05 серпня 2025 року справа 340/4897/24
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Головко О.В., Ясенова Т.І.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.10.2024 (суддя Савонюк М.Я.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання розглянути рапорт про звільнення
ОСОБА_1 15.07.2024 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення щодо повернення без реалізації матеріалів до звільнення, з військової служби згідно з підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Законом України “Про військовий обов'язок і військову службу»; зобов'язати розглянути поданий рапорт від 05.04.2024 про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 4 підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та Постанови КМУ №413 від 12.06.2013 “Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу» - у зв'язку з необхідністю догляду за батьком.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.10.2024, прийнятому в спрощеному провадженні, позов задоволено.
В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Переглядаючи справу, колегія суддів виходить з наступного.
ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації згідно Указу Президента України “Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 та проходить службу у батальйоні матеріально-технічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 на посаді такелажника евакуаційного взводу ремонтної роти.
Позивач 05.04.2024 подав поштовим відправленням на командира ремонтної роти батальйону матеріально-технічного забезпечення Військової частини НОМЕР_1 через Міністерство оборони України рапорт про звільнення з військової служби відповідно до абзацу 4 підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та постанови Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013 “Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та зі служби осіб рядового і начальницького складу» у зв'язку з необхідністю догляду за батьком разом із переліком необхідних документів.
Листом за підписом командира Військової частини НОМЕР_1 №1789/2/8047 від 30.05.2024 позивачу повернуто без реалізації матеріали про звільнення з військової служби згідно з підпунктом “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 №3633-IX стаття 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" викладена в новій редакції, та змінено підстави для звільнення військовослужбовців згідно з пунктом “г» пункту 2 частини 4 статті 26 цього Закону.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент подання позивачем рапорту про звільнення діяла норма абзацу 4 підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», яка передбачала військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Суд дійшов висновку, що оскільки відповідачем порушено строки розгляду рапорту позивача, то при повторному розгляді відповідач має застосувати норми Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», які діяли на момент подання рапорту.
Колегія суддів апеляційного суду вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим з огляду на наступне.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» №3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024, внесено зміни до Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» та статтю 26 цього закону викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції що діє з 18.05.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану, зокрема: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Отже на час подання рапорту про звільнення та прийняття відповідачем рішення про розгляд рапорту норми Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» зазнали змін та передбачали різні можливість звільнення військовослужбовця зі служби під час дії воєнного стану. Починаючи з 18.05.2024 така можливість передбачена через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків лише за умови, якщо один з батьків є особою з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до частин першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Цій конституційній нормі надано офіційне тлумачення рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99.
За наведеними у вищевказаному Рішенні Конституційного Суду України юридичними позиціями в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 №5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Тобто, якщо публічно - правові відносини тривали станом на момент запровадження законодавцем іншого (нового) правового регулювання цих відносин і вони не припинились, або виникли після змін у законодавстві, то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
За таких обставин, порушення строків розгляду рапорту не може бути підставою для задоволення позовних вимог у цій справі.
Таким чином, на момент прийняття рішення про повернення без реалізації матеріалів про звільнення позивача з військової служби відповідач мав керуватись чинними нормами Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Як вбачається з листа №1789/2/8047 від 30.05.2024, позивачу фактично відмовлено у звільненні, через відсутність підстав передбачених нормами чинної статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Разом з тим, позивачем під час розгляду справи не надано доказів про те, що його батько, як особа яка потребує постійного догляду має статус особи з інвалідністю І чи ІІ групи, у зв'язку з чим, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що позивач не мав права на звільнення зі служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу».
Таким чином, рішення відповідача про відмову у звільненні позивача з військової служби прийнято правомірно та відповідно до норм законодавства чинного на час його прийняття.
Крім того, зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт про звільнення, не призведе до можливості врахування суб'єктом владних повноважень, норм права, які на момент такого розгляду втратили чинність.
Враховуючи викладене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття невірного рішення.
Керуючись статтями 241-245, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Скасувати рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.10.2024.
В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з 05.08.2025 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді О.В. Головко
судді Т.І. Ясенова