про повернення позовної заяви
01 серпня 2025 року м. Київ № 320/2779/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Вісьтак М.Я., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною і скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною і скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить:
- визнати противоправну та скасувати незаконну Постанову №185 Кабінету Міністрів від 23.02.2024, затвердженого Перерахунок пенсії не може перевищувати 1500 грн. Незаконні дії Кабінету Міністрів привели до звуження конституційних моїх прав - заборонено, мається посилання Конституційного суду;
- зобов'язати Кабінет Міністрів повторно розглянути Постанови 185 Кабінету Міністрів від 23.02.2024, привести його до вимог законодавства та міжнародних зобов'язань (що зупинить незаконні дії Кабінету міністрів у європейській державі).
- визнати протиправними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, ОСОБА_1 зменшили суму індексації пенсії, яка не відповідає вимогам Конституції України та ст. ст.43 і 63 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII, щодо нарахування та сплати з 01 березня 2024 року проіндексованої моєї пенсії, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати та виплачувати законну індексацію 1 005,84 грн базового ОСНП за 2024 рік до пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.08.2024 року відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних та страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»;
- стягнути з Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, на користь ОСОБА_1 та виплатити недоплачену суму 10 058,40 грн.;
- признати, що справа № 200/1785 аналогічна та подобна моїй справі. Законні рішення та постанови суддів повернули недоплачену суму та поновили соціальну справедливість;
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 позовну заяву було залишено без руху як таку, що подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначено недоліки позовної заяви, спосіб і строк для їх усунення, який становив п'ять днів.
17.02.2025 судом отримано заяву про усунення недоліків разом із доданими матеріалами, ознайомившись з якими суд дійшов висновку, що позивачем недоліки позовної заяви у встановлений судом строк не усунуто.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 позивачу продовжено строк на усунення недоліків.
У подальшому, 02.04.2025 судом було отримано оновлену заяву про усунення недоліків разом із доданими матеріалами.
Однак, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.04.2025 ухвалено продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначені у мотивувальній частині цієї ухвали.
Щодо неусунення недоліків позовної заяви.
Згідно з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (поштове відправлення № 0601131280126), судом встановлено, що 15.04.2025 відповідне поштове відправлення було вручено одержувачу (особисто) - ОСОБА_1 .
Станом на 01.08.2025 позивачем не усунуто недоліки позовної заяви, про усунення яких було зазначено в ухвалі суду, винесеній відповідно до вимог статей 160- 169 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому судом уже неодноразово надавався додатковий строк для виконання відповідних процесуальних дій.
Враховуючи, що позивачу кілька разів подовжувався строк для усунення недоліків, однак упродовж значного часу з моменту одержання судової ухвали він не вжив жодних заходів для приведення позовної заяви у відповідність до вимог закону, це свідчить про відсутність у нього реального правового інтересу у вирішенні спору в адміністративному суді. Така бездіяльність позивача суперечить засадам змагальності, диспозитивності та добросовісності, закріпленим у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини, роз'яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989 року).
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини, у справі «Мельник проти України» (рішення від 28.03.2006 року) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч. 2 ст. 44 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи обставини, на яких ґрунтуються вимоги, з урахуванням відповідних норм права, що регулюють дані правовідносини, суд дійшов таких висновків.
Суд приймає до уваги позицію Верховного Суду, згідно якої формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанню судового рішення та є порушенням» ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28.10.1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13.01.2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08.03.2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Слід зазначити, що вказані в ухвалі суду недоліки не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що ЄСПЛ у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Так, згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У зв'язку з тим, що позивач не усунув вказані в ухвалі суду недоліки у встановлений строк, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід повернути позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтею 169, 241, 248, 256, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною і скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії - вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.
Копію позовної заяви залишити в суді (ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Вісьтак М.Я.