Справа № 640/10000/20
05 серпня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром-" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 08.01.2020 №00082615050106, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 591667,00грн та застосовано штрафні санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в розмірі 147917,00грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 08.01.2020 №00092615050106 про застосування штрафу в розмірі 50% у сумі 295834,00 грн за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статті 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 591667,00грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що працівниками ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, законодавства з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства, за результатом проведення якої складено відповідний акт перевірки.
Позивач зазначає, що перевіркою встановлено ряд порушення, в тому числі, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме: встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 591667грн за березень 2018 року внаслідок списання рибної продукції, придбаної у ТОВ «Кволіші фіш» за бухгалтерськими проводками Кт 28-Дт 801, Кт 801-Дт 949 як поворотні відходи. Податковий орган зробив висновок про те, що оскільки закуплений у контрагента товар не був використаний у господарській діяльності товариства та проведений як списання по бухгалтерському обліку, то у позивача, як платника податку на додану вартість, виник обов'язок самостійного нарахування податкових зобов'язань за підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, а також обов'язок скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість. Зважаючи на те, що позивачем нарахування таких податкових зобов'язань не здійснено, а податкову накладну не зареєстровано, то податковим органом згідно податкових повідомлень-рішень від 08.01.2020 донараховано позивачу суму податку на додану вартість із одночасним застосування штрафних санкцій за таке не донарахування їх позивачем, а також штрафу за не складання та не реєстрацію податкової накладної.
Позивач вважає висновки щодо використання ним товару, отриманого від ТОВ «Кволіті Фіш», в операціях, що не є господарською діяльністю підприємства передчасними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, позаяк, на період перевірки, відповідач застав незавершену дію позивача щодо використання товару у своїй господарський діяльності. Позивач вказує, що придбана ним у ТОВ «Кволіті фіш» рибна продукція передана на зберігання до СТОВ «Птахоплемзавод «Коробівський», який вподальшому здійснив переробку такої продукції у рибокорми.
Проте, позивачем зазначено, що як на час проведення перевірки, так і на час подання позовної заяви він очікує на отримання відповідних документів від СТОВ «Птахоплемзавод «Коробівський» для подальшого використання рибопродукції в своїй діяльності включаючи оприбуткування рибокорму, його майбутнього відвантаження з нарахуванням ПДВ. Вказані обставини, на переконання позивача, є достатніми для висновку про те, що позивачем не допущено порушення вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, з огляду на що він звернувся із даним позовом в суд.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та відповідачу запропоновано надати відзив протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
21.07.2020, відповідачем подано відзив на позовну заяву із змісту якого слідує, що він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що проведеною документальною плановою перевіркою позивача встановлено, що у грудня 2016 року було укладено з ТОВ «Кволіті фіш» договір поставки №КФ-117/11/16, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити свіжоморожену рибу та морепродукти. На виконання вказаного договору контрагентом позивача було виписано видаткові та податкові накладні на поставку свіжомороженої риби та морепродуктів (хек, скумбрія, оселедець в асортименті) на загальну суму 2958333,33грн, ПДВ 591666,67гривень. Придбаний товар оприбутковано на склад згідно бухгалтерських проводок Кт 631 - Дт 28, Кт 631 - Дт 6441. Проте, через рік у грудні 2017 року, за рішенням керівника товар визнано поворотними відходами і списано згідно бухгалтерських проводок Кт 28 - Дт 801, Кт 801 - Дт 949 на всю суму придбання рибної продукції (хек, скумбрія, оселедець в асортименті), що на переконання податкового органу свідчить про те, що така продукція не була використана в господарській діяльності.
Відповідачем зазначено, що вказані обставини вплинули на заниження бази оподаткування операцій зі списання поворотних відходів за обревізований період на суму 2958333,33грн та заниження податку на додану вартість за грудень 2017 року на загальну суму 591667гривень. Крім того, перевіркою встановлено відсутність реєстрації податкових накладних з перевищенням терміну реєстрації на загальну суму ПДВ в розмірі 591667,00грн. За наведених обставин ГУ ДПС у м. Києві прийнято оскаржені податкові повідомлення-рішення від 08.01.2020 №00092615050106 про застосування штрафу у розмірі 50 % у сумі 295834грн за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 591667грн та №00082615050106 про донарахування податку на додану вартість у розмірі 591667 грн та застосування 147917грн штрафних санкцій (арк. справи 72-81).
Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX від 13.12.2022 (далі - Закон №2825-IX) вказаний адміністративний суд ліквідовано. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Відтак, Окружний адміністративний суд міста Києва супровідним листом від 18.01.2023 №03-19/3553/23 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2825-ІХ надіслав адміністративну справу №640/10000/20 до Київського окружного адміністративного суду. У подальшому Київський окружний адміністративний суд, на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав судові справи Тернопільському окружному адміністративному суду.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
При цьому, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Справа, надіслана Київським окружним адміністративним судом до Тернопільського окружного адміністративного суду для розгляду, надійшла до суду 27.02.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №640/10000/20, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також вказаною ухвалою суд замінив відповідача у справі Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ:43141267) на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
14.04.2025 на адресу суду надійшли письмові пояснення представника відповідача 1 у яких зазначено аналогічні підстави спростування позовних вимог, що й у відзиві від 13.03.2020 (арк. справи 60-64).
Ухвалою від 02.05.2025 суд продовжив процесуальний строк розгляду даної справи.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Як слідує з матеріалів судової справи, - позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-» станом на час виникнення спірних правовідносин був зареєстрованим суб'єктом господарювання з основним видом економічної діяльності « 23.63 Виробництво бетонних розчинів, готових для використання», який 10.11.2019 змінено на « 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля» та 05.06.2020 змінено на « 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами». Також позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на податковому обліку.
Судом встановлено, та сторонам не спростовано, що посадовими особами Головного управлінням ДПС у м. Києві, на підставі наказу про проведення перевірки №2017 від 16.10.2019, направлень на проведення перевірки від 31.10.2019 №372/26-15-05-01-06, №373/26-15-05-01-06, №315/26-15-05-06-03, №366/26-15-42-07, №330/26-15-06-05-02, №1558/26-15-09-01 та повідомлення про проведення перевірки №78/26-15-05-01-06 від 21.10.2019, у відповідності до Плану-графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, - в період з 31.10.2019 по 20.11.2019 проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 05.04.2016 по 30.06.2019, валютного законодавства за період з 05.04.2016 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 05.04.2016 по 30.06.2019, іншого законодавства за період з 05.04.2016 по 30.06.2019.
В ході проведення контрольно-перевірочного заходу податкових органом встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, в тому числі:
пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2018 року, на загальну суму 591667грн;
пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки підприємство не зареєструвало податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних за грудень 2017 року, на загальну суму 591667 грн.
Результати проведеної перевірки зафіксовано в акті від 27.11.2019 №143/26-15-05-01-06/40396264 (арк. справи 12-24).
Позивач скористався правом, встановленим пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, та подав до відповідача письмові заперечення на вказаний акт планової виїзної документальної перевірки (арк. справи 25). Із змісту вказаних заперечень слідує, що до них не було долучено жодних додатків.
Судом встановлено, що такі заперечення розглянуто податковим органом та згідно листа №72728/10/26-15-05-01-06 від 28.12.2019 повідомлено позивача про відсутність підстав для їх врахування (арк. справи 26-29).
На підставі акту перевірки від 27.11.2019 №143/26-15-05-01-06/40396264, Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення, в тому числі:
податкове повідомлення-рішення №00082615050106 від 08.01.2020, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 591667,00грн та застосовано штрафні санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України в розмірі 147917,00грн (арк. справи 11);
податкове повідомлення-рішення №00092615050106 від 08.01.2020 про застосування штрафу в розмірі 50% у сумі 295834,00 грн за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 591667,00 грн (арк. справи 10).
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України згідно скарги №1501-20/1 від 17.01.2020, та долучених до неї документів (арк. справи 30-33).
Рішенням Державної податкової служби України №8354/6/99-00-08-05-01-06 від 03.03.2020 у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аларіт-Пром-» відмовлено (арк. справи 34-35).
Вважаючи податкові повідомлення-рішення №00082615050106 від 08.01.2020 та №00092615050106 від 08.01.2020 протиправними, позивач звернувся із даним позовом в суд.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.
У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.
За нормою пункту 198.3 статті 193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
При цьому, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В свою чергу, згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Пунктом 189.1 статті 188 ПК України встановлено, що у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.
Системний аналіз наведених норм свідчить на користь того, що у тому випадку, якщо платником податку було сформовано податковий кредит на суму ПДВ, сплаченого ним в ціні товарів/послуг, а в подальшому ці товари/послуги ним не використовуються в оподатковуваних операціях у межах провадження його господарської діяльності, то такий платник податку зобов'язаний нарахувати собі відповідну суму податкових зобов'язань (компенсаційних податкових зобов'язань).
Наведений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2022 року, справа №460/3019/18.
Верховний Суд у постанові від 23 травня 2023 року у справі №640/8449/20, аналізуючи наведені вище норми податкового законодавства, дійшов висновку, що правове регулювання, запроваджене підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України полягає у тому, що шляхом нарахування податкових зобов'язань вилучається (списується) попередньо сформований податковий кредит. При цьому, слід зауважити, що не обов'язково період, у якому були віднесені суми ПДВ до складу податкового кредиту, та період, у якому за визначених ПК умов має здійснюватися нарахування грошових зобов'язань відповідно до підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, мають співпадати.
Відповідно, при перевірці правильності формування податкового кредиту предметом доказування є обставини, які мали місце на момент віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, а під час вирішення питання виникнення у платника обов'язку, встановленого підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України- обставини, які мали місце у періоді встановлення факту припинення використання товару/необоротного активу у власній господарській діяльності платника податків.
Аналогічний висновок також викладався Верховним Судом і в постанові від 24 січня 2023 року справа №560/7669/21.
Використання придбаних товарів/послуг, необоротних активів поза межами господарської діяльності є ключовим фактором для застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі №814/476/18.
З матеріалів справи слідує, що при перевірці податковим органом встановлено, що між позивачем ТОВ «Аларіт-Пром-» (покупець) та ТОВ «Кволіті фіш» (постачальник) укладено договір поставки від 30.11.2016 №КФ-117/11/16, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити свіжоморожену рибу та морепродукти (арк. справи 36).
На виконання умов договору постачальником ТОВ «Кволіті фіш» виписано видаткові на поставку позивачу свіжомороженої риби та морепродуктів на загальну суму (без ПДВ) 2958333,33грн, ПДВ 591666,67грн, а саме:
видаткова накладна №КФ000001658 від 20.12.2016, номенклатура товару: хек тушка, оселедець, скумбрія, сума поставки (без ПДВ) 2051315,75грн, ПДВ 2461578,90грн (арк. справи 37);
видаткова накладна №КФ000001847 від 21.12.2016, номенклатура товару: хек тушка, скумбрія, сума поставки (без ПДВ) 348942,21грн, ПДВ 418730,65грн (арк. справи 44);
видаткова накладна №КФ000001848 від 22.12.2016, номенклатура товару: хек тушка, скумбрія, сума поставки (без ПДВ) 149542,33грн, ПДВ 179450,80грн (арк. справи 47);
видаткова накладна №КФ000001849 від 29.12.2016, номенклатура товару: хек тушка, скумбрія, сума поставки (без ПДВ) 408533,04грн, ПДВ 490239,65грн (арк. справи 49).
Із змісту акта перевірки слідує, що на кожну із вказаних поставок контрагентом позивача також було складно та зареєстровано податкові накладні, а саме:
податкова накладна №200 від 20.12.2016, податкова накладна №140 від 14.12.2016, податкова накладна №225 від 21.12.2016 та ще одна податкова накладна за №225 від 21.12.2016.
Вказана продукція оприбуткована на склад згідно бухгалтерських проводок Кт631 - Дт28 на суму 2958333,33грн поставки та Кт631 - ДТ 6441 на суму податку 591666,67грн.
У акті перевірки зазначено та сторонами не спростовано, що у грудні 2017 року на підставі рішення керівника, закуплену та отриману у ТОВ «Кволіті фіш» рибну продукцію списано як поворотні відходи згідно бухгалтерських проводок Кт28 - Дт801, Кт801 - Дт 949 на суму поставки 2958333,33грн (без врахування ПДВ).
Податковий орган, за результатом перевірки, дійшов висновку про те, що фактично списання позивачем вказаної продукції в якості відходів на повну вартість її придбання, свідчить про те, що такий товар не використано позивачем у господарській діяльності, а відтак у нього, як у платника податку на додану вартість, виник обов'язок нарахувати відповідну суму податкових компенсаційних зобов'язань на вказаний товар у розмірі тієї суми ПДВ, яка була сплачена при купівлі рибної продукції згідно видаткових накладних №КФ000001658 від 20.12.2016, №КФ000001847 від 21.12.2016, №КФ000001848 від 22.12.2016, №КФ000001849 від 29.12.2016.
Спростовуючи такі висновки податкового органу ТОВ «Аларіт-Пром-» вказує на те, що у нього обов'язок для нарахування суму податкових компенсаційних зобов'язань не виник, оскільки придбану у ТОВ «Кволіті фіш» продукцію ним передано на зберігання до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахоплемзавод «Коробівський» згідно Договору відповідального зберігання №1 від 25.01.2017 за умовами якого позивач (власник) передає, а СТОВ «Птахоплемзавод «Коробівський» (зберігач) приймає рибну продукцію, визначену актами прийому-передачі, що буде розміщена в холодильних камерах зберігача (арк. справи 52).
Слід зазначити, що до позову в якості підтвердження передачі рибної продукції на зберігання надано Акт №1 датований 25.01.2017 (арк. справи 53).
Проте суд звертає увагу, що у ньому вказано, що він підписаний на виконання Договору відповідального зберігання № 1 від 25.01.2019, в той час як щодо Договору відповідального зберігання №1 від 25.01.2017 такого акту не надано.
Також позивачем до позовної заяви додано лист №1503-17 від 15.03.2017, адресований до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахоплемзавод «Коробівський» (арк. справи 54), із змісту якого слідує, що позивач надав дозвіл зберігачу на переробку рибної продукції та користування нею. Доказів отримання такого листа зберігачем (наприклад наручно), як і доказів його надіслання йому засобами поштового чи телекомунікаційного зв'язку сторонами не представлено, а судом не здобуто.
Водночас, до позовної заяви додано лист позивача від 04.11.2019, адресований до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахоплемзавод «Коробівський», у якому він просить надати йому документи у підтвердження переробки рибної продукції у рибокорми (арк. справи 55).
При цьому суд враховує, що такий лист надіслано позивачем зберігачу після початку проведення планової виїзної документальної перевірки, по спливу 2 років 7 місяців та 21 дня з моменту надання дозволу на переробку продукції зберігачем.
Із змісту акту перевірки слідує, що така продовжувалась на 5 робочих днів згідно наказу №3094 від 13.11.2019, та тривала до 20.11.2019.
Листом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахоплемзавод «Коробівський» від 19.11.2019 (арк. справи 56) надано позивачу документи у підтвердження переробку останнім рибопродукції у рибокорми та переміщення рибопродукції в середині вказаного підприємства, а саме: вимога-накладна №302 та накладна №302 від 31.03.2017 (арк. справи 57, 58); вимога-накладна №322 та накладна №322 від 30.04.2017 (арк. справи 59, 60), вимога-накладна №323 та накладна №323 від 01.06.2017 (арк. справи 61, 62); вимога-накладна №324 та накладна №324 від 01.07.2017 (арк. справи 63, 64), а також картка по бухгалтерському рахунку 2081 за період з 31.03.2017 по 10.09.2017 (арк. справи 65-66).
Водночас суд звертає увагу, що переліченні первинні документи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахоплемзавод «Коробівський» за своєю суттю є документами внутрішнього обліку та контролю за матеріальними ресурсами вказаного підприємства та здійснюють лише фіксацію переміщення матеріалів, контроль за залишками на складах. В той час як у вказаних первинних документах відсутні будь-які відомості про те, що вказані рибокорми виготовлено саме із продукції позивача.
Позивач стверджує, що оскільки поворотні відходи є активами, то він має намір оприбуткувати рибокорми від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахоплемзавод «Коробівський» з майбутнім відвантаженням та нарахуванням ПДВ.
Проте, відповідні документи (акт переробки давальницької сировини) за якими позивач буде мати змогу оприбуткувати рибокорми Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахоплемзавод «Коробівський» з його майбутнім відвантаженням та нарахуванням ПДВ від Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Птахоплемзавод «Коробівський» не надходили, та позивач очікує на такі, а відтак вважає, що висновки податкового органу про використання ТОВ «Аларіт-Пром-» товару, отриманого від ТОВ «Кволіті Фіш» в операціях, що не є господарською діяльністю передчасними.
Суд звертає увагу на те, що між сторонами відсутній спір щодо обставин достовірності придбання рибної продукції та її оприбуткування, як і відсутній спір щодо будь-яких числових розрахунків щодо придбання такої продукції.
Втім, між сторонами наявний спір щодо правильності застосування норм податкового законодавства в частині правомірність списання у грудні 2017 року придбаної риби як поворотні відходи.
Так, контролюючий орган наполягає на необхідності застосування до вказаних операції норми пункту 198.5 статті 198 ПК України. Натомість платник податків вважає помилковим такий висновок контролюючого органу.
Як було зазначено судом, пункт 198.5 статті 198 ПК України чітко регламентує нарахування компенсуючих податкових зобов'язань лише у наступних випадках:
а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України,
б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);
в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;
г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
Суд наголошує, що Податковий кодекс України безумовно регламентує, що у випадку, якщо платником податку було сформовано податковий кредит на суму ПДВ, сплаченого ним в ціні товарів/послуг, а в подальшому ці товари/послуги ним не використовуються в оподатковуваних операціях у межах провадження його господарської діяльності, то такий платник податку зобов'язаний нарахувати собі відповідну суму податкових зобов'язань.
При цьому, абзац шостий пункту 198.5 статті 198 ПК України (в редакції Закону №71-VIII від 28.12.2014) передбачає, що у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Наведені норми вказують на те, що платник податку на додану вартість наділений правом подальшого зменшення сум компенсаційний податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до пункту 198.5. статті 198 ПК України на підставі відповідного розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних в разі якого товари почали використовуватись у межах господарської діяльності.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною другою вказаної статті встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Із змісту спірних правовідносин слідує, що закуплена позивачем у ТОВ «Кволіті Фіш» риба згідно видаткових накладних №КФ000001658 від 20.12.2016, №КФ000001847 від 21.12.2016, №КФ000001848 від 22.12.2016, №КФ000001849 від 29.12.2016 на суму 2958333,33грн списана через рік після її оприбуткування на підприємстві повністю.
Поряд з цим, за вказану рибу позивачем сплачено також і податок на додану вартість в розмірі 591666,67грн. На вказану суму податку позивачу виписано та зареєстровано податкові накладні №200 від 20.12.2016, №140 від 14.12.2016, №225 від 21.12.2016 та ще одна податкова накладна за №225 від 21.12.2016, на підставі яких у позивача виникло право на податковий кредит.
Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів використання позивачем купленої риби у господарській діяльності сторонами не представлено, а судом не здобуто, а відтак у нього виник обов'язок самостійного нарахування податкових зобов'язань за підпунктом «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні.
Покликання позивача на те, що куплена ним риба використана для виготовлення рибокормів, які він має намір в майбутньому оприбуткувати з його майбутнім відвантаженням та нарахуванням ПДВ, суд оцінює критично, оскільки зазначені обставини є припущеннями платника податків без їх документального підтвердження належними та допустимими доказами.
Отже, оскільки під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Аларіт-Пром-» не встановлено використання у господарській діяльності закупленої риби на суму 2958333,33грн, яку списано у грудні 2017 року, то нарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі суми ПДВ, сплаченої при купівлі позивачем вказаної риби є правомірним.
Також, відповідно до пункту 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відтак, нарахування позивачу штрафних санкції у розмірі 25% від суми визначеного податкового зобов'язання також є правомірним.
Таким чином суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 08.01.2020 №00082615050106 є таке що винесено на підставі та у спосіб, встановлений законом, а відтак скасуванню не підлягає.
Суд зазначає, що пункт 198.5 статті ПК України передбачає також обов'язок скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН в терміни, встановлені Податковим кодексом України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 Кодексу).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/ послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України передбачено, що відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні- рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.
Оскільки позивачем не складено та не зареєстровано в ЄРПН зведену податкову накладну щодо закупленої рибної продукції, яка не використана у господарській діяльності, то податкове повідомлення рішення від 08.01.2020 №00092615050106 про застосування штрафу в розмірі 50% у сумі 295834,00грн за відсутність складання та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статті 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 591667,00грн також є правомірним.
Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України). Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За встановлених обставин даної справи суд вважає, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано правомірність прийняття податкового повідомлення рішення та про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, то підстави для розподілу судових витрати згідно статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром-" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аларіт-Пром" (місцезнаходження: вул. Німанська, 10, м. Київ, 01103, код ЄДРПОУ: 40396264);
відповідач: - Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ: 44116011).
Головуючий суддя Мірінович У.А.