про повернення позовної заяви
05 серпня 2025 року Справа № 480/5098/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, і просить суд:
- визнати таким, що не відповідає Конституції України і Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №1800-0202-8/20239 від 14.05.2025;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії за період з 18.06.2018 по 29.03.2021, на яку він мав право але не отримував з об'єктивних причин та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою суду від 01.07.2025, яку було доставлено позивачу до його електронного кабінету через систему "Електронний суд" 02.07.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, залишено без руху позовну заяву у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
На виконання вимог ухвали суду від 01.07.2025 позивачем подано заяву, яка обґрунтована тим, що заява до органів ПФУ про призначення пенсії подається для реалізації права на пенсійне забезпечення, а заява про нарахування і виплату недоотриманих грошових сум пенсії, подається пенсіонером, після факту призначення пенсії для отримання грошових сум, на які особа мала право, але з різних причин їх не отримувала.
У період з 18.06.2018 по 29.03.2021 позивач не звертався до органів ПФУ із заявою про нарахування і виплату недоотриманої пенсії та до адміністративного суду для захисту свої соціальних прав у зв'язку із відсутністю факту призначення пенсії та статусу пенсіонера.
Протягом періоду з 18.06.2018 по 29.03.2021 позивач не міг бути обізнаний про суми недоотриманої пенсії, так як ОСОБА_1 узагалі не було призначено пенсію.
Позивачу призначено пенсію з 29.03.2021 на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 №480/4394/22 про зобов'язання ГУ ПФУ в Сумській області з призначення пенсії з 29.03.2021, яке набрало законної сили 05.01.2023.
З 24.02.2022 був мобілізований до лав Збройних сил України, про заборгованість та суми недоотриманої пенсії за період 18.06.2018 по 29.03.2021 органами ПФУ повідомлений та обізнаний, не був.
Про заборгованість сум недотриманої пенсії дізнався особисто під час моніторингу законодавства в квітні 2025 року. Позивач 22.04.2025 звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про виплату недотримані суми пенсії з дати виникнення права на пенсію -18.06.2018, однак рішенням №1800-0202-8/20239 від 14.05.2025 отримав відмову, яку оскаржує у судовому порядку.
Ухвалою суду від 11.07.2025 судом було визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, викладені позивачем у заяві від 03.07.2025 та додаткових поясненнях від 03.07.2025, а також продовжено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня отримання копії даної ухвали та надати заяву про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстави для поновлення строку звернення до суду із наданням підтверджуючих доказів поважності причин його пропуску.
Копію ухвали суду позивачу надіслано через підсистему «Електронний суд», доставлено до електронного кабінету 11.07.2025.
Від позивача 21.07.2025 надійшли додаткові пояснення від 20.07.2025 в яких ОСОБА_1 зазначає про практику Європейського суду з прав людини, а також зазначає, що звернення за нарахуванням та виплатою недоотриманої пенсії після дати призначення не обмежується строками звернення.
Інших додаткових письмових пояснень, заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстави для поновлення строку звернення до суду із наданням підтверджуючих доказів поважності причин його пропуску від позивача не надходило, в матеріалах справи відсутнє.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи позивача, викладені в заяві від 20.07.2025, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом встановлено шестимісячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
В даному випадку, позивач просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №1800-0202-8/20239 від 14.05.2025, яке є листом, наданим ГУ ПФУ в Сумській області на звернення позивача про нарахування та виплату пенсії за період з 18.06.2018 по 29.03.2021.
Крім того, у позовних вимогах позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії за період з 18.06.2018 по 29.03.2021.
Таким чином спірні правовідносини стосуються не нарахуванню та невиплати позивачу пенсії з 18.06.2018 до 29.03.2021.
Про не нарахування та невиплату пенсії позивачу за період з 18.06.2018 до 29.03.2021 було відомо, враховуючи те, що виключно з 29.03.2021 призначено пенсію позивачу.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
При цьому, поняття “повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18, від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі №822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
З урахування наведеного, суд доходить висновку, що отримання позивачем листа ГУ ПФУ в Сумській області №1800-0202-8/20239 від 14.05.2025 щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу суми недоотриманої пенсії за період з 18.06.2018 по 29.03.2021, у відповідь на його заяву також не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Про факт нарахування та виплату позивачу суми недоотриманої пенсії за період з 18.06.2018 по 29.03.2021 останньому не могло не бути відомо принаймні з січня 2023 року, тобто з моменту фактичної дати призначення позивачу пенсії позивачу на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 по справі №480/4394/22, яке набрало законної сили 05.01.2023.
У свою чергу доказів вчинення будь-яких дій до дня звернення до відповідача із заявою 22.04.2025 (за результатами розгляду якої надіслано позивачу лист №1800-0202-8/20239 від 14.05.2025), позивачем не надано.
Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладено, зокрема у постановах від 21.02.2024 у справі №240/27663/23, від 08.08.2024 по справі № 460/19702/23.
Щодо посилання позивача на те, що з 24.02.2022 позивач був мобілізований до лав ЗСУ та проходив службу у межах території ведення бойових дій, суд зазначає, що на підтвердження факту проходження військової служби, позивачем не надано жодного доказу в обґрунтування зазначення обставин.
У постанові від 19.01.2023 по справі № 240/33276/21 Верховний Суд зазначив, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов'язку надавати докази до суду та доводити обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду. Особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовною заявою за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Крім того, судом враховується, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень судом в межах справи №480/4342/21 оскаржувалися дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у підготовці та направленні необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а також заявлено вимоги про зобов'язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та направити необхідні документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту “а» статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби протягом якого ОСОБА_1 брав участь у антитерористичній операції, часу проходження служби протягом якого ОСОБА_1 брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, часу проходження служби протягом якого ОСОБА_1 перебував на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці.
В межах справи №480/4342/21 при вирішенні клопотання про залишення позову без розгляду позивачем подано було письмове заперечення в якому позивач зазначав, що позивачем було 29.03.2021 направлено заяву із документами для вирішення питання щодо направлення документів до ГУ ПФУ в Сумській області, на яку отримав лист від 21.04.2021 в якому було повідомлено про те, що відсутні підстави для направлення документів до пенсійного органу, у зв'язку із чим позивач і звернувся до суду.
Судом в ухвалі від 27.09.2021 встановлено та зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізнався у квітні 2021 року, при цьому з даною позовною заявою позивач звернувся до суду 24.05.2021, тобто в межах шестимісячного строку звернення до суду. В даному випадку, предметом розгляду справи не є підстави відмови позивачу у направленні та відмова відповідача щодо направлення документів у 2018 році. В даному випадку, позивачем було використано реалізацію свого права на направлення документів до пенсійного органу, який лише з дня отримання документів від відповідача вирішить питання щодо пенсійного забезпечення позивача, і виключно відмова відповідача у направленні у 2021 році документів позивача є предметом розгляду даної справи.
Також судом враховується, що в межах справи №480/4394/22 позивачем було заявлено вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, а саме скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11.05.2022 №12 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію з 29.03.2020.
Судом було задоволено частково позовні вимоги та визнано протиправним та скасувано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 11.05.2012 № 12 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.
Також судом в межах справи №480/4394/22 було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", 29.03.2021, з моменту подання заяви.
В задоволенні позовних вимог щодо призначення пенсії з 29.03.2020, як було заявлено у позовних вимогах, в межах справи №480/4394/22 судом було відмовлено.
Таким чином зазначене свідчить про те, що в період після звільнення з 18.06.2018 до 29.03.2021 відносно позивача не направлялося Адміністрацію Державної прикордонної служби України жодних документів до ГУ ПФУ в Сумській області з питань призначення пенсії, позивач 29.03.2021 подав заяву про призначення пенсії, в саме з 29.03.2021 позивачу призначена пенсія, нараховується та виплачується.
Про не призначення, не нарахування та невиплату позивачу пенсії з 18.06.2018 до 29.03.2021 позивачу достеменно було відомо, до суду позивач не звертався, і реалізував своє право на оскарження дій Адміністрації Державної прикордонної служби України з питань призначення пенсії лише у травні 2021 року в межах справи №480/4342/21.
Крім того, з дня прийняття судового рішення від 05.12.2022 по справі №480/4394/22 судом визначено дату з якої позивачу повинна бути призначена, та розпочато виплату пенсії, а саме з 29.03.2021, тобто з моменту подання заяви.
Докази оскарження в апеляційному чи касаційному суді позивачем судового рішення по справі №480/4394/22 відсутні в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином в період з 18.06.2018 до 29.03.2021 позивачу було відомо про не призначення пенсії, не нарахування та її невиплату, а судовим рішенням від 05.12.2022 по справі №480/4394/22 судом визначено дату, з якої повинно бути призначено, нараховано та виплачено позивачу пенсію - 29.03.2021, а не з 29.03.2020, як заявляв позивач у позовних вимогах.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За наведених обставин, із врахуванням висновків Верховного Суду, суд зазначає, що твердження позивача в заяві, наданої на виконання вимог ухвали суду про залишення позову без розгляду, про те, що позивачем взагалі не пропущено строк звернення є помилковими, підстави, зазначені позивачем у заявах та додаткових поясненнях судом не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Доказів поважності не звернення позивача до суду з вимогами про зобов'язання нараховувати та виплачувати пенсію в період з 18.06.2018 до 29.03.2021 матеріали справи не містять, позивачем не надано.
Крім того, судом враховується остання практика Верховного Суду, викладена в постанові від 26.02.2025 по справі № 320/7468/23.
Так, в межах справи №320/7468/23 позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, оформлене листом від 19.01.2023 №051-044-24-05 та Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене листом від 01.03.2023 №051/П-1277-002/1, щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2020 рік у розмірі, встановленому положеннями ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; а також зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перерахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з урахуванням вже виплаченої суми, а саме: 6800,00 грн.
Судом касаційної інстанції залишено без змін висновки суду першої та апеляційної інстанції, відповідно до яких зазначено, що отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на її заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру допомоги, тощо.
Позивач не вказав про об'єктивну неможливість звернення до суду у 2020- 2021 роках з метою запобігання пропуску, встановленого законом, строку для оскарження дій відповідача, що, з огляду на наведене, могло б свідчити про його намір відновити свої порушені права. Доказів існування поважних причин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду із цим позовом, позивачем до суду не надано.
За таких обставин Верховним Судом зазначено, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду та постановили рішення про залишення позовної заяви без розгляду.
Також судом касаційної інстанції враховано висновки Верховного Суду в складі судової палати у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17, від 05.04.2024 у справі № 380/11815/23, від 22.08.2024 у справі № 420/9301/24 у подібних правовідносинах.
Також Верховним Судом в постанові від 26.02.2025 по справі № 320/7468/23 зазначено, що Верховний Суд у постанові від 26.03.2020 у справі №1.380.2019.002643 сформував висновок про те, що досудове врегулювання спору полягає у вчиненні сукупності дій, за допомогою якого юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.
В даному випадку, спірні правовідносини стосуються питання нарахування та виплати коштів в період з 18.06.2018 по 29.03.2021, тобто до прийняття рішення ГУ ПФУ в Сумській області про призначення з 29.03.2021 пенсії позивачу, при цьому рішення про призначення пенсії з 29.03.2021 позивачем не оспорюється, а оскажується відмова, оформлена листом №1800-0202-8/20239 від 14.05.2025, прийнята за наслідками розгляду заяви з питань нарахування та виплати суми за спірний період.
Стосовно посилання позивача на практику Європейського суду з прав людини, суд зазначає наступне.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
Як зазначено судом вище, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у справі №240/12017/19 від 31.03.2021 зазначає, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Будь-яких інших обґрунтованих обставин та належних доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог, позивачем/представником позивача не зазначено.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовною заявою за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
За наведених обставин, враховуючи вищезазначені висновки Верховного Суду, та з огляду на ненадання позивачем будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, у межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно з частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Разом з тим, ч. 8 ст. 169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви в зазначеній частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання таким, що не відповідає Конституції України і Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб" та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області №1800-0202-8/20239 від 14.05.2025; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії за період з 18.06.2018 по 29.03.2021, на яку він мав право але не отримував з об'єктивних причин та подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду в п'ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя С.М. Гелета