Справа № 308/7107/25
29.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження у кримінальному провадженні №11-кп/4806/301/25 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 червня 2025 року,
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 червня 2025 року клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , задоволено.
Продовжено строк дії обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави на період судового розгляду справи але не більше ніж на 60 днів, а саме до 04 серпня 2025 року включно.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження №12025071030000655, відомості про яке 17.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відносно ОСОБА_5 , за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України.
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18.04.2025 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком до 13 червня 2025 року включно.
У зв'язку із закінченням строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно обвинуваченого, прокурором подано клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Клопотання мотивоване тим, що провести судовий розгляд кримінального провадження до строку закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою неможливо. Разом з цим, ризики, які встановленні судом під час обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , не зменшились та продовжують об'єктивно існувати, подальше тримання під вартою обвинуваченого є виправданим та необхідним, а тому прокурор просив продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого на період судового розгляду справи, але не більше ніж на 60 днів.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зазначив, що погоджується з обґрунтованістю обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, існуванням певних заявлених ризиків, і що відомостей, які б свідчили про можливість гарантувати належну поведінку обвинуваченого шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, не встановлено.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 зазначає, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, необґрунтованою, оскільки суд першої інстанції не встановив чи доведені прокурором докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, так як сторона обвинувачення не надала до клопотання відповідних доказів, які б підтвердили обґрунтованість підозри, мотив вчинення даного злочину стороною обвинувачення є помилковим. Зазначає, що даному випадку фактично мети клопотання не має, а в подальшому звісно не дотримано і збереження мети в оскаржуваній ухвалі суду. Вказує, що запобіжним заходом тримання під вартою, ОСОБА_5 поставлено в край важке становище, так як його мама ОСОБА_8 є інвалідом 2 групи і потребує постійного догляду, згідно висновку лікарської комісії, вони проживають лише у двох про, що є також відповідні документи. Вважає, що запобіжний захід має оправдовувати цілі кримінального та судового провадження і має бути спів розмірний вчиненому злочину, а не ставити особу, якій вину не доведено з урахуванням всіх обставин в непоправиме положення, яке є не спів розмірним вчиненому злочину. Стверджує, що прокурором та судом не враховано безліч факті наведених стороною захисту, та самим обвинуваченим, які фактично і безумовно змінюють по перше кваліфікацію даного злочину, а в загальному навіть оправдовують самого підсудного. Звертає увагу на те, що сторона обвинувачення не надала суду належних доказів, які б підтвердили те, що існують хоча б які не будь ризики визначені ст.177 КПК України. Зазначає, що ОСОБА_5 , ніяким чином не є особливим небезпечним злочинцем, а навпаки є працьовитим громадянином, сім'янином, батьком, особою яка має міцні соціальні зв'язки, військовослужбовцем, який тривалий час провів на фронті здійснюючи захист нашої Держави, який має постійне місце проживання. Просить суд, оскаржувану ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_5 , запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою та покласти на нього обов'язки визначені ст. 194 КПК України.
Судове провадження розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких з урахуванням положень ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає його розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності обвинуваченого, апеляційний суд бере до уваги, що в апеляційній скарзі не порушується питання про погіршення його становища і від нього не надходило клопотання про бажання брати участь у розгляді апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про суть ухвали, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, апеляційний суд бере до уваги приписи таких нормативно-правових актів.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Висновок суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів вважає належним чином вмотивованим, викладені у судовому рішенні висновки такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з матеріалами та обставинами кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, у разі визнання його винуватим (позбавлення волі), дані про особу обвинуваченого, що дане кримінальне правопорушення вчинено під час іспитового строку, а також відсутність обставин, які би перешкоджали триманню обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою та необхідність проведення судом необхідних процедурних (процесуальних) дій, у тому числі й допиту потерпілої, свідків, які ще не допитані, та дослідження доказів.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про існування вказаних стороною обвинувачення наявності передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме: обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі доведення вини, може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу чи свідків з метою зміни ними показань, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Наведені вище обставини, на переконання апеляційного суду, свідчать і про обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що інші, більш м'які, запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, будуть недостатніми для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового провадження та запобігання вищевказаних ризиків, які продовжують існувати, при цьому стороною захисту, в свою чергу, не спростована наявність таких. Апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не надано жодних доказів, зокрема й даних про особу обвинуваченого, які би давали обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 перебуваючи на волі, не ухилятиметься від суду, не впливатиме на потерпілу чи свідків, не вчинятиме інших кримінальних правопорушень, і що до нього може бути застосовано більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги захисника про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на наявність яких прокурор вказує у клопотанні, не існують, наявність таких стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами, колегія суддів уважає необґрунтованими і такими, що не знаходять свого підтвердження та спростовуються наведеним вище.
Посилання сторони захисту на те, що запобіжним заходом тримання під вартою, ОСОБА_5 поставлено в край важке становище, так як його мама ОСОБА_8 є інвалідом 2 групи і потребує постійного догляду, згідно висновку лікарської комісії, вони проживають лише удвох, апеляційний суд вважає такими, що також не впливають на висновок суду про необхідність продовження йому строку тримання під вартою і не дають підстав для зміни йому запобіжного заходу на більш м'який.
Апеляційний суд бере до уваги аргументи, які наведені в апеляційній скарзі захисника, проте в даному конкретному випадку, колегія суддів приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у кримінальному провадженні, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по кримінальному провадженню.
Тому, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченогоОСОБА_5 під вартою.
Також колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченого ОСОБА_5 таких захворювань, що виключають тримання його під вартою, в ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано, у зв'язку з чим, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що стан здоров'я обвинуваченого не перешкоджає утриманню його під вартою.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом першої інстанції та апеляційним судом обставини, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують наявність ступеня ймовірності того, що обвинувачений ОСОБА_5 може вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду та створять загрозу суспільству та, як наслідок, не спростовують висновки місцевого суду про неможливість запобігти ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у разі незастосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали суду, колегія суддів не встановила, застосований судом запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 та його продовження, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідає вимогам ст. 177, 178, 183, 194, 199, 331 КПК України, прийняте рішення є обґрунтованим і достатньо вмотивованим.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга, доводи якої не впливають на висновки суду першої інстанції, задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 червня 2025 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді