справа № 619/4049/25
провадження № 3/619/1666/25
іменем України
05 серпня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.
за участю:секретаря судового засіданняЛоманової І.А.
захисникаСузанського І.В.
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,
установив:
08 липня 2025 року поліцейським ВП № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Літвіновим А.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 385518, відповідно до якого 08 липня 2025 року о 15 год 00 хв у с. Вільшанське Богодухівського району Харківської області на автодорозі водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «MITSUBISHI CARISMA» р/н НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості руху, щоб забезпечити безпечне керування транспортним засобом, в результаті різкого гальмування здійснила зіткнення з іншим автомобілем, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушила вимоги п. 12.1 ПДР - водій не врахувала безпечної швидкості руху, особливість вантажу, стан ТЗ.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненому правопорушенні не визнала, пояснила, що дійсно 08.07.2025 о 15 год 00 хв вона їхала на своєму автомобілі «MITSUBISHI CARISMA» р/н НОМЕР_1 з с. Вільшани до с. Вільшанське Богодухівського району Харківської області, та коли вона здійснювала маневр гальмування в задню частину її транспортного засобу здійснив зіткнення автомобіль «ВАЗ 21013» р/н НОМЕР_2 .
У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Сузанського І.В. підтримав доводи ОСОБА_1 та просив закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Пояснив, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 385518 від 08 липня 2025 року, складеного інспектором відділення поліції №2 (смт Золочів) Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Літвіновим Артуром Вадимовичем, 08.07.2025 року, о 15 год 00 хв, в с. Вільшанське на дорозі водій не вибрав безпечної швидкості руху щоб забезпечити безпечне керування авто в результаті різкого гальмування здійснив зіткнення з іншим авто, було отримано механічні ушкодження, чим порушив вимоги п.12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 - водій не врахував безпечність швидкості руху, особливість вантажу, стан транспортного засобу. Дії ОСОБА_1 ініціатором складення протоколу кваліфіковані за ст. 124 КУпАП, відповідно до якої порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Особа, що притягається до адміністративної відповідальності заперечує факт порушення нею як учасником дорожнього руху правил дорожнього руху, маневру різкого гальмування, зазначеного в Протоколі вона не застосовувала, вказавши про це у своїх поясненнях, наданих під час складання адміністративного матеріалу. Вважає, що у працівників поліції не було жодних підстав підозрювати її у порушенні правил дорожнього руху, оскільки будь-які ознаки, які б вказували на це були відсутні, а доказів протилежного органом поліції не надано. Пояснив, що безпідставним та непідтвердженим будь-якими належними доказами є твердження працівників поліції про порушення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, як учасником дорожнього руху правил дорожнього руху шляхом маневру різкого гальмування. Під час складання адміністративного матеріалу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, надавалися пояснення про те, що вона під час руху здійснила маневр гальмування, то б то зниження швидкості руху керованого нею автомобіля відповідно до вимог дорожньої обстановки, і в момент зниження швидкості руху отримала зіткнення задньою частиною керованого нею автомобіля з автомобілем під керуванням іншого водія. Про виконання маневру саме різкого гальмування йшлося лише у поясненнях іншого водія, який рухався позаду та не вибрав безпечної швидкості руху в результаті чого здійснив зіткнення з авто, яке рухалося попереду. Але до пояснень іншого учасника ДТП треба ставитися критично, оскільки такі свідчення можуть бути надані з метою ухилення від відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Будь-яких інших доказів наявності маневру різкого гальмування у матеріалах справи не має. Відповідно до тексту наявного у матеріалах справи рапорту ініціатору складання адміністративного матеріалу, зазначається про те, що співробітники поліції були на тому місці, де відбулася дорожньо-транспортна пригода. Але ані фото, ані відео фіксація місця, де відбулася дорожньо-транспортна пригода, не здійснено. Протокол огляду місця де відбулася дорожньо-транспортна пригода, так само як і схема пригоди, не складалися працівниками поліції. Так само не проводилося працівниками поліції процедури відтворення події пригоди. Все вище вказане свідчить про те, що виконання особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, маневру саме різкого гальмування є лише припущенням ініціатором складання адміністративного матеріалу, оскільки в протилежному випадку на місці дорожньо-транспортної пригоди, де були працівники поліції, вони би належним чином зафіксували гальмовий шлях від коліс автомобіля, яким керувала вказана особа, що утворився би від маневру різкого гальмування. Також матеріали справи не містять доказів кому саме були завдані матеріалі збитки, а також не подано жодних документів, що підтверджують факт шкоди, її розмір чи наявність потерпілої сторони.
Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як визначено статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, визначені в статті 280 КУпАП, зокрема орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі статтею 7 КУпАП, розглядаючи таку справу, орган повинен забезпечити законність при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» звернув увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 62 Конституції України, яка гарантує дотримання державою принципу презумпції невинуватості особи, передбачено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) поширює на провадження у справах про адміністративні правопорушення стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, тобто - норми кримінального процесуального законодавства.
У справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява №16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн, ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».
Відповідно до п. Розділу ІІ Оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністра МВС України №1395 від 07.11.2015 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853, протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається відповідно до статті 254 КУпАП. До протоколу про адміністративне правопорушення долучаються: 1) письмові пояснення свідків правопорушення у разі їх наявності; 2) акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу у разі здійснення його затримання; 3) акт огляду на стан сп'яніння у разі проведення огляду на стан сп'яніння; 4) інші документи та матеріали, які містять інформацію про правопорушення.
Частиною 1 ст. 256 КУпАП передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Диспозицією статті 124 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Цією конструкцією законодавець передбачив настання негативних наслідків у вигляді майнової шкоди, яка є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення та яку, виходячи зі змісту закону, винна особа має відшкодувати.
За змістом статей 279, 280 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається судом у межах тих обставин, які зазначенні у протоколі про таке правопорушення.
Відповідно до п. 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно до розділу 8 п.1 Наказу Міністерства внутрішніх справ України № 1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» від 07.11.2015, у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, на місці дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) складається протокол про адміністративне правопорушення стосовно цих осіб, до якого додаються: схема місця ДТП, яку підписують учасники ДТП та поліцейський.
Разом з тим, складений щодо ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить даних, які є обов'язковими ознаками об'єктивної сторони складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - настання реальних наслідків для іншої особи у вигляді пошкодження транспортного засобу та матеріальної шкоди внаслідок цього, оскільки у протоколі не зазначено потерпілого (потерпілих) від правопорушення, майну (транспортному засобу) якого діями ОСОБА_1 була би заподіяна майнова шкода.
Також до протоколу про адміністративне правопорушення не додано схему місця ДТП та додатку до неї, не зазначені дані, які б підтверджували, що діями ОСОБА_1 було спричинено будь-яку шкоду іншому транспортному засобу чи іншим об'єктам, зазначеним у диспозиції ст. 124 КУпАП.
Також матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності маневру різкого гальмування.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.
Отже, слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що внаслідок саме дій ОСОБА_3 було допущено зіткнення автомобілів, матеріали справи не містять.
Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа мас захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції.
Отже, суд позбавлений можливості змінити фабулу адміністративного правопорушення та не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Слід визнати, що належних та допустимих доказів, які б об'єктивно та поза межами розумного сумніву доводили той факт, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, суддя дійшов висновку про недоведеність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 2 ст.284 КУпАП передбачено, що постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод із урахуванням практики її застосування Європейським судом з прав людини поширюється також на справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності (Lutz v. Germany, § 182; Schmautzer v. Austria; Malige v. France).
Складення даної постанови вимагає значного часу, враховуючи стандарти, які встановлює Конвенція на провадження у справах про адміністративні правопорушення, суддя дійшов висновку про застосування ч. 2 ст. 376 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 376 КПК України якщо складання судового рішення у формі ухвали (постанови) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді. Повний текст ухвали (постанови) повинен бути складений не пізніше п'яти діб з дня оголошення резолютивної частини і оголошений учасникам судового провадження.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 247 ч.1 п.1, 283, 284 КУпАП,суддя
постановив:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, стосовно ОСОБА_2 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Є. А. Болибок