Іменем України
05 серпня 2025 року м. Чернігівсправа № 911/1403/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області,
код ЄДРПОУ 25901106; вул. Київська, 17, м. Чернігів, 14005
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвендор",
код ЄДРПОУ 41286491
вул. Тарасівська, 32, офіс 201, м. Буча, Київська область
предмет спору: про стягнення 22051,50 грн
Учасники справи не викликались.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвендор" про стягнення 22051,50 грн неустойки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на прострочення відповідачем строку повернення невикористаної частини попередньої оплати, отриманої ним за договором про закупівлю робіт від 07.09.2023 № 23141, укладеного між сторонами у справі, відповідно до якого відповідач зобов'язався за замовленням позивача провести реконструкцію пошкодженої будівлі, яка знаходиться за адресою: вул. Шевченка, 1, с. Іванівка, Чернігівського району, Чернігівської області, та за умовами якого (договору) передбачена неустойка в розмірі 0,1% від суми невикористаної оплати за кожен день затримки її повернення, яка (неустойка) нарахована позивачем відповідачу та заявлена до стягнення в розмірі 22051,50 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25 квітня 2025 року позовну заяву Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвендор" про стягнення 22051,50 грн неустойки та додані до неї документи ухвалено передати згідно встановленої виключної підсудності до Господарського суду Чернігівської області.
02 червня 2025 року позовні матеріали надійшли до Господарського суду Чернігівської області.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3, п.8 ч.4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 05 червня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та всіх доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини - протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено строк позивачу протягом 7 (семи) календарних днів з моменту отримання відзиву на позов для подачі до суду відповіді на відзив з одночасним надсиланням копії відповіді на відзив та доданих до неї доказів відповідачу; встановлено відповідачу строк протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання відповіді на відзив для подачі до суду заперечення на відповідь позивача на відзив з одночасним надсиланням його копії разом з доданими до нього документами позивачу.
Ухвала суду від 05 червня 2025 року доставлена до Електронних кабінетів сторін 05.06.2025 о 12:49, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Останнім днем для подачі відзиву на позов є 19 червня 2025 року.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши надані докази, суд встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДВЕНДОР» зареєстроване як суб'єкт господарювання 18.04.2017, про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесені відомості за №13261020000001199.
07.09.2023 між Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “БУДВЕНДОР» (Підрядник) був укладений Договір №23141 про закупівлю робіт.
Відповідно до п.1.1. Договору, Виконавець зобов'язується відповідно до проектної документації, оприлюдненої на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель, оголошення №UА-2023-07-25-002621-а, умов цього Договору та вимог законодавства власними силами та/або залученими силами виконати роботи: «Реконструкція їдальні Іванівського ліцею Іванівської сільської ради, Чернігівського району, Чернігівської області, пошкодженої внаслідок російської військової агресії, за адресою: вул. Шевченка, 1, с.Іванівка, Чернігівського району, Чернігівської області» (ДК 021:2015:45453000-7 Капітальний ремонт і реставрація)» (далі - Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити Роботи в порядку та на умовах, передбачених даним Договором за об'єктом робіт, зазначеним у пункті 1.2 цього Договору.
Об'єкт: Іванівський ліцей Іванівської сільської ради, Чернігівського району, Чернігівської області, пошкодженої внаслідок російської військової агресії, за адресою: вул. Шевченка, 1, с. Іванівка, Чернігівського району, Чернігівської області. Місце розташування Об'єкта: вул. Шевченка, 1, с. Іванівка, Чернігівського району, Чернігівської області. Виконавець здійснює виконання Робіт в строки, передбачені Календарним графіком виконання робіт (Додаток № 2 до даного Договору), в повному обсязі, передбаченому проектною документацією та тендерною документацією, до повної готовності Об'єкту внаслідок завершення Робіт та прийняття його в експлуатацію (пункт 1.2. Договору).
Ціна цього Договору визначається на підставі договірної ціни (Додаток №1 до Договору) і становить 13 955 480,00,14 грн, у тому числі ПДВ 20% - 2 296 015, 14 грн, у тому числі зворотні суми - 39660,71 грн, устаткування - 942 786,35 грн з них:
На 2023 рік - 13 955 480,00,14 грн з ПДВ, за рахунок коштів Спеціального фонду Державного бюджету, КПКВК 3111360.
На 2024 рік - 0,00 грн.
Згідно п.12.7. Договору, Замовник має право здійснювати попередню оплату з урахуванням вимог постанови Кабінету міністрів України від 04.12.2019 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти», в розмірі та на строк визначених в належним чином оформленому рішенні Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, лише щодо робіт, надання яких здійснюється протягом поточного бюджетного періоду.
Додатковою угодою №1 від 18.09.2023 перший абзац пункту 3.1. Договору викладено наступним чином: «Ціна Договору визначається на підставі Договірної ціни (Додаток №1 до Договору) і становить 13 955 480,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 2 296 015,14 грн, у тому числі зворотні суми - 39 660,71 грн, устаткування 504714,00 грн без ПДВ, 605 656,80 грн в ПДВ, з них:
На 2023 рік - 13 955 480,00 грн з ПДВ, за рахунок коштів Спеціального фонду Державного бюджету, КПКВК 3111360.
На 2024 рік - 0,00 грн.
Додатковою угодою №2 від 20.09.2023 доповнено п.12.7. Договору наступним абзацом «сума попередньої оплати за Договором від 07.09.2023 року №23141 та даною додатковою угодою буде складати 4 186 000,00 грн з ПДВ на строк не більше трьох місяців».
Сторонами також було укладено Додаткові угоди.
Позивач у позовній заяві зазначає, що на виконання п. 12.7 Договору та Додаткової угоди №2 від 20.09.2023, Замовником на рахунок Виконавця/Підрядника було перераховано попередню оплату.
Про перерахування попередньої оплати у сумі 4186000,00 грн свідчить копія платіжної інструкції №1 від 03 жовтня 2023 року у матеріалах справи (а.с.85, Том 1).
У зв'язку з надлишковим перерахуванням попередньої оплати у розмірі 11300,00 грн та на підставі Додаткової угоди №3 від 06.10.2023 відповідачем було повернуто позивачу 11300,00 грн, про що свідчить виписка з рахунка за 11.10.2023 (а.с.86, Том 1).
У зв'язку з чим розмір попередньої оплати склав 4 174 700,00 грн.
Згідно п. 12.8. Договору використана попередня оплата погашається на підставі «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма №КБ-2в), підписаних уповноваженими представниками сторін.
Відповідно до умов Договору та Додаткової угоди №8 від 30.04.2024 кінцевий строк погашення попередньої плати є 30.06.2024.
Відповідачем у свою чергу у строк до 30.06.2024 не було виконано підрядні будівельні роботи на суму 4 174 700,00 грн, суму попередньої оплати позивачу не повернуто.
Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт № 2/3, 2/5, 141 від 01 травня 2024 року за квітень 2024 за виконані роботи утримано аванс у розмірі 793 783,55 грн.
Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт № 3 (3, 3/5, 141) від 08 травня 2024 року за травень 2024 за виконані роботи утримано аванс у розмірі 1 915 775,26 грн;
Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт № 4 (4, 4/6, 141) від 01.07.2024 за червень 2024 року за виконані роботи утримано аванс у розмірі 225 588,98 грн;
Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт №5 (3, 5/7, 141) від 03.07.2024 за липень 2024 року за виконані роботи утримано аванс у розмірі 587 138,72 грн;
Згідно з Актом приймання виконаних будівельних робіт № 6 (3, 6/7, 141) від 02.08.2024 за липень 2024 року за виконані роботи утримано аванс у розмірі 652 413, 49 грн.
З урахуванням виконаних робіт сума авансу, який Підрядником не був використаний або повернутий у терміни, визначені Договором (невідпрацьована сума авансу), починаючи з 01.07.2024 складала 4 174 700, 00 грн - (793783,55 грн+1915775,26 грн+225588,98 грн) = 1 239 552, 21 грн.
Починаючи з 03.07.2024 - складала 1 239 552, 21 грн - 587138, 72 грн = 652 413, 49 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 173-175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За правилами ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 837 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 546, 549, 551 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі (ч. 2 ст. 883 Цивільного кодексу України).
Відповідно до Додаткової угоди №8 від 30.04.2024 до договору №23141 від 07.09.2023 сторони домовились пункт 16.2 Договору привести у відповідність до норм Господарського кодексу та викласти зокрема в наступній редакції:
«… за порушення Виконавцем строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати, Виконавець за користування грошовими коштами Замовника сплачує неустойку в розмірі 0,1% від суми невикористаної попередньої оплати, з урахуванням ПДВ (ПДВ враховується, якщо Виконавець є платником ПДВ), що підлягала поверненню, за кожен день затримки такого повернення».
З огляду на затримку відповідачем виконання замовлених робіт позивач згідно зазначених умов Договору звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки за порушення строків повернення невідпрацьованих сум попередньої оплати за користування грошовими коштами позивача у розмірі 22 051, 50 грн.
Так, з урахуванням умов Договору зі змінами, сума неустойки за користування грошовими коштами Замовника складає:
За період з 01.07.2024 до 02.07.2024 (включно) - 1 239 552,21 грн х 0.1 х 2 дні : 100 = 2 479,10 грн.
За період з 03.07.2024 до 01.08.2024 (включно) - 652 413,49 грн х 0.1 х 30 днів : 100 = 19 572,40 грн.
Таким чином, сума штрафних санкцій (неустойки) по Договору зі змінами, згідно з наданим розрахунком становить - 22 051, 50 грн.
Відповідач щодо заявлених позовних вимог не заперечив, контррозрахунку штрафних санкцій суду не надав.
Доказів зворотного відповідачем суду не надано.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведених обставин, у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 22051, 50 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.
Судовий збір відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будвендор" (код ЄДРПОУ 41286491; вул. Тарасівська, 32, офіс 201, м. Буча, Київська область, 08293) на користь Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 25901106; вул. Київська, 17, м. Чернігів, 14005) 22051,50 грн неустойки, 3028,00 грн судового збору.
3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення складено та підписано 05 серпня 2025 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/