05 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/7862/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Удовіченка С.О., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області , Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_2 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області , Державної судової адміністрації України в якому просить:
Визнати протиправною бездіяльністю Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення територіальної з управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_3 за період з 01 березня 2025 року по 31 травня 2025 року, виходячи з встановленого на 1 січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 грн.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області бюджетними асигнуваннями для здійсненні ви даті і в з виплати суддівської винагороди ОСОБА_3 за період з 01 березня 2025 року по 31 травня 2025 року включно, нарахованої виходячи із встановленого на січня 2025 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого становить 3028грн.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати судді Гребінківського районного суду Полтавської області ОСОБА_3 суддівської винагороди за період з 01 березня 2025 року по 31 травня 2025 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суді в розмірі 2102 грн.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області нарахувати та сплатити невиплачену суддівську винагороду судді Гребінківського районного суд) Полтавської області ОСОБА_3 , відповідно до вимог статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, починаючи з 01 березня 2025 року по 1 травня 2025 року включно, розмір якого на 01 січня 2025 року складає 3028 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з урахуванням передбачених законом податків обов'язкових платежів.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області утриматися від вчинення дій стосовно нарахування виплат судді Гребінківського районного суд Полтавської області ОСОБА_3 , виходячи з розміру прожиткового мінімум; для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового о ладу СУДДІ у розмірі 2 102 грн, та здійснювати нарахування виплат, виходячи з розміру про литкового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2025 року, а саме в розмірі 3028 гривень.
Підставою для звернення до суду з цим позовом є переконання заявника у протиправному заниженні роботодавцем суддівської винагороди у спірний період, оскільки під час її нарахування застосовано базовий розмір посадового окладу судді з урахуванням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2 102,00 грн, встановлений статтею 7 Закону України ""Про Державний бюджет України на 2025 рік", що не відповідає положенню статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до якого базовий розмір посадового окладу судді визначається виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, який станом на 01.01.2025 становить 3028,00 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 440/7862/25 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
24.06.2025 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов відзив Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області на позов. У відзиві відповідач вказував на безпідставність доводів позивача та те, що територіальне управління як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків Державного бюджету та без застосування абзацу 5 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Державна судова адміністрація України правом на подання відзиву не скористалася.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №440/7862/25 до судового розгляду по суті.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду повідомлені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Позивач, відповідач та третя особа просили розглядати справу проводити за їх відсутності.
Частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Пунктом 2 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.
Згідно з частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на викладене вище, суд вирішив розглянути справу за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 обіймає посаду судді Гребінківського районного суду Полтавської області.
Згідно розрахункових листів за період березень 2025 року - травень 2025 року, обчислення суддівської винагороди здійснювалося ОСОБА_1 виходячи з прожиткового мінімуму працездатних осіб для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102,00 грн згідно зі статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік".
Вважаючи протиправними дії та бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області щодо нарахування та виплати суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить з такого.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України, що передбачено частиною першою статті 126 Конституції України.
Статтею 130 Конституції України передбачено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Статтею 4 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VIII) установлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Частиною першою статті 135 Закону №1402-VIII установлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частинами 9 - 10 статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Цілком таємно", - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності "Таємно", - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Відповідно до частини першої статті 151 Закону №1402-VIII, Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 148 Закону №1402-VIII, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Статтею 7 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3028 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
У цьому аспекті суд зауважує, що наведені приписи є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У судовій практиці Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів була сформована усталена позиція, яка зводилась до того, що закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року (зокрема, у постановах від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 21.03.2024 у справі № 620/4971/23 та ін.).
Однак у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду відступила від вказаних правових висновків Верховного Суду, і визначаючись у питанні наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня календарного року відповідно до абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" та абзацу четвертого статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", для розрахунку посадового окладу судді виходила з таких міркувань:
"Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
105. Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 01 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
106. Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.".
Відступаючи від правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 21.03.2024 у справі №620/4971/23, Велика Палата з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року зазначила про те, що з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 01 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
За наведеного правового регулювання та відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 24.04.2025 у справі №240/9028/24, враховуючи зміст та обсяг фактичних передумов, які спонукали позивача звернутися з цим позовом, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах відповідач, застосовуючи під час обчислення розміру грошового забезпечення позивача розрахункову величину для визначення посадового окладу суддів з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2 102,00 грн, що встановлений законами про Державний бюджет України на 2025 рік, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, що свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
За таких обставин суд залишає позов без задоволення.
Позивач судових витрат не поніс, підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 26304855, вул. Соборності, 17, м. Полтава), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, 18/5, м. Київ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.О. Удовіченко