Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" серпня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/1918/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради
доФізичної особи-підприємця Руднєва Романа Володимировича
простягнення коштів
без виклику учасників справи
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Руднєва Р.В., в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 106.282,84 грн неустойки за Договором оренди від 01.07.2006 №1608, а також судові витрати.
Фактичними підставами позову є порушення відповідачем обов'язку щодо повернення об'єкта оренди позивачу після припинення Договору оренди від 01.07.2006 №1608.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.06.2025 з урахуванням малозначності справи №922/1918/25 в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Частиною п'ятою статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Ухвала про відкриття провадження у даній справі була надіслана за місцезнаходженням відповідача (№ поштового відправлення 0610259251837), проте повернулася на адресу суду з відміткою поштового відділення "Одержувач відсутній за вказаною адресою".
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17).
При цьому, виходячи зі змісту статей 120, 242 ГПК, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).
Враховуючи факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на дійсну адресу відповідача та повернення такої ухвали з відміткою поштового відділення "Одержувач відсутній за вказаною адресою", суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Положеннями частини другої статті 14 ГПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини третя статті 13 ГПК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 165, частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений частиною першою статті 251 ГПК України відзиву на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та ФОП Руднєвим Р.В. (орендар) був укладений Договір оренди нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2006 №1608 (надалі - Договір).
Додатковою угодою від 12.11.2018 №15 Договір викладено в новій редакції. Згідно з його предметом орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення №2 площею 22,9 кв. м в житловому будинку, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, Пушкінський в'їзд, 4, літ. "Ап" та знаходиться на балансі КП "ЖИЛКОМСЕРВІС" (далі - Майно).
Згідно з пунктом 2.3. Договору (в редакції Додаткової угоди від 12.11.2018 №15) в разі припинення цього Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю Майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний у листі про непролонгацію, рішення суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
У відповідності до пункту 4.14. Договору (в редакції Додаткової угоди від 12.11.2018 №15) в разі припинення або розірвання Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Пунктом 9.3. Договору (в редакції Додаткової угоди від 02.12.2023 №9) передбачено, що в разі неповернення об'єкту оренди після припинення чи дострокового розірвання договору оренди у встановлений Договором термін орендар сплачує на користь орендодавця неустойку за кожний прострочений день у 2-кратному розмірі від передбаченого Договором розміру орендної плати за вимогою орендодавця. Часом прострочення є період з моменту встановленого для повернення Майна до моменту підписання акту приймання-передачі.
Цей Договір діє до 01.04.2020 до 01.04.2021 (пункт 10.1. Договору в редакції Додаткової угоди від 22.06.2020 №19).
Між позивачем та відповідачем був підписаний Акт приймання-передачі до орендованого користування нежитлового приміщення (будівлі) від 01.07.2006, за яким позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування Майно.
В подальшому, після підписання Додаткової угоди від 22.03.2012 №8 до Договору відповідач повернув, а позивач прийняв Майно, про що свідчить Акт приймання-передачі до орендованого користування нежитлового приміщення (будівлі) від 01.04.2012. У цей же день, на підставі Акту приймання-передачі до орендованого користування нежитлового приміщення (будівлі) від 01.04.2012 позивач передав, а відповідач прийняв в орендне користування Майно.
Як зазначає позивач, після закінчення строку дії Договору відповідачем не було повернуто Майно, як того передбачають умови Договору. Лише 08.05.2025 під час примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 у справі №922/4689/24 в межах виконавчого провадження №77658076 головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романом був складений Акт державного виконавця від 08.05.2025, за яким встановлено, що Майно звільнено та передано стягувачу Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Враховуючи те, що відповідач після припинення строку дії Договору всупереч умов Договору добровільно не повернув орендоване Майно, позивачем на підставі пункту 9.3. Договору було здійснено нарахування неустойки за період з 02.04.2021 до 08.05.2025, що стало підставою звернення з даним позовом до господарського суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Предметом спору в даній справі є стягнення з відповідача неустойки, нарахованої відповідно до частини другої статті 785 ЦК України, за період з 02.04.2021 до 08.05.2025.
Згідно з частиною першою статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні визначення містить норма статті 759 ЦК України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною другою статті 291 ГК України договір оренди припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Крім цього, оскільки орендоване Майно за Договором є комунальним, тому на спірні правовідносини поширюється дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон)
Згідно з абзацом 2 частини першої статті 24 Закону договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.
Відповідно до абазу 4 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Судом встановлено, що спірний Договір був укладений до введення в дію нової редакції Закону №157-IX, а отже діяв до 01.04.2021 включно. Доказів укладення додаткової угоди між сторонами щодо продовження строку дії Договору матеріали справи не містять, а отже Договір припиненим у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Відповідно до частини другою статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно з пунктом 2.3. Договору (в редакції Додаткової угоди від 12.11.2018 №15) в разі припинення цього Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю Майно у стані, не гіршому, ніж воно було одержано, згідно з актом приймання-передачі, в термін, що вказаний у листі про непролонгацію, рішення суду чи визначений за згодою сторін. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Також у відповідності до пункту 4.14. Договору (в редакції Додаткової угоди від 12.11.2018 №15) в разі припинення або розірвання Договору орендар зобов'язаний повернути орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.
Згідно з частиною другою статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Разом із тим доказів повернення відповідачем орендованого Майна позивачу за актом приймання-передачі матеріали справи не місять. Натомість, 08.05.2025 під час примусового виконання наказу Господарського суду Харківської області від 19.03.2025 у справі №922/4689/24 в межах виконавчого провадження №77658076 головним державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романом був складений Акт державного виконавця від 08.05.2025, за яким встановлено, що Майно звільнено та передано стягувачу Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Таким чином, станом на 08.05.2025 включно орендоване Майно за Договором є повернутим.
Згідно з частиною другою статті 785 ЦК України, на підставі якої заявлено позовні вимоги про стягнення неустойки, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Зі змісту статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині першій статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі №910/16362/18.
До предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди входять обставини, пов'язані невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини другої статті 785 ЦК України.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 08.05.2018 у справі №910/1806/17 та Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
Судом встановлено, що відповідач не виконав свій обов'язок щодо негайного повернення орендованого Майна як того передбачають положення частини першої статті 785 ЦК України. Крім того, в матеріалах справи не міститься доказів вчинення позивачем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об'єкта оренди від відповідача після закінчення строку договору .
Позивач у відповідності до вищевказаних положень статті 785 ЦК України за порушення строків повернення орендованого майна нарахував відповідачу неустойку в розмірі 106.282,84 грн за період з 02.04.2021 до 08.05.2025.
Однак, перевіривши розрахунок неустойки, здійснений позивачем, суд встановив, що він має недоліки.
Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Згідно із частиною 4 статті 231 вказаного Кодексу розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 551 вказаного Кодексу предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що неустойка характеризується такими істотними ознаками: 1) неустойка є грошовою сумою (або іншим майном); 2) її розмір визначається законом або договором; 3) неустойка сплачується кредиторові боржником у разі порушення ним зобов'язання.
Як вже зазначалося, частиною другою статті 785 ЦК України передбачено право наймодавця вимагати від наймача, у разі невиконання ним обов'язку щодо повернення речі, сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі.
Згідно з пунктом 3.2. Договору (в редакції Додаткової угоди від 18.04.2019 №17) орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розділу (Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 №755/17. Базова орендна плата становить 735,30 грн без ПДВ за березень 2019. Ставка орендної плати з 07.03.2019 становить 7%.
Відповідно до пункту 3.6. Договору (в редакції Додаткової угоди від 12.11.2018 №15) розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно.
Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Такий правовий висновок викладено в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
Ураховуючи наведені положення законодавства можна дійти висновку про те, що з моменту припинення договору оренди та до часу повернення орендарем майна, орендодавець має право здійснити нарахування неустойки відповідно до положень частини другої статті 785 ЦК України у розмірі подвійної плати за найм речі, тобто орендної плати.
При цьому розмір такої неустойки має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати станом на день припинення договору оренди майна (див. пункт 4.8. постанови Верховного Суду від 27.05.2025 у справі №904/8325/21).
Натомість, позивачем розрахунок неустойки зроблено із застосуванням індексу інфляції, який нараховується, у свою чергу, на орендну плату, що є неправомірним. За таких обставин, позивач повинен був обраховувати неустойку, виходячи з розміру орендної плати станом на день припинення Договору, тобто за березень 2021 у розмірі 816,15 грн.
З огляду на вимоги статей 79, 86, частини п'ятої статті 236, статті 237 ГПК України, господарський суд у вирішенні спору має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості.
Здійснивши перерахунок неустойки за період з 02.04.2021 до 08.05.2025, суд зазначає, що її арифметично правильний розмір становить 80.349,53 грн. В іншій частині (25.933,31 грн) нарахування неустойки є безпідставним.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача, а саме: стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 80.349,53 грн. В частині стягнення неустойки в розмірі 25.933,31 грн суд відмовляє з огляду на вищезазначене, як зайво нараховане.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1.831,33 грн покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, в іншій частині (591,07 грн) залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Руднєва Романа Володимировича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Україна, 61003, Харківська обл., м. Харків, майдан Конституції, буд. 16, код ЄДРПОУ 14095412) неустойку за Договором оренди від 01.07.2006 №1608 у розмірі 80.349,53 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.831,33 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "05" серпня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля