Справа № 212/5357/25
2/212/3260/25
05 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Козлова Д. О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією, -
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого вказував, що ДП «Криворізька теплоцентраль» 16 березня 2017 року було перетворено у ПАТ «Криворізька теплоцентраль», а потім було перейменовано на Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль», яке здійснює постачання теплової енергії населенню, яке відповідно до Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», Постанови Кабінету Міністрів України № 630 от 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» зобов'язано щомісячно здійснювати плату за послуги з теплопостачання. Позивачем надавались послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, від яких відповідач не відмовлявся та за користування якими проводились нарахування відповідно до встановлених тарифів. Натомість, через несплату за користування тепловою енергією відповідачем по АДРЕСА_1 за період з 01.12.2015 року по 31.10.2024 року утворилась заборгованість на суму 27293,40 грн., а також за абонентське обслуговування в сумі 288,96 грн. Відповідно до ст. 625 ЦК через несвоєчасне виконання зобов'язання щодо сплати спожитих послуг відповідачі мають сплатити на користь позивача також 3% річних в сумі 2550,48 грн. та інфляційні втрати в сумі 9386,24 грн. та пені в сумі 470,26 грн. На підставі переліченого просив суд стягнути з відповідача суму боргу в загальному розмірі 39989,33 грн., а також витрати зі сплати судового збору.
Ухвалою суду від 23 травня 2025 року при відкритті провадження у справі судом було визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи.
Ухвалою суду від 28 липня 2025 року в задоволенні клопотання відповідача про повернення позову Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з централізованого опалення без розгляду особі, яка його подала, було відмовлено.
Ухвалою суду від 28 липня 2025 року в задоволенні клопотання відповідач про повернення без розгляду всіх процесуальних документів Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» було відмовлено.
Ухвалою суду від 28 липня 2025 року в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів було відмовлено.
Представник позивача, Цвинда В. В., не висловив заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Будучи повідомленим про наявність даного позову АТ «Криворізька теплоцентраль» до нього, ані відповідач, Великород О. В., ані його представники, Комар Е. Л. та Скрига М. В., залучені ухвалою суду від 8 липня 2025 року за клопотанням відповідача, не висловили заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також не скористались правом на подання відзиву на позов.
У свою чергу від Великород О. В. на адресу суду надійшло клопотання про застосування строку позовної давності до заявлених вимог АТ «Криворізька теплоцентраль».
На підставі переліченого суд, дослідивши письмові докази, дійшов висновку про можливість часткового задоволення поданого АТ «Криворізька теплоцентраль» позову, виходячи з наступного вмотивування.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується надати послугу, яка споживається у процесі здійснення певної дії або здійснення певної діяльності, а інша сторона зобов'язується сплатити виконавцю дану послугу, якщо інше не встановлено договором.
На підставі ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплову енергію та інші послуги) береться крім квартирної плати згідно затверджених у встановленому законом порядку тарифам.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Згідно із ст. 9, 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Ціни (тарифи) відповідно до закону встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2004 року) та ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
За ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) до комунальних послуг відносяться послуги з постачання теплової енергії, постачання гарячої води.
На підставі ч. 5 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
За ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при регулюванні господарської діяльності суб'єктів відносин у сфері теплопостачання, належать розробка методик розрахунків тарифів на виробництво теплової енергії та плати за її транспортування та постачання; забезпечення проведення єдиної тарифної політики у сфері теплопостачання.
На підставі п. 2 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, опалювана площа (об'єм) квартири (будинку садибного типу) - загальна площа (об'єм) квартири, а також будинку садибного типу без урахування площі лоджій, балконів, терас.
За п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначає, що плата за теплову енергію повинна вноситися щомісячно.
Згідно із особовим рахунком № НОМЕР_1 вбачається, що він відкритий по АДРЕСА_1 , опалювальна площа якої за розшифруваннями нарахування позивача становить 33,3 кв. м.
Як вбачається із розрахунків АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість споживачів з наданої останнім теплової енергії по АДРЕСА_1 за період з 01.12.2015 року по 31.10.2024 року становить 27293,40 грн. та борг за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 року по 31.10.2024 року становить 288,96 грн.
Правильність нарахувань заборгованості з наданих відповідачам послуг з опалення та гарячого водопостачання підтверджується: Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» від 17 жовтня 2014 року та від 31 березня 2015 року, до якої були внесені зміни постановами від 11 червня 2015 року, від 9 червня 2016 року, 28 грудня 2017 року.
Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що розмір несплачених споживачами послуг з теплової енергії підтверджено відповідними тарифами та розрахунком позивача по АДРЕСА_1 .
Також суд зазначає, що за ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за увесь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом.
З огляду на юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК, як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2018 року по справі № 210/5796/16-ц.
Згідно із п. 45 Типового договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення.
Так на підставі розрахунків представника позивача 3% річних, інфляційних витрат відповідно до ст. 625 ЦК за період з 01.12.2015 року по 31.10.2024 року та пені вбачається, що відповідач заборгував за спірний період позивачу з 3% річних 2550,48 грн., з інфляційних втрат у розмірі 9386,24 грн. та з пені 470,26 грн.
Суд зазначає, що за інформацією від 22 травня 2025 року з Реєстру Криворізької територіальної громади вбачається, що ОСОБА_1 в АДРЕСА_2 з 15.07.2011 року.
Суд зауважує також, що за ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач; а індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, (або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції 2017 року) індивідуальний споживач зобов'язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Суд зауважує, що відповідно до ч. 4 ст. 319, ч. 1 ст. 322 ЦК України власність зобов'язує, тому власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналізуючи наведені норми загального цивільного законодавства та спеціального в сфері житлово-комунальних послуг, суд робить висновок, що саме власник нерухомості повинен нести відповідальність через несплату наданих житлово-комунальних послуг.
Суд встановив на підставі даних з Реєстр прав власності на нерухоме майно від 14.04.2025 року, що власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 20.09.2008 року, посвідченого нотаріально.
Враховуючи викладене вмотивування, суд зазначає, що відповідач повинен відповідати за пред'явленими до нього позовними вимогами як власник квартири по АДРЕСА_1 .
Суд зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК позовна давність є строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно із ст. 253 ЦК перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За ч. 1, 5 ст. 261 ЦК перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Судом встановлено, що споживач зобов'язаний щомісячно сплачувати послуги позивача з надання теплової енергії по АДРЕСА_1 .
Отже, перебіг позовної давності щодо оплати послуг з надання теплової енергії обчислюється в такому випадку з дня настання строку виконання зобов'язання споживачем у частині проведення чергового щомісячного платежу.
При цьому суд зазначає, що в судовому засіданні не було встановлено доказів переривання строку позовної давності за вказаним спором.
Також суд зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 7 липня 2020 року по справі № 712/8916/17, вбачається, що подання заяви про видачу судового наказу заявником не може бути перериванням позовної давності за відповідною вимогою, оскільки за ч. 2 ст. 264 ЦК переривання позовної давності відбувається у разі подання до суду саме позову до належного відповідача з дотриманням вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб'єктної юрисдикції, інших вимог, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження.
Натомість, представник позивача звернувся до суду із позовом до відповідача 14 травня 2025 року, тобто поза межами строку позовної давності.
В цьому сенсі суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.
Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Крім того на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Так у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Врахувавши наведені норми, суд дійшов переконання, що для заявлених позивачем вимог за період з 01.04.2017 року по 31.10.2024 року строки загальної позовної давності не спливли, оскільки Законами України були внесені зміни до ЦК щодо продовження строків за ст. 257 ЦК на час дії карантинних обмежень та на час введеного в Україні воєнного стану.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 1 грудня 2021 року по справі № 373/651/20.
В той же час вимоги позивача до відповідача, які стосуються періоду нарахувань з 01.12.2015 року по 01.04.2017 року, то для них строки позовної давності спливли.
Отже, суд зауважує, що за ч. 4 ст. 267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Також на підставі ст. 266 ЦК України зі збігом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла й до додаткових вимог, якими в даному випадку є вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат постачальника послуг.
При цьому невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 8 листопада 2019 року по справі № 127/15672/16-ц.
Таким чином, оскільки відповідач клопотав про застосування до вказаного спору строків позовної давності щодо заявлених АТ «Криворізька теплоцентраль» позовних вимог, то заявлені позивачем позовні вимоги до ОСОБА_1 підлягають задоволенню в межах строків позовної давності, яка обраховується по даній справі, починаючи з 1 квітня 2017 року.
На підставі викладеного вмотивування в суду відсутні правові підстави також для стягнення з ОСОБА_1 нарахованих позивачем по АДРЕСА_1 3% річних та інфляційних втрат поза межами строків позовної давності, тобто за період з 01.12.2015 року по 01.04.2017 року.
З огляду на наведене вмотивування, суд дійшов висновку, що позов АТ «Криворізька теплоцентраль» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення заявлених сум боргу з теплової енергії з ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2017 року по 31 жовтня 2024 року, що відповідно до розрахунку позивача дорівнює 22982,72 грн. (27293,40 - 4310,68 = 22982,72).
При цьому вимоги позивача зі сплати за абонентське обслуговування за період з 1 листопада 2021 року по 31 жовтня 2024 року в сумі 288,96 грн. заявлені в межах позовної давності.
Суд зазначає, що оскільки слід задовольнити заявлені вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 за період з 1 квітня 2017 року по 31 жовтня 2024 року, то на підставі наданого суду представником позивача розрахунку боргу відповідача судом за такий період було визначено заборгованість відповідача перед АТ «Криворізька теплоцентраль» з інфляційних втрат в сумі 6440,96 грн. (9386,24 - 475,70 - 297,18 - 373,45 - 206,25 - 225,90 - 592,29 - 381,13 - 393,38 = 6440,96) та з 3% річних в сумі 1828,30 грн. (2550,48 - 109,21 - 67 - 84,88 - 49,80 - 57,38 - 152,28 - 99,07 - 102,56 = 1828,30).
При цьому вимоги позивача зі сплати пені за період з 1 листопада 2021 року по 31 березня 2024 року в сумі 470,26 грн. заявлені в межах позовної давності.
На підставі переліченого вмотивування, суд дійшов переконання, що заявлені та підтвердженні в судовому засіданні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача боргу за період з 1 квітня 2017 року по 31 жовтня 2024 року з теплової енергії в розмірі 22982,72 грн., за абонентське обслуговування в сумі 288,96 грн., а також з інфляційних втрат - 6440,96 грн., з 3% річних - 1828,30 грн., а також з пені - 470,26 грн., що загалом дорівнює 32011,20 грн. (22982,72 + 6440,96 + 1828,30 + 288,96 + 470,26 = 32011,20).
Таким чином за ст. 141 ЦПК суд стягує з ОСОБА_1 витрати позивача з оплати судового збору на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» відповідно до частки задоволених судом позовних вимог, тобто у розмірі 2423,89 грн. (32011,20 / 39989,33 х 3028 = 2423,89).
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК, -
Позов Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за користування тепловою енергією в розмірі 22982,72 грн., за абонентське обслуговування в розмірі 288,96 грн., з 3% річних в розмірі 1828,30 грн., з інфляційних втрат в розмірі 6440,96 грн., з пені 470,26 грн., а загалом - 32011,20 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» витрати з оплати судового збору в сумі 2423,89 грн.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено та підписано 5 серпня 2025 року.
Позивач: Акціонерне товариства «Криворізька теплоцентраль», ЄДРПОУ 00130850, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Електрична 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , зареєстрований в АДРЕСА_2 .
Суддя: Д. О. Козлов