65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"28" липня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1520/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Задорожному А.О.;
за участю представників:
від позивача: Дмітрієв Р.Б.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корпус 1, поверх 9; код ЄДРПОУ 31316718);
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
про стягнення 7282,59 грн.,
1.Суть спору.
18.04.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1557/25) ТОВ "НОВА ПОШТА" до відповідача Савіної Ірини Юріївни, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7282,59 грн. за Договором про надання послуг з організації перевезення відправлень №133249 від 28.02.2017.
В обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" посилається на неналежне виконання фізичною особою-підприємцем Савіною Іриною Юріївною умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень №133249 від 28.02.2017, в частині проведення повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії по справі.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.04.2025 було відкрито провадження у справі 916/1520/25 за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін із призначенням розгляду справи по суті на 26.05.2025 о 12:45.
30.04.2025 до суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№13872/25).
06.05.2025 від Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради надійшов лист-повідомлення (вх.№14458/25).
Ухвалою суду від 26.05.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до "16" червня 2025 р. о 15:30.
28.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" надійшла заява про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції (вх.№17088/25).
29.05.2025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" надійшли пояснення (вх.№17128/25).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.06.2025 була задоволена заява представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 16.06.2025 суд без оформлення окремого документа оголосив перерву в розгляді справи по суті до 28.07.2025 о 16:30.
У судовому засіданні 28.07.2025, за участі представника позивача, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі та відклав складення повного рішення на строк до 04.08.2025.
Про відкриття провадження у справі а також подальший її розгляд відповідача було повідомлено шляхом направлення на її зареєстровану адресу копій ухвал.
Водночас ухвали суду отримані відповідачем не були та повернулися до Господарського суду Одеської області з відміткою про повернення, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси
За змістом п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270 (зі змінами), Рекомендовані листи з позначкою Судова повістка, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з адресатом (одержувачем). У разі відсутності адресата (одержувача), будь-кого з повнолітніх членів його сім'ї за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Судова повістка.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого (реєстрованого) листа з позначкою Судова повістка, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто поштовим відділенням зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі № 915/1015/16.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідачів, суд вважає, що Савіну Ірину Юріївну належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без її участі.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи ту обставину, що в умовах воєнного стану суди продовжують працювати в штатному режимі, з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи з метою забезпечення доступу до правосуддя, гарантованого державою та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд здійснив розгляд даної справи в межах розумного строку.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
3. Аргументи учасників справи.
3.1. Аргументи ТОВ "НОВА ПОШТА".
У якості підтвердження своїх вимог позивач вказує, що на виконання умов укладеного між сторонами Договору №133249 від 28.02.2017, відповідачу надавалися послуги з організації перевезення відправлень, зокрема на суму 7282,59 грн.
Позивач зазначає, що у відповідності до вимог Договору, зобов'язання з надання послуг були виконані ТОВ «НОВА ПОШТА» в повному обсязі, що підтверджується складеними та направленими відповідачу актами та рахунками.
Водночас, як стверджує позивач, відповідач від підписання актів надання послуг відмовилася, оплату вартості наданих послуг не здійснила.
У зв'язку з чим позивач вимушений був звернутися з даним позовом до суду.
3.2. Аргументи Савіної Ірини Юріївни.
Савіна І.Ю. своїм правом передбаченим ст. 165 ГПК України, на подання відзиву по суті справи не скористалась, жодних доказів у якості спростування наведених позивачем обставин відповідачем до матеріалів справи не додано.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відтак суд вирішує спір, який виник між ТОВ "НОВА ПОШТА" та Савіною Іриною Юріївною, за наявними в матеріалах справи доказами.
4. Фактичні обставини справи встановлені судом.
28.02.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта», як Експедитором, та фізичною особою-підприємцем Савіною Іриною Юріївною, як Замовником, укладено Договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №133249.
Згідно з п. 2.1 та п. 2.3 Договору, експедитор зобов'язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором. За надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.
Шляхом надання заяви про приєднання замовник підтвердив, що він ознайомлений та погоджується з умовами, чинними на момент укладення договору та розміщеними на офіційному сайті експедитора, і зобов'язується їх виконувати (пункт 2.6 Договору).
Відповідно до п. 5.1. Договору, загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих Експедитором протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих Експедитором послуг відбувається за чинними тарифами Експедитора шляхом перерахування Замовником на поточний рахунок Експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг Експедитора та рахунку фактури.
Пунктом 5.2. Договору визначено, що Експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає Замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання Замовником.
За пунктом 5.3. Договору, Замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від Експедитора підписує надані Експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі за текстом акт) та повертає Експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає Експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання Замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від Експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання Замовником повного виконання Експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги Експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії Замовника відсутні й Замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг
За пунктом 8.1. Договору, він набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із Сторін договору, письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу Сторону про припинення дії договору, строк дії Договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах.
Так з метою виконання умов Договору, Експедитором було складено та направлено документи які відображають надані послуги, а саме :
- рахунок-фактура №НП/6-0018377 від 10.04.2018 на суму 1 753,46 грн., акт №НП/6-0018377 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.04.2018 на суму 1 753,46 грн. (а.с.12-13 на звороті);
- рахунок-фактура №НП/6-0022799 від 30.04.2018 на суму 3 545,77 грн., акт №НП/6-0018377 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.04.2018 на суму 3 545,77грн. (а.с.14-16 на звороті);
- рахунок-фактура №НП/6-00223592 від 10.05.2018 на суму 428,00 грн., акт №НП/6-0018377 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.04.2018 на суму 428,00 грн. (а.с. 17);
- рахунок-фактура №НП/6-0026621 від 20.05.2018 на суму 1555,36 грн., акт №НП/6-0026621 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.05.2018 на суму 1555,36 грн. (а.с.18).
Відповідно до наявних в матеріалах справи актів звірки взаєморозрахунків (а.с.19-20) станом за період з 01.01.2018 по 13.11.2025 заборгованість Савіної Ірини Юріївни за Договором становить розмір 7 282,59 грн.
В матеріалах справи (а.с.20 на звороті - 21) наявні докази направлення зазначених актів та рахунків ТОВ "НОВА ПОШТА" на адресу Савіної Ірини Юріївни. Водночас доказів отримання вказаних документів матеріали справи не містять.
Також в матеріалах справи наявні копії платіжних інструкцій кредитового переказу коштів які були здійснені ФОП Савіною І.Ю. на рахунок ТОВ «НОВА ПОШТА» (а.с.23 на звороті - 29), а саме - №232 від 25.01.2018 на суму 1225,17 грн., №231 від 25.01.2018 на суму 80,00 грн., №197 від 06.02.2018 на суму 1200,52 грн., №201 від 13.03.2018 на суму 218,24 грн., №234 від 13.03.2018 на суму 1380,00 грн., №233 від 13.03.2018 на суму 1405,20 грн., №235 від 13.03.2018 на суму 1551,35 грн., №210 від 10.07.2018 на суму 35,00 грн., №236 від 13.03.2018 на суму 600,76 грн., №206 від 05.07.2018 на суму 1206,89 грн., №209 від 09.07.2018 на суму 1692,27 грн., №237 від 13.03.2018 на суму 35,00 грн.
5. Позиція суду щодо встановлених обставин справи.
Враховуючи, що 28.12.2019 ФОП Савіна Ірина Юріївна припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням, що встановлено судом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з урахуванням чого відповідачем у даній справі є фізична особа, суд перш за все вважає за необхідне надати оцінку питанню юрисдикції даного спору.
Так, відповідно до статті 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.
Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За змістом статті 45 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).
Наведене свідчить про те, що одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб'єктного складу сторін.
Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
З огляду на положення частини першої ст. 20 ГПК України, а також статей 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.
Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Аналогічний висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 09.10.2019 у справі 127/23144/18.
Згідно зі ст. 25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
Статтею 26 ЦК України передбачено, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
З наведених норм законодавства вбачається, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено й у ст. 50 ЦК України, відповідно до якої право на здійснення підприємницької діяльності, не забороненої законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус "фізична особа-підприємець" сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право-і дієздатністю, та не обмежує їх.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 910/16713/15.
Відповідно до ст. 52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Враховуючи наведене у сукупності, суд зазначає, що позивач, звертаючись до господарського суду, обґрунтовано визначив господарську юрисдикцію спору відповідно до суб'єктного складу та змісту правовідносин сторін.
Відповідно до п.1 ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 173 Господарського кодексу України).
Згідно статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України, передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Господарське зобов'язання виникає, зокрема, із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України, встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, визначено: якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Так судом було встановлено, що між сторонами було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення відправлень №133249 від 28.02.2017, за яким ТОВ «НОВА ПОШТА» надало ФОП Савіній І.Ю. послуги з організації перевезення відправлень.
Надання послуг підтверджується документами які були складені позивачем та направлені на підписання та виконання відповідачу, зокрема такі:
- рахунок-фактура №НП/6-0018377 від 10.04.2018 на суму 1 753,46 грн., акт №НП/6-0018377 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.04.2018 на суму 1 753,46 грн. (а.с.12-13 на звороті);
- рахунок-фактура №НП/6-0022799 від 30.04.2018 на суму 3 545,77 грн., акт №НП/6-0018377 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.04.2018 на суму 3 545,77грн. (а.с.14-16 на звороті);
- рахунок-фактура №НП/6-00223592 від 10.05.2018 на суму 428,00 грн., акт №НП/6-0018377 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 10.04.2018 на суму 428,00 грн. (а.с. 17);
- рахунок-фактура №НП/6-0026621 від 20.05.2018 на суму 1555,36 грн., акт №НП/6-0026621 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.05.2018 на суму 1555,36 грн. (а.с.18).
Так за вказаними рахунками та актами надання послуг, загальна вартість наданих послуг становить розмір 7282,59 грн.
За пунктом 5.3. Договору, Замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від Експедитора підписує надані Експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі за текстом акт) та повертає Експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає Експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання Замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від Експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання Замовником повного виконання Експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги Експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії Замовника відсутні й Замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг
Враховуючи викладене, суд визнає доведеним факт надання позивачем послуг відповідачу на виконання умов Договору про надання послуг з організації перевезення відправлень, виходячи із умов договору, даних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунків до них. Отже господарські зобов'язання позивача за договором є виконаними.
Водночас, виходячи з положень п. 5.3. Договору, відповідач повинен був оплатити послуги упродовж 2-х робочих днів з дати отримання актів наданих послуг, проте умови договору щодо своєчасної сплати отриманих послуг у встановлені договором строки не виконав, вказані акти відповідачем не підписані, внаслідок чого у відповідача утворилась прострочена заборгованість у розмірі 7282,59 грн, яка підлягає стягненню. Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
З урахуванням встановлених обставин, оскільки Савіною Іриною Юріївною не було спростовано позовних вимог ТОВ «НОВА ПОШТА» про стягнення боргу в розмірі 7282,59 грн., та під час розгляду справи судом було встановлено, що такі вимоги є обґрунтованими, такими що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, суд доходить висновку що такі вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, суд зазначає, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, у зв'язку з тим що позовну заяву подану в електронній формі а також враховуючи задоволення позовних вимог, суд вказує, що з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що він має право звернутися до суду з клопотанням про повернення надлишково сплаченого судового збору в порядку, передбаченому ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити.
2.Стягнути з Савіної Ірини Юріївни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВА ПОШТА" (03026, м. Київ, Столичне шосе, буд. 103, корпус 1, поверх 9; код ЄДРПОУ 31316718) заборгованість в розмірі 7282/сім тисяч двісті вісімдесят дві/грн. 59 коп. а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422/дві тисячі чотириста двадцять дві/грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено 04 серпня 2025 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська