року; статтям 9, 51, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтями 8, 15, 17 36 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтями 11, 25, 1216, 1217, 1219, 1220, 1222, 1223 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року, а також статтями 1 - 5, 7, 12, 13, 18, 42, 43, 47 - 49, 55, 58, 62, 64, 76 - 82, 89, 128, 130, 131, 206, 211, 213, 214, 223, 251, 254, пунктом 7 частини 1 статті 255, частиною 2 статті 256, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 - 261, частинами 5 та 11 статті 272, статтею 279, частиною 2 статті 352, пунктом 15 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),
Закрити провадження у справі з єдиним унікальним № 631/1938/24 (провадження № 2/631/384/25) за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості».
Роз'яснити позивачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», що у зв'язку із закриттям провадження у цій справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Повернути ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» судовий збір в сумі 3028,00 гривень (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок), який сплачено на поточний рахунок за стандартом IBAN НОМЕР_1 , за платіжною інструкцією кредитованого переказу коштів № 90444 від 10.12.2024 року.
Копію цієї ухвали надіслати позивачу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», а також всім іншим учасникам справи протягом двох днів з дня її складення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з цього дня.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала, що набрала законної сили, обов'язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Ухвалу постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко