справа № 208/12461/24
провадження № 1-кп/208/383/25
31 липня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , представника потерпілої, адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника, адвоката ОСОБА_7 ,
у відкритому судовому засіданні по справі кримінального провадження № 12024041160001213, відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, раніше не судимого,
який обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, -
В провадження суду знаходиться зазначена справа. Обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
По справі проведено судовий розгляд.
Перед вирішенням питання переходу до судових дебатів, прокурором заявлено клопотання про продовження Золотухіну запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке аргументовано тим, що останній на теперішній час обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, може переховуватись від суду з огляду на суворість передбаченого покарання, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Потерпіла сторона підтримала клопотання прокурора.
Обвинувачений не заперечував проти задоволення клопотання прокурора, і цю позицію підтримав його захисник.
Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
ЄСПЛ у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції» неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин.
Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 на теперішній час обґрунтовано, а саме в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який чинним законодавством передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для ухвалення обвинувального вироку, і у випадку вирішення питання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження причетність особи до вчинення кримінального правопорушення не повинна мати категоричного висновку, а свідчити лише про її можливість.
Судом встановлено, що ОСОБА_9 раніше не судимий, має місце реєстрації яке співпадає за місцем його фактичного мешкання. Разом з тим, даних про соціальні зв'язки обвинуваченого, його працевлаштування чи джерело існування, суду не надано.
За таких обставин, суд вважає за існуючий ризик переховування обвинуваченого від суду з огляду на тяжкість інкримінованого злочину та міри покарання, яка йому загрожує у разі визнання винним.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків. При встановленні наявності цього ризику, враховується встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, згідно якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення іншими показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, і за таких обставин, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом таких показань та дослідження їх судом.
Золотухін є раніше не судимим, і тому ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення, суд не вважає за доведений і не враховує його при розгляді клопотання прокурора.
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам, за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Враховуючи інкримінований обвинуваченому злочин вчинений з застосуванням насильства, альтернативний запобіжний захід у виді застави судом не визначається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строком до 28.09.2025 року, без визначення суми застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1