05 серпня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/4528/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Широкова Станіслава Борисовича
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 (головуюча - Скрипка І. М., судді: Тищенко А. І., Мальченко А. О.) у справі
за позовом керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави
до: (1) Київської міської ради; (2) Фізичної особи-підприємця Широкова Станіслава Борисовича
про усунення перешкод у розпорядженні та користуванні земельною ділянкою комунальної власності, визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки,
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фізичної особи-підприємця Широкова Станіслава Борисовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025, сформована 17.06.2025 у системі "Електронний суд".
Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Широкова Станіслава Борисовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.
Керівник Деснянської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, у якій просив:
- накласти арешт на об'єкт нерухомого майна - будівлю автомийного комплексу площею 326,6 кв м, розташований на вул. Милославській, 28-Е у м. Києві (далі спірний об'єкт нерухомості);
- заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно, а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - в тому числі приймати рішення про державну реєстрацію, здійснювати будь-яку державну реєстрацію змін стосовно спірного об'єкта нерухомості та вносити будь-які записи про такі зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на спірний об'єкт нерухомості до набрання рішенням у справі законної сили. В іншій частині заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Прокурор звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заяву прокурора про забезпечення позову задовольнити.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 залишено без змін.
Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції розглядав питання про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції лише в оскаржуваній прокурором частині, тобто в частині відмови у забезпеченні позову.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Водночас Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, ухвали суду першої інстанції, переглянуті в апеляційному порядку, не зазначені в пункті 2 частини 1 статті 287 ГПК України, касаційному оскарженню не підлягають.
Між тим, ухвала про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини 1 статті 255 ГПК України) відсутня в переліку ухвал, на які згідно з пунктом 2 частини 1 статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу після їх перегляду в апеляційному порядку, а отже є судовим рішенням, яке не підлягає касаційному оскарженню в розумінні пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України.
Наведене виключає можливість касаційного перегляду постанови суду апеляційної інстанції, яку ухвалено за результатом перегляду в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції в частині відмови у забезпеченні позову.
Касаційний суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд вказав, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права, як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто укладені у суспільстві правила та засади моральності суспільства.
До цих правил, які визначають сталість правозастосування, відноситься і судова практика.
Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною порадою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.
Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом", зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, а й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (справа "Steel and others v. The United Kingdom").
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд враховує, що на момент розгляду даної справи існує практика Верховного Суду щодо відмови у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами, поданими на ухвали суду першої інстанції, відсутні в наведеному в пункті 2 частини 1 статті 287 ГПК України переліку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
З огляду на викладене, з метою забезпечення єдності та стабільності судової практики, забезпечення передбачуваності застосування правових норм, недопущення порушення прав інших учасників даної справи, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Широкова Станіслава Борисовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025, якою здійснений апеляційний перегляд ухвали Господарського суду міста Києва від 11.04.2025 в частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293, 296, 314 ГПК України, Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Широкова Станіслава Борисовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 у справі № 910/4528/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. С. Міщенко
Судді І. С. Берднік
В. А. Зуєв