Справа № 826/18981/16
05 серпня 2025 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
02.12.2016 до Окружного адміністративного суду міста Києва, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у місті Києві, у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №5029-1305, №5030-1305 та №5031-1305 від 29.08.2016 про нарахування земельного податку з фізичної особи на загальну суму 474289,75грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем прийнято три податкових повідомлення-рішення, якими позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік за земельні ділянки, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , на загальну суму 474289,75грн.
Вказує, що за приписами Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування земельним податком є не будь-які земельні ділянки, а лише ті, які перебувають у власності чи користуванні, оскільки це безпосередньо пов'язано і з визначенням платників такого податку. При цьому зазначає, що об'єктом оподаткування може бути тільки сформована земельна ділянка, в той час як відповідно до частини четвертої статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка вважається сформованою з менту присвоєння їй кадастрового номера.
В контексті зазначеного позивач наголошує, що жодних документів на право власності або на право користування земельними ділянками за адресами: м. Київ, вул. Червоноткацька, 96-97 та АДРЕСА_2 , за ним не оформлено, та на кадастровій карті України інформація щодо надання йому у власність, оренду чи постійне користування земельної ділянки за вказаними адресами, відсутня. З огляду на що позивач переконаний в тому, що у нього відсутній об'єкт оподаткування.
Також звертає увагу суду на те, що відповідачем не дотримано строків винесення та надсилання оскаржених податкових повідомлень-рішень, а також до них не доучено розрахунку податкових донарахувань, що прямо передбачено вимогами податкового законодавства та, на переконання позивача, є самостійним грубим порушенням.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2017 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання.
23.06.2017 податковим органом подано заперечення проти позову у яких зазначено, що відповідно до витягу про Державну реєстрацію прав від 17.05.2012 №36338904 та договору дарування від 28.04.2012 №1077 позивачу належить нежила будівля-цех гідролізу повареної солі (літ. XLIV), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 764,20 кв.м., яка розміщена на земельній ділянці загальною площею 4643 кв.м., кадастровий номер 62:068:376 по вул. Червоноткацька, 96-97. Так, відповідно до витягу про Державну реєстрацію прав від 15.06.2012 №36338752 та договору дарування від 31.05.2012 №1261 позивачу належать нежилі будівлі (літ. XXI пл. - 4366,90 кв.м., літ. XXIII пл. - 298,90 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 4820,80 кв.м., з урахуванням збільшення площі на 155 кв.м., що розташовані на земельній ділянці загальною площею 3575 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 62:068:375, та на земельній ділянці загальною площею 1127 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 62:068:377.
Відповідач зазначає, що згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. З огляду на що відповідачем нараховано позивачу земельний податок з фізичних осіб за 2016 рік щодо кожної земельної ділянки, а саме: податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 29.08.2016 №5029-1305, податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 29.08.2016 №5030-1305 та податкове повідомлення-рішення за формою «Ф» від 29.08.2016 №5031-1305.
Відповідач вказав, що ставка земельного податку застосовано згідно пункту 5.6. Рішення Київської міської ради №242/5629 від 23.06.2011 (із змінами та доповненнями) та становить 3%, а розмір нормативної грошової оцінки кожної земельної ділянки визначено згідно довідок про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, виданих Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації самому позивачу, який такі довідки надав податковому органу.
Щодо порядку та строків надіслання позивачу оскаржених податкових повідомлень-рішень, то відповідачем зазначено, що відповідачем первинно у відповідності до наявних даних Витягу з бази даних ПК «Кадастр», наданого Департаментом земельних ресурсів КМДА у квітні 2016 року сформовано податкові повідомлення-рішення на сплату земельного податку позивачу, а саме: від 08.04.2016 №693960-1305, від 08.04.2016 №693962-1305 та від 08.04.2016 №693964-1305 на суму 101152,23грн. Вказані податкові повідомлення-рішення разом із розрахунками сум податкових зобов'язань направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, позивачем 25.08.2016 подано до податкової інспекції заяву, згідно якої він просив провести перерахунок нарахованих сум земельного податку за 2016 рік, у зв'язку із отриманням Довідок про розмір їх нормативних грошових оцінок та із визначенням розміру площі частини земельної ділянки 62:068:376 (763,48 кв.м). Саме тому, на підставі даної заяви позивача, та відповідно до підпункту 9.4 пункту 9 розділу IV «Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, було сформовано та направлено нові податкові повідомлення-рішення від 29.08.2016 за №5029-1305, №5030-1305 та №5031-1305, відтак податковий орган вважає, що покликання сторони позивача на такі обставини є безпідставними (арк. справи 17-40).
Згідно з Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2018 дану судову справу передано іншому складу суду, та ухвалено розгляд даної справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
31.01.2019 відповідачем подано додаткові пояснення у справі (арк. справи 55-59).
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» №2825-IX від 13.12.2022 (далі - Закон №2825-IX) вказаний адміністративний суд ліквідовано. Так, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Відтак, Окружний адміністративний суд міста Києва супровідним листом від 27.01.2023 №03-19/6987/23 «Про скерування за належністю справи» на виконання положень пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №2825-ІХ надіслав адміністративну справу №826/18981/16 до Київського окружного адміністративного суду. У подальшому Київський окружний адміністративний суд, на виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, передав судові справи Тернопільському окружному адміністративному суду.
Після початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду Київський окружний адміністративний суд та інші окружні адміністративні суди України завершують розгляд та вирішення переданих їм справ.
При цьому, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Справа, надіслана Київським окружним адміністративним судом до Тернопільського окружного адміністративного суду для розгляду, надійшла до суду 27.02.2025, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.
Відповідно до вимог статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, адміністративну справу №826/18981/16 передано на розгляд судді Тернопільського окружного адміністративного суду Осташу Андрію Васильовичу.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.03.2025 прийнято до провадження адміністративну справу №826/18981/16, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також вказаною ухвалою суд замінив відповідача у справі Державну податкову інспекцію у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44116011) та запропонував учасникам справи у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали надати суду додаткові пояснення у справі щодо позовних вимог та заперечень на них.
У зв'язку з відрахуванням зі штату Тернопільського окружного адміністративного суду судді Осташа А.В., в провадженні якого перебувала дана справа, 31.03.2025 проведено повторний автоматизований розподіл цієї адміністративної справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду цю справу передано для розгляду судді Мірінович Уляні Анатоліївні та згідно з ухвалою від 04.04.2025 прийнято до провадження.
Копію ухвали Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 про прийняття справи до провадження надіслано позивачу за його поштового адресою та вручено 26.04.2025, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 119 (арк. справи 86). Будь-яких заяв, в тому числі по суті справи, від позивача на адресу суду не надходило.
01.05.2025 представником податкового органу подано відзив на позовну заяву, із змісту якого слідує, що податковий орган заперечує в задоволенні позовних вимог з тих самих мотивів та підстав, які було зазначено у поданих раніше процесуальних заявах та пояснення по суті справи (арк. справи 88-103).
Інших заяв від учасників справи на адресу суду не надходило.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як слідує з матеріалів судової справи, позивачу - ОСОБА_1 , згідно Витягу про Державну реєстрацію прав від 17.05.2012 реєстраційний номер 36338904 (арк. справи 29а) та договору дарування від 28.04.2012 №1077 (арк. справи 26-29) належить нежитлова будівля-цех гідролізу повареної солі (літ. XLIV) загальною площею 764,20кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розміщена на земельній ділянці загальною площею 4643 кв.м. з кадастровим номером 62:068:376.
Також, згідно Витягу про Державну реєстрацію прав від 15.06.2012 реєстраційний номер 36338752 (арк. справи 25) та договору дарування від 31.05.2012 №1261 (арк. справи 22-24) позивачу належать нежитлові будівлі загальною площею 4820,80 кв.м., з урахуванням збільшення площі на 155 кв.м., а саме: літ. XXI площею 4366,90 кв.м. та літ. XXIII площею 298,90 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та розміщені на земельній ділянці загальною площею 3575 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 62:068:375, та на земельній ділянці загальною площею 1127 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 62:068:377.
З матеріалів справи слідує та не спростовується сторонами, що Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації надано податковому органу відомості із бази даних ПК «Кадастр», згідно яких позивачу сформовано податкові повідомлення-рішення на сплату земельного податку, а саме:
від 08.04.2016 №693960-1305 про визначення земельного податку за 2016 рік в розмірі 320805,74грн (арк. справи 37);
від 08.04.2016 №693962-1305 про визначення земельного податку за 2016 рік в розмірі 416626,57грн (арк. справи 38);
від 08.04.2016 №693964-1305 про визначення земельного податку за 2016 рік в розмірі 1011152,23грн (арк. справи 39).
Додатками до кожного із зазначених податкових повідомлень-рішень є розрахунки податкових зобов'язань, які було надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, з матеріалів справи слідує, що поштові відправлення повернулись на адресу податкового органу за закінченням терміну зберігання (арк. справи 40).
Поряд з цим судом встановлено, що позивач 25.08.2016 звернувся до відповідача із письмовою заявою з додатками, у якій просив провести перерахунок нарахованих сум земельного податку за 2016 рік щодо земельних ділянок із кадастровими номерами 62:068:375, 62:068:376 та 62:068:377, оскільки позивачем отримано Довідки про розмір нормативної грошової оцінки зазначених земельних ділянок (арк. справи 30-33).
Як слідує з матеріалів справи, податковим органом враховано надані позивачем документи та проведено перерахунок нарахованого йому земельного податку за 2016 рік, наслідок чого позивачу сформовано нові податкові повідомлення-рішення від 29.08.2016 за формою «Ф» (арк. справи 9-11, 35), а саме:
№5029-1305 про визначення податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб в сумі 310229,73грн (основний платіж) за земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 3575,47 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 62:068:375;
№5030-1305 про визначення податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб в сумі 66242,48грн (основний платіж) за земельну ділянку по АДРЕСА_3 , площею 763,46 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 62:068:376;
№5031-1305 про визначення податкового зобов'язання по земельному податку з фізичних осіб в сумі 97817,54грн за земельну ділянку по АДРЕСА_2 , площею 1127,37 кв.м., кадастровий номер земельної ділянки 62:068:377.
Вказані податкові повідомлення-рішення направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено 28.09.2016, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ф.119 (арк. справи 36).
Із змісту вказаних податкових повідомлень-рішень слідує, що вказані податкові зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб нараховано на підставі повноважень, передбачених підпунктом 54.3.3. пункту 54.3 статті Податкового кодексу України, та у відповідності до вимог пункту 286.5 статті 286 цього ж Кодексу.
Позивач вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення від 29.08.2016 є протиправними та підлягають скасуванню, позаяк платниками земельного податку є визначене коло осіб, а саме: власники земельних ділянок та землекористувачі. Оскільки у позивача на праві власності оподатковані земельні ділянки не перебувають, та право користування на них також за ним не зареєстровано, то підстави для нарахування та сплати ним сум податкових зобов'язань із земельного податку відсутні.
Визначаючись щодо позовних вимог суд враховує, що суть спірних правовідносин у цій справі зводиться до правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині наявності підстав для нарахування відповідних сум земельного податку за 2016 рік за земельні ділянки, на яких розташовані нежитлові будівлі, власником яких є позивач.
У відповідності до вимог пункту 3 частини першої статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.72, 14.1.73, 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів;
землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди;
плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269, пункту 270.1 статті 270, пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Згідно із пунктом 271.2 статті 271, пунктом 274.1 статті 274, пунктом 274.2 статті 274 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності).
У пункті 285.1 статті 285, пунктах 286.1, 286.5 статті 286, пунктах 287.1, 287.6 статті 287 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.
У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Слід враховувати, що відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно зі статтями 125, 202 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
Також, за правилами статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
З аналіз вищенаведених норм законодавства слідує, що земельний податок є обов'язковим платежем, який справляється фізичними чи юридичними особами, у власності або користуванні яких перебуває відповідна земельна ділянка. Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. При цьому, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.
Із встановлених у межах даної справи обставин слідує, що позивач є власником об'єктів нежитлової нерухомості, які розміщені на трьох земельних ділянках з кадастровими номерами 62:068:375, 62:068:376 та 62:068:377.
Позивач не заперечує та не спростовує обставин того, що він є власником об'єктів нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 .
Поряд з цим вказує, що він не набув ні права власності ні права користування земельними ділянками в установленому для цього порядку, а відтак не може вважатися платником земельного податку з фізичних осіб на вказані земельні ділянки незважаючи на наявність права власності на будівлі, які на таких земельних ділянках розміщено.
Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача з огляду на таке.
Як вже зазначено вище судом, за приписами пункту 287.6 статі 286 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015) при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Тобто, вказаною правовою нормою законодавець прямо зазначив, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах, але з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Суд звертає увагу відповідача на тому, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-VIII від 28.12.2014 (надалі - Закон №71-VIII) до пункту 287.6 статті 287 Кодексу внесено зміни, якими слова «нерухоме майно» замінено словами «таку земельну ділянку». Вказаний Закон №71-VIII набув чинності з 01.01.2015.
Тобто, з 01.01.2015 у нового власника нерухомого майна обов'язок сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розміщена така нерухомість, виникає з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, а не з дати реєстрації права власності на нерухоме майно.
Спірні відносини між сторонами мали місце у 2016 році, в відтак при вирішенні спору щодо правомірності нарахування податку на земельні ділянки слід застосовувати положення пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України в редакції з 01.01.2015, тобто із змінами внесеними Законом №71-VIII.
До матеріалів справи надано витяг з бази даних ПК «Кадастр» на 24.11.2016 щодо земельних ділянок, право користування по яких не оформлене (арк. справи 34).
Згідно вказаного витягу, позивача зазначено як землекористувача земельних ділянок з кадастровими номерами 62:068:375, 62:068:376 та 62:068:377, однак у графі «вид права по ділянці» та у графах «тип документу, що посвідчує право» та «номер документу, що посвідчує право» - відсутні відомості про дату реєстрації.
Таким чином, позивач як власник нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 та за адресою: АДРЕСА_2 , з набуттям чинності Закону №71-VIII (з 01.01.2015) набуває обов'язку сплати земельного податку за ділянки, на яких розміщена вказана нерухомість, відповідно до вимог положень пункту 287.8 статті 287 Податкового кодексу України, з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, а не з дати реєстрації права власності на нерухоме майно.
Суд вважає за необхідне окремо звернути увагу на те, що відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.
Однак, жодних належних та допустимих доказів (відомостей з Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, відомостей з Державного земельного кадастру, тощо) в підтвердження того, що позивав є власником чи зареєстрованим землекористувачем спірних земельних ділянок сторонами не представлено, а судом не здобуто.
З огляду на встановлені обставини, суд приходить до висновку про наявність для визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №5029-1305, №5030-1305 та №5031-1305 від 29.08.2016 про нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 4742,90грн, сплачений згідно з квитанцією від 28.11.2016 (арк. справи 3).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 серпня 2016 року №5029-1305, №5030-1305 та №5031-1305 про нарахування ОСОБА_1 земельного податку з фізичних осіб.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати в розмірі 4742 (чотири тисячі сімсот сорок дві) гривні 90 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 05 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач: - Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ: 44116011).
Головуючий суддя Мірінович У.А.