04 серпня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/4542/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
04 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій щодо нарахування та виплати грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань)), виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 за період із 11.03.2022 по 20.05.2023 протиправними та зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань)), виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади ОСОБА_1 згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови КМУ від 30.08.2017 № 704 за період із 11.03.2022 по 20.05.2023.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що у спірний період він проходив військову службу у Збройних Силах України. На думку позивача, у період з 11.03.2022 по 20.05.2023 йому не у повному обсязі нараховане грошове забезпечення, а саме - без урахування збільшення посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Звернення позивача щодо перерахунку грошового забезпечення відповідачі залишили без задоволення, внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Представник Військової частини НОМЕР_1 у наданому до суду відзиві на позов стверджував про безпідставність позовних вимог, оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, визначеному законами України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023 не підлягає застосуванню як розрахункова величина для визначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, оскільки з 01.01.2018 така розрахункова величина є сталою та становить 1762,00 грн. Крім того, представник відповідача зауважив, що грошове забезпечення позивачу за спірний період нараховане та виплачене на підставі наказів командира Військової частини НОМЕР_2 .
Представник Військової частини НОМЕР_2 у відзиві на позовну заяву просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу у спірний період проводились ІНФОРМАЦІЯ_1 (за період з 24.02.2022 по 30.06.2022) та Військовою частиною НОМЕР_1 (за період з 01.07.2022 по 20.05.2023), на фінансовому забезпеченні яких перебував особовий склад Військової частини НОМЕР_2 . Також представник відповідача зазначив, що нарахування грошового забезпечення у спірний період проводилось з дотриманням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у порядку письмового провадження).
Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.
Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема у період з 11.03.2022 по 24.10.2024 у складі Військової частини НОМЕР_2 , яка підпорядкована військовій частині НОМЕР_1 .
ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 11.03.2022 № 36 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на всі види забезпечення та призначений на посаду старшого навідника мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 .
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) № 105-РС від 16.10.2024 командиром військової частини НОМЕР_2 було видано наказ (по стройовій частині) № 302 від 24.10.2024 про виключення ОСОБА_1 з списків особового складу військової частини НОМЕР_2 .
Посилаючись на протиправність дій відповідачів щодо обчислення складових грошового забезпечення за період військової служби з 11.03.2022 по 20.05.2023 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018, у розмірі 1762,00 грн, позивач звернувся до суду з позовом.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 4 постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (...), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Приміткою 1 Додатку 1 до постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (...), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень.
Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (...), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до постанови № 704).
У силу підпункту 3 пункту 5 постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Правила виплати грошового забезпечення військовослужбовцям деталізовані приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 №260 (надалі - Порядок №260).
У пункті 2 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У цій справі спір стосується наявності підстав для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача за період з 11.03.2022 по 20.05.2023 з визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України від 02.12.2021 №1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови №704.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, спірні відносини у якій є подібними цьому спору, зазначив, що постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: “Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» (пункт 6 постанови №103).
Постанова №103 набула чинності 24.02.2018.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови №704.
З урахуванням наведеного Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21 дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, що до того ж залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022) положень пункту 4 постанови №704 у редакції до 24.02.2018, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою №103.
У постанові від 19.10.2022 у справі №400/6214/21 Верховний Суд, посилаючись на раніше сформовані висновки Верховного Суду у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 у подібних правовідносинах, наголосив, що з 1 січня 2020 року положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних відносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який мас вищу юридичну силу - Закону №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 28.02.2023 у справі №380/18850/21, від 23.05.2023 у справі №380/22021/21, від 27.07.2023 у справі №420/14418/22, від 25.04.2024 у справі №240/16735/21та ін.
Отже, з дня набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 виникли підстави для визначення, на підставі первинної редакції Постанови №704, розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Зібраними у справі письмовими доказами підтверджено, що грошове забезпечення ОСОБА_1 у період з 11.03.2022 по 19.05.2023 обчислене без урахування зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня відповідного календарного року на підставі Закону про Державний бюджет.
Відповідачі наведені обставини не заперечували та не спростовували.
Поряд з цим, постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 внесені зміни до пункту 4 постанови №704 шляхом викладення абзацу першого в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Зазначені зміни набули чинності з 20.05.2023.
Ураховуючи викладене, суд зазначає, що посадовий оклад ОСОБА_1 та його оклад за військовим званням з 11.03.2022 до 19.05.2023 мав би визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не “на 1 січня 2018 року»), що своєю чергою призвело до неправильного обчислення усіх складових грошового забезпечення, розмір яких залежав від розміру посадового окладу.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд враховує таке.
Позивач у період з 11.03.2022 по 19.05.2023 проходив військову службу, будучи зарахованим до особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
Військова частина НОМЕР_2 є військовою частиною безпосереднього підпорядкування військовій частині НОМЕР_1 та входить до складу військових частин командування Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Військова частина НОМЕР_2 є окремо військовою частиною, зареєстрована в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним номером 26623810, з правовим статусом суб'єкта - без права юридичної особи.
Тобто Військова частина НОМЕР_2 є окремою військовою частиною, але не має статусу юридичної особи, у зв'язку з чим перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до Рішення Міністра оборони України від 13.06.2022 №12653/з про включення ІНФОРМАЦІЯ_2 до мережі розпорядників коштів та окремого доручення Міністра оборони України від 02.03.2022 №248/1200 щодо надання права начальнику фінансового органу розпорядника коштів другого ступеня зараховувати військові частини на фінансове забезпечення до інших військових частин, доведеного листом від 04.07.2022 №783/с, військову частину НОМЕР_2 , 01.07.2022, зараховано на фінансове забезпечення до військової частини НОМЕР_1 .
Механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів, установ та організацій Збройних Сил України, визначено Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (далі - Правила).
Так, відповідно до пункту 1.5 Правил військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень).
У разі зарахування військової частини на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника бюджетних коштів не за підпорядкованістю, рішення про таке зарахування приймається фінансовим органом головного розпорядника бюджетних коштів на підставі клопотання керівника органу військового управління (структурного підрозділу органу військового управління).
Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини.
Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права, обов'язки, порядок взаємодії, розмежування повноважень та відповідальності посадових осіб військової частини - розпорядника коштів третього рівня та військових частин, які зараховані до неї на фінансове забезпечення, щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини - розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення.
Первинні документи, розрахунки фондів оплати праці, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (командир та інша, визначена командиром, відповідальна посадова особа) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні.
Таким чином, враховуючи вимоги Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280, виплата грошового забезпечення у військовій частині НОМЕР_2 , де проходив військову службу ОСОБА_1 у період з 11.03.2022 по 19.05.2023 здійснюється на підставі наказів командира військової частини НОМЕР_2 , а розпорядником бюджетних коштів, тобто військовою частиною НОМЕР_1 , забезпечується фінансування військової частини НОМЕР_2 для виплати грошового забезпечення.
Окрім того, в період з 24.02.2022 по 30.06.2022 розпорядником бюджетних коштів, у якого перебували на фінансовому забезпеченні військова частина НОМЕР_1 та частини безпосереднього підпорядкування був ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У пункті 8 розділу І Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).
За приписами абзаців першого, третього пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.
Підсумовуючи наведене вище, суд зауважує, що фактичні нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу у період з 11.03.2022 по 30.06.2022 проводились ІНФОРМАЦІЯ_1 , а у період з 01.07.2022 по 19.05.2023 - Військовою частиною НОМЕР_1 .
На дату звільнення з військової служби (24.10.2024) позивач перебував у складі Військової частини НОМЕР_2 , що знаходилась на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .
Перерахунок грошового забезпечення у зв'язку зі звільненням з військової служби позивачу не проведений. Цей спір виник уже після звільнення позивача з військової служби та виключення його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .
За вищевикладених обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо встановлення (обчислення) ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 11.03.2022 по 19.05.2023, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, у розмірі 1762,00 грн., та зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 11.03.2022 по 19.05.2023 (в тому числі виплачених грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (01.01.2022 - 2481,00 грн., 01.01.2023 - 2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови №704 та здійснити виплату різниці з урахуванням фактично сплачених сум.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений відповідно до пунктів 1, 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Інші судові витрати у справі відсутні.
Тож підстав для розподілу судових витрат немає.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо встановлення (обчислення) ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 11.03.2022 по 19.05.2023, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, у розмірі 1762,00 грн.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 11.03.2022 по 19.05.2023 (в тому числі, виплачених грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань), виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (01.01.2022 - 2481,00 грн., 01.01.2023 - 2684,00 грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", та здійснити виплату різниці з урахуванням фактично сплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Б. Головко