Справа № 303/817/17
Закарпатський апеляційний суд
29.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/213/25 за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_6 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2025.
Цим вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньої освітою, непрацюючий, несудимий, засуджений:
- за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 03 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 02 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_8 покладено обов'язок: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речовий доказ - нарізний карабін «ІЖ 18МН», серійний номер № 97М0381 із маркуванням виробника «made in Russia» 1997 року випуску, з оптичним прицілом, упакований в чохол для зброї, - ухвалено конфіскувати в дохід держави.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 527 грн 76 коп.
Згідно вироку ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
ОСОБА_8 в період часу з 2008 року, точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, отримав після смерті свого батька ОСОБА_9 , таким чином незаконно придбав та в подальшому, не маючи передбаченого законом дозволу на носіння та зберігання нарізної вогнепальної зброї, будучи обізнаним про порядок реєстрації та зберігання зброї, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність, незаконно зберігав до 05.07.2016 за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , нарізний карабін «ІЖ 18МН», серійний номер № НОМЕР_1 , 1997 року випуску, з оптичним прицілом, який є вогнепальною зброєю.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 просить вирок суду від 17.03.2025 скасувати та ухвалити новий вирок про виправдання ОСОБА_8 за пред'явленим обвинуваченням. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник вказує на незаконність й необґрунтованість вироку через невідповідність висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження. Свої висновки про доведеність ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому
-2-
кримінального правопорушення суд побудував на показаннях свідків - поліцейських, які є зацікавленими особами. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які належні й допустимі докази, які б доводили умисність вчинення злочину. Зокрема, свідків зберігання вогнепальної зброї не встановлено. Єдиний свідок, який міг підтвердили обвинувачення або його спростувати (колишня дружина обвинуваченого), про допит якого клопотала сторона обвинувачення, судом не допитано.
В запереченні на апеляційну скаргу захисника прокурор вказує на її безпідставність й необґрунтованість з огляду на те, що з викладених у ній доводів не зрозуміло в чому саме полягає невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вважає, що вина ОСОБА_8 доведена, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , покази яких є послідовними й логічними та які узгоджуються з іншими дослідженими в судовому засіданні доказами. Разом з тим, допитати свідка, про якого зазначено в апеляційній скарзі, не видалось за можливе, так як ОСОБА_12 проживає за кордоном, точне її місце проживання не відоме, тому сторона захисту відмовилася від допиту даного свідка. Просить залишити вирок суду без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Судове провадження розглядається за відсутності обвинуваченого, неявка якого з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає його розгляду. При цьому, враховується, що обвинувачений належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги на вирок суду, а також те, що від нього не надходили заяви чи клопотання про відкладення розгляду судового провадження на інший термін та відомості про поважність причин його неявки. Крім того захисник-адвокат ОСОБА_6 не заперечував про розгляд апеляційної скарги у відсутності обвинуваченого.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, промову прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги сторони захисту, дослідивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За приписами до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
За змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обгрунтованим та вмотивованим, тобто його має бути ухвалено компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під
-3-
час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції під час судового розгляду в повній мірі дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального Закону та Конвенції.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які суд всебічно, повно, об'єктивно дослідив, правильно оцінив та призначив справедливий вид та міру покарання.
Вина ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується низкою доказів, наявних в матеріалах кримінального провадження, які обґрунтовано враховано судом першої інстанції.
Обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав та пояснив, що його батько ОСОБА_9 помер у 2008 році. У 2015 році він із своєю сім'єю (дружиною ОСОБА_12 та двома малолітніми дітьми) перейшов проживати в будинок батьків у АДРЕСА_1 , де проживала його мама. Після обшуку в його будинку, який був проведений 05.07.2016, під час розслідування кримінального провадження йому стало відомо, що приблизно у 2006-2007 роках його батько ОСОБА_9 купив у громадянина Рішка, який проживав у с. Минай, нарізну рушницю (карабін) марки «ІЖ-18МН» з оптичним прицілом. До проведення огляду його будинку в 2016 році не знав про те, що в покійного батька була нарізна мисливська зброя. Про таку дізнався 05.07.2016 в ході її виявлення та вилучення працівниками поліції під час проведеного обшуку. Працівники поліції сказали йому під час проведення обшуку, рушницю знайшли у підсобному приміщенні, розмірами приблизно 2 на 2 метри, яке знаходиться на першому поверсі будинку, під сходами, які ведуть на другий поверх будинку. У тому приміщенні знаходилися різні непотрібні речі, електричного освітлення там не було. Він не був присутнім у тому підсобному приміщенні коли працівники поліції знайшли там зброю, був в іншій кімнаті. Працівники поліції запросили всіх учасників обшуку в коридор на першому поверсі будинку і показали рушницю з оптичним прицілом, яка лежала у розстебнутому чохлі на підлозі. Раніше цю рушницю ніколи не бачив, вдома в більшості часу був відсутній, бо по 10 місяців на рік був на роботі за кордоном, у те підсобне приміщення не заглядав. Рушницю у день обшуку не переносив.
Незважаючи на заперечення вини обвинуваченим, його вина підтверджується показаннями свідків.
Показаннями свідка ОСОБА_10 стверджується, що він працював на посаді оперуповноваженого СКР Мукачівського районного відділу поліції. У 2015 або 2016 році, числа і місяця точно не пам'ятає, разом з іншими працівниками поліції приймав участь у проведення огляду в будинку за місцем проживання ОСОБА_8 в с. В. Лучки, точної адреси не пам'ятає, у проведенні огляду брали участь слідчий ОСОБА_13 , оперуповноважений ОСОБА_11 , присутніми при проведенні цієї слідчої дії були також двоє понятих. Спочатку всередину будинку не заходив. Знаходячись перед вхідними дверями будинку, через незачинені двері, або через скло (стовідсотково не пам'ятає через сплив значного часу) побачив, що ОСОБА_8 виніс сумку, з виду як чохол для зброї, камуфляжного кольору і сховав цю сумку-чохол під сходами, які ведуть на другий поверх будинку. Зайшов у середину будинку і про побачене повідомив слідчого. В подальшому під сходами будинку між іншими речами було виявлено камуфляжний чохол, розкривши його у ньому була виявлена рушниця з оптичним прицілом, марку зброї не пам'ятає, здається одноствольна. ОСОБА_8 повідомив, що вказана рушниця належала його покійному батькові, дозволу на неї в нього немає.
-4-
Свідок ОСОБА_11 ствердив, що у 2016 році працював на посаді оперуповноваженого СКР Мукачівського районного відділу поліції і в складі слідчо-оперативної групи брав участь при проведенні огляду в будинку за місцем проживання ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 . В ході проведення огляду оперуповноважений СКР ОСОБА_10 помітив як ОСОБА_8 ховає під сходами якийсь предмет та повідомив про це слідчого, в результаті слідчим в присутності понятих був виявлений та вилучений в чохлі карабін з оптичним прицілом. ОСОБА_8 пояснив, що той карабін залишився йому у спадок від батька, він ним не користувався, тому не зареєстрував його.
Крім показань вказаних свідків вина обвинуваченого ОСОБА_8 стверджується також сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та досліджених в судовому засіданні письмових доказів.
Протоколом огляду місця події від 05.07.2016 встановлено, що у ході огляду місця події за місцем проживання ОСОБА_8 , працівниками поліції було виявлено та вилучено нарізну зброю - карабін марки «ІЖ 18 МН», яку ОСОБА_8 зберігав без передбаченого законом дозволу.
Висновком балістичної експертизи № 1/623 від 17.10.2016 встановлено, що нарізний карабін являється вогнепальною зброєю, однозарядною нарізною мисливською гвинтівкою моделі «ІЖ-18 МН» калібру.222Rem (5,7х43мм) із серійним номером « НОМЕР_1 », 1997 року випуску, яка придатна для проведення пострілу.
Протоколом пред'явлення речей для впізнання від 15.12.2016 встановлено, що свідок ОСОБА_12 впізнала карабін «ІЖ-18 МН», який було вилучено за місцем проживання обвинуваченого за сукупністю характерних ознак, а саме наявністю оптичного прицілу та гравіювання на рукоятці у вигляді листка.
Інформацією Мукачівського РВП ГУ НП в Закарпатській області та Управління інформаційного забезпечення ГУ НП в Закарпатській області стверджено, що ОСОБА_8 не є власником нарізного карабіну «ІЖ 18МН», серійний номер № НОМЕР_1 , дозвіл на право носіння та зберігання даної зброї йому не видавався.
Інформацією Служби безпеки України в Закарпатській області стверджується про можливу причетність ОСОБА_8 до незаконного зберігання вогнепальної зброї типу карабін з оптичним прицілом за місцем проживання.
Наведені докази перевірені судом першої інстанції з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, відповідно до ст. 94 КПК України оцінено кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення та їх обґрунтовано покладено в основу вироку.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 404 КПК України, за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Судовий розгляд у суді апеляційної інстанції не повинен дублювати дослідження доказів, яке проводилося в суді першої інстанції, оскільки це суперечить основним засадам кримінального провадження.
Повторне дослідження доказів є правом, а не обов'язком суду.
В апеляційній скарзі захисник наводить власну оцінку фактичних обставин кримінального провадження у підтвердження відсутності в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також вказує
-5-
на неповноту судового розгляду через не проведення допиту судом ряду свідків, зокрема й свідка ОСОБА_12 , однак не вказує про необхідність їх виклику та допиту судом апеляційної інстанції.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до вимог ст. 22, 26, 404 КПК України, умови для реалізації сторонами їх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків судом першої інстанції були створенні, ніяких перешкод у збиранні, перевірці доказів під час судового розгляду з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження, судом першої інстанції не створювалось.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що після допиту обвинуваченого, свідків, заявлених у кримінальному провадженні, та дослідження всіх письмових доказів, стороною захисту було заявлено клопотання про виклик у судове засідання для допиту свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_12 , які на виклики неодноразово до суду не з'являлися, сторона захисту їхню явку не забезпечила, застосування щодо них приводу перед судом не ініціювала. У подальшому обвинувачений ОСОБА_8 відмовився від допиту цих свідків, а так само від послуг правової допомоги захисника ОСОБА_19 .
Доводи захисника про не проведення допиту свідка ОСОБА_12 не приймаються до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження, допитати в судовому засіданні свідка ОСОБА_12 виявилось неможливим, оскільки остання проживає за кордоном, точне її місце проживання не відоме, тому сторона захисту відмовилася від допиту даного свідка.
Доводи захисника щодо необізнаності ОСОБА_8 про наявність (знаходження) за місцем його проживання у будинку АДРЕСА_1 нарізної вогнепальної зброї - нарізного карабіну «ІЖ-18 МН» із серійним номером 97М0381, спростовується вищевказаними письмовими доказами, показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Судом обґрунтовано піддано критичній оцінці та вірно розцінено їх як спосіб захисту від висунутого йому обвинувачення з метою уникнути кримінальної відповідальності, оскільки показання ОСОБА_8 є непослідовними, містять суперечності, зокрема, під час допиту в суді показав, що у підсобне приміщення будинку під сходами ніколи не заглядав, у той же час йому відомо, що там зберігалися старі, непотрібні речі та було відсутнє електричне освітлення.
Твердження сторони захисту про безпідставне надання судом показанням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 переваги є необґрунтованими, оскільки їх показання є логічними, послідовними, що у сукупності підтверджуються іншими доказами у справі.
Із цим висновком погоджується і суд апеляційної інстанції, вважаючи, що показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , узгоджуються між собою та іншими наявними в матеріалах кримінального провадження та дослідженими судом першої інстанції доказами.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що незгода сторони кримінального провадження з оцінкою доказів, яку здійснив суд першої інстанції, та висновками суду першої інстанції з приводу пред'явленого особі обвинувачення, не являється підставою для повторного дослідження доказів у суді апеляційної інстанції, оскільки при відсутності законних підстав та аргументованих доводів про таку необхідність суд апеляційної інстанції не вправі здійснювати з власної оцінки доказів, а погодитися з тією оцінкою, яку дав суд першої інстанції. Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, яка міститься у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 16.03.2021 в справі № 154/2975/17.
-6-
Таким чином, з матеріалів кримінального провадження та вироку вбачається, що судом першої інстанції були досліджені всі надані сторонами докази в повному обсязі і дана їм належна оцінка у вироку, судом досліджено всі обставини, які могли мати значення для кримінального провадження, докази, на яких побудовані висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення є належними, допустимими, достатніми та достовірними, не містять протиріч.
Оцінивши їх відповідно до вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що у діях ОСОБА_8 міститься склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - незаконне поводження зі зброєю, а саме придбання, зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, а тому доводи сторони захисту, викладені у поданій апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, колегія суддів уважає необґрунтованими і такі відхиляє.
Твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах кримінального провадження доказів винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , а також наведеними вище письмовими доказами.
Під час дослідження матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з будь-яких причин обмовили чи могли обмовити обвинуваченого ОСОБА_8 у зазначеному кримінальному правопорушенні, а тому судом показання вказаних свідків обгрунтовано визнано правдивими та такими, що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
До того ж підстав не довіряти показанням свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та приведені до присяги, у суду не було, а під час апеляційного розгляду обвинуваченим та його захисником не наведено доказів, які б давали колегії суддів підстави вважати, що вказані свідки давали показання у суді першої інстанції з метою обмови обвинуваченого ОСОБА_8 .
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 не доводяться обставини, викладені в обвинувальному акті, апеляційний суд визнає такими, що не знаходять свого підтвердження та повністю спростовуються наведеним вище і такі відхиляються.
На переконання колегії суддів, матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення у кримінальному провадженні, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому розслідуванні докази й дав їм у сукупності належну оцінку, на що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
Оцінюючи викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, колегія суддів уважає, що дані висновки ґрунтуються на сукупності зібраних по кримінальному провадженні доказів, які досліджені судом першої інстанції у повному обсязі з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та є взаємоузгодженими між собою і відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Діяння ОСОБА_8 правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне поводження зі зброєю, а саме придбання, зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Та обставина, що суд по-іншому оцінює наведені у вироку докази порівняно з оцінкою їх обвинуваченим та стороною захисту в апеляційній скарзі, не свідчить про
-7-
необ'єктивність чи упередженість суду. Тому доводи апеляційної скарги сторони захисту про неправильну оцінку доказів судом у вироку є безпідставними і такі апеляційним судом відхиляються.
З вироку вбачається, що на підставах тих доказів, які були предметом перевірки в судових засіданнях, з достатньою повнотою з'ясовано всі обставини зазначеного у вироку кримінального правопорушення, а твердження захисника про недоведеність вини обвинуваченого в зазначеному кримінальному правопорушенні, а також доводи про відсутність у кримінальному провадженні достовірних доказів його вини у кримінальному правопорушенні, за яке його притягнуто до кримінальної відповідальності, належно перевірялися в судовому засіданні й обгрунтовано визнані безпідставними.
На підставі оцінки й аналізу наведених доказів суд правильно визнав винним ОСОБА_8 у вказаному кримінальному правопорушенні та правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 263 КК України, як незаконне поводження зі зброєю, а саме придбання, зберігання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції частини статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Цих вимог кримінального закону, суд першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 дотримався.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції врахував те, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, характер суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, обставини його вчинення та дані про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, на диспансерних обліках не перебуває, має на утриманні одну неповнолітню дитину.
Обставин, які згідно ст. 66-67 КК України, пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому судом першої інстанції не встановлено.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини у їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, у тому числі, відсутність встановлених судом обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 263 КК України, у виді позбавлення волі, з подальшим звільненням обвинуваченого від його відбування на підставі ст. 75 КК України.
Призначене обвинуваченому ОСОБА_8 покарання колегія суддів уважає таким, що відповідає як характеру та ступеню вчинених ОСОБА_8 кримінально-караних діянь, так і особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами, сприятиме досягненню основної мети -
-8-
виховання обвинуваченого у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а також не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», а отже і відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав особи.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на законність та обґрунтованість ухваленого у кримінальному провадженні судового рішення (вироку), та які б слугували безумовною підставою для його зміни чи скасування, у тому числі й із призначенням нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.
Тому, апеляційна скарга, доводи якої визнаються безпідставними й такими, що не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягає, а вирок щодо обвинуваченого ОСОБА_8 як законний та обґрунтований підлягає залишенню без змін.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду обвинуваченим та його захисником не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б могли вплинути на висновки суду; а також положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.03.2025 щодо ОСОБА_20 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення й може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення апеляційним судом.
Судді