Миколаївської області
Справа №477/1568/25
Провадження №1-кс/477/889/25
про арешт майна
05 серпня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_3 , внесене у кримінальному провадженні №42025152410000139 від 25 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 201-2 КК України про арешт майна
04 серпня 2025 року до Вітовського районного суду Миколаївської області надійшло клопотання слідчого у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , що подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42025152410000139 від 25 липня 2025 року про арешт майна, що було вилучено 01 серпня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку іншого володіння особи транспортного засобу, автомобіля, марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано за БО «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД БЕРЕГИНЯ ТАВРІЇ», автомобіля, марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстровано за БО «БФ НЕЗЛАМНІСТЬ.УА», автомобіля, марки «RENAULT KOLEOS», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстровано за БО «РОДИНА ТУРБОТА» та автомобіля, марки «BMW X5» з номерами іноземної реєстрації НОМЕР_4 , які перебували у фактичному володінні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за частиною третьою статті 201-2 КК України, за фактами незаконного використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, а саме продажу товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, під час воєнного стану, про що 25 липня 2025 року внесено відповідні відомості до ЄРДР за №42025152410000139.
Органом досудового розслідування зібрано достатньо доказів, що вказують на ймовірне вчинення вказаного злочину ОСОБА_5 , який будучи військовослужбовцем з метою отримання прибутку реалізовує транспортні засоби підвищеної прохідності ввезені в Україну під видом гуманітарної допомоги для Сил оборони України без сплати митних платежів.
01 серпня 2025 року в ході проведення обшуку іншого володіння особи транспортних засобів, що виступали безпосередньо об'єктом кримінального правопорушення, виявлено та вилучено транспортні засоби - автомобіль, марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано за БО «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД БЕРЕГИНЯ ТАВРІЇ», автомобіля, марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстровано за БО «БФ НЕЗЛАМНІСТЬ.УА», автомобіля, марки «RENAULT KOLEOS», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстровано за БО «РОДИНА ТУРБОТА» та автомобіля, марки «BMW X5» з номерами іноземної реєстрації НОМЕР_4 .
Оскільки майно, вилучене в ході проведення обшуку, що був здійснений на підставі ухвали слідчого судді є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, слідчий звернувся з даним клопотанням у якому просив накласти арешт на вилучене майно з метою йог збереження, як речового доказу.
У судове засідання слідчий ОСОБА_3 не з'явився, подавши заяву про розгляд клопотання за його відсутності.
ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причини неявки.
Згідно з положенням частини четвертої статті 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.
Встановлено, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 201-2 КК України, за фактом незаконного використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, а саме продажу товарів (транспортних засобів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, під час воєнного стану, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 липня 2025 року, що підтверджується витягом з ЄРДР №42025152410000139.
Досудовим розслідуванням встановлено, що військовослужбовець військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_5 обрав для себе як спосіб особистого збагачення незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, за наступних обставин.
З цією метою, він у невстановлений досудовим розслідуванням час, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше 23 липня 2025 року отримав доступ до транспортних засобів: автомобіля, марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано за БО «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД БЕРЕГИНЯ ТАВРІЇ», автомобіля, марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстровано за БО «БФ НЕЗЛАМНІСТЬ.УА», автомобіля, марки «RENAULT KOLEOS», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстровано за БО «РОДИНА ТУРБОТА» та автомобіля, марки «BMW X5» з номерами іноземної реєстрації НОМЕР_4 ,які було ввезено на територію України в якості гуманітарної допомоги, у встановленому Законом порядку.
Маючи відповідні документи, що підтверджують, що вказані вище транспортні засоби є предметами гуманітарної допомоги, розуміючи та чітко усвідомлюючи, що ці транспортні засоби є товарами (предметами) гуманітарної допомоги, вирішив здійснити їх продаж, з метою особистого збагачення та отримання прибутку.
Діючи з корисливих мотивів в мовах воєнного стану, ОСОБА_5 передав ОСОБА_6 вказані транспортні засоби, документи на вказані транспортні засоби та ключі від автомобілів, отримавши від ОСОБА_6 який діяв під контролем правоохоронних органів грошові кошти у загальному розмірі 21800 доларів США (в еквіваленті національної валюти України, станом на 01 серпня 2025 року становить 909 347,76 гривні, за курсом 41,7132 гривень за 1 долар США), що відповідно до примітки статті 201-2 КК України у 350 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є значним розміром
01 серпня 2025 року в ході проведення санкціонованого обшуку іншого володіння особи транспортних засобів, що виступали безпосередньо об'єктом кримінального правопорушення, виявлено та вилучено транспортні засоби - автомобіль, марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано за БО «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД БЕРЕГИНЯ ТАВРІЇ», автомобіля, марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстровано за БО «БФ НЕЗЛАМНІСТЬ.УА», автомобіля, марки «RENAULT KOLEOS», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстровано за БО «РОДИНА ТУРБОТА» та автомобіля, марки «BMW X5» з номерами іноземної реєстрації НОМЕР_4 , які перебували у фактичному володінні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою про визнання речовими доказами від 01 серпня 2025 року, майно, вилучене в ході обшуку, а саме транспортні засоби, марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», державний номерний знак НОМЕР_2 , марки «RENAULT KOLEOS», державний номерний знак НОМЕР_3 , марки «BMW X5» з номерами іноземної реєстрації НОМЕР_4 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №42025152410000139 від 25 липня 2025 року.
Оскільки вилучене майно є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, отже відповідає критеріям речових доказів, визначених частиною першою статті 98 КПК України, слідчий звернувся з даним клопотанням.
Вирішуючи клопотання в межах заявлених вимог та відповідно до наданих стороною обвинувачення доказів, слідчий суддя виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є арешт майна.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і арешту майна, можливе за таких умов: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (частина третя статті 132 КПК України).
Згідно частини першої статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно частини третьої статті 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно частини десятої статті 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
У відповідності до частини першої, другої статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, долученими до клопотання матеріалами підтверджується наявність обґрунтованої підозри, щодо вчинення кримінального правопорушення, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Описані у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення у сукупності з наданими слідчим матеріалами кримінального провадження свідчить наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 201-2 КК України, яке полягає у незаконному використанні гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, вчиненні під час воєнного стану, що в силу пункту 3 частини другої статті 173 КПК України є підставою для накладення арешту на майно відповідно до пункту 1 частини другої статті 170 цього Кодексу.
У відповідності до частини сьомої статті 236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право, серед іншого, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом (частина перша статті 167 КПК України).
Згідно частини другої статті 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 42025152410000139, за ознаками вчинення злочину, передбаченого частиною третьою статті 201-2 КК України, а відтак наявні підстави з якими законодавець пов'язує застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту вказаного майна.
Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, так як є предметами, що були об'єктом кримінально протиправних дій, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням статтями 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання слідчого про накладення арешту на вищезазначене майно, яке відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є предметом кримінального правопорушення та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 170-173, 175, 372 КПК України,
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 01 серпня 2025 року в ході проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді від 31 липня 2025 року іншого володіння особи транспортного засобу, марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», державний номерний знак НОМЕР_1 , марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», державний номерний знак НОМЕР_2 , марки «RENAULT KOLEOS», державний номерний знак НОМЕР_3 , марки «BMW X5» з номерами іноземної реєстрації НОМЕР_4 , які перебували у фактичному володінні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на
-автомобіль, марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , який зареєстровано за БО «БЛАГОДІЙНИЙ ФОНД БЕРЕГИНЯ ТАВРІЇ»;
-автомобіль, марки «MERCEDES-BENZ ML 270 CDI», 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , який зареєстровано за БО «БФ НЕЗЛАМНІСТЬ.УА»;
-автомобіль, марки «RENAULT KOLEOS», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , який зареєстровано за БО «РОДИНА ТУРБОТА»;
-автомобіль, марки «BMW X5» з номерами іноземної реєстрації НОМЕР_4
із встановленням заборони будь-яким особам користуватися та розпоряджатися цим майном.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_7