Іменем України
22 липня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/587/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., за участю секретаря судового засідання Хіловської І.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом: Чернігівської окружної прокуратури, вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, код 0291011426, в інтересах держави
в особі позивача: Чернігівської обласної державної адміністрації,
вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код 00022674
до відповідачів: 1) Ріпкинської селищної ради,
вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівський район, Чернігівська область, 15000, код 04412583
2) Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, вул. П?ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000, код 39764881
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України,
вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035, код 43672853
про визнання незаконним та скасування наказу, усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов'язання повернути земельну ділянку
09.06.2025 Чернігівська окружна прокуратура через систему “Електронний суд» звернулася з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача Чернігівської обласної державної адміністрації до 1) Ріпкинської селищної ради та 2) Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, у якому просить суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», у частині передачі у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009, розташованої на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району (на даний час Ріпкинська селищна рада Чернігівського району) Чернігівської області;
- усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (код 00022674), у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009, розташованої на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району (на даний час Ріпкинська селищна рада Чернігівського району) Чернігівської області, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 62953702 від 20.01.2022;
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009, розташовану на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району (на даний час Ріпкинська селищна рада Чернігівського району) Чернігівської області;
- зобов'язати Ріпкинську селищну раду (код 04412583) повернути земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (код 00022674);
- стягнути з відповідачів на користь Чернігівської обласної прокуратури понесені судові витрати, а саме сплачений судовий збір в сумі 9689,60 грн та витрати, пов'язані із залученням спеціаліста, у сумі 2500,00 грн.
Прокурор зазначає, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ на підставі акту приймання-передачі від 09.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області передало відповідачу-1 із державної власності у комунальну земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 площею 2,0000 га з обмеженням - заказник. Землі заказника “Замглай» після його створення перебувають у державній власності. На час передачі спірної земельної ділянки із державної власності у комунальну повноваження щодо розпорядження землями природно-заповідного фонду, які перебувають у державній власності, здійснювались виключно Кабінетом Міністрів України. Отже, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області як територіальний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин не мало повноважень щодо передачі земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення державної форми у комунальну власність. За доводами прокурора державна реєстрація права комунальної власності відповідача-1 на спірну земельну підлягає скасуванню і належним способом захисту порушеного права є саме повернення спірної земельної ділянки на користь держави, що дозволить законному володільцю реалізовувати набуття та розпорядження землями природно-заповідного фонду.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 площею 2,0000 га, що розташована в межах території ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай» і належить до земель природно-заповідного фонду, протиправно, поза волею власника, тобто держави, вибула у комунальну власність територіальної громади Ріпкинської селищної ради.
За доводами прокурора наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ у частині передачі в комунальну власність спірної земельної ділянки, прийнятий з перевищенням повноважень, є незаконним та підлягає скасуванню в судовому порядку, а відомості, внесені до Державного земельного кадастру щодо цільового призначення спірної земельної ділянки не відповідають дійсності та суперечать чинному законодавству. Прокурор вважає за необхідне для відновлення попереднього становища, що існувало до порушення, застосувати скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки з одночасним припиненням щодо них речових прав Ріпкинської селищної ради, що забезпечить ефективне поновлення порушених прав держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації як розпорядника земель природно-заповідного фонду в межах області.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 10.06.2025 відкрите загальне позовне провадження у справі №927/587/25, підготовче засідання призначено на 08.07.2025, 12:30; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (вул. Митрополита Василя Липківського, 35, м. Київ, 03035, код 43672853); встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронного кабінету в ЄСІТС 11.06.2025, 00:22, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
11.06.2025 від прокуратури через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів, у якому прокурор зазначає, що внаслідок технічної помилки при скеруванні позовної заяви через систему «Електронний суд» відсутні додатки до листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 23.01.2025, зокрема, матеріали створення заказника «Замглай», які прокурор просить залучити до матеріалів справи.
24.06.2025 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшли пояснення на позовну заяву, у яких відповідач-1 зазначає про те, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 зареєстровано 14.01.2022, спірна земельна ділянка була внесена до Державного земельного кадастру з обмеженням, які діють безстроково. З часу передачі земельної ділянки державної власності у комунальну власність відповідача-1 господарська діяльність на спірній земельній ділянці не проводилася і, як наслідок, не мало негативного впливу на природнє середовище ландшафного заказника загальнодержавного значення «Замглай». Відповідач-1 зазначив, що не поніс і не очікує понести судові витрати у зв?язку з розглядом справи.
25.06.2025 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшли пояснення на позовну заяву від 24.06.2025; попередньо надіслані пояснення відповідач-1 просить не брати до уваги. У поданих поясненнях відповідач-1 зазначає про те, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 зареєстровано за відповідачем-1 14.01.2022. З часу передачі земельної ділянки державної власності у комунальну власність відповідача-1 господарська діяльність на спірній земельній ділянці не проводилася і, як наслідок, не мало негативного впливу на природнє середовище ландшафного заказника загальнодержавного значення «Замглай». Відповідач-1 зазначив, що не поніс і не очікує понести судові витрати у зв?язку з розглядом справи.
26.06.2025 від третьої особи через систему «Електронний суд» надійшла заява про залучення до матеріалів справи пояснень, у яких третя особа підтримує позовні вимоги та просить задовольнити позов у повному обсязі, зазначаючи про те, що на час передачі спірної земельної ділянки із державної власності до комунальної повноваження щодо вилучення земель природоохоронного значення, які перебувають у державній власності, здійснювалося виключно Кабінетом Міністрів України. Передача спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 площею 2,0000 га, сформованої за рахунок земель природно-заповідного фонду, на яких розташований заказник, протиправно здійснена Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області, яке не мало повноважень щодо передачі земельної ділянки природно-заповідного фонду загальнодержавного значення державної форми власності у комунальну власність Ріпкинської селищної ради; наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ в частині передачі земель природно-заповідного фонду прийнятий з перевищенням повноважень; землі природоохоронного призначення в межах об?єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення взагалі не можуть передаватися у комунальну власність. Поновлення прав держави можливо виключно шляхом внесення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом скасування її державної реєстрації у Державному земельному кадастрі.
03.07.2025 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про проведення судового засідання 08.07.2025 без його участі у зв?язку з робочим завантаженням.
У підготовче засідання 08.07.2024 прибули прокурор та позивач. Відповідачі та третя особа не прибули, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.
Клопотання відповідача-1 про проведення судового засідання 08.07.2025 без його участі задоволено судом, оскільки у судовому засіданні є процесуальним правом сторони.
Клопотання прокуратури про залучення до матеріалів справи документів задоволено судом, подані документи залучено до матеріалів справи.
Подані відповідачем-1 та третьою особою письмові пояснення прийнято судом до розгляду.
У підготовчому засіданні 08.07.2024 суд протокольно закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.07.2024, 12:20, про учасники справи повідомлені ухвалою суду від 08.07.2025 (ухвала суду доставлена учасникам справи до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 08.07.2025, 22:36, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
14.07.2025 від відповідача-1 через систему «Електронний суд» надійшло клопотання про проведення судового засідання 22.07.2025 без його участі у зв?язку з робочим завантаженням.
22.07.2025 від прокурора надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі на підставі наявних матеріалів у зв?язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні. Прокурор зазначає, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
22.07.2025 від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами у зв?язку з робочою завантаженістю; зазначає про те, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У судове засідання 22.07.2024 учасники справи не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Клопотання прокурора, позивача та відповідача-1 про проведення судового засідання 22.07.2025 без їх участі задоволено судом, оскільки участь у судовому засіданні є процесуальним правом сторони, а не його обов?язком.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Указом Президента України “Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» від 04.11.2000 №1207/2000 заказником загальнодержавного значення оголошено ландшафтний заказник “Замглай», розташований у Ріпкинському районі, смт. Замглай, с. Ловинь.
Державним управлінням екології та природних ресурсів в Чернігівській області з метою охорони та збереження в природному стані національного надбання, ландшафтний заказник передано під охорону землекористувачам Ріпкинській та Замглайській селищним радам, Ловинській сільській раді Ріпкинського району, про що складено охоронні зобов'язання від 05.12.2000 № 16/44-578.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 05.02.2001 № 27 затверджене Положення про ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Замглай», за пунктами 1.3., 1.5., 3.1., 3.4. якого заказник входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання щодо якого встановлений особливий режим охорони, відтворення та використання. Територія заказника може використовуватись: у природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях. На території заказника забороняється діяльність, що суперечить його цілям та завданням, зокрема, проведення господарської діяльності, що може спричинити шкоду заказнику та порушити екологічну рівновагу; влаштування пасовищ для худоби та інше.
Державний контроль за додержання режиму території заказника здійснюється Міністерством екології та природних ресурсів України (наразі - Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України), його органами на місцях та іншими спеціально уповноваженими на це державними органами в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Зміна меж, категорії та скасування статусу території заказника проводиться згідно з чинним законодавством (п. 1.9. Положення) (а.с. 17-18).
Інформаційні дані щодо створення заказника «Замглай» прокурором додано до матеріалів справи.
Згідно з охоронними зобов'язаннями від 05.12.2000 № 16/44-578 на заповідній території забороняється проведення господарської діяльності, що може спричинити шкоду заповідному об'єкту та порушити екологічну рівновагу.
Відповідно до рішення від 01.12.2020 Ріпкинської селищної ради “Про початок реорганізації Замглайської селищної ради шляхом приєднання до Ріпкинської селищної ради» почато процедуру реорганізації Замглайської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області шляхом приєднання до Ріпкинської селищної ради Ріпкинського району Чернігівської області (а.с. 85).
Київською обласною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на виконання наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 № 59 на підставі договору від 21.02.2019 №12-Г та додаткової угоди від 13.05.2019 №1 до договору, укладених між Держгеокадастром та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру», розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Замглайської сільської ради та Ріпкинської селищної ради, у тому числі на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 7424455700:02:001:0009.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 №35-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» Ріпкинській селищній раді передано у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 10372,2231 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Ріпкинської територіальної громади Ріпкинського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельної ділянки.
На підставі акту приймання-передачі від 09.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 09.12.2020 №35-ОТГ передало із державної власності, а Ріпкинська селищна рада прийняла у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельні ділянки, в тому числі спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 площею 2,0000 га (порядковий номер 302).
На виконання рішення Ріпкинської селищної ради 8 сесії 8 скликання від 21.12.2021 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 площею 2,0000 га (дата державної реєстрації права 14.01.2022, номер запису про право в державному реєстрі прав 46255849), про що внесено відомості до Державного земельного кадастру (а.с.32-34).
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009, цільове призначення земельної ділянки 12.08 для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій; категорія земель: землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.
Аналогічна інформація щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 викладена у листі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №10-25-0.331-1987/2-25 від 08.04.2025.
За даними інженера-землевпорядника Бойка Д.О. (копія кваліфікаційного сертифіката інженера-землевпорядника №001323 від 03.01.2013), викладеними у листі Приватного підприємства «Елітзем» №79 від 04.06.2025, співставленням публічної кадастрової карти та планово-картографічних матеріалів створення ландшафтного заказника встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 перебуває в межах території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай» (а.с.89).
Перебування цієї земельної ділянки в межах території ландшафтного заказника підтверджується Актом огляду земельної ділянки від 05.09.2014 (а.с.62-63).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Ріпкинської селищної ради Кривенковою З.В. 14.01.2022 за Ріпкинською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 площею 2,0000 га.
За даними Департаменту екології та природних ресурсів, викладеними у листі №08-07/883 від 11.04.2025, Департаментом не погоджувалася документація із землеустрою щодо відведення у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009.
Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши надані матеріали, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі з таких підстав.
Щодо підстав звернення прокурора до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
Правовідносини, пов'язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.
Випадки протиправного вибуття земель природно-заповідного фонду з державної власності порушують інтереси держави, як власника, щодо реалізації, передбаченого ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися таким майном через уповноважений орган виконавчої влади і є підставою для застосування органами прокуратури заходів цивільно-правого характеру.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
За змістом ч. 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Чернігівської обласної державної адміністрації у зв'язку із невиконанням нею своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.
Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Згідно з ч. 1 ст. 20-4 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції обласних державних адміністрацій у сфері охорони навколишнього природного середовища належить забезпечення реалізації державної політики у сфері заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі, здійснення управління та регулювання у сфері охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду України на відповідній території.
Отже, Чернігівська обласна державна адміністрація є розпорядником земель державної власності природно-заповідного фонду.
Чернігівська окружна прокуратура зверталась до Чернігівської обласної військової адміністрації з листом від 13.01.2025 №55-77-380вих-25, у якому повідомлялося про незаконну передачу з державної у комунальну власність та користування земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009. Також прокурор просив повідомити про вжиті заходи позовного характеру щодо повернення земельної ділянки у власність та розпорядження держави (а.с. 28).
Таким чином, прокурором було повідомлено позивача про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.
Чернігівська обласна державна адміністрація листом повідомила Чернігівську окружну прокуратуру, що відповідно до чинного законодавства не наділена повноваженнями здійснювати перевірку правомірності дій Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, а тому не планує вживати заходів, вказаних у листі прокурора.
Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.
Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд доходить висновку про те, що прокурор правильно визначив Чернігівську обласну державну адміністрацію позивачем у справі.
Чернігівська окружна прокуратура направила Чернігівській обласній державній адміністрації лист в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» від 03.06.2025 № 55-77-4477вих-25, у якому прокурор повідомив про пред?явлення позовної заяви про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою (а.с.87).
За таких обставин прокурором доведено бездіяльність Чернігівської обласної державної адміністрації, що є підставою для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду.
Щодо визнання незаконним та скасування спірного наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Прокурор обґрунтовував позов порушенням законодавства при переданні у комунальну власність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009, оскільки ця земельна ділянка знаходиться в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай», а отже відноситься до земель природно-заповідного фонду, розпоряджатись якою на час її передачі у комунальну власність мав право Кабінет Міністрів України.
У статті 14 Конституції України зазначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч. 2 даної статті право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, одними із яких є землі сільськогосподарського призначення та землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення (ст. 19 Земельного кодексу України).
Київською обласною філією Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» на виконання наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 21.02.2019 № 59, на підставі договору від 21.02.2019 №12-Г та додаткової угоди від 13.05.2019 №1 до договору, укладених між Держгеокадастром та Державним підприємством «Центр державного земельного кадастру», розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Замглайської сільської ради та Ріпкинської селищної ради, у тому числі на земельну ділянку, якій присвоєно кадастровий номер 7424455700:02:001:0009.
На підставі акту приймання-передачі від 09.12.2020 Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відповідно до наказу від 09.12.2020 №35-ОТГ передало із державної власності, а Ріпкинська селищна рада прийняла у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельні ділянки, в тому числі спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 площею 2,0000 га (порядковий номер 302).
14.01.2022 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 площею 2,0000 га (номер запису про право в державному реєстрі прав 46255849), про що внесено відомості до Державного земельного кадастру.
Листом Приватного підприємства «Елітзем» №79 від 04.06.2025 повідомлено про те, що співставленням публічної кадастрової карти та планово-картографічних матеріалів створення ландшафтного заказника встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 перебуває в межах території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Замглай» (Акт огляду земельної ділянки від 05.09.2014 а.с. 89).
Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об'єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об'єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва) (ст. 44 Земельного кодексу України).
Згідно із ст. 45 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Відповідно до пункту “г» ч. 4 статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.
Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об'єктів врегульовано положеннями Закону України “Про природно-заповідний фонд України».
Згідно з положеннями ст. 3 Закону України “Про природно-заповідний фонд» до природно-заповідного фонду України належать, зокрема, природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища.
Заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.
Залежно від походження, інших особливостей природних комплексів та об'єктів, що оголошуються заказниками чи пам'ятками природи, мети і необхідного режиму охорони: заказники поділяються на ландшафтні, лісові, ботанічні, загальнозоологічні, орнітологічні, ентомологічні, іхтіологічні, гідрологічні, загальногеологічні, палеонтологічні та карстово-спелеологічні.
За ч. 2, 4 ст. 4 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов'язані забезпечувати режим їх охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов'язання.
У ст. 7 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» визначено, що межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст. 25 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.
Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів.
Обмеження у використанні земель територій та об'єктів природно-заповідного фонду визначено статтею 46-1 Земельного кодексу України, за змістом якої землі територій та об'єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України “Про природно-заповідний фонд України» та положеннями про ці території, об'єкти (ч. 1). Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об'єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об'єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення (ч. 2).
Статтею 26 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.
Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.
Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.
За змістом ч. 1, 5 ст. 53 Закону України “Про природно-заповідний фонд» (у редакції, чинній на момент видачі Указу Президента України від 04.11.2000 “Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення») рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.
Заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва й інші території та об'єкти природно-заповідного фонду, які створюються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Відповідно до ст. 54 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об'єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.
Як встановив суд, Указом Президента України “Про території та об'єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення» від 04.11.2000 №1207/2000 оголошено заказником загальнодержавного значення - ландшафтний заказник “Замглай», розташований у Ріпкинському районі, смт. Замглай, с. Ловинь.
Міністерством екології та природних ресурсів України оформлено охоронні зобов'язання від 05.12.2000 №16/44-578, якими передано під охорону землекористувачам (Ріпкинській та Замглайській селищним радам, Ловинській сільській раді) ландшафтний заказник загальнодержавного значення “Замглай».
Зі змісту цих охоронних зобов'язань вбачається, що на заповідній території забороняється проведення господарської діяльності, яка може спричинити шкоду заповідному об'єкту та порушити екологічну рівновагу, а також забороняється передача у господарське використання окремих земельних ділянок або водних ділянок заказника.
Отже, оформлення центральним органом в галузі охорони навколишнього природного середовища охоронного зобов'язання підтверджує статус відповідних територій як належних до природно-заповідного фонду.
Як вбачається з матеріалів справи спірна земельна ділянка знаходиться на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай».
За таких обставин, спірна земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду.
Згідно п. “г» ч. 1 ст. 150 Земельного кодексу України до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення.
Статтею 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент видачі спірного наказу) врегульовано встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок.
Частиною 1 цієї статті передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Згідно ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент видачі спірного наказу) визначено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент видачі спірного наказу) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря, а також у користування земельні ділянки зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Частиною 9 ст. 149 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент видачі спірного наказу) визначено, що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" і земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти газотранспортної системи, що передаються суб'єкту господарювання у зв'язку з відокремленням діяльності з транспортування природного газу, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що передача земельної ділянки природоохоронного призначення державної власності у комунальну власність та зміна її цільового призначення здійснювалась на підставі рішення Кабінету Міністрів України, однак відповідне рішення Кабінетом Міністрів України не приймалося.
У постановах Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 06.07.2022 у справі № 575/462/21, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 неодноразово висловлювались правові позиції про виключність статусу об'єктів та територій природно-заповідного фонду та незаконність зміни цільового їх призначення органами державної влади та місцевого самоврядування, а у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 зазначено, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об'єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.
Незважаючи на це, Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області наказом від 09.12.2020 № 35-ОТГ передало Ріпкинській селищній раді у комунальну власність як сільськогосподарського призначення державної власності, земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009, зокрема, посилаючись на ст. 122 Земельного кодексу України, а Ріпкинська селищна рада на підставі акту приймання-передачі від 09.12.2020 прийняла у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади спірну земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 площею 2,0000 га (порядковий номер 302).
Отже, відповідачами вчинено неправомірні дії щодо передачі спірної земельної ділянки, яка знаходиться в межах території ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай» з державної власності у комунальну.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді із застосуванням способів захисту, які передбачені частиною другою статті 16 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України до яких, зокрема, відноситься визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Аналогічні положення закріплені в статті 20 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.
За приписами ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відповідно до частин другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Підставами для визнання акту недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення в зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача в справі.
Суд установив, що наказ від 09.12.2020 № 35-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», в частині передачі в комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 площею 2,0000 га, прийнятий Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області всупереч вимог Земельного кодексу України.
При цьому нездійснення господарської діяльності на спірній земельній ділянці, про що вказує відповідач-1, не спростовує факту її незаконної передачі Ріпкинській селищній раді.
За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ в частині передачі у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 площею 2,0000 га.
Щодо усунення перешкод у користуванні спірними земельними ділянками суд зазначає таке.
Обраний спосіб захисту має забезпечити ефективне поновлення порушених прав та охоронюваних законом інтересів, або попередити їх порушення на майбутнє.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, що визначені ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, є відновлення становища, що існувало до порушення.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Прокурор просить усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації, у здійсненні права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень; скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки та зобов'язання повернути її державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
За змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до частини тринадцятої ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема, скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.
Статтею 24 Законом України “Про Державний земельний кадастр» встановлено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (абзац 5 ч. 10).
За змістом частини 3 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Отже, вимога про скасування реєстрації земельної ділянки фактично має на меті припинення існування такої ділянки у наявному розмірі як об'єкту цивільного права і, відповідно, впливає на припинення прав особи, за якою зареєстроване таке право.
Внесення до Державного земельного кадастру відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 площею 2,0000 га з віднесенням її до категорії земель промисловості, транспорту, зв?язку, енергетики, оборони та іншого призначення, не відповідає вимогам чинного законодавства, враховуючи, що вказана земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення “Замглай», що в силу статей 43, 44 Земельного кодексу України свідчить про її належність до категорії земель природно-заповідного фонду.
Таким чином, необхідним для відновлення становища, що існувало до порушення, є скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та припинення речових прав Ріпкинської селищної ради щодо цієї ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У даному випадку, правильним способом захисту порушеного права є пред'явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному статтею 391 Цивільного кодексу України, з метою усунення власником перешкод у користуванні та розпорядженні землями природно-заповідного фонду, шляхом повернення до попереднього стану, що існував до порушення.
У рішенні від 31.07.2003 у справі “Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а і встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).
Прокурор, звертаючись з позовом в інтересах держави в Чернігівської обласної державної адміністрації, вибрав належний спосіб захисту, оскільки задоволення вимог про скасування державної реєстрації права комунальної власності, їх обтяжень та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 забезпечить відновлення прав держави на спірну земельну ділянку, шляхом повернення до попереднього стану, що існував до вчинення цих реєстраційних дій.
Спірна земельна ділянка, що неправомірно вибула з державної власності в комунальну власність Ріпкинської селищної ради, підлягає поверненню державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації.
За наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням спеціалістів.
Згідно частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій як Ріпкинської селищної ради, так і Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, враховуючи, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, за рахунок відповідачів має бути відшкодований судовий збір у розмірі 9689,60 грн (в рівних частинах, по 4844,80 грн з кожного).
Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч. 4-7 ст. 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат, зокрема, на залучення спеціаліста встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною спеціаліста має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг спеціаліста, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
За частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
У позовній заяві прокурором зазначено, що Чернігівською обласною прокуратурою понесені витрати, пов?язані із залученням спеціаліста - інженера землевпорядника Приватного підприємства «Елітзем» Бойка Д.О. у сумі 2500,00 грн, які прокурор просить стягнути з відповідачів.
Оскільки прокуратурою не подано жодних підтверджуючих доказів щодо понесення витрат, пов?язаних із залученням спеціаліста у розмірі 2500,00 грн, зазначене унеможливлює вирішення питання щодо їх стягнення з відповідачів відповідно до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 123, 124, 129, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 09.12.2020 № 35-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», у частині передачі у комунальну власність Ріпкинської територіальної громади земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009, розташованої на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району (на даний час Ріпкинська селищна рада Чернігівського району) Чернігівської області.
3. Усунути перешкоди власнику - державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (код 00022674), у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009, розташованої на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району (на даний час Ріпкинська селищна рада Чернігівського району) Чернігівської області, шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень, індексний номер 62953702 від 20.01.2022.
4. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 2,0000 га з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009, розташовану на території Замглайської селищної ради Ріпкинського району (на даний час Ріпкинська селищна рада Чернігівського району) Чернігівської області.
5. Зобов'язати Ріпкинську селищну раду (вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівський район, Чернігівська область, 15000, код 04412583) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7424455700:02:001:0009 площею 2,0000 га державі в особі Чернігівської обласної державної адміністрації (вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000, код 00022674).
6. Стягнути з Ріпкинської селищної ради (вул. Святомиколаївська, 85, смт. Ріпки, Чернігівська область, 15000, код 04412583) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) судовий збір у сумі 4844,80 грн.
7. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (вул. П?ятницька, 11-А, м. Чернігів, 14000, код 39764881) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код 02910114, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок отримувача UA248201720343140001000006008) судовий збір у сумі 4844,80 грн.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
У судовому засіданні 22.07.2025 підписано вступну та резолютивну частини рішення суду.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2025.
Суддя М.О. Демидова