03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/1316/2025
26 лютого 2025 року м. Київ
Справа № 756/13723/23
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,
за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Луценка О.М.,
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,
встановив:
У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 18.11.2005 року вона уклала шлюб із ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 09.02.2010 року рішенням Солом'янського районного суду м. Києва шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу відповідач як батько добровільно допомоги на утримання сина не надавав.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.07.2011 року у справі № 2-1832/11 стягнуто із ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи 13.09.2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
25.09.2015 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження на виконання вказаного рішення суду про стягнення аліментів. Відповідач аліменти на утримання сина не сплачував, внаслідок чого станом на 12.09.2023 року утворилася заборгованість в розмірі 203 366,40 грн, що є підставою для стягнення пені з відповідача. Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по ВП № НОМЕР_4 від 12.09.2023 року сума пені складає 548 086,42 грн.
Разом з тим частиною 1 ст. 196 СК України встановлено обмеження щодо стягнення суми неустойки (пені), яка не може бути більшою 100 відсотків заборгованості, тому навіть за умови, що розмір пені становить 548 086,42 грн, позивач просить суд стягнути пеню у розмірі 203 366,40 грн, тобто у розмірі наявної заборгованості. Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд стягнути із ОСОБА_1 на її користь пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 203 366 грн. 40 коп.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочення сплати аліментів, визначених рішенням Подільського районного суду м. Києва 11.07.2011 року (№ 2-1832/11), у розмірі 203 366,40 грн.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 2033,66 грн.
Не погоджуючись з рішенням, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, оскільки розгляд даної справи про стягнення пені по аліментам неможливий до ухвалення рішення Подільським районним судом м. Києва у справі № 2-1832/11 за скаргою ОСОБА_1 на дії та визнання протиправними дій головного державного виконавця Оболонського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко А.В. про проведення розрахунку заборгованості по сплаті аліментів та розрахунку заборгованості від 12.09.2023 року. Сторона відповідача двічі просила зупинити провадження у справі № 756/13723/23 до набрання законної сили рішенням у справі № 2-1832/11 щодо розгляду скарги на дії головного державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_4, проте судом було відмовлено у задоволенні відповідних клопотань.
Стверджує, що у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 12.09.2023 року, складеному Оболонським відділом ДВС у м. Києві, не враховано великої кількості платежів. Зокрема, відповідно до наданих квитанцій ОСОБА_1 сплатив аліменти у розмірі 113 292 грн, тоді як державним виконавцем у розрахунку враховано лише 96 316,44 грн.
Розмір аліментів має бути зменшений щонайменше на 76 722,75 грн, оскільки станом на 10.10.2018 року відповідач виконав погашення заборгованості в повному обсязі, що підтверджується постановою про скасування заходів примусового виконання від 10.10.2018 року.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вказує, що відповідач станом на 10.10.2018 року не надав жодних підтверджень про погашення заборгованості по сплаті аліментів, позивач категорично заперечує про факт отримання коштів в той період. Крім того, дійсно 10.10.2018 року державним виконавцем винесено постанову про виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників з підстав погашення заборгованості, але 26.03.2019 року державним виконавцем повторно внесено відомості про боржника до реєстру боржників з тією самою сумою заборгованості у розмірі 76 722,75 грн за той самий період.
Наголошує, що відповідач є працездатною особою та з вересня 2010 року був постійно працевлаштований та отримував стабільну заробітну плату, що підтверджується випискою з реєстру застрахованих осіб ПФУ за формою ОК-5, яка знаходиться в матеріалах справи.
У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6 підтримала доводи апеляційної скарги, просила суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що загальна сума пені за прострочення ОСОБА_1 сплати аліментів за рішенням суду у справі № 2-1832/11 становить 548 086,42 грн, та в силу ч. 1 ст. 196 СК України указана сума підлягає обмеженню до суми заборгованості по аліментах, яка становить 203 366,40 грн.
Колегія суддів не може у повній мірі погодитися із таким висновком суду першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 18.11.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 12).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 (а. с. 13).
Шлюб між сторонами розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_3 від 17.11.2011 року (а. с. 14).
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.07.2011 року у справі № 2-1832/11 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 аліменти в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 13.09.2010 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 15-17).
25.09.2015 року державний виконавець відділу ДВС Оболонського РВ ДВС у м. Київ Городня Г.Ю. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 на виконання виконавчого листа № 2-1832/11, виданого 11.07.2011 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 аліментів у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 13.09.2010 року і до досягнення дитиною повноліття (а. с. 18, 19).
10.10.2018 року головним державним виконавцем Оболонського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ винесено постанову про скасування заходів примусового виконання № НОМЕР_4, у якій зазначено, що станом на 10.10.2018 року заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_1 погашена в повному обсязі (а. с. 78, 79).
26.03.2019 року ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників, де зазначено, що станом на 26.03.2019 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно з розрахунком від 16.02.2018 року за період з 13.09.2010 року по 31.01.2018 року становить 76 722,75 грн (а. с. 80).
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, виданим Оболонським РВ ДВС м. Київ ГТУЮ заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 13.09.2010 року , станом на 12.09.2023 року становить 203 366,40 грн.(а. с. 20, 21).
Відповідно до ч. 2 ст. 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч. 3 ст. 181 СК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02.11.2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16.03.2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03.02.2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16.03.2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня на заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.12.2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.
Водночас стягнення пені, передбаченої абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
Встановлено, що ОСОБА_1 на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 11.07.2011 року у справі № 2-1832/11 зобов'язаний сплачувати на користь ОСОБА_3 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 аліменти в розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 13.09.2010 року і до досягнення дитиною повноліття.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо сплати аліментів у нього виникла заборгованість, а тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 20.12.2023 року, виконаним головним державним виконавцем Гаркавенко А.В., розмір заборгованості відповідача зі сплати аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 станом на листопад 2023 року складає 192 251,43 грн.
Вказаний розрахунок був предметом перевірки судами у справі № 2-1832/11 за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Оболонського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Гаркавенко А.В.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 19.08.2024 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 05.02.2025 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , суди у справі № 2-1832/11 виходили з того, що наявність заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів підтверджено стороною стягувача та надано довідку про розмір отриманих аліментів, а ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій державного виконавця щодо оскаржуваних розрахунків.
Суди виходили з того, що сукупно за період з травня 2015 року по грудень 2023 року ОСОБА_1 мало бути сплачено аліментів 306 899,86 грн. Наданими квитанціями, як і самим боржником у скарзі, підтверджується сплата у загальному розмірі 113 292,00 грн. Отже наявність заборгованості та її розмір (192 251,43 грн станом на 30.11.2023 року) боржником не спростована.
Вказані обставини в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України є преюдиційними для цієї справи.
Перевіряючи розрахунок заборгованості, виконаний позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правильність наведеного розрахунку, відповідно до якого загальна сума пені, нарахованої на кожен окремий місячний платіж за період з жовтня 2020 року по серпень 2023 року, становить 548 086,72 грн.
Однак, визначаючи розмір пені у сумі 203 366,40 грн як встановлено ч. 1 ст. 196 СК України обмеження розміру пені 100 відсотками заборгованості, суд помилково прийняв до уваги наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 12.09.2023 року, виконаний державним виконавцем Гаркавенко А.В. станом на 12 вересня 2023 року, який на відміну від розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 20.12.2023 року, виконаного цим же державним виконавцем, не враховує здійснені відповідачем платежі за вересень та жовтень 2023 року по 5666 грн.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що розмір пені, яка підлягає стягненню із відповідача на користь позивача, в силу вимог ч. 1 ст. 196 СК України необхідно обмежити розміром 100 % заборгованості, яка існувала станом на момент звернення позивача до суду із цим позовом (жовтень 2023 року) та згідно з наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 20.12.2023 року, виконаним головним державним виконавцем Гаркавенко А.В., складає 186 914,68 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 12.09.2023 року не враховано усіх платежів, а саме: відповідно до наданих квитанцій ОСОБА_1 сплатив аліменти у розмірі 113 292,00 грн, тоді як державним виконавцем у розрахунку враховано лише 96 316,44 грн, є необґрунтованими.
Згідно з наданими відповідачем квитанціями ним сплачено аліментів у загальному розмірі 113 292,00 грн (а. с. 58-77).
Водночас, згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 20.12.2023 року сукупно за період з травня 2015 року по грудень 2023 року відповідачем мало бути сплачено аліментів 306 899,86 грн.
За загальним принципом спочатку оплата зараховується в погашення наявної заборгованості, не дивлячись на призначення платежу (якщо воно є), а вже після погашення боргу здійснюється оплата поточних платежів
Отже, при здійсненні часткових платежів аліментів такі кошти спочатку зараховуються на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередньому місяці (попередніх місяцях), починаючи з першого місяця її виникнення, а тільки згодом, у разі відсутності заборгованості, на погашення платежу за поточний місяць ( висновок у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 711/679/21).
Перевіривши розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 12.09.2023 року, судом встановлено, що державним виконавцем часткова сплата відповідачем аліментів на суму 113 292,00 грн зараховувалася у тому числі для на погашення заборгованості за аліментами, яка виникла у попередніх місяцях, починаючи з першого місяця її виникнення, а тому відсутні підстави для вважати, що такий розрахунок є помилковим.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у клопотанні відповідача про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі № 2-1832/11 щодо розгляду скарги на дії головного державного виконавця у виконавчому провадженні НОМЕР_4, є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції не був позбавлений можливості самостійно оцінити наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги сторони відповідача, оскільки висновки суду не у повній мірі відповідають обставинам справи та прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача із суми 203 366,40 грн до суми 186 914,68 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).
Таким чином, розмір судового збору, що підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь держави, необхідно зменшитипропорційно розміру задоволених позовних вимог із суми 2033,66 грн до суми 1869,15 грн.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 376, 381 - 383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 26 квітня 2024 року - змінити, зменшивши розмір пені, що підлягає стягненню зіОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , із суми 203 366 грн. 40 коп. до суми 186 914 (сто вісімдесят шість тисяч дев'ятсот чотирнадцять) грн. 68 коп.
Зменшити суму судового збору, що підлягає стягненню зі ОСОБА_1 на користь держави, із суми 2033 грн. 66 коп. до суми 1869 (тисяча вісімсот шістдесят дев'ять) грн. 15 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 05 серпня 2025 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Кирилюк Г.М.
Рейнарт І.М.