справа № 759/16989/24
головуючий у суді І інстанції Журибеда О.М.
провадження № 22-ц/824/6701/2025
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
09 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року
у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2024 року АТ «ПУМБ» звернулося до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами у розмірі 121 107 грн 82 коп. та судові витрати.
Позов обґрунтовано тим, що між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладені кредитні договори: від 24 вересня 2018 року кредитний договір №2001131576801, за яким позичальнику видано кредит у сумі 36 272 грн; від 31 березня 2021 року кредитний договір №1001847006001, за яким позичальнику видано кредит у сумі 47 059 грн 77 коп.
Відповідач свої зобов'язання за кредитними договорами не виконав, у зв'язку із чим станом на 04 червня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 121 107 грн 82 коп., яка складається із: 72 497 грн 37 коп. - заборгованість за кредитом; 30 179 грн 94 коп. - заборгованість за процентами; 18 427 грн 51 коп. - заборгованість за комісією.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року задоволено позов АТ «ПУМБ».
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у сумі 121 107 грн 82 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підписавши заяви, які є складовою частиною кредитних договорів, відповідач, відповідно до положень статей 3, 627 ЦК України добровільно погодив такі умови кредитних договорів, взяв на себе відповідні зобов'язання, однак такі зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до позовної заяви, заборгованість за процентами становить 121 107 грн 82 коп.
Разом з тим, позивачем не надано пояснення щодо нарахування заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією за обслуговування кредиту.
Посилається на те, що належного розрахунку, який би узгоджувався із матеріалами справи, умовами кредитного договору, позивачем не надано, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволеними, оскільки є необґрунтованими та недоведеними.
Апелянт вказує, що надані позивачем виписка та розрахунок заборгованості за кредитом є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказом безспірності розміру заборгованості. Сама позовна заява не містить таких даних, а лише констатує наявність недоказаного розміру всієї суми непогашеного кредиту.
Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно нормам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Вказує, що матеріали справи не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 121 107 грн 82 коп.
Скаржник наголошує, що доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов'язком позивача, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір.
На думку апелянта, договір, укладений між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» є таким, що порушує його права як споживача, та підлягає визнанню недійсним в частині нарахування процентів за користування кредитом.
Вказує, що ОСОБА_1 систематично вносив платежі у рахунок погашення кредитної заборгованості, що підтверджується виписками з банківського рахунку, наданими АТ «ПУМБ».
При цьому наголошує, що тіло кредиту не зменшилось, а відсотки тільки зростали, що порушує дисбаланс договірних відносин, крім того умови, в які ставить АТ «ПУМБ» взагалі не дає можливості позичальнику погасити заборгованість за кредитним договором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи норми та вимоги діючого законодавства, спонукає у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач у свою чергу не міг оцінити належно.
Позивач, повідомлений належним чином про розгляд справи у суді апеляційної інстанції, не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
Учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Виходячи з положень статті 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т. ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні, а з огляду на положення статті 372 ЦПК України явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Зважаючи на вимоги частини 9 статті 128, частини 5 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 24 вересня 2018 року ОСОБА_1 заповнено та підписано заяву № 2001131576801 на приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб, сума кредитних коштів 36 272 грн., строк кредитування 12 місяців, розмір процентної ставки 47,88 %, розмір комісії - 00 грн. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування (а.с. 10).
ОСОБА_1 заповнено паспорт споживчого кредиту (а.с. 10).
31 березня 2021 року ОСОБА_1 заповнено заяву № 1001847000001 на приєднання до договору комплексного обслуговування фізичних осіб, сума кредитних коштів 47 059 грн 77 коп., строк кредитування 48 місяців, розмір процентної ставки 0,01 %, розмір комісії - 1,99 % грн. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування (а.с. 8).
Також, ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 8).
Відповідачу перераховано від АТ «ПУМБ» 36 272 грн та 47 059 грн 77 коп. (а.с. 33).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за договором від 24 вересня 2018 року № 2001131576801-66445.31, остання станом на 04 червня 2024 року становить 66 445 грн 31 коп., до якої входить: 36 271 грн 86 коп. - заборгованість за кредитом; 30 173 грн 45 коп. - заборгованість за процентами; 0 грн. - заборгованість за комісією (а.с. 35-39).
Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача за договором від 31 березня 2021 року № 1001847006001-54662.51 року, остання станом на 04 червня 2024 року становить 54 662 грн 51 коп., до якої входить: 36 228 грн 51 коп. - заборгованість за кредитом; 6 грн 49 коп. - заборгованість за процентами; 18 427 грн 51 коп. - заборгованість за комісією (а.с. 34-35).
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами (а.с. 40-64).
05 червня 2024 року ПАТ «ПУМБ» направлено ОСОБА_1 письмову вимогу (повідомлення) про необхідність сплати заборгованості, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вимоги та реєстром згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів (а.с. 29).
Частиною 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Враховуючи положення п.п. 3,6 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 41 Закону України «Про Національний банк Україні», ч.ч. 1, 2 статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.п. 2.1.1, п.5.1., п.5.4., п.5.6., Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566 (зі змінами та доповненнями), виписка з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійсненні протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Отже, банківські виписки є належним доказом підтвердженням операцій за кредитом (правова позиція викладена в Постанові ВГСУ від 06 квітня 2017 року у справі №905/2009/15).
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та надав кредит ОСОБА_1 , а відповідач активно користувався кредитними коштами, що підтверджується платіжною інструкцію про надання банком кредитних коштів та випискою за особовим рахунком за період з 30 березня 2021 року по 04 червня 2024 року (а. с. 33, 40-64).
У зв'язку з цим апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості відповідача за кредитним договором у заявленому розмірі.
З огляду на норми частини 1 статті 1054 ЦК України, колегія апеляційного суду вважає, що у спірних правовідносинах позичальник має довести відсутність заборгованості у зв'язку з належним виконанням зобов'язання щодо повернення грошових коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором у розмірі більшому ніж це зазначено позивачем у розрахунках заборгованості.
Розрахунку заборгованості, що спростовує розмір заборгованості, визначений позивачем, - відповідачем також не наданий не наданий.
Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 04 червня 2024 року утворилася заборгованість у розмірі 121 107 грн 82 коп.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 систематично вносив платежі в рахунок погашення кредитної заборгованості, що підтверджується виписками з банківського рахунку, наданими АТ «ПУМБ», однак тіло кредиту не зменшилось.
Згідно із частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
Пунктом 4.2.22 Публічної пропозиції ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб визначено, що у разі недостатності суми, що зарахована на картковий рахунок клієнта для погашення зобов'язань за кредитним лімітом по кредитній картці , умови обслуговування якої визначені в додатку № 3, додатку № 4 цього договору, вимоги банку погашаються у наступній черговості:
Для кредитного ліміту по кредитній картці, який встановлено банком після 10 червня 2017 року (включно):
1) прострочена до повернення сума основного боргу та прострочені проценти за користування кредитом відповідності до процедур, визначених у банку;
2) строкова заборгованість по поверненню суми кредиту та строкова заборгованість по процентам за користування кредитом у відповідності до процедур, визначених у банку;
3) прострочена заборгованість по сплаті комісії за обслуговування кредитної заборгованості (за її наявності);
4) строкова заборгованість по сплаті комісії за обслуговування кредитної заборгованості (за її наявності);
5) неустойка за порушення зобов'язань по кредиту;
6) витрати банку, пов'язані із одержанням виконання, в тому числі, але не виключно, витрати, пов'язані з пред'явленням вимоги, зверненням стягнення, а також будь-які інші витрати, які були понесені банком і які згідно з умовами цього договору, та/або чинним законодавством України, мають бути відшкодовані клієнтом.
З огляду на встановлене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення відсотків за користування кредитними коштами, оскільки апеляційний суд встановив, що розмір і порядок одержання процентів установлено умовами договору, укладеного між сторонами.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що договір, укладений між ОСОБА_1 та АТ «ПУМБ» є таким, що порушує його права як споживача, та підлягає визнанню недійсним в частині нарахування процентів за користування кредитом.
Згідно з частиною 3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Відповідно до статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Тобто включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними.
Проте, відповідач не оспорював укладений між ним та позивачем договір та з позовом про визнання його недійсним в цілому або в його частині до суду не звертався.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному судовому рішенні, вони не спростовують, а тому відхиляються апеляційним судом у зв'язку з їх необґрунтованістю. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 14 листопада 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 05 серпня 2025 року
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська