04.08.2025 Єдиний унікальний номер 205/207/25
Провадження № 2/205/1562/25
30 липня 2025 року місто Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Дорошенко Г.В.,
за участю секретаря судового засідання Гузь Є.В.,
прокурора Гречки Е.А.,
представника позивача Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації Вечірко О.С.,
в ході розгляду у підготовчому судовому засіданні в залі суду у місті Дніпро цивільної справи за позовом Маріупольської окружної прокуратури Донецької області, в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації до Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Національний природний парк «Меотида», Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Садівниче товариство «Чарівник», про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду,
У провадженні Новокодацького районного суду міста Дніпра знаходиться позовна заява заступника керівника Маріупольської окружної прокуратури Донецької області, діючого в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації до Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Національний природний парк «Меотида», Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Садівниче товариство «Чарівник», про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду.
Ухвалою судді Бізяєвої Н.О. від 18.02.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року підготовче провадження по справі було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.
Розпорядженням керівника апарату Новокодацького районного суду міста Дніпра № 89 від 18.06.2025 року призначено повторний автоматизований розподіл зазначеної цивільної справи у зв'язку із достроковим припиненням відрядження судді Бізяєвої Н.О. до Новокодацького районного суду міста Дніпра згідно рішення ВРП № 1101/0/15-25 від 22.05.2025 року та відрахування судді зі штату суду наказом в.о. голови суду від 08.06.2025 року.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 року вищевказана цивільна справа передана в провадження судді Дорошенко Г.В.
Ухвалою суду від 01.07.2025 року прийнято до свого провадження дану цивільну справу. Визначено продовжити розгляд справи в порядку загального позовного провадження Призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 30.07.2025 року вирішено повернутися на стадію підготовчого провадження у даній цивільній справі.
Так, в ході проведення підготовчого засідання, судом встановлено, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на наступне.
У статтях 5, 7 та 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція).
Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04 та № 29465/04).
Також у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.
Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.10.2020 у справі № 635/551/17 дійшла висновку, що судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою ЄСПЛ.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово визначала критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, визначала: (1) суб'єктний склад правовідносин, (2) предмет спору та (3) характер спірних матеріальних правовідносин. Вказувала, що крім того, таким критерієм може бути (4) пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №910/8322/19, від 27.10.2020 у справі № 635/551/17, від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20).
Правила визначення юрисдикційності відповідної справи встановлені процесуальними законами, якими регламентована предметна та суб'єктна юрисдикція адміністративних, господарських та цивільних судів: - стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України; - стаття 20 Господарського процесуального кодексу України; - статті 19 Цивільного процесуального кодексу України.
Предметом даного позову є: - усунення перешкоди у здійсненні Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військовою адміністрацією (ЄДРПОУ 00022473) права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1423984400:07:000:1699 шляхом визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,1200 га з цільовим призначенням «для індивідуального садівництва», категорія земель: землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки: 1423984400:07:000:1699, дата державної реєстрації 23.12.2021, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру; - усунення перешкоди у здійсненні Донецькою обласною державною адміністрацією, Донецькою обласною військовою адміністрацією (ЄДРПОУ 00022473) права користування та розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду з кадастровим номером 1423984400:07:000:1699 площею 0,1200 га, шляхом визнання права власності за державою в особі Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022473).
Відповідачем у справі має бути та особа, з якою дійсно існує юридичний спір, особа, до якої пред'явлено позовну вимогу.
Обґрунтовуючи вимоги до співвідповідача ОСОБА_1 прокурор у позові посилався на те, що рішенням Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області №8/16-444 від 19.08.2021 року «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність», пунктом 1.8. рішення, йому надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення площею 0,1200 га для ведення садівництва на території Садового товариства «Чарівник» Мангушської селищної ради за межами населених пунктів. На підставі зазначеного рішення, розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Також, згідно з даними Державного земельного кадастру, а саме електронної Поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1423984400:07:000:1699, яку відкрито Державним кадастровим реєстратором Відділу у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області 23.12.2021, у розділі 1 «Земельна Ділянка. Загальні відомості» (запис від 23.12.2021 №001) зазначено, що: земельна ділянка розташована в Донецькій області Маріупольського району, Мангушської селищної ради, СТ «Чарівник»; відсноситься до земель сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для індивідуального садівництва; площею 0,1200 га. Зазначені відомості внесено державним кадастровим реєстратором Вовком В.О. та із записом ознайомлено ОСОБА_2 . Втім, як зазначено у позові, відповідно до Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 24.10.2024 року, державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:1699 відсутня.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 03.04.2019 у справі № 727/7684/16-а зазначив, що набуття особами права власності або користування на земельну ділянку відбувається поетапно, починаючи з отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, який оформлюється відповідним рішенням органу місцевого самоврядування або органу державної влади, погодження та затвердження такого проекту землеустрою та завершується рішенням про передачу земельної ділянки у власність або користування. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом.
Окрім цього, згідно з практикою Великої Палати Верховного Суду отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16).
Таким чином, оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом, а тому не створює правових наслідків, ОСОБА_1 не набув права власності або користування на земельну ділянку з кадастровим номером 1423984400:07:000:169 площею 0,12 га.
Пред'являючи вимоги до відповідача ОСОБА_1 , прокурор у позові не визначив і не обґрунтував, в чому саме полягає порушення з боку ОСОБА_1 інтересів держави та чи існує загроза інтересам держави діями останнього.
Враховуючи зазначене, позов Маріупольської окружної прокуратури Донецької області, в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду, не стосується відповідача ОСОБА_1 .
Відсутність позовних вимог до ОСОБА_1 підтверджено також прокурором в судовому засіданні.
Таким чином, за даним позовом позивачами є юридичні особи: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Донецька обласна державна адміністрація, Донецька обласна військова адміністрація, а належним відповідачем, до якого спрямовано позовні вимоги, є юридична особа Мангушська селищна рада Маріупольського району Донецької області. Враховуючи статус сторін, предмет позову, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду судом в порядку Цивільного процесуального кодексу України, проте їхнє вирішення передбачене Господарським процесуальним кодексаом України.
Пунктами 1, 6, 13 ч. 1 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
Відтак, розмежування компетенції судів з розгляду земельних спорів здійснено відповідно до їх предмета та суб'єктного складу учасників. Крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких віднесено до компетенції адміністративних судів, спори про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів щодо земельних ділянок розглядаються господарськими судами, якщо сторонами таких спорів є, насамперед, юридичні особи та фізичні особи-підприємці, а інші земельні спори - за правилами цивільного судочинства.
Відповідно до п. 1.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 № 6, питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).
У пункті 1.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності. Пунктом 1.2.2 названої постанови дається роз'яснення та висновок, що держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності тобто є учасниками відносин приватноправового характеру, отже такі спори підвідомчі господарським судам.
Одночасно п. 1.3 зазначеної вище постанови містить перелік відповідно до якого у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III-V ЗК України, зокрема: - що виникають з укладення, зміни, розірвання, виконання договору оренди земельних ділянок, інших договорів користування земельними ділянками, в тому числі спори про стягнення заборгованості з орендної плати за договорами на користування земельною ділянкою; - інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України).
Оскільки зі змісту позовної заяви вбачається, що спір виник між суб'єктами господарювання (юридичними особами), позовні вимоги до фізичної особи відсутні, а нормами Цивільного процесуального кодексу України не передбачений порядок вирішення заявлених спірних відносин між зазначеними суб'єктами, приходжу до висновку, що за суб'єктним складом сторін та сутністю спору вказана справа підлягає розгляду господарськими судами у порядку, визначеному нормами Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що провадження по цивільній справі за позовом Маріупольської окружної прокуратури Донецької області, в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації до Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Національний природний парк «Меотида», Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Садівниче товариство «Чарівник», про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 255, 258-261, 353 ЦПК України, суд
Провадження у справі за позовом Маріупольської окружної прокуратури Донецької області, в інтересах держави в особі: Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Донецької обласної державної адміністрації, Донецької обласної військової адміністрації до Мангушської селищної ради Маріупольського району Донецької області, ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Національний природний парк «Меотида», Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа, на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Садівниче товариство «Чарівник», про усунення перешкод у здійсненні права користування і розпорядження земельною ділянкою природно-заповідного фонду, закрити.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд справи відноситься до юрисдикції Господарського суду Донецької області.
Роз'яснити учасникам справи, що у зв'язку із закриттям провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 04 серпня 2025 року.
Суддя Г.В. Дорошенко
.