Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/9079/2025 Доповідач - Ратнікова В.М.
м. Київ Справа № 381/1026/24
25 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Рейнарт І.М.
- Ящук Т.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ковалевської Л.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
У березні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позову зазначала, що 20 грудня 2019 року шлюб, укладений 28.03.2008 року між позивачем: ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_1 , було розірвано, що підтверджується рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської обласні від 20.12.2019 року у справі № 381/2791/19.
Від подружнього життя сторони мають спільну доньку, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 від 16.06.2009 року, виданого відділом РАЦС Фастівського міськрайонного управління юстиції Київської області.
Після розірвання шлюбу донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачем ОСОБА_2 та знаходиться на повному її утриманні.
Відповідно до судового рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2019 року по справі № 381/4349/19 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судом було визначено аліменти у розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу).
Так, відповідно до даного судового наказу відповідач зобов?язаний сплачувати аліменти на користь позивача ОСОБА_2 на утримання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду (04.12.2019 року) і до досягнення дитиною повноліття.
05.01.2020 року відповідно до вказаного вище судового наказу у Фастівському міськрайонному суді Київської області позивачем було отримано виконавчий документ (судовий наказ) по справі N?381/4349/19.
09.01.2020 року головним державним виконавцем Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрід Ю. М. відкрито виконавче провадження НОМЕР_7, що підтверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2020 року.
Однак, відповідач тривалий час офіційно не працював і будь-якої матеріальної допомоги на утримання доньки ОСОБА_4 не надавав.
Внаслідок невиконання відповідачем рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2019 року по справі N?381/4349/19 за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з липня 2020 року по січень 2023 року.
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2023 року по справі N?381/70/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з липня 2020 року по січень 2023 року у розмірі 126 617,25 грн.
Розмір заборгованості зі сплати аліментів, нарахований державним виконавцем, відповідачем в судовому порядку не оскаржувався.
Під час примусового виконання рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2019 року по справі № 381/4349/19 внаслідок невиконання відповідачем зазначеного рішення суду знову утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з лютого 2023 року по серпень 2023 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_5.
Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_1 станом на 01.03.2024 року, виданого заступником начальника Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрід Ю. М., заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим провадженням ВП № НОМЕР_5 становить 42 835,90 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, той з батьків або інших законних представників дитини, на ім?я якого виплачуються аліменти, розпоряджаються аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.
Цей припис підтверджує факт підвищеного захисту прав дітей. При розгляді справи суди повинні враховувати інтереси дитини, права якої, за будь-яких обставин, мають бути захищені.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов?язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Також в нормах ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.
Згідно з ч.1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов?язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен донь прострочення.
Загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дитину за судовим наказом № 381/4349/19 від 03.01.2020 року за період з лютого 2023 року по лютий 2024 року становить 80 143,50 грн.
Відповідно до ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов?язана сплачувати аліменти, можливо стягнути не більше 100 відсотків заборгованості.
Вказала, що станом на березень 2024 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 42 835,90 грн.
З ЗЗ урахуванням викладеного, просила суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку ( пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період 01.02.2023 року по 01.03.2024 року у розмірі 42 835, 90 грн за виконавчим провадженням № НОМЕР_5.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_2 , 2009 року народження, за період з 01.02.2023 року по 01.03.2024 року в розмірі 42 835,90 (сорок дві тисячі вісімсот тридцять п'ять) грн. 25 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211, 20 (тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 03 березня 2025 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду є незаконним та необгрунтованим, ухвалене на підставі неправильного встановлення обставин, що мають значення для справи.
Зазначає, що не погоджується із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, який надано до суду позивачкою, та із розміром заборгованості, яка у нього існує. Вважає, що судом не в повному обсязі досліджено матеріали справи.
Вказує на те, що він не був присутнім в судовому засіданні при розгляд справи оскільки перебуває в лавах ЗСУ з 15.11.2024 року. Проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 та знаходиться на бойовій позиції, в матеріалах справи є належні докази цьому.
Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано у даній справі норми п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, яка визначає обов?язок суду зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 N? 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб та оголошено проведення загальної мобілізації. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався, востаннє до 18 серпня 2023 року.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов?язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об?єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Отже, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, для вирішення питання про зупинення провадження у справі має значення перебування сторони у складі 36ройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 2 ч.1 ст. 251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Вважає, що рішення суду першої інстанції необгрунтоване та невмотивоване, а тому грубо порушує права відповідача, закріплені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо справедливого судового розгляду в такому його елементів, як мотивування судового рішення судом.
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Позивачка правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалася.
Згідно вимог частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 28 березня 2008 року (а.с.14).
Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 (а.с.23).
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 20 грудня 2019 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.15).
Судовим наказом Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 грудня 2019 року з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини усіх видів його заробітку ( доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з дня звернення до суду ( 04.12.2019 року ) і до досягнення дитиною повноліття (а.с.12).
Постановою державного виконавця Фастівського МВ ДВС ЦМУМЮ (м. Київ) від 09.01.2020 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_6 з примусового стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_4 (а.с.11).
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2023 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , 2009 року народження, за період з липня 2020 року по січень 2023 року у розмірі 126 617,25 грн. (а.с.17-20).
Згідно Розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.03.2024 року, виданої головним державним виконавцем Фастівського МВ ДВС ЦМУМЮ (м.Київ) Скрід Ю.М, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів за виконавчим провадженням НОМЕР_6 становить 42 835,90 грн.(а.с.9-10).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, суд першої інстанції посилався на те, що загальна сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на дитину за судовим наказом №381/4349/19 від 03.01.2020 року за період з 01.02.2023 року по 01.03.2024 року становить 80 143,50 грн. У відповідності до вимог ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти можливо стягнути не більше 100 відсотків заборгованості, в даному випадку станом на 01.03.2024 року заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 42 835,90 грн.
Небажання відповідача надавати докази, давало суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням частини першої статті 280 ЦПК України.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на стягнення з відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати останнім аліментів, передбаченої ст. 196 СК України, у сумі 42 835,90 грн.
Колегія суддів із таким висновком суду першої інстанції погоджується в повному обсязі, з огляду на наступне.
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина 3 статті 181 СК України).
Відповідно до положень статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16 відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16 та дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1%. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Відповідна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19).
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України)
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (пункт 2 частини другої статті 49 ЦПК України).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Якщо в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини особа не може виконувати сімейного обов'язку, вона не вважається такою, що ухиляється від його виконання (частина третя статті 15 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша тадруга статті 614 ЦК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року в справі № 569/14819/19 (провадження № 61-1586св20) зазначено, що: «правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною, залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18)».
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів;
розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %;
при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1 статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред'явлення позову чи на інший момент), то при пред'явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред'явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред'явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується.
Відповідна правова позиція міститься і в постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21), від 09 листопада 2022 року у справі № 754/4461/21 (провадження 61-5660св22, від 08 березня 2023 року у справі № 461/7406/18(провадження № 61-2009св22) та від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23 (провадження № 61-73св24).
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як було встановлено судом, згідно судового наказу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.12.2019 року відповідач зобов?язаний сплачувати аліменти на користь позивача ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини його заробітку (доходу), але не менше 50% відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду (04.12.2019 року) і до досягнення дитиною повноліття.
Внаслідок не виконання рішення суду у відповідача виникла заборгованість зі сплати аліментів.
Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30.05.2023 року по справі № 381/70/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з липня 2020 року по січень 2023 року у розмірі 126 617,25 грн.
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилалась на те, що відповідач має заборгованість зі сплати аліментів на утримання їх спільної доньки - ОСОБА_4 за період з 01.02.2023 року по 01.03.2024 року.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивачка надала до суду розрахунок заборгованості відповідача зі сплати аліментів, виданий державним виконавцем Скрід М.Ю.
Згідно вказаного розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_1 станом на 01.03.2024 року, виданого заступником начальника Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрід Ю. М., заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим провадженням ВП НОМЕР_7 становить у розмірі: 42 835,90 грн.
Судом першої інстанції був взятий за основу вказаний розрахунок заборгованості, наданий позивачкою. Такий розрахунок державного виконавця відповідач не оскаржував.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
Розрахунок пені за ВП № НОМЕР_5: лютий 2023 року - борг 3 787,50 грн.*пеня 1% *кількість днів 394= сума пені - 14 922,72 грн.; березень 2023 року - борг 3 787,50 грн.*пеня 1%* кількість днів 363=сума пені - 13 748,60 грн.; квітень 2023 року - борг 3 787,50 грн. * пеня 1% *кількість днів 333=сума пені - 12 612,40 грн.; травень 2023 року - борг 3 787,50 грн.*пеня 1% *кількість днів 302=сума пені - 11 438,25 грн.; червень 2023 року - борг 3 787,50 грн.*пеня 1% *кількість днів 272=сума пені - 10 302,00 грн.; липень 2023 року - борг 3 787,50 грн.*пеня 1% *кількість днів 241= сума пені - 9 127,90 грн.; серпень 2023 року - борг 3 787,50 грн.*пеня 1% - *кількість днів 211; сума пені - 7991,60 грн.; з вересня 2023 року по січень 2024 року - борг 0,00 грн., сума пені - 0,00 грн.;
Всього - 80 143,47 грн.
Відповідно до положень статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно, розрахунку заборгованості зі сплати аліментів боржником ОСОБА_1 станом на 01.03.2024 року, виданого заступником начальника Фастівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Скрід Ю. М., заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим провадженням ВП НОМЕР_7 становить у розмірі: 42 835,90 грн.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та мотивованого висновку, про наявність підстав для нарахування відповідачу пені за прострочення сплати аліментів за період з 01 лютого 2023 року до 01 березня 2024 року та стягнення вказаної пені з урахуванням вимог ст. 196 СК України в розмірі 42 835,90 грн.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він не погоджується із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, який надано до суду та із розміром заборгованості, яка у нього існує, колегія суддів відхиляє як безпідставні.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Не погоджуючись із наданим позивачем розрахунком, апелянт не надав власного контррозрахунку чи будь-яких доказів, на підставі яких суд міг дійти до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Окрім того, вказаний розрахунок був перевірений судом, він є чітким, правильним та зрозумілим.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не застосовано п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України щодо обов?язкового зупинення провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Фастівського міськрайонного суд Київської області від 17 червня 2024 року було задоволено клопотання. Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів зупинено до припинення перебування відповідача- ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних Сил України під час воєнного стану.
Постановою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Фастівського міськрайонного суд Київської області від 17 червня 2024 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Окрім того, звертаючись до Київського апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року ОСОБА_1 просив суд зупинити провадження у справі до припинення перебування відповідача ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних Сил України.
Відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року у задовленні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження відмовлено.
Тобто, судом було вже надано оцінку доказам, що були надані відповідачем на підтвердження перебування його у лавах ЗСУ та вказані докази не були підставою для зупинення провадження у справі.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене судом першої інстанції з дотриманням вимог процесуального права та вірним застосуванням норм матеріального права, а тому рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргувідповідача ОСОБА_1 без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: