Справа № 752/36/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4965/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
29 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження № 12023100010002197 від 26 липня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 306, ч. 1 ст. 303 КК України, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3ст. 307 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , мотивуючи його тим, що обвинуваченому ставиться у провину вчинення особливо тяжких злочинів, попередньо встановлені ризики у кримінальному провадженні продовжують існувати, а обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_8 усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів та відповідальність, яку він може понести за вчинені кримінальні правопорушення, в разі обрання іншого запобіжного заходу у подальшому, переховуватиметься від суду, незаконно впливатиме на свідків у кримінальному провадженні, так як на даний час ОСОБА_8 ознайомився з протоколами допиту свідків, а тому знає всіх свідків у провадженні та їх анкетні дані, може вчинити інше кримінальне правопорушення,враховуючи те, що це був його єдиний заробіток, при цьому застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів не здатне запобігти вказаним ризикам.
Ухвалою суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задоволено частково ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 15 серпня 2025 року включно, однак зважаючи на тривалий час тримання під вартою ОСОБА_8 , його стан здоров'я, майновий стан, суд зменшив розмір застави до 150 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200 гривень.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, також судом враховано тяжкість кримінального правопорушення, враховано та обставина, що судом не розпочато з'ясування фактичних обставин кримінального провадження та перевірку їх доказів, не досліджено зібрані в межах кримінального провадження документи, не допитано свідків та самих обвинувачених.
Суд у своїй ухвалі також зазначає. що обвинувачений ОСОБА_8 зареєстрований на тимчасово окупованій території, не має міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання та роботи.
Також, з огляду на стадію кримінального провадження, ступінь, участь та роль обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, які ставляться ОСОБА_8 у провину, застосування більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою на даний час буде не достатнім для запобігання ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Що стосується стану здоров'я ОСОБА_8 , то суд у своїй ухвалі зазначив, що у нього встановлений діагноз гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ст., ризик 4. Недостатність МК ІІ ст. та ТК І-ІІ ст. СН 0. Рекомендовано симптоматичне амбулаторне лікування. Також в умовах тримання під вартою ОСОБА_8 був консультований обраним лікарем-кардіологом, який рекомендував йому консервативне лікування та дообстеження, а тому адміністрацією медичної частини вживаються заходи щодо можливості надати ОСОБА_8 консультативно-діагностичну допомогу в умовах КНП «Свято-Михайлівська міська клінічна лікарня». Однак на даний час стан ОСОБА_8 розцінюється як задовільний та у судовому засіданні йому роз'яснено право звертатися за лікарськими консультаціями та лікуванням до закладів охорони здоров'я, що мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України, які надають платні медичні послуги та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та пробації. Оплату таких послуг і придбання необхідних лікарських засобів здійснюють самі ув'язнені та засуджені або їх родичі за рахунок власних коштів.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року та ухвалити нову, обравши ОСОБА_8 більш м'який запобіжний у вигляді домашнього арешту.
В обґрунтування апеляційній скарзі захисник зазначає, що клопотання про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою захиснику взагалі не було вручено, як того вимагає закон, прокурором у клопотанні наведена велика кількість доказів, які ніяким чином не вказують на причетність ОСОБА_8 до інкримінованих йому злочинів, а лише про сам факт злочину, жоден із зазначених прокурором ризиків не існує, оскільки у сторони обвинувачення немає законних підстав вважати, що підозрюваний буде переховуватися від суду. Посилання суду першої інстанції на те, що клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт є необгрунтованим спростовується тим, що стороною захисту надано договір оренди житла із нотаріально посвідченою заявою власниці, а докази на підтвердження місця проживання ОСОБА_8 були зібрані та надані ще під час досудового розслідування. Також вказує на те, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого не підтверджений належними доказами.
Тому захисник звертає увагу у своїй апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_8 не переховується від органів досудового розслідування, а навпаки готовий співпрацювати з судом, немає жодних підстав вважати, що він може впливати на свідків та потерпілого, за такого стану здоров'я, не вчинить нові кримінальні правопорушення. Також слід врахувати, що ОСОБА_8 характеризується позитивно, матеріальна шкода відсутня, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Також у своїй апеляційній скарзі захисник клопотала про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду, оскільки повний текст вказаної ухвали отримала тільки 10.07.2025 року.
Відповідно вимог ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду була постановлена 17.06.2025 року. Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги, що повний текст ухвали отримано захисником лише 10.07.2025, апеляційна скарга подана 15.07.2025 року, а тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність поновлення адвокату ОСОБА_7 строку на апеляційне оскарження ухвали у зв'язку з його пропуском з поважних причин.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
У судовому засіданні захисник підтримала апеляційну скаргу, прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Про розгляд апеляційної скарги обвинувачений повідомлений своєчасно та належним чином, клопотань про розгляд апеляційної скарги за його участю до суду не надходило.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання його під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останнього перебувати на волі.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання захисника на відсутність заявлених прокурором ризиків, є необгрунтованим, оскільки клопотання прокурора містить вичерпні доводи щодо продовження існування заявлених ризиків.
Наявність у обвинуваченого місця проживання у орендованому приміщенні не є тими стримуючими факторами, які б могли запобігти можливим проявам позапроцесуальної поведінки та не є підставами для обрання менш суворого запобіжного заходу.
Посилання у судовому засідання захисника на наявність захворювання у обвинуваченого та неможливість перебувати в умовах ізоляції від суспільства були предметом детальної перевірки судом першої інстанції, який зазначеним обставинам надав належну оцінку, при цьому врахував наявність у обвинуваченого кардіологічного захворювання та зменшив розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судді про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_8 , апеляційна скарга не містить.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченого ОСОБА_8 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Також колегія суддів не вбачає підстав вважати, що визначений судом у межах п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що становить 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є завідомо непомірним для обвинуваченого.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.117,404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Поновити захиснику ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 червня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: