Справа № 309/1195/25
28.07.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/525/25 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2025 року клопотання прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025071050000215 від 01 квітня 2025 року щодо кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 без освіти, не одруженого, не працюючого, раніше судимого - задоволено.
Продовжено відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України запобіжний захід у вигляді у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб , а саме з 31 травня 2025 року по 29 липня 2025 року включно .
Одночасно визначено запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_5 обов'язків, визначених КПК України.
Визначено заставу у розмірі 242240 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень) грн., що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої станом на 01 січня поточного року 3028 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний рахунок: Отримувач коштів - ТУ ДСА України в Закарпатській області; Код отримувача (код ЄДРПОУ) 26213408; Банк отримувача ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA 198201720355209001000018501.
В ухвалі слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років позбавлення, а тому існують заявлені ризики, які не втратили своєї актуальності, у зв'язку з чим застосування більш м'яких запобіжних заходів фактично буде недостатніми для запобігання даним ризикам, а тому запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 продовживи строком на 60 днів, а саме до 29.07.2025.
Крім того, враховуючи обставини кримінального правопорушення, зокрема що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, - визначив заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленої станом на 01 січня поточного року 3028 грн., а саме у розмірі 242240 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Не погоджуючись з даною ухвалою обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що він є неодружений, не працюючий, раніше судимий. Вважає, що розмір застави, визначений слідчим суддею, є занадто великий для того, щоб він зміг виправдати те, що він для суспільства не є проблемою і не має намірів переховуватися від суду, вчиняти кримінальні правопорушення чи вчиняти будь-які дії, які караються законом. Просить зменшити йому розмір застави, так як він офіційно непрацюючий, перебуває в цивільному шлюбі, має постійне місце проживання за адресаю: АДРЕСА_1 і його співмешканка перебуває у стані вагітності, яка потребує його допомоги. Прость суд, зменшити йому розмір застави на 20 прожитквих мінімумів доходів громадян - 60560 грн., а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою залишити в силі.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора, обвинуваченого та його захисника неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд справи за відсутності вищевказаних осіб апеляційний суд бере до уваги, що учасники судового процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги; заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги не подавали.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З апеляційної скарги вбачається, що обвинуваченим ОСОБА_5 не оскаржується вид застосованого запобіжного заходу, строк його застосування та встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Суть апеляційної скарги зводиться лише до вирішення питання в частині визначення розміру застави, а тому апеляційний суд переглядає справу лише в цій частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, 03.04.2025 відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 30.05.2025 з визначенням розміру застави - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025071050000215 відомості про яке 01.04.2025 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченям ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 283, 291 КПК України, направлено до Хустського районного суду Закарпатської області, підготовче судове засідання, на дату розгляду зазначеного клопотання, не призначено, а строк дії запобіжного заходу закінчувався 30.05.2025, тому мали місце підстави для розгляду даного клопотання слідчим суддею.
Згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані, висновки суду про необхідність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 обґрунтовані та підтверджуються матеріалами справи.
При розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу, прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачений ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків, що вірно встановив слідчий суддя.
Колегія суддів вважає, що ризики, враховані при обранні запобіжного заходу не зменшились, з моменту взяття підозрюваного під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, а відтак продовження дії раніше обраного запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою до 29 липня 2025 року є необхідним, у зв'язку із чим немає підстав вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід про що фактично просить апелянт.
Враховуючи наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що клопотання прокурора об'єктивно задоволено слідчим суддею.
Переглядаючи законність прийнятого рішення в межах доводів поданої апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_5 , колегія суддів вважає, що визначений розмір застави в повній мірі узгоджується з положеннями ст. 182 та ч. 3 ст. 183 КПК України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Межі розміру застави залежать, зокрема, від ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа підозрюється. При чому у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у таких межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, що перевищує встановлені в законі граничні розміри.
Як вбачається з оскарженої ухвали, слідчий суддя під час її постановлення врахував те, що ОСОБА_5 інкримінується вчинення тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та у сприянні їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, а тому визначений слідчим суддею розмір є виправданим.
За таких обставин у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , а також з урахуванням його майнового та сімейного стану та наявності вищевказаних ризиків - застава у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає суму 242240 гривень на даному етапі досудового розслідування, буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов'язків та запобіганню ризикам передбаченим ст. 177 КПК України.
При цьому, апеляційний суд, окрім наведеного вище, бере до уваги й те, що ні стороною захисту, ні обвинуваченим не надано будь-яких доказів, у тому числі і про майновий стан ОСОБА_5 , які б свідчили про те, що визначений слідчим суддею розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого, що в свою чергу свідчить про те, що підстав вважати такий розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_5 , апеляційним судом не встановлено.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання підозрюваного під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа.
Апеляційний суд бере до уваги аргументи, які наведені обвинуваченим ОСОБА_5 у апеляційній скарзі, проте в даному конкретному випадку, колегія суддів приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у справі, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченого і виконання процесуальних рішень по справі.
Отже, викладені обвинуваченим ОСОБА_5 доводи не впливають на правильність судового рішення, а тому у задоволенні у апеляційної скарги необхідно відмовити.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог статей 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 28 травня 2025 року, якою продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 29 липня 2025 року включно, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді