справа № 208/722/25
провадження № 1-кп/208/893/25
24 липня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі: головуючого, судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 ,
в режимі відеоконференціїї, за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
у відкритому судовому засіданні по справі кримінального провадження № 62024050010006784, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рені Одеської області, громадянина України,
який обвинувачується за ч.5 ст. 407 КК України, розглянувши клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, -
В провадженні суду знаходиться зазначене кримінальне провадження. Обвинуваченому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти.
У справі розпочато судовий розгляд. Сторона захисту знов просила надати час для отримання згоди військової частини на продовження обвинуваченим військової служби. Затримка в отриманні відповідних документів є захворювання обвинуваченого і обмеження по проходженню військової служби.
Враховуючи думку прокурора, клопотання сторони захисту задоволено.
Прокурором заявлено клопотання про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу яке аргументовано тим, що останній обвинувачується у вчинені умисного тяжкого злочину, розуміючи тяжкість можливого покарання може переховуватись від суду, може незаконно впливати на свідків у справі з метою зміни ними своїх показань на свою користь, вчинити інше кримінальне правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачений та адвокат не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Суд розглянувши клопотання, вислухав учасників судового засідання, встановив наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього кодексу.
ЄСПЛ у справах «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції» неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 на теперішній час обґрунтовано, а саме в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину, за який чинним законодавством передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
Суд вважає за існуючий ризик переховування обвинуваченого від суду з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним.
Також, суд погоджується з доводами прокурора щодо наявного ризику незаконного впливу обвинуваченого на свідків у справі.
При встановленні наявності цього ризику, враховується встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, згідно якої суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення іншими показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, і за таких обставин, ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом таких показань та дослідження їх судом.
Під час досудового розслідування зібрані всі докази, які слідство вважало достатнім для доведення вини ОСОБА_7 , і тому ризик перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню іншим чином, суд вважає мінімальним.
Даних про судимість Валітова суду не надано, будь-яких об'єктивних даних на підтвердження ризику вчинення ним іншого кримінального правопорушення не встановлено, а тому при прийнятті судом рішення такий ризик не враховується.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу поза всяким сумнівом порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
Суд приходить до висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Тримання на гауптвахтах узятих під варту військовослужбовців здійснюється відповідно до чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про попереднє ув'язнення» Узяті під варту військовослужбовці розміщуються на гауптвахті на підставі ухвали суду, яка набрала законної сили.
Враховуючи висунуте Валітову обвинувачення та відповідно до ст. 183 ч.4 КПК України, альтернативний запобіжний захід у виді застави судом не визначається.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 181-184 КПК України, суд -
Клопотання прокурора задовольнити.
Строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою в умовах гауптвахти, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 21.09.2025 року, без визначення розміру застави.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, протягом 5-ти днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1