05 серпня 2025 року м. Київ № 320/19838/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження заяву Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду у межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" звернулась ОСОБА_1 з позовом до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправними дій, у якому просить суд :
- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року - 2102 гривні, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44;
- визнати протиправними дії Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 01.01.2021 року по 17.09.2021 року включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року;
- зобов'язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 01.01.2021 року по 17.09.2021 року включно, грошової допомоги для оздоровлення за 2021 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2021 рік, грошової компенсації за невикористані дні додатково відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року - 2270 грн, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовом, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
До суду надійшла від Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України заява про залишення позовної заяви без розгляду.
В обґрунтування цієї заяви відповідач посилався на положення ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) та зазначив, що позивач проходив публічну службу й відповідно до наказу №171 від 17.09.2021 позивача було звільнено зі служби 17.09.2021. Натомість, ОСОБА_1 у своїх позовних вимогах просить суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) з 01.01.2021 року по 17.09.2021 року включно. Позивачем подано позовну заяву до суду 21.04.2025, відтак, заявник стверджує, що позивачем пропущено строк звернення до суду, визначений ч. 5 ст. 122 КАС України та ст. 233 КзПП України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч. 5 ст. 122 КАС України).
Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 123 КАС України передбачено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Так, під час вирішення питання про відкриття провадження у справі судом не було встановлено порушення строку звернення до суду з позовною заявою.
При вирішенні клопотання Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду, суд виходить з того, що умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Отже, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що поняття «грошове забезпечення» та «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому позовні вимоги в межах справи охоплюються застосованим у частині 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), визначенням «законодавство про оплату праці».
Подібну правову позицію було неодноразово висловлено Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 р. в справі №815/4421/15, від 13.03.2019 р. у справі №807/363/18, від 25.04.2019 р. у справі №804/496/18, від 26.06.2019 р. у справі №820/4748/17, від 22.05.2020 р. у справі №808/3200/17, зокрема у постанові від 29.09.2021 р. у справі №160/8332/20.
Так, позивача було виключено зі списків особового складу 17.09.2021 за наказом начальника Центру морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України від 17.09.2021 № 171.
На електронну адресу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України було направлено адвокатський запит № 299 від 30.03.2025 року щодо отримання документів по грошовому забезпеченню позивача за період проходження військової служби у Центрі морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України.
Листом від 04.04.2025 № 179/1/3462 архівом було надано запитувані документи, з яких випливає, що розмір прожиткового мінімуму, застосованого з 01.01.2020 по 17.09.2021 року при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням при нарахуванні грошового забезпечення позивача складав 1762 грн. Таким чином, позивачу стало відомо, що з 01.01.2020 року по 17.09.2021 року йому, на його переконання, невірно нараховували та виплачували грошового забезпечення - без урахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня відповідного року.
Надалі позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з цим позовом 20.04.2025 шляхом направлення позовної заяви з додатками до суду через підсистему "Електронний суд", що підтверджується матеріалами справи.
Частиною 2статті 233 КЗпП України (в редакції, яка була чинною до 18.07.2022 (до внесення змін Законом №2352-IX від 01.07.2022), було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19.07.2022 набрав чинності Закон №2352-IX від 01.07.2022, згідно з яким частини 1 і 2 вищевказаної статті викладено у новій редакції.
Так, відповідно до ч. 1ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною 2статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Відповідно до пункту 1глави ХІХ КЗпП України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»№1236 від 09.12.2020 р. (зі змінами) на території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року.
До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому до вимог щодо заробітної плати, які виникли до 19 липня 2022 року має бути застосована частина друга статті 233 КЗпП у редакції, чинній до 19 липня 2022 року.
З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем не пропущений строк звернення до адміністративного суду з цим позовом.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення без розгляду позовної заяви у адміністративній справі №320/19838/23, - відмовити.
Копію ухвали направити/видати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України з моменту її підписання та окремо оскарженню не підлягає.
Суддя Лисенко В.І.