Справа№ 953/7384/25
н/п 1-кп/953/887/25
"04" серпня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі суду:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
перекладача - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22024220000000838 від 17.07.2025, по обвинуваченню
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Саудовської Аравії, особи без громадянства, одруженого, маючого 2 неповнолітніх дітей на утриманні, не судимого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , мешкає: АДРЕСА_2
З кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 258-5 КК України,-
ОСОБА_8 , будучи прихильником радикальних ісламістських рухів різного напрямку, таких як «Талібан», «Хезболла», «Хамас», мав певний зв'язок з їх представниками, які перебувають за межами України, та здійснював їх фінансову підтримку. «Талібан» це - радикальний ісламістський рух сунітського напрямку, «Хезболла» це - ліванська шиїтська парамілітарна ісламістська організація і політична партія, а «Хамас» це - ісламський рух опору, палестинський ісламістський рух, і політична партія, і терористична організація. Саме з метою унеможливлення виявлення та припинення каналу фінансування представників терористичних угруповань (організацій), міжнародні валютні операцій між фізичними особами (резидентами та нерезидентами) в Україні та країнах підвищеної терористичної активності (Сирійська Арабська Республіка, Республіка Ірак, Ліванська Республіка, Турецька Республіка), здійснюються поза контролем суб'єктів фінансового моніторингу, визначених ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» № 361-IX від 06.12.2019, всупереч ст. ст. 7, 9 ЗУ «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII від 28.04.2020 в обхід банківських установ без відповідної ліцензії Національного банку України, без сплати податків та відображення у фінансовій звітності.
У свою чергу ОСОБА_8 , перебуваючи на території України в умовах повномасштабного воєнного вторгнення російської федерації на Україну 24.02.2022, був достовірно обізнаним про те, що у відповідь на вказані дії держави-агресора того ж дня Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією держави-агресора проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку.
У зв'язку з отриманою оперативною інформацією від оперативного підрозділу Управління СБ України в Харківській області щодо причетності ОСОБА_6 до фінансування представників терористичних організацій, з вересня 2024 року органом досудового розслідування почали проводитися негласні слідчі (розшукові) дії стосовно останнього за участі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який добровільно надав згоду на конфіденційне співробітництво.
Починаючи з 03.09.2024 саме ОСОБА_9 , який, не розкриваючи свою приналежність до добровільної співпраці з правоохоронними органами, під легендою, встановив контакт з ОСОБА_10 після чого між ними налагодилися довірливі стосунки. 31.03.2025 ОСОБА_9 , перебуваючи на території м. Харкова, використовуючи месенджер «WhatsApp», та зареєстрований у ньому з власним обліковим записом, з використанням номеру мобільного телефону НОМЕР_1 , зателефонував ОСОБА_11 , який використовує телефонний номер мобільного оператора НОМЕР_2 , повідомив останньому, що має намір скористатися його послугою у здійсненні незаконного міжнародного поза банківського грошового переказу з м. Харкова до м. Стамбул (Республіка Туреччина) у розмірі 1500 доларів США, та готовий зустрітись з ним з метою обговорення порядку проведення незаконного міжнародного поза банківського грошового переказу для одного із представників радикального ісламістського руху.
Під час вказаної телефонної розмови ОСОБА_8 усвідомлюючи, що грошові кошти можуть бути використані невідомими особами у злочинній діяльності, надав добровільну згоду на сприяння у пересиланні грошових коштів до Республіки Туреччина для зазначеної особи. 01.04.2025 приблизно о 13 год 40 хв, перебуваючи в кафе «Крендель», за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 4, в ході розмови ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_12 , що грошові кошти, які необхідно переказати з використанням його послуги незаконного міжнародного поза банківського грошового переказу у вигляді 1500 доларів США, будуть спрямовані для представника терористичної організації «Талібан» з метою його фінансування, а саме для окремого терориста - ОСОБА_13, який являється одним з лідерів терористичної організації «Талібан» Пакистану, на що ОСОБА_8 надав добровільну згоду.
Так, в ході огляду сайту «Державної Служби фінансового моніторингу України», зафіксовано, що існує «Перелік осіб, пов'язаних з провадженням терористичної діяльності або стосовно яких застосовано міжнародні санкції», останні зміни в який внесено 17.03.2025. В даному переліку, на 283 сторінці, під номером у списку 1627 наявна особа - ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця та громадянина Ісламської Республіки Пакистан - лідер « ОСОБА_14 », внесеного до санкційного переліку Комітету 1267 Ради Безпеки Організації Обєднаних Націй (код QDe.132).
Таким чином, ОСОБА_8 , підтримуючи нинішні принципи радикальної ісламістської ідеології, діючи з анархічно-індивідуалістичного мотиву, своїм умисним волевиявленням підтвердив наявність у нього прямого умислу на вчинення протиправного злочинного діяння, спрямованого на фінансування тероризму, шляхом надання активів (грошових -коштів), з метою їх використання повністю або частково для будь-яких цілей представниками терористичної організації «Талібан».
При цьому він, надавши свою згоду щодо сприяння у пересиланні грошових коштів до Республіки Туреччина для представника терористичної організації, виявив добровільне бажання щодо вчинення зазначених дій, виказавши бажання до активної співпраці з радикальним ісламістським рухом. Надалі ОСОБА_9 , передав грошові кошти в сумі 1500 доларів США, не розкриваючи свою приналежність до добровільної співпраці з правоохоронними органами, діючи під легендою, на виконання прохання ОСОБА_6 указав, що отримувачем переказу буде терорист - ОСОБА_13, з наступними відомостями: НОМЕР_21, Стамбул 1500$, Aksaray Varan Str., Merter или Haikali, які необхідні ОСОБА_11 для оформлення незаконного міжнародного поза банківського грошового переказу.
Отримавши від ОСОБА_9 зазначену грошову суму у розмірі 1500 доларів США, ОСОБА_8 у зазначений вище період часу, здійснив усі дії, які вважав за необхідне, для здійснення незаконного міжнародного поза банківського грошового переказу для терориста - ОСОБА_13. Однак, ОСОБА_8 , не вчинивши усіх дій, які вважав необхідними для доведення до кінця задуманого ним протиправного діяння, спрямованого на відправлення незаконного міжнародного поза банківського грошового переказу для вище вказаного представника терористичної організації «Талібан», не зміг закінчити злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі. Так, його протиправні дії були припинені 01.04.2025 слідчим СВ та співробітниками УСБУ в Харківській області та під час проведення огляду місця події біля кафе «Крендель», за адресою: м. Харків, вул. Свободи, 4, у нього були виявлені та вилучені грошові кошти в сумі 1500 доларів США, отримані від ОСОБА_9 , які він планував за допомогою незаконного міжнародного поза банківського грошового переказу надати окремому терористу терористичної організації «Талібан» - ОСОБА_13, з метою фінансування тероризму та їх використання повністю або частково для будь-яких цілей представниками вищевказаної терористичної організації.
Таким чином, ОСОБА_8 у зазначений вище період часу вчинив кримінально каране діяння, пов'язане з фінансуванням тероризму, тобто опосередкованим наданням активів (грошових коштів), з метою їх використання або усвідомлення можливості того, що їх буде використано повністю, або частково для будь-яких цілей окремим терористом, основними складовими взаємозв'язаними ознаками та мотивами якого є: - анархічно-індивідуалістичний мотив; - мета злочину - унеможливлення виявлення та припинення каналу фінансування представників терористичної організації; - надання активів терористичній організації у вигляді прихованого фінансування, тобто забезпечення відповідних умов для її діяльності; - замах на злочин є незакінченим, перерваним; - недоведення протиправного діяння до кінця, тобто незавершеність об'єктивної сторони злочину у зв'язку з тим, що ОСОБА_8 не виконав усіх дій, які він вважав за необхідне, що утворюють його об'єктивну сторону; - спрямованість всіх його дій, пов'язаних з незаконним наданням активів (грошових коштів) для терористичної організації, і не приховане бажання цього, характеризують його усвідомленість того, що він вчинив протиправне діяння в умовах воєнного стану.
Хваітер Мохаммед вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. З ст. 15 ч. 1 ст. 258-5 КК України, - незакінчений замах на фінансування тероризму, тобто опосередковане надання активів (грошових коштів), з метою їх використання або усвідомлення можливості того, що їх буде використано повністю, або частково для будь-яких цілей окремим терористом.
11 липня 2025 року між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим у кримінальному провадженні ОСОБА_8 за участі захисника ОСОБА_5 була укладена Угода про визнання винуватості.
04 серпня 2025 року під час судового розгляду учасники просили затвердити угоду про визнання винуватості.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 винуватим себе у вчиненні вказаного кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. З ст. 15 ч. 1 ст. 258-5 КК України, а саме: незакінчений замах на фінансування тероризму, тобто опосередковане надання активів (грошових коштів), з метою їх використання або усвідомлення можливості того, що їх буде використано повністю, або частково для будь-яких цілей окремим терористом визнав повністю та зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст. 473 КПК України, характер пред'явленого обвинувачення та вид покарання, яке до нього буде застосоване в результаті затвердження угоди про визнанні винуватості та наполягає на затвердженні угоди.
Захисник обвинуваченого просив затвердити угоду про визнання винуватості, підтримавши позицію ОСОБА_15 . Також подав до суду клопотання про повернення вилучених речових доказів власникові.
Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, з приводу клопотання захисника не заперечував, враховуючи обставини справи.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_8 та прокурор під час судового провадження досягли угоди про визнання винуватості, підписали її, причому ОСОБА_8 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин, між ним і прокурором була досягнута домовленість про призначення ОСОБА_8 покарання за ч. З ст. 15 ч. 1 ст. 258-5 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права займатись діяльністю у банківській сфері та фінансовими установами на строк 1 рік, з конфіскацією майна, та з застосуванням вимог ст.ст. 75,76 КК України. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз'яснені обвинуваченому.
Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.
ОСОБА_8 щиро розкаявся у вчиненому, потерпілих від кримінального правопорушення не має. Шкоди кримінальним правопорушенням не завдано, тяжкі наслідки відсутні.
Судом встановлено, що ОСОБА_8 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався і не судився, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину. ОСОБА_8 має посвідку про постійне проживання в Україні, одружений, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей: 2020 р.н. та 2024 р.н., на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, задовільно характеризується, щиро каявся у вчиненому, а також беззастережно визнав свою винуватість.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 просить угоду про визнання винуватості, укладену між ним та прокурором затвердити і призначити узгоджену в ній міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.З ст. 15 ч. 1 ст. 258-5 КК України, в обсязі обвинувачення, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання.
Суд, заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, приходить до висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому, судом з'ясовано, що ОСОБА_8 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ст. 474 ч.4 п.1 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 ч.2 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Сторони погоджуються на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 за ч.З ст. 15 ч. 1 ст. 258-5 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права займатись діяльністю у банківській сфері та фінансовими установами на строк 1 рік, з конфіскацією майна, та з застосуванням вимог ст.ст. 75,76 КК України.
Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу обвинуваченого .
Обставини, що пом*якшують покарання ОСОБА_8 є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що з врахуванням даних по особі обвинуваченого є обставинами, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого. Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_8 розуміє, що відповідно до ст. 473 КПК України наслідком укладання та затвердження угоди про визнання винуватості є: 1) для підозрюваного чи обвинуваченого - обмеження права на оскарження вироку.
Підстави оскарження обвинувального вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 3 ст. 394 КПК України, та в касаційному порядку, що визначені в п. 1 ч. 3 ст. 424 КПК України, обвинуваченому роз'яснені і є зрозумілими; 2) для обвинуваченого - відмова від здійснення прав, передбачених абзацом 1 і 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України.
Передбачені у цій нормі права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов'язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, на допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, подання клопотань, виклик свідків і надання суду своїх доказів обвинуваченому роз'яснені і є зрозумілими.
Обвинувачений ОСОБА_8 розуміє, що виконання зобов'язання іншою стороною в рамках цієї угоди цілком залежить від дотримання ним Закону і будь-якого положення укладеної угоди.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.
Враховуючи вищевикладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.З ст. 15 ч. 1 ст. 258-5 КК України, внаслідок якого шкода завдана лише державним інтересам, потерпілих немає, суд приходить до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди, і призначення ОСОБА_8 узгодженої сторонами міри покарання, із застосуванням вимог ст.ст. 75,76 КК України, за наявністю пом*якшуючих покарання обставин та позитивної характеристики.
Разом з цим, відповідно до ст. 77 КК України суд не застосовує додаткове покарання у вигляді конфіскації майна обвинуваченого. Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об'єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994, в яких заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Вирішуючи клопотання адвоката ОСОБА_5 про повернення вилучених коштів, вислухавши з даного питання обвинуваченого, свідка, прокурора, який не заперечував проти даного клопотання, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для заявника, стадію розгляду справи, суд вважає можливим скасувати арешт майна та повернути власникові вилучені грошові кошти, задовольнивши клопотання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 174, ст.ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд, -
Затвердити Угоду про визнання винуватості між заступником начальника відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Харківської обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_16 , за участі захисника ОСОБА_5 11 липня 2025 року.
Визнати ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 258-5 КК України.
Призначити ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.3 ст. 15, ч.1 ст. 258-5 КК України, узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права займатись діяльністю у банківській сфері та фінансовими установами на строк 1 рік.
Звільнити ОСОБА_16 , від відбуття основного покарання у вигляді позбавлення волі на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього в силу ч.1 ст.76 КК України обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
На особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, суд покладає обов'язки, передбачені ч.1 ст. 76 КК України необхідні і достатні для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують покарання.
Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку.
Згідно ч.3 ст. 72 КК України покарання ОСОБА_16 у вигляді позбавлення права займатись діяльністю у банківській сфері та фінансовими установами на строк 1 рік виконувати самостійно.
Відповідно до вимог ст. 72 КК України зарахувати до строку покарання ОСОБА_8 строк його попереднього ув*язнення з 01.04.2025 року по 03.08.2025 року включно, із розрахунку день за день.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою скасувати, ОСОБА_7 з-під варти звільнити в залі суду, негайно.
Обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання - до набрання вироком законної сили.
У зв*язку з обранням особистого зобов*язання покласти на ОСОБА_7 наступні обов'язки до набрання вироком законної сили: прибувати за викликом до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Речові докази (клаптик паперу із записом) - залишити в матеріалах кримінального провадження, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.04.2025 року, після набрання вироком законної сили.
Речові докази (грошові кошти у іноземній валюті долари США у вигляді банкнот номіналом «100 доларів», всього 15 шт., загальною сумою 1500 доларів США, з наступними серійними номерами: № КB38288526P від 2006 р., № HC48451876B від 2006 р., № QK38077700A від 2021 р., № LG51987910A від 2009 р., № QD04600993A від 2021 р., № QD04600948A від 2021 р., № LB28598915H від 2009 р., № LC28834887A від 2009 р., № PK32677366F від 2017 р., № LB47673984L від 2009 р., № PA24236964B від 2017 р., № PC46013390B від 2017 р., № PA45502868C від 2017 р., № PD92709440C від 2017 р., № QD04600950A від 2021 р.; грошові кошти у національній валюті гривні, у вигляді банкнот номіналом «500 гривень», всього 3 шт., загальною сумою 1500 гривень, з наступними серійними номерами: № ЕУ7902557 від 2024 р., № ХБ0103536 від 2015 р., № ГЛ6227494 від 2023 р.; ), видані за квитанцією №996164 АТ «Сенс Банк» від 28.03.2025 року - повернути до фінансової установи, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.04.2025 року, після набрання вироком законної сили.
Речові докази (грошові кошти у національній валюті гривні, у вигляді банкнот номіналом «200 гривень», всього 2 шт., загальною сумою 400 гривень, з наступними серійними номерами: № ЕЗ1500338 від 2021 р., № АМ8675581 від 2021 р.; предмети, зовні схожі на грошові кошти, у вигляді банкнот номіналом «200 грн.», всього 6 шт., загальною сумою 1200 грн., з наступними серійними номерами: ЕЖ7234560 від 2021 р.; ЕЖ7234598 від 2021 р.; ЕЖ7234599 від 2021 р.; ЕЖ7234444 від 2021 р.; ЕЖ7234445 від 2021 р.; ЕЖ7234494 від 2021 р.; предмет, зовні схожий на грошові кошти у вигляді банкноти номіналом «5 грн.», всього 1 шт., з наступними серійними номерами: В5054774 від 2015 р.; банківські картки в кількості 10 (десять) штук: карта ПриватБанку НОМЕР_3 , строком дії 10.2026, жовтого кольору; карта ПриватБанку НОМЕР_4 , строком дії 06.2026, жовтого кольору; карта ПриватБанку НОМЕР_5 , строком дії 09.2027, жовтого кольору; карта ПриватБанку НОМЕР_6 , строком дії 10.2027, жовтого кольору; карта ПриватБанку НОМЕР_7 , строком дії 06.2026, жовтого кольору; карта ПриватБанку НОМЕР_8 , строком дії 06.2027, синього кольору; карта ПриватБанку НОМЕР_9 , строком дії 09.2023, темного кольору; карта А-Банку НОМЕР_10 , строком дії 12.2031, чорного кольору; карта А-Банку НОМЕР_11 , строком дії 12.2028, чорного кольору; карта Monobank НОМЕР_12 , строком дії 12.2029, чорного кольору; мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «Redmi Note 13 Pro+», модель: 23090RA98G, ІМЕІ 1: НОМЕР_13 , ІМЕІ 2: НОМЕР_14 , з сім-карткою оператору «lifecell»: НОМЕР_2 з встановленим паролем, який повідомив ОСОБА_17 «НОМЕР_22», чорного кольору, в чохлі чорного кольору; мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «Redmi Note 10 Pro», модель: M2101K6G, ІМЕІ 1: НОМЕР_15 , ІМЕІ 2: НОМЕР_16 , з сім-карткою оператору «Kyivstar»: НОМЕР_17 з встановленим паролем, який повідомив ОСОБА_17 «НОМЕР_22», чорного кольору, в чохлі чорного кольору; мобільний телефон марки «Xiaomi», моделі «Redmi Note 8 Pro», модель: M1906G7G, ІМЕІ 1: НОМЕР_18 , ІМЕІ 2: НОМЕР_19 , з сім-карткою оператору «Vodafone UA»: НОМЕР_20 з встановленим паролем, який повідомив ОСОБА_17 «НОМЕР_22», чорного кольору, в чохлі синього кольору) - повернути ОСОБА_18 , скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.04.2025 року та від 17.04.2025 року, після набрання вироком законної сили.
Речові докази в даному кримінальному провадженні (оригінали довіреностей) - повернути власникам, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.04.2025 року, після набрання вироком законної сили.
Речові докази (предмети, зовні схожі на грошові кошти у національній валюті долари США, у вигляді банкнот номіналом «100 доларів США», всього 4 шт., загальною сумою 400 доларів США, з наступними серійними номерами: LK52486561E від 2009 р.; PF84575976H від 2017 р.; PK17860995H від 2017 р.;QE27108389A від 2021 р.; предмети, зовні схожі на грошові кошти у національній валюті долари США, у виді банкнот номіналом «100 доларів США», всього 20 шт., загальною сумою 2000 доларів США, з наступними серійними номерами: QD03255934A від 2021 р.; QD03389299A від 2021 р.; QD03389300A від 2021 р.; QD03389282A від 2021 р.; QD03389283A від 2021 р.; PG06383800D від 2017 р.; PI06228367B від 2017 р.; PK47319987H від 2017 р.; PK47319986H від 2017 р.; PK47319985H від 2017 р.; PK47319984H від 2017 р.; PG00099630* від 2017 р.; PG00099629* від 2017 р.; PK47319998H від 2017 р.; PK47319997H від 2017 р.; PL25651233Q від 2017 р.; PL25651220Q від 2017 р.; предмети, зовні схожі на грошові кошти у національній валюті долари США, у виді банкнот номіналом «100 доларів США», всього 22 шт., загальною сумою 2200 доларів США, з наступними серійними номерами: QB53836501A від 2021 р.; QB53836570A від 2021 р.; PF04075150G від 2017 р.; QE27108387A від 2021 р.; QE27108391A від 2021 р.; QE27108393A від 2021 р.; QB53836552A від 2021 р.; QB53836571A від 2021 р.; QE27108390A від 2021 р.; QE27108388A від 2021 р.; MF94452383F від 2013 р.; MB19992895S від 2013 р.; LB93815831S від 2009 р.; LB12118051M від 2009 р.; MB27485797M від 2013 р.; MB27485796M від 2013 р.; LB87104875 від 2009 р.; QI02724477A від 2021 р.; QI02724478A від 2021 р.; QI02724479A від 2021 р.; QA40986684A від 2021 р.; QA40986693A від 2021 р.; предмети, зовні схожі на грошові кошти у національній валюті долари США, у виді банкнот номіналом «20 доларів США», всього 2 шт., загальною сумою 40 доларів США, з наступними серійними номерами: PF37062545G від 2017 р.; JL73987561C від 2017 р.; предмет, зовні схожий на грошові кошти у національній валюті долари США, у виді банкнот номіналом «10 доларів США», всього 1 шт., загальною сумою 10 доларів США, з наступним серійним номером: MB17191569D від 2013 р.; предмети, зовні схожі на грошові кошти у валюті Євро, у виді банкнот номіналом «500 Євро», всього 2 шт., загальною сумою 1000 Євро, з наступними серійними номерами: X07721323616 від 2002 р., X07721323625 від 2002 р.; предмети, зовні схожі на грошові кошти у валюті Євро, у виді банкнот номіналом «100 Євро», всього 38 шт., загальною сумою 3800 Євро, з наступними серійними номерами: EA7186198303 від 2019 р., EA7186198339 від 2019 р., EA7186198348 від 2019 р., SA5230993568 від 2019 р., SE8041868929 від 2019 р., WA3013610779 від 2019 р., VA2080436519 від 2019 р., VA2080436528 від 2019 р., VA2080436537 від 2019 р., VA2162098154 від 2019 р., VA2112478769 від 2019 р., VA2112478751 від 2019 р., VA2162098325 від 2019 р., VA2162098316 від 2019 р., EA3924845911 від 2019 р., EA7167295009 від 2019 р., EA7167294352 від 2019 р., EA716724343 від 2019 р., EA7167294334 від 2019 р., EA7167294325 від 2019 р., EA7167294307 від 2019 р., SB6103898761 від 2019 р., VA3273128444 від 2019 р., UA5070252702 від 2019 р., EA1226742382 від 2019 р., SA5230962437 від 2019 р., SA5230962428 від 2019 р., SA5230962446 від 2019 р., EA1404205408 від 2019 р., RB4257542579 від 2019 р., VA2406735218 від 2019 р., SD4023587693 від 2019 р., EA3953824147 від 2019 р., S17381886442 від 2002 р., S20710507309 від 2002 р., EA9890765641 від 2019 р., EA9890765614 від 2019 р., EA9890765632 від 2019 р.; предмети, зовні схожі на грошові кошти у валюті Євро, у виді банкнот номіналом «50 Євро», всього 4 шт., загальною сумою 200 Євро, з наступними серійними номерами: B6887367388 від 2017 р., RB1015895921 від 2017 р., SD6071461022 від 2017 р., SC3325040517 від 2017 р.) - повернути власнику ОСОБА_19 за договором позики від 26.02.2025 року, скасувавши арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.04.2025 року, після набрання вироком законної сили.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий ОСОБА_1