справа №761/23471/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/4796/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
23 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
представника: ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року щодо арешту майна у кримінальному провадженні №42024000000000956 від 13 серпня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 203-2, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 209-1, частиною першою статті 220-2, частиною другою статті 306, частиною другою статті 364 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року клопотання прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна - залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт із забороною розпорядження, відчуження та користування на майно, вилучене під час обшуку 22 травня 2025 року за адресою: м. Київ, вул. Олександрівська, 50, за місцем володіння нерухомого майна ОСОБА_10 .
Уважає оскаржувану ухвалу суду необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
У мотивування скарги зазначає, що вилучене майно, зокрема документи та грошові кошти, має прямий зв'язок із розслідуваними злочинами.
Документи, визнані речовими доказами постановою детектива ГПД БЕБ України ОСОБА_11 від 22 травня 2025 року, стосуються придбання ОСОБА_10 транспортних засобів, нерухомості та майнових прав у період 2019-2023 років.
Вказує, що ці активи були придбані за кошти, отримані від незаконного грального бізнесу та легалізації злочинних доходів, що підтверджується невідповідністю офіційних доходів ОСОБА_10 вартості придбаного майна, встановленою на підставі витягів з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Арешт документів необхідний для збереження їх як речових доказів, що підтверджують джерела походження майна та зв'язок з протиправною діяльністю відповідно до частини другої статті 170 КПК України. При цьому, вилучені документи можуть бути використані для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, проведення почеркознавчих експертиз тощо.
Посилається на те, що вилучені грошові кошти 20 100 доларів США (201 купюра номіналом 100 доларів) та 80 000 Євро (400 купюр номіналом 200 Євро) також визнані речовими доказами, оскільки з огляду на масштаб легалізації доходів (понад 10 мільярдів гривень), ці кошти можуть бути частиною злочинних доходів, виведених через фіктивні транзакції типу А2С, С2А, Р2Р, які проводилися через транзитні рахунки ПАТ «МТБ Банк» з використанням підставних осіб та криптовалютних бірж.
Зауважує, що додатково арешт майна обґрунтовувався необхідністю забезпечення можливої конфіскації як заходу кримінально-правового характеру, передбаченого статтею 96-2 КК України, у разі доведення вини підозрюваних. У цьому провадженні зібрано докази, включаючи фінансові звіти, протоколи допитів, скріншоти листування та договори, які підтверджують зв'язок вилученого майна з протиправною діяльністю.
Зазначає, про те, що документи, які стосуються придбання транспортних засобів, нерухомості та майнових прав, можуть бути знищені або переоформлені на інших осіб, що унеможливить встановлення їхнього зв'язку з протиправною діяльністю. Аналогічно, вилучені грошові кошти (20 100 доларів США та 80 000 Євро) можуть бути переміщені або конвертовані в інші активи.
Уважає, що такі ризики підтверджуються зібраними доказами, зокрема скріншотами листування між службовими особами, які свідчать про наміри учасників схеми уникнути відповідальності шляхом виведення активів.
Звертає увагу суду на те, що у ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_10 , як особа, пов'язана з організованою групою, брав участь у схемі легалізації злочинних доходів шляхом придбання активів, які не відповідають його офіційним доходам, аналіз фінансових звітів та витягів з банківських рахунків ОСОБА_10 за період 2019-2023 років, проведений детективами Бюро економічної безпеки України, показав, що офіційні доходи ОСОБА_10 , включаючи заробітну плату та інші легальні джерела, не могли забезпечити придбання транспортних засобів, нерухомості та майнових прав, зазначених у вилучених документах.
Наявність готівкових коштів у розмірі 20 100 доларів США та 80 000 Євро, які не мають підтвердженого законного походження, додатково вказує на їх зв'язок з протиправною діяльністю, зокрема легалізацією доходів від незаконного грального бізнесу.
Наголошує на тому, що накладення арешту на вилучене майно є необхідним для виконання завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України, зокрема встановлення обставин злочину.
У запереченнях на апеляційну скаргу представник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_10 просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Зазначає, що ОСОБА_10 надав підтверджуючі документи на те, що вказані грошові кошти є законними та отримані навіть не в період з 2022 по 2024 роки, як зазначено в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року у справі №761/15641/25, якою було надано дозвіл на проведення обшуку.
Звертає увагу суду на те, що в ході зазначеного обшуку у ОСОБА_10 було вилучено всі оригінали документів, що підтверджують його право власності на майно, а також всі договори купівлі-продажу автомобілів.
Посилається на те, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року у справі №761/21070/25 клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було повернуто детективу БЕБ України для усунення недоліків, однак прокурор направив своє клопотання повторно лише 02 червня 2025 року, чим порушив строки більш як на 24 години.
Уважає, що оскільки як на момент розгляду клопотання про арешт майна в суді першої інстанції, так і на час подання цієї апеляційної скарги, прокурором не доведено наявність встановлених законом підстав для накладення арешту на майно, будь-яке обмеження права власності ОСОБА_10 є неправомірним та таким, що порушує його конституційні права.
При цьому, твердження прокурора про прямий зв'язок вилученого майна з розслідуваними злочинами, а також про нібито набуття ОСОБА_10 транспортних засобів, нерухомості та майнових прав за кошти, отримані від незаконного грального бізнесу та легалізації злочинних доходів, не відповідають фактичним обставинам.
Також указує, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку та вилучення документів чітко визначала період, якого стосуються дозволені до вилучення документи, а саме 2022-2024 року, натомість в апеляційній скарзі прокурор посилається на документи, що стосуються періоду 2019-2023 років, що виходить за межі наданого судом дозволу та є додатковим підтвердженням необґрунтованості його доводів.
На переконання представника, у даній апеляційній скарзі, а саме у розділі «Щодо суті скарги», прокурором викладено обставини відкриття кримінального провадження №4202400000000956 від 13 серпня 2024 року, однак зазначені обставини не містять жодних відомостей, які б підтверджували причетність ОСОБА_10 до вказаного провадження, решта інформації, що викладена в апеляційній скарзі, стосується третіх осіб, до діяльності яких ОСОБА_10 не має жодного відношення, та відповідно не може нести відповідальність за їхні дії або бути незаконно покараним за це.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_10 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що подана апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається з наданих суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, Головним підрозділом детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №4202400000000956, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 серпня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 203-2, частиною третьою статті 209, частиною першою статті 209-1, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 220-2, частиною другою статті 306, частиною другою статті 364 КК України.
У ході досудового розслідування встановлено, що службові особи вказаних суб'єктів спільно з іншими особами організували та вчинили низку тяжких і особливо тяжких злочинів, пов'язаних із незаконною діяльністю у сфері азартних ігор, легалізацією злочинних доходів, ухиленням від сплати податків та зловживанням службовим становищем.
У період з січня 2022 року по листопад 2024 року службові особи ПАТ «МТБ Банк» (код ЄДРПОУ 21650966, МФО 328168), яке виступало банком-еквайєром для торговців (мерчантів) у сфері онлайн-казино, азартих ігор та ставок на спорт, у змові з ТОВ «Ікс Пей Груп» (код ЄДРПОУ 4141132: та ТОВ «Даймонд Пей» (код ЄДРПОУ 40169405) організували складну схему надання платіжної інфраструктури для високоризикових фінансових операцій ПАТ «МТБ Банк» на підставі договорів із зазначеними товариствам забезпечував еквайринг платежів із банківських карт міжнародних платіжна І систем VISA та MasterCard на користь мерчантів, які надавали послуги у сфері азартних ігор, часто без належних ліцензій, порушуючи вимоги Закону Україні І «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азарти? ігор» від 14.07.2020 № 768-ІХ. ТОВ «Ікс Пей Груп» виконувало роль технологічного оператора, надаючи програмне забезпечення для обробки транзакцій у реальному часі, що дозволяло маскувати їхню реальну природу через так званий «міскодинг» - використання кодів торговця (МСС), які не відповідали характеру діяльності.
До складу організованої групи входили службові особи ПАТ «МТБ Банк», зокрема ОСОБА_12 (керівник департаменту інноваційних проектів), ОСОБА_13 (керівник департаменту роздрібного бізнесу), ОСОБА_14 (заступник керівника департаменту інноваційних проектів), а також представники ТОВ «Ікс Пей Груп» - ОСОБА_15 (директор) та ОСОБА_16 (головний бухгалтер). Крім того, до протиправної діяльності був залучений ОСОБА_17 - службова особа Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей (КРАІЛ), який, зловживаючи своїм становищем, сприяв діяльності ліцензіатів, що порушували законодавство, отримуючи за це неправомірну вигоду. Його дружина, ОСОБА_18 , виступала номінальним власником активів, отриманих у результаті злочинної діяльності. Указані особи діяли попередньою змовою, чітко розподіляючи ролі та координуючи свої дії для досягнення злочинного результату.
Протиправна діяльність полягала в організації фінансових операцій, спрямованих на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних від незаконного грального бізнесу. Через транзитні рахунки ПАТ «МТБ Банк» проводилися операції типу А2С (Account-to-Card), С2А (Card-to-Account) та P2P (Peer-to-Peer), які мали ознаки фіктивності. Кошти від гравців переводилися на рахунки підставних осіб («дропів»), а згодом виводилися через криптовалютні біржі або іноземні платіжні системи, що ускладнювало відстеження їхнього походження. За даними Бюро економічної безпеки, обсяг таких операцій за період із 31 грудня 2022 року по 10 квітня 2024 року склав понад 10 мільярдів гривень. ТОВ «Ікс Пей Груп» забезпечувало технічну підтримку, надаючи програмне забезпечення, яке дозволяло автоматизувати ці транзакції та уникати виявлення фінансовими регуляторами. Указані дії свідчать про вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 209 КК України, оскільки були спрямовані на приховування джерел походження злочинних доходів в особливо великих розмірах організованою групою.
Окрім того, службові особи ПАТ «МТБ Банк» і ТОВ «Ікс Пей Груп» умисно порушували вимоги законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, передбачені Законом України «Пре запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 06 грудня 2019 року №361-IX. Зокрема, вони не проводили належної ідентифікації клієнтів, не повідомляли Державну службу фінансового моніторингу України про підозрілі операції та фальсифікували результати перевірок за сервісом «Web Shield», штучно знижуючи рівень ризиків, пов'язаних із мерчантами. Такі дії кваліфікуються за частиною першою статті 209-1 КК України як умисне порушення вимог фінансового моніторингу, що сприяло подальшій легалізації злочинних доходів.
Паралельно учасники схеми здійснювали ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, передбачене частиною третьою статті 212 КК України. Службові особи ПАТ «МТБ Банк» і ТОВ «Ікс Пей Груп» подавали до Державної податкової служби України недостовірні відомості про обсяги фінансових операцій, пов'язаних із високоризиковими послугами, використовуючи схему «міскодингу» для заниження податкових зобов'язань. За попередніми оцінками, сума несплачених податків за період 2022-2024 років становить понад 1,5 мільярда гривень, що завдало значної шкоди державному бюджету. Крім того, фальсифікація фінансових звітів і результатів перевірок, проведених банком, свідчить про вчинення злочину, передбаченого частиною першою статті 220-2 КК України.
ОСОБА_17 , використовуючи своє службове становище в КРАІЛ, сприяв діяльності ліцензіатів, які порушували законодавство, отримуючи неправомірну вигоду у вигляді грошових переказів і майна. Його дії полягали у невжитті заходів щодо анулювання ліцензій нелегальних операторів та блокування їхніх платформ, що дозволяло останнім продовжувати діяльність. Це завдало істотної шкоди державним інтересам, зокрема через недоотримання бюджетом податків від грального бізнесу, які, за попередніми оцінками щорічно становлять до 12 мільярдів гривень. Такі дії ОСОБА_17 кваліфікуються за частиною другою статті 364 КК України як зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.
Діяльність організованої групи також включала привласнення коштів, отриманих від незаконного грального бізнесу, шляхом їх виведення через фіктивні транзакції, що кваліфікується за частиною п'ятою статті 191 КК України. Зокрема, кошти переводилися на підставні рахунки, а згодом використовувалися для придбання нерухомості, транспортних засобів та інших активів, оформлених на ОСОБА_17 , його дружину ОСОБА_18 та інших довірених осіб. У ході розслідування встановлено факти придбання майна, невідповідного офіційним доходам зазначених осіб, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Окремо розслідується можливий зв'язок частини коштів, отриманих від азартних ігор, із фінансуванням незаконного обігу наркотичних засобів, що може свідчити про вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 306 КК України. Попередні дані вказують на перекази на рахунки, пов'язані з особами, підозрюваними у наркоторгівлі, однак ці факти потребують додаткової перевірки. Незаконна діяльність у сфері азартних ігор, що здійснювалася за попередньою змовою групою осіб, кваліфікується за частиною другою статті 203-2 КК України, оскільки включала співпрацю з неліцензійними операторами та створення умов для їхнього функціонування.
Докази, зібрані у ході досудового розслідування, підтверджують порушення посадових осіб ПАТ «МТБ Банк» у сфері фінансового моніторингу, протоколами допитів свідків, договорами між ПАТ «МТБ Банк» та ТОВ «Ікс Пей Груп» і ТОВ «Даймонд Пей», фінансові звіти у форматі *.xlsx із даними пре транзакції за 2022-2024 роки, а також внутрішні документи, які свідчать пре відсутність належних процедур перевірки клієнтів. Додатково вилучено скріншоти листування, що підтверджують умисел, а також інформацію відкритих джерел, зокрема повідомлення НБУ про попередні санкції проти ПАТ «МТБ Банк» у 2019 році за аналогічні порушення.
Таким чином, дії службових осіб ПАТ «МТБ Банк», ТОВ «Ікс Пей Груп», ОСОБА_17 та інших причетних осіб свідчать про скоєння тяжких і особливо тяжких злочинів, які завдали шкоди державним інтересам попередньо у розмірі понад 1,5 мільярда гривень несплачених податків і сприяли легалізації злочинних доходів на суму понад 10 мільярдів гривень. Кваліфікація за вказаними статтями КК України є обґрунтованою та підтверджується зібраним доказами.
22 травня 2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року проведено обшук за адресою: м. Київ, вул. Олександівська, 50, за місцем володіння нерухомого майна ОСОБА_10 , за результатами чого виявлено та вилучено наступні речі та документи:
1. договір купівлі-продажу транспортного засобу 8047/2021/2869800 від 22 жовтня 2021 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_19 на 1 арк.;
2. договір купівлі-продажу гаражного боксу від 13 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_10 та ТОВ «Столична проектно-будівельна» на 2 арк.;
3. нотаріально завірена копія договору купівлі-продажу від 25 листопада 2021 року, укладена між ОСОБА_10 та ОСОБА_20 на 2 арк.;
4. договір купівлі-продажу транспортного засобу 5747/20/004774 від 20 червня 2020 року, укладений між ТОВ «Консалтингова компанія «Аркон» та ОСОБА_21 на 1 арк.;
5. договір комісії №5747/20/004774 від 20 червня 2020 року, укладений між ТОВ «Консалтингова компанія «Аркон» та ОСОБА_10 на 1 арк.;
6. договір купівлі-продажу 8047/2019/1746647 від 30 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_22 на 2 арк.;
7. наказ АТ «Мегабанк» від 01 серпня 2022 року №55-к «Про звільнення ОСОБА_10 » на 1 арк.;
8. договір №323 від 30 червня 2008 року про участь у фонді фінансування будівництва, укладений між ТОВ «Артем-Банк» та ОСОБА_10 на 5 арк.;
9. договір відступлення майнових прав №323 від 21 жовтня 2008 року, укладений між ТОВ «Артем-Банк» та ОСОБА_10 на 1 арк.;
10. додаткова угода №1 від 20 листопада 2023 року до договору №323 від 30 червня 2008 року, укладена між ТОВ «Нерухомість-Інвест» та ОСОБА_10 на 1 арк.;
11. договір відступлення майнових прав №20/11/23/ММ43 від 20 листопада 2023 року, укладений між ТОВ «ФК Нерухомість-Інвест» та ОСОБА_10 на 1 арк.;
12. довідка №323 від 20 листопада 2023 року про право Довірителя на отримання у власність об'єкта інвестування (машиномісце №43) на 1 арк.;
13. акт від 22 листопада 2023 року прийому-передачі об'єкта інвестування - машиномісце №43 згідно Договору №803 від 06 квітня 2012 року, складений між ДП «Бу-2» ВАТ «Оденстронсбуд» та ОСОБА_10 на 1 арк.;
14. витяг з Державного реєстру речових прав №390676055 від 13 серпня 2024 року на 1 арк.;
15. технічний паспорт, виготовлений ТОВ «БТІ Києва та області» 18 червня 2024 року на об'єкт нерухомого майна: машиномісце за адресою: м. Київ, вул. Щербаковського Данила, 52; машиномісце №43 на 5 арк. (в прошитому та пронумерованому стані);
16. грошові кошти іноземної валюти - долар США номіналом по 100 у загальній кількості 201 купюра на суму 20 100 доларів США;
17. грошові кошти іноземної валюти - Євро номіналом по 200 у загальній кількості 400 купюр на загальну суму 80 000 Євро.
Постановою від 22 травня 2025 року вказані речі і документи визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
06 червня 2025 року до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні №42024000000000956 від 13 серпня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191частиною другою статті 203-2, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 209-1, частиною першою статті 220-2, частиною другою статті 306, частиною другою статті 364 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року клопотання прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна - залишено без задоволення.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно статей 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява №48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами частини третьої статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За змістом частини десятої статті 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів установлено, що зазначені вимоги слідчим суддею дотримані не в повному обсязі, оскільки слідчий суддя належним чином не перевірив викладені у клопотанні обставини та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на зазначені у клопотанні прокурора документи та грошові кошти, виявлені та вилучені під час проведення обшуку 22 травня 2025 року за адресою: м. Київ, вул. Олександівська, 50, за місцем володіння нерухомого майна ОСОБА_10 , на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження колегія суддів уважає, що встановлені у даному кримінальному провадженні фактичні обставини кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191частиною другою статті 203-2, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 209-1, частиною першою статті 220-2, частиною другою статті 306, частиною другою статті 364 КК України, за якими здійснюється досудове розслідування, містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що зазначені у клопотанні прокурора документи та грошові кошти, виявлені та вилучені під час проведення обшуку 22 травня 2025 року, проведеного за адресою: м. Київ, вул. Олександівська, 50, за місцем володіння нерухомого майна ОСОБА_10 , на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року, відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, оскільки мають прямий зв'язок із розслідуваними злочинами, можуть підтверджувати джерела походження майна та зв'язок із протиправною діяльністю, можуть бути використані для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, проведення почеркознавчих експертиз, грошові кошти можуть бути частиною злочинних доходів, виведених через фіктивні транзакції, які проводилися через транзитні рахунки з використанням підставних осіб та криптовалютних бірж, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для їх арешту як речового доказу з метою збереження.
Крім того, вказане виявлене та вилучене 22 травня 2025 року майно визнане у кримінальному провадженні речовими доказами, про що винесено відповідну постанову.
На переконання колегії суддів, прокурором у клопотанні у відповідності до вимог статей 132, 170-173 КПК України доведено, що існують правові підстави для накладення арешту на вилучене за адресою: м. Київ, вул. Олександівська, 50, за місцем володіння нерухомого майна ОСОБА_10 , майно з метою забезпечення збереження вказаного майна як речового доказу, оскільки у даному кримінальному провадженні є всі підстави вважати, що вказане майно може бути відчужене, приховане, пошкоджене, зіпсоване чи втрачене.
Окрім того, арешт майна обґрунтовується необхідністю забезпечення можливої конфіскації як заходу кримінально-правового характеру, передбаченого статтею 96-2 КК України, у разі доведення вини підозрюваних.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.
Сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до втрати доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого частиною першою статті 170 КПК України.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням наведеного, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для накладення арешту на зазначені у клопотанні прокурора документи та грошові кошти, виявлені та вилучені за адресою: м. Київ, вул. Олександівська, 50, за місцем володіння нерухомого майна ОСОБА_10 , пославшись на те, що прокурором не надано підтвердження про відповідність вилученого майна положенням статті 98 КПК України, а також клопотання прокурора не містить достатніх та допустимих, у розумінні статті 86 КПК України, доказів, які б підтверджували, що вилучене майно є знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, зберегло на собі його сліди або може містити інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження; сама по собі постанова детектива про визнання речових доказів від 22 травня 2025 року носить суто формальний характер, оскільки в самій постанові не надана оцінка майну, вилученому за адресою: м. Київ, вул. Олександівська, 50, положенням статті 98 КПК України.
Викладені у запереченнях захисника доводи про те, що оскільки як на момент розгляду клопотання про арешт майна в суді першої інстанції, так і на час подання цієї апеляційної скарги, прокурором не доведено наявність встановлених законом підстав для накладення арешту на майно, будь-яке обмеження права власності ОСОБА_10 є неправомірним та таким, що порушує його конституційні права; твердження прокурора про прямий зв'язок вилученого майна з розслідуваними злочинами, а також про нібито набуття ОСОБА_10 транспортних засобів, нерухомості та майнових прав за кошти, отримані від незаконного грального бізнесу та легалізації злочинних доходів, не відповідають фактичним обставинам, є безпідставними, оскільки встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр уважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що зазначене у клопотанні прокурора майно має прямий зв'язок із розслідуваними злочинами, може підтверджувати джерела походження майна та зв'язок із протиправною діяльністю, може бути використане для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень, проведення почеркознавчих експертиз, грошові кошти можуть бути частиною злочинних доходів, виведених через фіктивні транзакції, які проводилися через транзитні рахунки з використанням підставних осіб та криптовалютних бірж, а отже дане майно відповідає ознакам, зазначеним у статті 98 КПК України, що згідно частини третьої статті 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
Також безпідставними є доводи представника про те, що у даній апеляційній скарзі, а саме у розділі «Щодо суті скарги», прокурором викладено обставини відкриття кримінального провадження №4202400000000956 від 13 серпня 2024 року, однак зазначені обставини не містять жодних відомостей, які б підтверджували причетність ОСОБА_10 до вказаного провадження, решта інформації, що викладена в апеляційній скарзі, стосується третіх осіб, до діяльності яких ОСОБА_10 не має жодного відношення, та відповідно не може нести відповідальність за їхні дії або бути незаконно покараним за це, оскільки з огляду на положення КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Посилання представника у заперечення на апеляційну скаргу на те, що ОСОБА_10 надав підтверджуючі документи на те, що вказані грошові кошти є законними та отримані навіть не в період з 2022 по 2024 роки, як зазначено в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року у справі №761/15641/25, якою було надано дозвіл на проведення обшуку, є безпідставними з огляду на те, що доводи про законність походження вилучених грошових коштів підлягають встановленню і перевірці у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Як убачається з положень частини сьомої статті 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З урахуванням наведеного, відсутність частини документів у переліку, щодо якого прямо було надано дозвіл на обшук в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року у справі №761/15641/25 про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: м. Київ, вул. Олександівська, 50, не є перешкодою для тимчасового вилучення такого майна та звернення у подальшому з клопотанням про арешт майна з дотриманням вимог частини п'ятої статті171 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги, що ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку та вилучення документів чітко визначала період, якого стосуються дозволені до вилучення документи, а саме 2022-2024 року, натомість в апеляційній скарзі прокурор посилається на документи, що стосуються періоду 2019-2023 років, що виходить за межі наданого судом дозволу та є додатковим підтвердженням необґрунтованості його доводів, є безпідставними та не ґрунтуються на вимогах закону.
Що стосується доводів представника з приводу того, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року у справі №761/21070/25 клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було повернуто детективу БЕБ України для усунення недоліків, однак прокурор направив своє клопотання повторно лише 02 червня 2025 року, чим порушив строки більш як на 24 години, то такі доводи видаються непереконливими, зважаючи на наступне.
Відповідно до частини третьої статті 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу. У такому разі тимчасово вилучене в особи майно підлягає негайному поверненню після спливу встановленого суддею строку, а у разі звернення в межах встановленого суддею строку з клопотанням після усунення недоліків - після розгляду клопотання та відмови в його задоволенні.
Матеріалами справи встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28 травня 2025 року у справі №761/21070/25 клопотання про арешт тимчасово вилученого майна було повернуто для усунення недоліків та приведення у відповідність до вимог статті 171 КПК України з наданням строку у 72 години.
Отже, встановлений частиною третьою статті 172 КПК України строк закінчувався 31 травня 2025 року, що за календарем припадало на суботу, тобто вихідний день.
Згідно частини сьомої статті 115 КПК України при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.
Таким чином, звернувшись з клопотанням про арешт майна 02 червня 2025 року прокурор дотримався встановленого судом та передбаченого частиною третьою статті 172 КПК України строку на усунення недоліків.
Аргументи, викладені у запереченнях на апеляційну скаргу, про те, що в ході зазначеного обшуку у ОСОБА_10 було вилучено всі оригінали документів, що підтверджують його право власності на майно, а також всі договори купівлі-продажу автомобілів, не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження та матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів.
Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання прокурора про арешт майна вимогам статей 170, 171 КПК України.
Таким чином, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, виявлені та вилучені за адресою: м. Київ, вул. Олександівська, 50, за місцем володіння нерухомого майна ОСОБА_10 , документи та грошові кошти, підлягають арешту з тих підстав, що вони у встановленому законом порядку визнані речовими доказами у межах кримінального провадження №42024000000000956 від 13 серпня 2024 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 203-2, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 209-1, частиною першою статті 220-2, частиною другою статті 306, частиною другою статті 364 КК України, та відповідають критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вказане у клопотанні майно, оскільки останнім у повній мірі доведено необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення його збереження як речових доказів у кримінальному провадженні.
Керуючись статтями 170, 171, 173, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 червня 2025 року - скасувати та постановити нову ухвалу.
Клопотання прокурора другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань ОСОБА_9 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт із забороною розпорядження, відчуження та користування на майно, вилучене під час обшуку 22 травня 2025 року за адресою: м. Кропивницький, вул. Олександрівська, 50, за місцем володіння нерухомого майна ОСОБА_10 , а саме:
- договір купівлі-продажу транспортного засобу 8047/2021/2869800 від 22 жовтня 2021 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_19 на 1 арк.;
- договір купівлі-продажу гаражного боксу від 13 лютого 2020 року, укладений між ОСОБА_10 та ТОВ «Столична проектно-будівельна» на 2 арк.;
- нотаріально завірена копія договору купівлі-продажу від 25 листопада 2021 року, укладена між ОСОБА_10 та ОСОБА_20 на 2 арк.;
- договір купівлі-продажу транспортного засобу 5747/20/004774 від 20 червня 2020 року, укладений між ТОВ «Консалтингова компанія «Аркон» та ОСОБА_21 на 1 арк.;
- договір комісії №5747/20/004774 від 20 червня 2020 року, укладений між ТОВ «Консалтингова компанія «Аркон» та ОСОБА_10 на 1 арк.;
- договір купівлі-продажу 8047/2019/1746647 від 30 жовтня 2019 року, укладений між ОСОБА_10 та ОСОБА_22 на 2 арк.;
- наказ АТ «Мегабанк» від 01 серпня 2022 року №55-к «Про звільнення ОСОБА_10 » на 1 арк.;
- договір №323 від 30 червня 2008 року про участь у фонді фінансування будівництва, укладений між ТОВ «Артем-Банк» та ОСОБА_10 на 5 арк.;
- договір відступлення майнових прав №323 від 21 жовтня 2008 року, укладений між ТОВ «Артем-Банк» та ОСОБА_10 на 1 арк.;
- додаткова угода №1 від 20 листопада 2023 року до договору №323 від 30 червня 2008 року, укладена між ТОВ «Нерухомість-Інвест» та ОСОБА_10 на 1 арк.;
- договір відступлення майнових прав №20/11/23/ММ43 від 20 листопада 2023 року, укладений між ТОВ «ФК Нерухомість-Інвест» та ОСОБА_10 на 1 арк.;
- довідка №323 від 20 листопада 2023 року про право Довірителя на отримання у власність об'єкта інвестування (машиномісце №43) на 1 арк.;
- акт від 22 листопада 2023 року прийому-передачі об'єкта інвестування - машиномісце №43 згідно Договору №803 від 06 квітня 2012 року, складений між ДП «Бу-2» ВАТ «Оденстронсбуд» та ОСОБА_10 на 1 арк.;
- витяг з Державного реєстру речових прав №390676055 від 13 серпня 2024 року на 1 арк.;
- технічний паспорт, виготовлений ТОВ «БТІ Києва та області» 18 червня 2024 року на об'єкт нерухомого майна: машиномісце за адресою: м. Київ, вул. Щербаковського Данила, 52; машиномісце №43 на 5 арк. (в прошитому та пронумерованому стані);
- грошові кошти іноземної валюти - долар США номіналом по 100 у загальній кількості 201 купюра на суму 20 100 доларів США;
- грошові кошти іноземної валюти - Євро номіналом по 200 у загальній кількості 400 купюр на загальну суму 80 000 Євро.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4