справа № 631/1315/23
провадження № 2/631/110/25
05 серпня 2025 року селище Нова Водолага
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Мащенко С. В.
за участю:
секретаря судового засідання Тиндика А. О.
розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу з єдиним унікальним № 631/1315/23 (провадження № 2/631/110/25) за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості за електричну енергію»,
ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» звернулось в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості за електричну енергію» (а. с. 3 - 5).
Зі змісту зазначеного позову убачається, що ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» просить суд стягнути з ОСОБА_1 , який споживає електричну енергію за адресом: АДРЕСА_1 , заборгованість за електричну енергію в період часу з 01.01.2022 року по 31.08.2023 року в сумі 16648,84 гривень, поклавши судові витрати на відповідача (а. с. 5).
Також, звертаючись в суд із цим позовом, ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» підтвердило, що зверталось в суд із відповідною заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення вказаного боргу з відповідача, натомість ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 07.08.2023 року в межах справи з єдиним унікальним № 631/815/23, у видачі наказу їм відмовлено (а. с. 4 зворот).
Зазначена позовна заява зареєстрована за вхідним № 5574/23-вх від 17.10.2023 року, із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/1315/23 (провадження № 2/631/587/23) та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, обліково-статистичної картки справи та Контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, передана на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (а. с. 3, 15).
За правилом частини 8 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України суд скористався даними Єдиного державного демографічного реєстру щодо інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, натомість згідно з відповіддю № 278572 від 18.10.2023 року, у реєстрі даних щодо ОСОБА_1 не знайдено (а. с. 18).
Зважаючи на це та на виконання вимог частини 6 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України суд звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, відповіді на які отримав 25.12.2023 року за вхідними № 7221/23-вх (а. с. 19, 20, 21).
Ухвалою, постановленою Нововодолазьким районним судом Харківської області 26.12.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін (а. с. 22 - 26).
Представник позивача ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» Горох Д. В., що діє на підставі довіреності № 01-23/268, виданої 26.12.2024 року генеральним директором товариства Новіковим Ю. В. із строком дії до 31.12.2025 року, в електронній формі за допомогою та з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернулась в суду із заявою,, зареєстрованою за вхідним № 3367/25-вх від 16.06.2025 року, що передана головуючому судді Мащенко С. В. лише 07.07.2025 року у зв'язку із перебуванням її у період з 16 по 30 червня 2025 року та з 01 по 04 липня 2025 року включно у щорічній відпусті відповідно до наказу № 02-06/36 від 03.06.2025 року, в якому просив справу за позовом ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості за електричну енергію» залишити без розгляду, повернувши сплачений судовий збір,- а судове засідання провести без участі представника позивача (а. с. 71, 72).
В судове засідання представник позивача ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» не з'явився, про причини своєї неявки суд не сповістив, хоча про дату, час і місце засідання був повідомлений належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, проте в абзаці 3 прохальної частини заяви про залишення позову без розгляду, зареєстрованої за вхідним № 3367/25-вх від 16.06.2025 року, представник товариства за довіреністю просив питання вирішити за їх відсутності (а. с. 69, 70, 71).
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання теж не з'явився, про дату, час і місце цього засідання був повідомлений належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не сповістив, заяв про відкладення або проведення засідання за його відсутності не надавав (а. с. 69, 73 - 74).
Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Крім того, на підставі приписів частини 3 статті 211 цього ж кодексу особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у сторони позивача свідчить прохальна частина їх відповідної заяви, долученої до матеріалів справи.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року Високими Договірними Сторонами в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.
За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками справи, що не з'явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, покладаючись на заяву сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, ураховуючи той факт, що підстав для визнання необхідним безпосередньої участі усіх учасників в судовому засіданні не має, суд вважає за можливе провести розгляд справи без них та вирішити питання про залишення позову без розгляду.
Доходячи такого, суд зауважує, що на виконання змісту пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Імперативними приписами пункту 2 частини 2 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України обумовлено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, що судом визнано поважними.
Натомість змістом частини 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Крім того, відповідно до приписів частини 5 і пунктів 2 та 3 частини 8 статті 128 вказаного кодифікованого процесуального акту України, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а днем вручення судової повістки про виклик є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, й ураховуючи, що належно повідомлені учасники справи не з'явились, суд доходить переконання, що дійсно їх відсутність не перешкоджає вирішенню питання про залишення позову без розгляду по суті.
Зважаючи на це, суд не знаходить підстав задля визнання неявки належно повідомленого відповідача поважною, а, отже, така неявка не є перешкодою у розгляді справи за суттю заяви позивача про залишення їх позову без розгляду.
Відтак, за наслідками розгляду заяви по суті суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення шляхом постановлення цієї ухвали.
Отже, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи та всі фактичні данні, які мають значення для вирішення питання про залишення позову без розгляду або відмовлення у задоволенні цього клопотання, перевіривши їх доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши матеріали справи, що містять наявні в ній письмові докази, - суд вважає, що заява представника позивача щодо залишення цієї позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.
За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.
Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.
Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.
При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.
Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.
Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.
Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді належного суду.
Частиною1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Також статтею 55 Конституції України проголошено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Зміст цього права полягає у тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Аналогічне вбачається й у рішенні Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води), в якому вказане, що частину 1 статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Отже, звернення особи до суду є її абсолютним правом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Вказане беззаперечно кореспондує із приписами діючого цивільного процесуального законодавства України, зокрема, тим, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно з частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів реалізується через врегульовану процесуальним законом можливість звернутися до суду з цивільним позовом.
Отже, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
Частиною 3 цієї ж статті визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Тому, право кожної особи на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів рівною мірою стосується й права такої особи на залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до змісту пункту 3 частини 1 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання. При цьому ними в розумінні приписів частини 1 статті 42 та частини 1 статті 48 цього кодексу є сторони (позивач і відповідач) й треті особи.
Як визначено пунктом 5 частини 1 статті 257 цього ж нормативно-правового акту, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Також, згідно з частиною 2 статті 258 Цивільного процесуального кодексу України процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Відтак, з матеріалів цієї справи вбачається, що до Нововодолазького районного суду Харківської області із позовом «Про стягнення заборгованості за електричну енергію» звернулось ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ».
Частиною 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Одночасно з цим, відповідно до змісту частини 1 та 2 статті 64 зазначеного цивільного процесуального кодифікованого закону, представник, якій має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.
Як вбачається із заяви, зареєстрованої за вхідним № 3367/25-вх від 16.06.2025 року, про залишення позовної заяви ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості за електричну енергію» без розгляду та повернення судового збору, вона підписана та подана представником позивача Горохом Д. В., що діє на підставі довіреності № 01-23/268, виданої 26.12.2024 року генеральним директором Новіковим Ю. В. із строком дії до 31.12.2025 року (а. с. 71, 72).
Зазначена довіреність ніяких застережень щодо обмеження повноважень представника позивача на вчинення певної процесуальної дії, а саме: щодо подання від імені та в інтересах позивача заяви про залишення позову без розгляду,- не містить (а. с. 72).
Таким чином, суд робить висновок про те, що відповідна заява підписана та подана представником позивача за довіреністю Горохом Д. В.про залишення позовної заяви ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» до Сірого Г. Є. «Про стягнення заборгованості за електричну енергію» без розгляду та повернення судового збору в межах його процесуальних прав представника позивача, а тому заяву слід задовольнити.
Доходячи такого, суд, проаналізував норми цивільного процесуального законодавства України й переконався, що звернутись до суду із проханням про залишення позову без розгляду є правом позивача, який на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, й, оскільки таке право є абсолютним, воно не залежить від волі інших учасників процесу, а, отже, й не залежить від будь-якої їх думки.
Наведене свідчить про те, що суд не має обов'язку з'ясовувати обставини, мотиви, міркування, з яких виходив заявник, звертаючись з таким проханням в суд, як не зобов'язаний з'ясовувати і суть справи. Проте він зобов'язаний залишити позов без розгляду, якщо прохання подано у процесуальний спосіб з огляду саме на обов'язковий у цивільному процесі принцип дизпозитивності, тобто вільне розпорядження учасниками справи своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд.
На підставі зазначеного та беручи до уваги вільне волевиявлення ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» щодо залишення позову без розгляду, подання відповідної заяви саме представником позивача за довіреністю, а також відповідність поданої заяви вимогам цивільного процесуального кодифікованого закону України, суд вважає за необхідне клопотання сторони позивача задовольнити, а позовну заяву ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості за електричну енергію» залишити без розгляду.
Доходячи такого, одночасно із залишенням позову без розгляду, суд відповідно до приписів частини 2 статті 257 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідно роз'яснити ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», позов якого залишено без розгляду, що після усунення умов, які були підставою для залишення позовної заяви без розгляду, воно має право звернутися до суду повторно.
Крім того, частиною 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.11.2011 року (із змінами та доповненнями), який встановлює правові засади справляння, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.
Положеннями статті 1 зазначеного вище законодавчого акту визначено, що судовий збір - це збір, який справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.
Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 3 зазначеного нормативно-правового документу, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.
Натомість, частиною 1 та частиною 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі:
-зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
-повернення заяви або скарги;
-відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
-залишення заяви без розгляду;
-закриття провадження по справі,-
й таке повернення здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 7 зазначеного вище нормативно-правового акту, сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
У цьому випадку судовий збір повертається повністю в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (частина 2 та 5 статті 7 зазначеного Закону України «Про судовий збір»).
З матеріалів справи вбачається, що ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» звернулось в суд із цим позовом після постановлення ухвали суду про відмову у видачі судового наказу.
Як чітко унормовано статтею 164 Цивільного процесуального кодексу України за подання заяви про видачу судового наказу справляється судовий збір у розмірі, встановленому законом. У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Отже, на виконання вимог частини 4 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України до позовної заяви ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» додало документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 2415,60 гривень (платіжна інструкція № 44138 від 10.10.2023 року) та у розмірі 268,40 гривень (платіжна інструкція № 39839 від 07.09.2023 року) (а. с. 1, 2, 16, 17).
Відтак, під час звернення до суду із цим позовом, ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» справив судовий збір за його подачу в сумі 2415,60 гривень, а також надав платіжний документи на підтвердження факту сплати ним судового збору в розмірі 268,40 гривень за подання заяви про видачу судового наказу.
Зважаючи на імперативний припис частини 2 статті 164 цивільного процесуального кодифікованого закону України про те, що у разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається, а лише зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви, у разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження, ураховуючи, що дійсно за платіжною інструкцією № 44138 від 10.10.2023 року позивач справив судовий збір в сумі 2415,60 гривень (призначення платежу - судовий збір, за позовною заявою ПрАТ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», Нововодолазький районний суд Харківської області), й суд своєю ухвалою залишає цей позов без розгляду, зазначена сума сплаченого судового збору в розмірі 2415,60 гривень підлягає поверненню повністю (а. с. 2).
На підставі викладеного, керуючись статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; статтями 9, 55 і 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями);статтями 8, 17 і пунктами 3 та 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25.12.1997 року (у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води); статтями 1, 7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), і статтями 1 - 5, 7, 13, 17, 18, 42, 43, 46, 48, 58, 60, 62, 64, 76 - 80, 89, 128 - 131, 133, 193, пунктом 1 частини 2 статті 200, статтями 211, 214, 223, 255, пунктом 5 частини 1 та частиною 2 статті 257, пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтями 259 - 260, частиною 2 статті 261, частинами 5 та 11 статті 272, частиною 2 статті 352, пунктом 16 частини 1 статті 353, частиною 2 та 3 статті 354 та пунктом 9 та 11 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями),
Заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» про залишення їх позову до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості за електричну енергію» без розгляду та повернення судового збору задовольнити.
Позовну заяву ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ» до ОСОБА_1 «Про стягнення заборгованості за електричну енергію» залишити без розгляду.
Повернути ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», судовий збір в сумі 2415,60 гривні (дві тисячі чотириста п'ятнадцять гривень 60 копійок), який сплачено на поточний рахунок № НОМЕР_1 , код банку 37874947, платіжна інструкція № 44138 від 10.10.2023 року.
Роз'яснити позивачу ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», що після усунення умов, які були підставою для залишення цього позову без розгляду, воно має право звернутися до суду повторно.
Копію ухвали надіслати ПРИВАТНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ «ХАРКІВЕНЕРГОЗБУТ», а також всім іншим учасникам судового процесу протягом двох днів з дня її складення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з цього дня.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала, що набрала законної сили, обов'язкова для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання ухвали є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Ухвалу постановлено шляхом прийняття, складено за допомогою комп'ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.
Суддя С. В. Мащенко