05 серпня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/715/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод готових сніданків “Аеро-Зет» про відвід судді Моцьору В.В. у справі
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод готових сніданків “Аеро-Зет», вул. Богдана Хмельницького, буд. 26, офіс 402, м. Київ, 01030;
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Гетьманське»,
вул. ім. Ющенка В., буд. 61, м. Батурин, Ніжинський район, Чернігівська область, 16512;
про вжиття заходів забезпечення позову
без повідомлення (виклику) учасників справи
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 15.07.2025 задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод готових сніданків “Аеро-Зет» та вжито заходів забезпечення позову, до його подачі, шляхом: заборони Товариству з обмеженою відповідальністю “Гетьманське», а також будь-яким іншим особам, які діють від його імені та за дорученням (чи в його інтересах), вчиняти наступні дії щодо майнового комплексу, розташованого за адресою: Чернігівська область, Чернігівський район (колишній Куликівський район), село Горбове, вулиця Шевченка, 13-А (реєстраційний номер: 53908574227), до набрання законної сили судовим рішенням у справі, зокрема:
- завозити на територію вказаного майнового комплексу будь-яке обладнання, сільськогосподарську техніку, транспортні засоби та запасні частини до них;
- завозити, зберігати та використовувати на території вказаного майнового комплексу паливно-мастильні матеріали (ПММ), агрохімікати, пестициди, добрива та будь-які інші хімічні речовини;
- проводити будь-які будівельні, монтажні, демонтажні, земельні чи ремонтні роботи на території та в приміщеннях вказаного майнового комплексу.
20.07.2025 ТОВ “Гетьманське» звернулось до суду з заявою про роз'яснення судового рішення у справі №927/715/25.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.07.2025 заяву ТОВ «Гетьманське» про роз'яснення судового рішення повернуто без розгляду.
31.07.2025 ТОВ “Гетьманське» повторно звернулось до суду з заявою про роз'яснення судового рішення у справі №927/715/25.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025 заяву про роз'яснення судового рішення у справі № 927/715/25 передано на розгляд судді Моцьору В.В.
04.08.2025 ТОВ “Завод готових сніданків “Аеро-Зет» подано заяву про відвід судді Моцьору В.В. у справі № 927/715/25.
В обґрунтування даної заяви заявник посилається на порушення порядку визначення судді для розгляду справи у зв'язку з неправомірним втручанням в автоматизований розподіл, вважає, що справа № 927/715/25 була незаконно вилучена з провадження судді Романенко А.В. та передана судді Моцьору В.В. на підставі "Рішення зборів суддів", що не передбачено Положенням про АСДС та ст.32 ГПК України.
Крім того, заявник вважає, що наявні обставини, що викликають обґрунтований сумнів у
неупередженості судді, а саме у пов'язаній справі № 927/367/24 суддя Моцьор В.В. виніс ухвалу від 29.04.2024 про забезпечення позову, якою заборонив державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо молочно-товарної ферми, придбаної ТОВ "Аеро-Зет" на електронних торгах 22.06.2022. Дана ухвала була скасована постановою Верховного Суду від 06.09.2024 у зв'язку з порушенням норм процесуального права. Постановлення незаконної ухвали, на думку заявника, є беззаперечним доказом або глибокої некомпетентності судді, або його свідомої упередженості.
Також заявник повідомляє про направлення скарги щодо дій судді Моцьора В.В. до Вищої ради правосуддя. Ця обставина створює ситуацію, за якої суддя має очевидний конфлікт інтересів та упереджене ставлення до сторони, яка ініціювала перевірку його професійної діяльності.
Розглянувши заяву ТОВ “Завод готових сніданків “Аеро-Зет» про відвід судді Моцьора В.В. від розгляду справи № 927/715/25, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, виходячи з наступного.
Статтями 38, 42 Господарського процесуального кодексу України закріплені права та обов'язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.
Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
У контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Також суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Фактично доводи заявника, наведені у заяві про відвід судді Моцьора В.В. зводяться до незгоди з процесуальним рішенням судді щодо постановлення ухвали Господарського суду Чернігівської області від 29.04.2024 у справі №927/367/24 про забезпечення позову, тобто доводи зводяться виключно до оцінки застосування судом норм процесуального законодавства України, що не може свідчити про існування упередженості судді в розгляді відповідної справи та бути підставою для його відводу з огляду на імперативні приписи ч. 4 ст. 35 ГПК України.
Щодо доводів заявника про порушення порядку визначення судді для розгляду справи №927/715/25 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених в частині другій статті 6 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ.
Особливості розподілу судових справ встановлюються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч.19 ст. 32 ГПК України).
Положенням про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженим рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (далі - Положення), визначено порядок функціонування автоматизованої системи документообігу в судах (далі - автоматизована система), яка забезпечує, зокрема: реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції, в тому числі судових справ, етапів їх руху; об'єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження).
Згідно з п. 2.3.1. Положення розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ.
Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою шляхом: автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи; пакетного автоматизованого розподілу судових справ після реєстрації певної кількості судових справ; розподілу судових справ шляхом передачі судової справи раніше визначеному у судовій справі судді; визначення складу суду з метою заміни судді (суддів); повторного автоматизованого розподілу судових справ. Збори суддів відповідного суду мають право визначати особливості автоматизованого розподілу судових справ у випадках, прямо передбачених цим Положенням (2.3.2. Положення).
Пунктом 2.3.3. Положення визначено, що не розподіляються щодо конкретного судді судові справи, що надійшли, зокрема, за три робочих дні, якщо інше не встановлено зборами суддів відповідного суду, до початку відпустки, якщо її тривалість становить від п'яти до тринадцяти календарних днів (за наявності наказу голови суду).
Відповідно п.11 рішення зборів суддів Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2020 раніше визначеному у судовій справі судді передаються також заяви, розгляд яких передбачений ст. 140, 145 (зміни від 07.02.2023 протокол № 1) 158, 243, 245 ГПК України та ст. 9 ЗУ «Про доступ до судових рішень» (зміни від 02.12.2021 протокол № 4), ст. 328, 329, 330, 331, 333, 334, 335, 336, 337, 342, 362 ГПК України та п. 19.4 частини 1 Перехідних положень.
В разі відсутності такого судді на роботі у зв'язку з відпусткою, хворобою, звільненням, припиненням повноважень, виключений за табелем (зміни від 07.02.2024, протокол зборів суддів № 1), чи інших поважних причин, розподіл зазначених вище заяв здійснюється в загальному автоматизованому порядку з урахуванням спеціалізації та обставин, передбачених абзацами 1 і 3,4 п. 6 даного рішення.
Згідно з наказом в.о. голови Господарського суду Чернігівської області Фесюри М.В. від 31.07.2025 судді Романенко А.В. надано частину щорічної основної відпустки тривалістю 5 календарних днів з 04.08.2025 до 08.08.2025.
Враховуючи п.2.3.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.11 рішення зборів суддів Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2020 суддю Романенко А.В. виключено за табелем з автоматизованого розподілу судових справ між суддями за три робочих дні до початку відпустки.
Таким чином, станом на 31.07.2025, день надходження заяви ТОВ «Гетьманське» про роз'яснення судового рішення у справі № 927/715/25, суддя Романенко А.В. була виключена за табелем з автоматизованого розподілу судових справ між суддями.
Розпорядженням в.о. керівника апарату Свиридової М.М. від 31.07.2025, відповідно до п.2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл заяви про роз'яснення судового рішення по справі №927/715/15.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2025 заяву про роз'яснення судового рішення у справі № 927/715/25 передано на розгляд судді Моцьору В.В.
Враховуючи зазначене вище, повторний автоматизований розподіл судової справи № 927/715/25 між суддями від 31.07.2025 відбувся правомірно з числа суддів, що брали участь в розподілі, з дотриманням вимог п.2.3.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п.11 рішення зборів суддів Господарського суду Чернігівської області від 03.09.2020.
З огляду на зазначене, доводи заявника про порушення порядку визначення судді при розгляді справи №927/715/25 є безпідставними.
Отже, за результатами розгляду заяви ТОВ “Завод готових сніданків “Аеро-Зет» про відвід судді Моцьора В.В. від розгляду справи № 927/715/25, суд дійшов висновку, що доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не містять об'єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об'єктивності або неупередженості судді та могли б бути підставою для відводу у розумінні статей 35, 36 ГПК України.
Відповідно до ч.3 ст.39 ГПК України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
У зв'язку із вказаним, згідно зі ст. 39 ГПК України, заява ТОВ “Завод готових сніданків “Аеро-Зет» про відвід судді Моцьора В.В. від розгляду справи № 927/715/25 підлягає передачі для визначення судді в порядку, встановленому частиною 1 статті 32 ГПК України.
Керуючись ст. 32, 35, 36, 38, 39, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод готових сніданків “Аеро-Зет» про відвід судді Моцьора В.В. у справі № 927/715/25 визнати необґрунтованою.
2. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод готових сніданків “Аеро-Зет» про відвід судді Моцьора В.В. у справі № 927/715/25 передати для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Повний текст ухвали підписано 05.08.2025.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор